Завдання 1.

I. Теоретична частина

Що таке облікова політика підприємства?

Наведіть принципи бухгалтерського обліку.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган, який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при ви конанні господарських операцій несуть їх власники.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Основна мета облікової політики це забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотримання принципів, встановлених законодавством.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.(змінюються статутні умови, змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО, нові положення достовірно відображають події).

Найважливішими у бухгалтерському обліку в Україні є принципи:

автономності, безперервності, доказовості, грошо­вої оцінки, собівартості, обачності, закріплення власності, дискретності, нарахування, суттєвості, правомочності, відпо­відності, облікової політики, реалізації, періодизації та ін.

Принцип автономності означає, що суб'єкт господа­рювання веде облік своєї діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу). Відповідно до націо­нального законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарювання, несе майно­ву і правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані роботи, з дебіторами і кредиторами, банками, іншими кредит­ними установами та інвесторами. Суб'єкт господарювання повинен додержувати принципу автономності у всіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає у тому, що під­приємство відповідно до його засновницьких документів має намір вести свою господарську діяльність безперервно і пос­тійно, відображаючи її у системі бухгалтерського обліку. Господарські засоби згідно цього принципу відображаються в обліку і балансі за оцінкою їх фактичного придбання, влас­ного виробництва, а не за ринковою ціною в окремі періоди року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів, інвесторів для вкладання капіталу. У разі припинення діяльності підприємства безперервність відоб­раження результатів його фінансово-господарської діяль­ності гарантує від лжебанкрутства та інших негативних випадкових явищ.

Принцип доказовості результатів господарювання та використання власного і залученого капіталу ґрунтується на застосуванні суцільного документування всіх госпо­дарських операцій на підприємстві. При цьому первинні доку­менти, де зафіксовано факт здійснення господарської опе­рації відповідно до нормативно-правових актів, повинні мати обов'язкові реквізити, які стверджують їхню юридичну дока­зовість. Зокрема, це стосується підписів посадових осіб, які дали дозвіл на виконання господарської операції, наявність підписів матеріально відповідальних осіб, які виконали певну операцію тощо.

Дата добавления: 2015-08-03