Запровадження християнства на Русі та його значення.

Князь Володимир увійшов в історію як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційно релігією в Київській державі.Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабка Володимира — Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів — проголошення Перуна верховним богом Київській Русі — не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії — християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій — ісламу, іудаїзму.Незадовго до прийняття нової віри відбувся ряд важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той згодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тож погодився на вимогу. Володимир, у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався із царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й авторитет самого князя.Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвитокКиївської Русі:1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу і
формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних
слов'ян. Християнство, сформоване як релігія класового
суспільства, освячувало владу панівної еліти, соціальну
диференціацію та всю феодальну систему, адже існування
християнської небесної ієрархії було ніби віддзеркаленням ієрархії
феодального суспільства. Водночас воно рішуче стверджувало
рівність усіх перед богом, чим закладало принципово нові підвалини
в ідеологічні моделі майже всіх соціальних рухів, у тому числі
антифеодальних.

2. Православ'я стало надійним ґрунтом для створення
могутньої, централізованої самодержавної країни. До кінця 80-х
років Х ст. Русь була слабоконсолідованою, поліцентричною
державою, що зберігала єдність і форму завдяки мечам
великокнязівської дружини. Одночасне проведення адміністративної
та релігійної реформ якісно змінило ситуацію. Сприяючи
централізації, вони зламали сепаратизм місцевих князів та
племінних вождів, утвердили єдиновладдя київського князя як основу
політичної моделі управління Руссю (християнське єдинобожжя стало
своєрідним ідеологічним підґрунтям утвердження особистої влади
верховного правителя).
3. Прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного
авторитету держави. Хрещення Русі та одруження на Багрянородній
сестрі візантійського імператора ввели Володимира у коло
християнської сім'ї європейських правителів, а Давньоруській
державі відкрили шлях до її визнання європейською християнською
спільнотою. З того часу великий князь ставав повноцінним суб'єктом
міжнародного права: кордони його держави вважалися недоторканими
(бодай номінальне); на полі бою княжих воїнів брали в полон, а не
в рабство та ін. Запровадження нової віри не стало основою
ідеологічної та політичної залежності від Константинополя.
Навпаки, воно сприяло налагодженню і розширенню плідних зв'язків,
побудованих на принципі рівноправності, з багатьма європейськими
країнами. Це підтверджують тісні контакти з Німеччиною, Польщею,
Швецією, Римом. Після християнізації Русь була навіть тісніше
пов'язана із Заходом, ніж з Візантією, про що свідчать численні
шлюбні угоди династії Рюриковичів. Зокрема, протягом Х — ХІІІ ст.
вони І уклали 83 шлюби з представниками західноєвропейських
pndhm, а з членами візантійських династій-лише 12.
4. Під впливом християнства поступово відбулася докорінна
зміна світобачення та світосприйняття у населення Давньоруської
держави. Особливістю язичницького світогляду було обожнення
природи. Язичництво пригнічувало людську душу і виховувало страх
перед природними силами. Оголошення християнством Бога
надприродною силою, яка керує світом, докорінно змінило ситуацію,
позбавивши людину цього страху. Поступово відбувається зміна
акцентів у релігійній вірі: він переноситься із зовнішнього світу
на внутрішній світ людини. Внаслідок чого людина отримує повну свободу вибору та поведінки, справедлива розплата за які чекає у
потойбічному світі. Такі якісні зміни помітно вплинули на звичаї
та мораль ранньофеодального суспільства: певною мірою пом'якшилися
стосунки між людьми, було припинено полігамію, засуджено звичаї
родової помсти, поліпшилося ставлення до бідних, особливо до
рабів.
5. Нова віра заклала якісно нові підвалини у культурній
сфері, сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та
мистецтва.Водночас прийняття християнства візантійського зразка
спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій та процесів.

Дата добавления: 2015-08-05