Бойовий наказ командира взводу

В-1

Вимоги до оборони

Оборона повинна бути:

Стійкою та активною	Протидесантною
Протитанковою	Глибоко ешелонованою
Протиповітряною	Готовою до тривалого ведення бою

2.Дії особового складу під МВ під час вогневої підготовки атаки противника

Під час вогневої підготовки атаки противника на особовий склад взводу та приданих йому ВЗ особовий склад укривається в щілинах,БМП(БТР), на дні окопів в готовності швидко зайняти свої місця для відбиття атаки противника. Ком.взводу та спостерігач ведуть спостереження з метою своєчасного виявлення моменту переходу противника в атаку. З переходом противника в атаку за командою ком.взводу, взвод негайно готується до бою, вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню.

3.Командир МВ організовуючи обладнання опорного пункту повинен вказати:

· Місця для влаштування загороджень, що встановлюються особовим складом

· Ділянки розчищення місцевості

· Зображення і глибину окопів на відділення, траншеї та ходи сполучення, місця відривання щілин, бліндажів

· Які переносні загородження для боротьби в траншеї виготовити і де розташувати

· Що зробити для забезпечення захисту особового складу від ЗМУ; ВТЗ; запалювальної зброї

· Де,коли і скільки одержати інструменту і матеріалів для інженерного обладнання

· Порядок та терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання.

· Заходи щодо маскування.

В-2

1. Схема бойового порядку механізованого взводу в обороні

2. Дії особового складу перед переходом противника в атаку

До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу залежно від обстановки проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслуговуванні бойової машини піхоти (бронетранспортера) або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача до місця відпочинку влаштовується надійна найпростіша сигналізація.

Якщо від відділення виділений черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, бронетранспортер, кулемет, гранатомет), він, як правило, розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. В бойовій машині піхоти (бронетранспортері) знаходиться механік-водій (водій) та навідник-оператор (кулеметник бронетранспортера) в готовності до негайного відкриття вогню.

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) відділення негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї відділення.

По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки та інші броньовані машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової машини піхоти, гранатометів і протитанковими гранатами, а піхота вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

3. Маскувальні засоби

Маскування досягається:

· збереженням ввоєнної таємниці;

· скритним розташуванням і пересуванням підрозділів з використанням маскуючих власіивостей місцевості та умов обмеженої видимості;

· застосуванням будь-яких маскуючих засобів.

Після одержання бойового завдання особовий склад відділення приступає до його виеонання. На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, виконуються одиночні (парні) окопи та окопи для БМП(БТР).

В подальшому викопується окоп на запасній позиції (тимчасоівій) вогневій позиції для БМП(БТР) та ходи сполучення до неї, для особового складу обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношенні з метою тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншеї відриті землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

Всі ходи сполучення обладнуються ячейками для стрільби з метою проведення маневру силами та вогнем. Вигини між фасадами траншеї повинні розташовуватися під кутом 120-160°. Особовий склад необхідно забезпечити достатньою кількістю шанцевого інструменту.

Командир відділення повинен знати час, який необхідний

для влаштування фортифікаційних споруджень.

Всього на влаштування окопу на відділення піхотною лопатою потрібно 200-300 люд.-год., саперною лопатою -100-150. На виконання всього об'єму роботи по інженерному обладнанню позиції відділення, якщо залучити 70% особового скиду відділення, тобто 6 людей, потрібно у середньому.

- при копанні піхотною лопатою - 41 година;

- при копанні саперною лопатою - 20 годии.

Роботи першої черги (викопування одиночних окопів для

особового складу і окопи для БМП (БТР ) проводиться ха (37,5;6-6) 6 годин.

Інженерне обладнання і система вогню відділеним при органцзації оборони може бути викрита противником за демаскуючимн ознаками. Тому необхідне старанне маскування

позиції відділення.

В-3

1. Шляхи досягнення стійкої активної оборони

- витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом;

- майстерно організованою обороною і системою вогню;

- безперервною розвідкою противника;

- ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції);

- умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;

- виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження івисокоточної зброї противника;

- всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.

- упорним і тривалим утриманням районів оборони в сполученні з проведенням контратак.

- застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів які здатні приголомшити противника, поставити у важке становище.

- надійною протиповітряною обороною.

2. Організація та озброєння механізованого відділення

Механізоване відділення є найменший тактичний підрозділ, що організаційно входить до складу механізованого взводу і бойові завдання, як правило, виконує в його складі.

Командує відділенням - командир відділення. На озброєння є БМП, БТР або перевозиться на автомобілях. Під час ведення оборонного бою відділенню може надаватися РПГ-18, як додатковий протитанковий засіб.

3.Вбойовому наказі командир відділення на утримання оборони указує

- орієнтири;

- склад, положення та характер дій противника;

- завдання взводу;

- завдання відділення

- завдання сусідів;

- завдання особовому складу

- сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

- час готовності до оборони і заступника.

В-4

1. Мета і сутність оборони

Оборона – це вид загальновійськового бою.

Мета оборони:

- відбити наступ переважаючих сил противника

- нанести йому максимальних втрат

- утримати важливі райони місцевості

- створити сприятливі умови для переходу в наступ

Оборона може готуватись:

- завчасно або організовуватись в ході бою

- в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з противником

- застосовуватись навмисно або змушено

Сутність оборони полягає:

- у зриві або відбитті наступу переважаючих сил противника

- в нанесенні йому ураження вогневими ударами у сполученні з широким маневром вогнем, силами та засобами

- нанесення йому ураження контратаками впертим утриманням основних районів і позицій

- створити сприятливі умови для переходу в наступ

2. Завдання командира відділення після відбиття атаки

- перевірити стан особового складу і зброї відділення;

- поповнити ракети і боєприпаси;

- підготувати відділення до відбиття повторних атак;

- вжити заходів щодо відновлення траншеї і окопу для бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- доповісти командиру взводу про результати бою.

3. Організація взаємодії командиром взводу

- визначити порядок знищення противника противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання до атаки в ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги і в тил.

- указати рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових та інших вогневих засобів.

- визначити порядок ведення взводу зосереджу вального вогню та вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та іншої техніки противника.

- узгодити дії взводу за діями сусідів, танків, протитанкових та інших засобів розташованих в ОП взводу і на його флангах щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу, відбиття атак перед переднім краєм оборони і знищення його в випадку вклинення в оборону.

- указати заходи щодо захисту від ЗМУ і ВТЗ противника, а також заходи щодо маскування

- повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними.

В-5

1. Схема відділення в обороні

2. Дії особового складу під час артилерійської атаки противника і проникнення його в оборону

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу, у застосуванні противником ядерної зброї, весь особовий склад займає укриття а при застосуванні противником хімічної зброї одягає засоби індивідуального захисту, в танках і БМП включається система захисту віз ЗМУ.

З початком підготовки атаки противника особовий склад взводу укривається в щілинах, бліндажах, сховищах, бойових машинах, днах окопу в готовності швидко зайняти вогневу позицію. Командир взводу і спостерігачі ведуть спостереження. У випадку знищення противником під час вогневої підготовки частина вогневих засобів командир взводу уточнює завдання особовому складу з метою відновлення системи вогню.

З переходом противника в атаку взвод негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї.

Атака танків і піхоти противника що наступають на БМП відриваються шляхом зосередження вогню танків та протитанкових засобів вогню, в першу чергу ведеться вогонь по передніх танках та танках з тралами, а потім по решті танків. Піхоту що спішилася відсікається вогнем з вогневих засобів. Атака танків і піхоти що наступає відбивається з танків та БМП, кулеметів та гранатометів та інших приданих вогнеметів.

При максимальному наближенні противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найбільшої напруги. Противник який увірвався в опорний пункт взводу знищується вогнем впритул, мінами направленої дії, гранатами і в рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею знищуються з тилу і флангів вогнем з протитанкових гранатометів і ручними протитанковими гранатами. Щоб не допустити просування противника вглиб, в траншеях і ходах сполучень встановлюються їжаки, рогатки, та інші переносні загородження. Взвод повинен за всяку ціну утримати ОП і не допустити подальшого просування противника.

3. Картка опорного пункту відділення

На неї наносять:

- орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них

- положення противника

- позиція відділення

- смуга вогню та додатковий сектор обстрілу

- основні і запасні ВП БМП, гранатометів і протитанкових комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції

- позиції сусідів та межі їх смуг вогню на флангах відділення

- ділянки зосереджу вального вогню взводу та місця в них по яких веде вогонь відділення

- загородження розташовані поблизу позицій відділення та ті, що прикриваються його вогнем

При складанні картки вогню командир:

- наносить точку свого стояння

- визначає сторони горизонту

- наносить самий далекий орієнтир

- підписує орієнтири і визначає дальність до них

- наносить положення противника

- визначає позицію відділення за місцевими предметами

- наносить смугу вогню по глибині на дальність дійсного вогню

Сектор обстрілу наносить у межах смуги вогню, а додатковий сектор обстрілу може виходити і за межу смуги вогню відділення.

Варіант 8

1. Види і мета оборони.

Оборона – це вид загальновійськового бою.

Мета оборони:

- відбити наступ переважаючих сил противника

- нанести йому максимальних втрат

- утримати важливі райони місцевості

- створити сприятливі умови для переходу в наступ

Оборона може готуватись:

- завчасно або організовуватись в ході бою

- в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з противником

- застосовуватись навмисно або змушено

Сутність оборони полягає:

- у зриві або відбитті наступу переважаючих сил противника

- в нанесенні йому ураження вогневими ударами у сполученні з широким маневром вогнем, силами та засобами

- нанесення йому ураження контратаками впертим утриманням основних районів і позицій

- створити сприятливі умови для переходу в наступ

Виділяють позиційну маневрену.

Позиційна – це основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті обороні. Ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику в ході впертого в утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Вона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена – застосовується для нанесення противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на заздалегідь намічених і сполучених і ешелованих в глибину рубежах в сполученні з короткими контр атаками. Вона дозволяє залишення деякої частини території.

Вимоги до оборони:

Оборона має бути:

- стійкою та активною

- протитанковою

- протиповітряною

- протидесантною

- глибоко ешелованою

- готовою до тривалого ведення бою.

Бойовий наказ командира взводу

В бойовому наказі командир взводу вказує

- завдання відділення, їх позиції, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу

- основні і запасні ВП БМП, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції

- ділянки зосереджу вального вогню взводу і місця в них для відділення

- завдання приданим вогневим засобам

- завдання черговим вогневим засобам

- завдання снайперу

- завдання стрільцю-санітару і порядок надання медичної допомоги пораненим

- яким вогневими засобами забезпечити проміжки з сусідами і фланги

Він в бойовому наказі вказує також: час зайняття оборони, готовності системи вогню, терміни інженерного обладнання ОП.

Варіант 9

1. Ведення оборонного бою механізованим відділенням.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення найближчий до нього солдат з підходом танка на відстань 25- 30 м. кидає по ньому ручну протитанкову гранату.

Якщо танк виявився неураженим, солдат відбігає по траншеї в бік або лягає на дно, а коли танк поолає окоп, швидко вискакує і кидає протитанкову гранату в його борт або кормову частину.

З підходом противника до позиції на відстань 30-40м. відділення закидає її гранатами. Якщо противник увірвався на позицію відділення знищує його вогнем в притул, гранатами і у рукопашному бою.

Розповсюдження противника по траншеї та ходах сполучення повинно бути затримане вогнем та швидким встановленням заздалегідь поставлених рогаток, їжаків. Знищення потивника, що увірвався у траншею може здійснюватись бойовими групами із використанням захисних властивостей переносних загороджень.

БМП веде вогонь самостійно і за командою командира відділення.

У випадку обходу або вклинення противника в оборону Бямп під прикриттям вогню відділення та аерозольних завіс займає запасну ВП і знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна ВП здійснюється за командою командира взводу.

Дата добавления: 2015-08-13