Пуск газу.

ВСТУП

1. Забезпечення безпечного і енергозбережного газопостачання

Діагностика технічного стану, як самих газових труб, так і усієї інфраструктури газових мереж з метою забезпечення стабільного газопостачання і прогнозу можливих аварійних ситуацій є пріоритетним завданням.

Безпечне і енергозбережне газопостачання можливо тільки при системному підході до вирішення проблеми, що припускає одночасне проведення багатокомпонентних і взаємозв 'язаних заходів. Багаторічний досвід експлуатації системи газопостачання виявив, щонайменше, три основні способи енергозбереження: по-перше, недопущення (оперативне усунення) витоків газу на лінійній частині газопроводів, на різьбових і фланцевих з' єднаннях, а також на гумовотканинних компенсаторах; по-друге, адекватний облік витрачання газу; по- третє, застосування високо енерго ефективною абонентської газової апаратури. Це не рахуючи оптимізації споживання природного газу на технологічні потреби і на комунальну сферу.

А що стосується забезпечення безпеки газопостачання, то воно теж визначається недопущенням (швидким усуненням) витоків газу шляхом неухильного дотриманням порядку проведення повномасштабних регламентних робіт і оперативністю дій аварійно-диспетчерських служб, а також суворим дотриманням абонентами правил користування газом.

До теперішнього часу з метою визначення місць витоків газу на лінійних ділянках газопроводів контролери по встановленому графіку здійснюють їх обхід з газоаналізаторами, забезпеченими газозаборниками на ручних візках. Ці прилади мають недостатньо високу чутливість і не дозволяють протоколювати процес пошуку витоків газу у просторі та часі. Нові лазерні газоаналізатори німецької фірми SEWERIN мають велику чутливість і дозволяють автоматично (у реальному масштабі часу) вести електронний протокол пошуку, який фіксує не лише місце витоку газу, але і час її виявлення. Лазерні газоаналізатори дозволяють виявити витоки газу на різьбових і фланцевих з'єднаннях на відстані 30 метрів від місця витоку.

Експлуатація і підтримка належного технічного стану сталевих газопроводів з кожним роком стає усе більш важким завданням — як внаслідок неухильного і швидкого їх старіння під дією чинників, внаслідок високовитратної технології їх будівництва, ремонту і технічного обслуговування. Стало ясно, що подальший розвиток сфери газопостачання немислимий без системного інноваційного оновлення усієї технології будівництва і експлуатації газових мереж і їх інфраструктури, а також газифікації житла. Усвідомлення цієї неминучості стимулювало пошук інноваційних рішень в усіх виробничих ланках. І тільки завдяки цьому останніми роками нам вдалося істотно понизити витрати ресурсів (енергетичних, фінансових, трудових) на будівництво нових газорозподільних мереж і транспортування газу, підвищити енергоефективність його використання.

2. Вихідні данні.

2.1 Планово-рельєфне розміщення трас газопроводів населеного пункту.

Газ до району населеного пункту, розташованого в м. Донецьк, надходить по газопроводу середнього тиску через газорозподільну станцію, розташовану на південно-західній околиці міста. Далі газ надходить до газорегуляторного пункту, де знижується на низький.

Газопроводи передбачено прокладати підземно, на глибині 0,8 м. Газопроводи середнього и низького прокладені зі стальних електрозварних труб. Від корозії вони захищені ізоляцією значно посиленого типу, на основі бітумних мастик та установами електрохімічного захисту.

Зв'язок між газопроводами середнього та низького тиску здійснюється через ГРП. Населений пункт територіально розділений на дві зони забудови. Перша зона забудована 9-ти поверховими будинками, а друга – 4-х. Газ низького тиску, в багатоповерхових житлових будинках, використовується для приготування їжі на 4-х конфорочних плитах. Також газ низького тиску підведений до місцевих ресторанів.

Газ середнього тиску підведений до газорегуляторного пункту та лікарні, які розташовані в районі.

2.2 Інженерні комунікації в районі розміщення газопроводів

В районні населеного пункту, розташованого в м. Донецьк, прокладені такі інженерні комунікації: газопровід, теплотраса, каналізація, телефонна мережа та лінії електропередач.

Теплопостачання житлових і громадських будинків – централізоване, від районної опалювальної котельні.

Водопостачання здійснюється за допомогою водопровідної мережі з влаштуванням колодязів.

Споруди комунальної каналізації призначені для прийому і відводу стічних вод. Каналізацію мають все об’єкти, обладнані внутрішнім водопроводом. Випуски стічних вод в каналізаційну систему обладнані опломбованими запірними пристроями. Для прийому стічних вод із внутрішньої каналізації використовують дворові каналізаційні мережі, для випуску їх у центральну каналізацію – застосовують канальні з`єднувальні лінії.

3. Приймання закінченого будівництвом об’єкту газопостачання в експлуатацію.

3.1. Приймання зовнішніх газопроводів.

По закінченню будівництва газопроводу генпідрядник здає, а замовник приймає його в експлуатацію. Для цього замовник скликає приймальну комісію, склад якої складається з представників замовника, будівельно-монтажної організації, Держміськтехнагляду, міськгазу, пожежної організації, санітарного нагляду та інших зацікавлених організації. Будівельно-монтажна організація пред’являє комісії:

- стверджувальний та погоджувальний проект з поясненнями, з нанесенням на креслення всіх відступів допустимих та згоджених при виконанні будівельно-монтажних робіт;

- технічну документацію на зварювальні та ізоляційні роботи з журналами по виконанню цих робіт;

- акти іспитів на міцність і щільність;

- виконавчо-технічну документацію, вказано у СНиП 3.05.02-88.

Комісія виконує ретельний огляд траси газопроводу та споруд на ній, причому має право перевірити різні ділянки газопроводу розкриттям траншеї, розборкою з’єднань або вирізкою стиків, також виконати повторний іспит газопроводу. При огляді комісія перевіряє співвідношення виконаних робіт використаних матеріалів та обладнання проекту відповідно вимогам СНиП, якість робіт по устрою колодязів та всіх мережевих споруд (компресорів, запобіжних установ, коверів), дія засобів захисту газопроводів від електрокорозії, правильність монтажу надземних газопроводів, площадок та сходинок до них, наявність охоронних знаків на підводних переходах та настінних знаків для усіх інших газопроводів.

Прийнятий в експлуатацію газопровід повинен бути увімкнутий експлуатаційною організацією не пізніше ніж через 6 місяців з моменту його приймання. Якщо з виходу цього часу газ не був поданий, міськгаз повинен провести повторне випробування газопроводу на щільність та перевірити комплектність та справність обладнання та арматури, встановлених на ньому.

Врізку в діючий газопровід та пуск газу у закінчений будівництвом газопровід виконує міськгаз.

3.2. Приймання внутрішньо будинкового газового обладнання.

Організація, ведуча будівництво і монтаж газопроводів та приборів, передає змонтований газопровід та газові прибори організації, яка буде їх експлуатувати.

При здачі газопроводу та газових приборів в експлуатацію перебувають представники обох організацій, а також відповідальні особи організацій, у введенні яких знаходиться газифікований об’єкт.

Передача газопроводу супроводжується пуском газу в цей газопровід. Пуск газу виконується бригадою кваліфікованих слюсарів у складі не менш двох чоловік, на чолі з інженерно-технічним працівником, який являється відповідальним за пуск газу.

Приймається в експлуатацію внутрішньо будинкова газова система при наявності таких документів:

- виконавча документація;

- узгодження відхилень від проекту;

- акт приймання димових і вентиляційних каналів;

- сертифікати на труби, електроди;

- наявність інструктажу;

- акт перевірки лічильника.

При наявності відхилень від проекту, об’єкт газопостачання комісією не приймається. Тому при прийомі в експлуатацію комісія проводить зовнішній огляд змонтованої системи, визначає її відповідність проекту і виявлення дефекту монтажу.

Звертається увага на кріплення і розміщення газопроводів по відношенню до стін і на герметичність місць перетину газопроводами стін, перекриття, а також влаштування з’єднувальних патрубків від ВПГ і приєднання їх до димоходів.

Перевіряється якість встановлення приладів:

- плити повинні опиратися на поверхню підлоги всією площею опор, а водонагрівачі повинні надійно кріпитися до стін;

- перевіряється відповідність технічних умов об’єму приміщень де встановлюються газові прилади, його висота та наявність в ньому вентиляційних каналів.

Перевіряється якість зварних з’єднань на внутрішньо будинкових газопроводах. Комісія має право провести повторне випробування внутрішньо будинкової газової мережі.

4.Приєднання новозбудованого газопроводу до діючого.

4.1. Врізка.

Приєднання газопроводів до діючих мереж відноситься до найбільш відповідальним газонебезпечних робіт і проводиться спеціально навченими бригадами з експлуатуючою газове господарство організації. Бригада повинна мати схему газопроводу, що приєднується із зазначенням встановленої запірної арматури, пробок та іншого обладнання. Ця схема надається будівельною організацією. Приєднання (врізку під газом) закінчених будівництвом газопроводів до діючих систем виконують на підставі акта комісії про приймання їх в експлуатацію. Приєднання (врізання) до діючих газопроводів, які експлуатуються підприємствами газового господарства, дозволяється тільки спеціалізованим організаціям, а також службам і бригадам цих підприємствах.

Приєднання до газопроводів, які експлуатуються промисловими, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, а також управліннями магістральних газопроводів, проводиться силами цих підприємств і організацій або представниками газового господарства за договорами. Якщо при приєднанні газопроводів до діючих мереж пуск газу не проводиться, в кінці кожного газопроводу, що приєднується після запірного пристрою встановлюють заглушку; згони на вводах газопроводів в будівлі демонтують. При підготовці до приєднання новозбудованих газопроводів до діючих виконують такі заходи: перевіряють і готують технічну документацію (паспорта та виконавчі креслення чинного і побудованого газопроводів), а також стан побудованих газопроводів і встановленого обладнання; складають дефектну відомість із зазначенням термінів усунення виявлених дефектів (подальші роботи по приєднанню виконують тільки після усунення виявлених дефектів), план організації робіт відповідно до вимог Правил безпеки, ескізи (схеми) вузлів приєднання та пускову схему газопроводів з зазначенням всіх запірних пристроїв, заглушок і продувних свічок (все устаткування і арматуру нумерують відповідно до схеми); готують необхідне обладнання та необхідну кількість матеріалів, інвентарю, захисних і рятувальних засобів, а також засобів по наданню першої допомоги при нещасних випадках; відібране устаткування, інвентар, матеріали і захисні засоби перевіряють на справність і придатність до застосування.

Управління газового господарства (служба, ділянка, відділ), що експлуатує газові мережі, наносить на схему знову прокладеного газопроводу напрям потоків газу; номери і адреси ГРП, на яких необхідно знизити тиск; номер технологічної карти, по якій виконується врізання, і схему діючого газопроводу; діаметр і довжину діючих та газопроводів, що приєднуються. Про початок робіт сповіщають споживачів газу, які підлягають відключенню або обмеженням по тиску. При підключенні до діючих мереж середнього та високого тиску, крім зазначеної документації, складається план організації робіт, який передбачає послідовність їх виконання, перелік об'єктів, що відключаються, номери колодязів і час закриття засувок, орієнтовну розстановку людей і їх обов'язки, осіб, відповідальних за координацію робіт, і при необхідності узгодження з іншими службами. План роботи складає організація, яка експлуатує газопроводи і ГРП; стверджує його головний інженер цієї організації. Відповідальному за загальну координацію робіт підпорядковуються інженерно-технічні працівники інших служб, що беруть участь в роботі. Відповідальність за кількість робіт та дотримання техніки безпеки несе особа, якій відповідно до виданого наряду доручені ці роботи. Всі місця, де проводяться газонебезпечні роботи, огороджуються; до них не допускаються сторонні особи. Газове різання і зварювання на діючих газопроводах виконують при тиску газу на них 0,4 - 1 кПа. При тиску газу менше 0,4 або більше 0,5 кПа вогневі роботи повинні бути припинені. Керівник бригади перед початком робіт по врізці перевіряє тиск повітря в газопроводах, які приєднуються після його контрольного опресовування, придатність котловану для виконання робіт, наявність і справність запірних пристроїв на вводах і стояках, наявність кранів, засувок, пробок і заглушок на газових вводах у будинки. Всі засувки і крани на вводах повинні бути закриті і заглушені.

Врізку нових газопроводів в діючі виконують котушковим або тавровим з'єднанням.

Приєднання газопроводів всередині приміщення до діючих газопроводів (сходові клітини, підвали, котельні тощо) не дозволяється.

Після закінчення всіх робіт з приєднання та продувки газопроводу перевіряють щільність виконаного зварного шва омилюванням мильною емульсією; виконують обхід траси приєднаного газопроводу, ізолюють місце приєднання до діючого газопроводу і засипають котлован; роблять відмітку в наряді на газонебезпечні роботи про виконання робіт з приєднання, ізоляції місця приєднання і засипці котловану. Наряд на виконання робіт з приєднання та план роботи зі схемами докладають до виконавчо-технічної документації і зберігають разом з нею.

Зварювальні роботи виконують згідно з технологічними картами, розробленими на кожен технологічний процес врізки. Приєднання газопроводів здійснюється під тиском газу від 0,2 до 1,2 кПа. При більш небезпечному тиску є небезпека його падіння до нуля і проникнення в трубопровід повітря в момент, коли в чинному газопроводі отвір вже вирізано, але ще не перекрито. При тиску більше 1,2 кПа не можна робити різання і зварювання газопроводу, так як полум'я, вибивається з прорізаємої щілини, важко погасити і воно може заподіяти опіки зварнику і слюсарю. Зварений шов при цьому виходить пористим і крихким. Після приєднання газопроводу до діючого виробляють його продувку для видалення з нього повітря і наповнення газом. Для цього в кінці газопроводу, що приєднується встановлюють спеціальну трубку (продувальну свічку) або використовують відвідні труби з конденсатозбірників. Висота продувних свічок над землею повинна бути близько 2,5 м, а їх число і діаметр залежать від діаметра і довжини газопроводу, що продувається.

Пуск газу.

Введення в експлуатацію газового обладнання житлових будинків проводиться як приєднання газового вводу в будинок до діючого газопроводу.

Пуск газу в газопроводи і газовикористовуюче обладнання одноквартирних і блокованих житлових будинків дозволяється проводити одночасно з приєднанням до діючого газопроводу.

Пуск газу проводиться персоналом експлуатаційної організації за заявками і за участю власників (орендарів, наймачів) будівель, приміщень громадського призначення або уповноважених представників (у житлових будинках - за умови готовності до заселення). Роботи з пуску газу в багатоквартирні житлові будинки виконують бригадою в складі не менше двох робітників під керівництвом майстра. Пуск газу в одноквартирні і зблоковані житлові будинки, громадські будівлі (приміщення громадського призначення) може проводитися бригадою у складі двох чоловік.

Пуск газу проводиться в денний час доби. Про початок робіт експлуатаційна організація повідомляє споживачів газу не пізніше ніж за три дні.

Пуск газу в нові або капітально відремонтовані житлові будівлі рекомендується проводити до заселення мешканців. При пуску газу в заселені житлові будівлі мешканці повинні бути попереджені не пізніше ніж за три дні до початку робіт про необхідність присутності в квартирах.

Пуск газу в багатоквартирні житлові будинки за відсутності можливості доступу хоча б в одну з квартир не дозволяється. Керівник робіт з пуску газу (майстер) перед виїздом на об'єкт:

• отримує акт-наряд на виконання робіт і знайомиться з виконавчою документацією;

• проводить інструктаж робітників пускової бригади по технології (порядку) проведення робіт і заходів безпеки;

• перевіряє комплектність інструменту, приладів, пристроїв і матеріалів для виконання робіт, наявність засобів індивідуального захисту.

Роботи з пуску газу рекомендується проводити в такій послідовності:

• перевірка зовнішнім оглядом відсутності механічних пошкоджень газопроводів від введення в будівлі до вимикаючих пристроїв, встановлених перед газовикористовуючим обладнанням, відповідності проекту розміщення газових приладів та обладнання, укомплектованості та приєднання їх до газопроводів. Вимикаючі пристрої перед газовикористовуючим обладнанням, які не приєднані до газопроводів, повинні бути закриті і опломбовані з складанням акту;

• перевірка наявності та працездатності вимикаючих пристроїв на внутрішніх газопроводах;

• перевірка від'єднання газових вводів від внутрішніх газопроводів. Вимикаючі пристрої на вводах повинні бути закриті. Газопроводи після вимикаючих пристроїв по ходу газу і внутрішні газопроводи повинні бути заглушені глухими металевими пробками;

• усунення виявлених несправностей;

• перевірка наявності актів, що підтверджують справність і придатність до експлуатації димових та вентиляційних каналів;

• контрольне опресовування газопроводів, газових приладів та обладнання повітрям тиском 5 кПа протягом 5 хв. При падінні тиску по манометру понад 0,2 кПа проводиться виявлення витоків за допомогою мильної емульсії, усунення дефектів і повторне опресовування. Якщо пуск газу в нові газопроводи проводиться одночасно з приєднанням до діючих газопроводів, контрольне опресовування проводиться перед приєднанням;

• приєднання внутрішніх газопроводів до газових вводів. Вимикаючі пристрої на вводі, перевірка місця приєднання внутрішнього газопроводу мильною емульсією або газоіндикатором з метою виявлення витоків газу;

• послідовне (по ходу газу) відкриття вимикаючих пристроїв на внутрішніх газопроводах для продувки газом.

Випуск газоповітряної суміші при продувці газом проводиться через вікно в атмосферу гумовим шлангом, приєднаним до пальника газового обладнання, при постійному спостереженні. Продування газом з випуском газоповітряної суміші в димові та вентиляційні канали, сходові клітини та приміщення будівлі забороняється.

При продуванні газом забороняється користуватися відкритим вогнем, електроприладами і палити, про що повинні бути попереджені всі особи, які беруть участь у пуску газу. У приміщеннях, в яких проводиться пуск газу, присутність сторонніх, в тому числі мешканців квартир, не допускається. Приміщення повинні постійно провітрюватися. Закінчення продування визначається шляхом аналізу або спалювання відібраних проб. Вміст кисню в газі за обсягом не повинно перевищувати 1%, а згорання відібраної проби повинно проходити спокійно, без ударів. Продування газом через стояки проводиться послідовно, починаючи з приєднання найбільш віддаленого від введення в будівлю стояка та газового обладнання на верхньому поверсі будівлі. Після закінчення продувки газом необхідно:

• перевірити манометром тиск газу на газових приладах і обладнанні;

• повісити накидні ключі на крани перед газовими приладами і апаратами;

• перевірити з'єднання газопроводів і арматури мильною емульсією або газоіндикатором з метою виявлення витоків газу;

• перевірити наявність тяги в вентиляційних і димових каналах і стан димових з'єднувальних труб для відведення продуктів згоряння;

• перевірити відповідність сопел пальників увазі і тиску спалюваного газу;

• ознайомитися зі змістом паспортів заводів - виробників встановлених газових приладів і обладнання;

• розпалити пальника і відрегулювати горіння газу;

• перевірити роботу автоматики безпеки.

При наявності в паспортах виробників вказівок щодо введення газовикористовуючого обладнання в експлуатацію перший розпал газових пальників і пусконалагоджувальні роботи повинні проводитися у відповідності з цими вказівками. Закінчення робіт з пуску газу зазначається в акті-наряді, який повинен бути доданий до виконавчо-технічної документації цього об'єкта.

4.3.Опис технологічної карти

Дата добавления: 2015-08-05