Льотчик: Що?

Льотчик: Шість років тому довелося мені зробити вимушену посадку в Сахарі. Щось зламалося в моторі мого літака. Я повинен був сам виправити мотор або... загинути.

Луч світла

Маленький принц1: Якщо твоя ласка, намалюй мені баранця!

Льотчик малює

Льотчик: Ось тобі скринька. А в ній сидить твій баранець.

Маленький принц: Ось такого мені й треба! Як ти думаєш, багато він їсть трави? Адже у мене вдома всього дуже мало...

Льотчик: Йому вистачить. Я тобі даю зовсім маленького баранця.

Маленький принц2: Не такий вже він і маленький.... Диви, він заснув!... А що воно за штукенція?

Льотчик: Це мій літак. Він літає.

Маленький принц: Ти теж впав із неба? Ото чудасія! А з якої планети?

Льотчик: Ти прибув сюди з іншої планети?

Маленький принц3: Та воно й правда, хіба на цьому ти міг прилетіти здаля…

Льотчик: Де твоя домівка, хлопчику? Куди ти хочеш відвести свого баранця?

Маленький принц4: Скажи, адже правда баранці їдять кущі?

Льотчик: Так, правда.

Маленький принц4: От добре! Значить, вони і баобаби теж їдять?

На моїй планеті є жахливе насіння... Це - насіння баобабів. І якщо планета маленька. А баобабів багато - вони розірвуть її на клаптики.... Є таке тверде правило. Щойно встав вранці, дав собі лад - і відразу ж наведи лад і на своїй планеті!...

Маленький принц 2: Якщо баранець їсть кущі, він і квіти їсть?

Льотчик: Він їсть все, що бачить.

Маленький принц2: Навіть квіти з колючками?

Льотчик: Так, і ті, у яких шипи.

Маленький принц2: Тоді навіщо шипи?... Навіщо потрібні шипи?

Льотчик: Колючки ні навіщо не потрібні, квіти випускають їх просто зі злості.

Маленький принц2: Ось як! Не вірю я тобі! Квіти слабкі і простодушні. І вони підбадьорюють себе. Вони думають, якщо у них шипи, їх всі бояться... А ти думаєш, що квіти...

Льотчик: Так ні ж! Нічого я не думаю! Ти бачиш, я зайнятий серйозною справою.

Маленький принц3: Серйозною справою? Ти говориш як дорослі!... Я знаю одну планету. Там живе такий пан... Він за все своє життя жодного разу не понюхав квітки, жодного разу не подивився на зірку. Він ніколи, нікого не любив. Він зайнятий одним, він складає цифри, і з ранку до ночі твердить: «Я людина серйозна! Я людина серйозна!»Насправді він не людина. Він - гриб.

Льотчик: Що?

Маленький принц3: Гриб.... Мільйони років у квітів ростуть шипи, і мільйони років баранці все-таки їдять квіти. Невже це не важливо, що баранці і квіти воюють один з одним.... А якщо я знаю єдину у світі квітка, вона росте тільки на моїй планеті. А маленький баранчик в один прекрасний ранок раптом візьме і з'їсть її. І навіть не буде знати, що він накоїв? І це по-твоєму не важливо?... Там живе моя квітка... Але коли баранець її з'їсть, це все одно, як якби всі зорі раптово згасли! (Плаче)

Льотчик: Не плач, малюк. Твоїй коханій квітці, нічого не загрожує... Я намалюю твоєму обротьку твоєму баранцеві, а квітці - панцир... Краще розкажи мені про свою планету, і про всі свої подорожі.

Дія 2

Троянда: Ах, я ледве прокинулась... Прошу вибачити... Я ще не зачесалася...

Маленький принц3: Як Ви гарна!

Троянда: Так, правда? І зауважте, я народилася разом із сонцем.... Здається, пора снідати. Будьте ласкаві, подбайте про мене... (Маленький принц поливає троянду) …Хай приходять тигри, я не боюся їх пазурів!

Маленький принц: На моїй планеті тигри не водяться. І потім, тигри не їдять траву.

Троянда: Я - не трава. (Жорстко)

Маленький принц: Вибачте мені...

Троянда: Тигрів я не боюся. Але я страшенно боюся протягів. У вас немає ширми? Коли настане вечір, накрийте мене ковпаком. У вас тут надто холодно. Дуже незатишна планета. Там, звідки я прибула... то де ж та ширма?

Маленький принц: Я хотів піти за нею, але не міг же я вас не дослухати!

Троянда: Прощайте! Ширма мені більше не потрібна!

Маленький принц: А вітер...

Троянда: не так вже й застуджена. Нічна прохолода піде мені на користь. Адже я - квітка!

Маленький принц: Але звірі, комахи...

Троянда: Повинна ж я стерпіти двох-трьох гусениць, якщо хочу познайомитися з метеликами. Вони, напевно, чарівні. А то хто ж буде мене відвідувати? Ти ж будеш далеко. А великих звірів я не боюся, у мене теж є кігті!

Маленький принц: Прощавайте!

Троянда: Та не барися, це нестерпно! Вирішив піти - так іди!

Маленький принц: (різко) Прощавайте!

Троянда: Я була дурна... Прости мене... повернись!!

Маленький принц:... Даремно я її слухав. Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто дивитися на них і дихати їх ароматом. А я - розлютився! Я не повинен був бігти! Треба судити не за словами, а за справами! За отими простенькими хитрощами я мав би вгадати ніжність.

Дія 3

Дефіле планет

Король: А, ось і підданий! Підійди, я хочу тебе розглянути....Приписи етикету не дозволяють позіхати в присутності короля. Я забороняю тобі позіхати.

Маленький принц2: Я ненавмисно. Я довго був в дорозі і зовсім не спав...

Король: Ну, тоді наказую тобі позіхати. Мені це навіть цікаво. Отже, позіхай! Такий мій наказ!

Маленький принц: Але я... Я більше не можу.

Король: Тоді, хм... Хм... Тоді я наказую тобі то позіхати, то…

Маленький принц: Можна мені сісти?

Король: Наказую: сядь!

Маленький принц: Ваша Величносте, можна Вас запитати?

Король: Наказую: питай!

Маленький принц: Ваше Величносте... Де ж Ваше королівство?

Король: Скрізь!

Маленький принц: Скрізь? І все це - Ваше?

Король: Так!

Маленький принц: І зірки Вам коряться?

Король: Ну звичайно, Зірки коряться миттєво. Я не терплю непослуху.

Маленький принц: Ваша Величносте, мені б хотілося подивитися як сідає Сонце..., Якщо ваша ласка, звеліть Сонцеві зайти.

Король: Якщо я накажу якомусь генералу пурхати метеликом із квітки на квітку і генерал не виконає наказу, хто буде винен у цьому? Він або я?

Маленький принц: Ви, ваша величність!

Король: Абсолютно вірно. Від кожного треба вимагати те, що він може дати. Влада, насамперед, повинна бути розумною. Маленький принц: А як же мій захід сонця?

Король: Буде тобі і захід сонця. Я вимагатиму, щоб сонце зайшло, але спершу дочекаюся сприятливих умов, бо в цьому і полягає мудрість правителя.

Маленький принц: А коли це буде?

Король: Це буде... Хм... Сьогодні це буде о сьомій годині сорок хвилин вечора. І тоді ти побачиш, як точно виповниться моє повеління.

Маленький принц: Мені пора. Більше мені тут нічого робити.

Король: Залишся!

Маленький принц: Мені пора.

Король: Ні, не пора!

Маленький принц: Якщо Вашій Величності завгодно, щоб ваша воля беззаперечно виконувалася, віддайте розумний наказ. Веліть мені пуститися в дорогу, не зволікаючи ні хвилини... Мені здається, умови для цього найсприятливіші.

Король: Призначаю тебе послом!

Маленький принц: Дивний народ, ці дорослі.

Дія 4

Дефіле планет

Шанолюбець: А ось і шанувальник з'явився!

Маленький принц1: Добрий день!

Шанолюбець: Добрий день!

Маленький принц: Яка у вас кумедний капелюх!

Шанолюбець: Це для того, щоб кланятися, коли мене вітають. На жаль, сюди ніхто не заглядає.... Поплещи в долоні.

Маленький принц: Тут веселіше, ніж у старого Короля. (Плескає в долоні) А що треба зробити, щоб капелюх упав?

Шанолюбець: Ти й справді так шануєш мене?

Маленький принц: А як це - шанувати?

Шанолюбець: Шанувати, значить визнавати, що на цій планеті я найкращий, найгарніший, найрозумніший і найбагатший.

Маленький принц: Але ж ти на твоїй планеті один!

Шанолюбець: Ну, зроби мені ласку, все одно шануй мене.

Маленький принц: Я захоплююся! Але яка тобі від цього радість? Ці дорослі - дивакуваті люди.

Дія 5

Дефіле планет

Маленький принц4: Гей, що це ти робиш?

П'яниця: П'ю.

Маленький принц: Навіщо?

П'яниця: Щоб забути.

Маленький принц: Про що забути?

П'яниця: Хочу забути, що мені соромно.

Маленький принц: Від чого ж тобі соромно?

П'яниця: Пити совісно.

Маленький принц: Чому ж ти п'єш?

П'яниця: Щоб забути.

Маленький принц: Що забути?

П'яниця: Що мені соромно пити.

Маленький принц: Так, право ж, дорослі - дуже, дуже дивний народ.

Дія 6

Дефіле планет

Маленький принц2: Добрий день.

Ділова людина: Три та два - п'ять. П'ять додати сім - дванадцять. Дванадцять та три - п'ятнадцять.

Маленький принц: Добрий день.

Ділова людина: Багато років я живу на цій планеті за весь час мені заважали тільки три рази. У перший раз сюди залетів хрущ. Він так страшенно гудів і я тоді зробив чотири помилки

в складанні. Вдруге у мене був приступ ревматизму від сидячого способу життя. Мені розгулювати ніколи, я людина серйозна. Третій раз - ось він! Отже, стало бути, 500 мільйонів...

Маленький принц: Чого?

Ділова людина: 500 мільйонів цих маленьких штучок, які іноді видно в повітрі.

Маленький принц: Це що ж, мухи?

Ділова людина: Та ні, такі маленькі, блискучі...

Маленький принц: Бджоли?

Ділова людина: Та ні ж. Такі маленькі, золоті, всякий ледар, як подивиться на них, так і розмріється. А я людина серйозна, мені мріяти ніколи.

Маленький принц: А?! Зірки!

Ділова людина: ось-ось. Зірки.

Маленький принц: 500 мільйонів зірок? Що ж ти з ними з усіма робиш?

Ділова людина: 501622000 731. Я - людина серйозна. Я люблю точність.

Маленький принц: Що ж ти робиш із тими зірками?

Ділова людина: Що роблю?

Маленький принц: Так.

Ділова людина: Нічого не роблю. Я ними володію.

Маленький принц: Володієш зірками?

Ділова людина: Так.

Маленький принц: Але я вже зустрічав Короля, який...

Ділова людина: Королі нічим не володіють. Вони тільки царюють. Це зовсім не одне і те ж.

Маленький принц: А для чого тобі володіти зірками?

Ділова людина: Щоб купувати нові зірки, якщо їх хтось відкриє.

Маленький принц: А як можна володіти зірками?

Ділова людина: Зірки чиї?

Маленький принц: Не знаю. Нічиї.

Ділова людина: Значить мої, бо я перший до цього додумався.

Маленький принц: І цього досить?

Ділова людина: Ну звичайно. Якщо ти знайдеш алмаз, у якого немає господаря, - значить, він твій. Якщо ти знайдеш острів, у якого немає господаря, він - твій. Якщо тобі першому спаде на думку якась ідея, ти береш на неї патент; вона - твоя. Я володію зорями, бо до мене ніхто не здогадався ними заволодіти.

Маленький принц: А що ж ти з ними робиш? Із зірками?

Ділова людина: Завідую ними. Рахую їх і перелічую. Це дуже важко. Але я - людина серйозна.

Маленький принц: Якщо у мене є шовкова хустку, я можу пов'язати її на шию й забрати з собою. Якщо у мене є квітка, я можу зірвати її і забрати з собою. А ти ж не можеш забрати зорі?

Ділова людина: Ні, але я можу покласти їх у банк.

Маленький принц: Як це?

Ділова людина: А так, пишу на папірці, скільки у мене зірок. Потім кладу цей папірець в ящик і замикаю її на ключ.

Маленький принц: І все?

Ділова людина: Цього досить.

Маленький принц: У мене є квітка, і я кожен день її поливаю. У мене є три вулкани, я щотижня їх прочищаю. Усі прочищаю, і згаслий теж. Мало що може трапитися. І моїм вулканам і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зорям від тебе нема ніякої користі.... Ні, дорослі й справді разючий народ.

Дія 7

Дефіле планет

Маленький принц4: Добрий день. Чому ти зараз погасив свій ліхтар?

Ліхтарник: Такий наказ. Добрий день.

Маленький принц: А що за наказ?

Ліхтарник: Гасити ліхтар. Добрий вечір.

Маленький принц: Навіщо ж ти знову його запалив?

Ліхтарник: Такий наказ.

Маленький принц: Не розумію.

Ліхтарник: І розуміти нічого. Наказ є наказ. Добрий день. Тяжке це ремесло. Колись це мало сенс. Я гасив ліхтар вранці, а ввечері знову запалював. У мене залишався ще день, щоб відпочити, і ніч, щоб виспатися.

Маленький принц: А потім наказ перемінився?

Ліхтарник: Наказ не змінювався, в тому-то й біда! Моя планета рік від року обертається все швидше, а наказ залишається колишній.

Маленький принц: І як же тепер?

Ліхтарник: Та ось так. Планета робить повний оборот за одну хвилину, і у мене немає ні секунди перепочинку. Кожну хвилину я гашу ліхтаря і знов його запалюю.

Маленький принц: От цікаво! Значить, у тебе день триває всього одну хвилину!

Ліхтарник: Нічого цікавого. Ми з тобою розмовляємо вже цілий місяць.

Маленький принц: Цілий місяць?!

Ліхтарник: Ну, так. Тридцять хвилин, тридцять днів. Добрий вечір.

Маленький принц: Послухай, я знаю засіб: ти можеш відпочивати, коли тільки захочеш...

Ліхтарник: Мені весь час хочеться відпочивати.

Маленький принц: Твоя планета така крихітна. Ти можеш обійти її в три кроки. Потрібно просто йти з такою швидкістю, щоб весь час залишатися на сонці. І день буде тягнутися стільки часу, скільки ти побажаєш.

Ліхтарник: Найбільше на світі я люблю спати.

Маленький принц: Тоді погана твоя справа.

Ліхтарник: Погана моя справа. Добрий день.

Маленький принц: Ось людина, яку стали б зневажати і король, і честолюбець, і п'яниця, і ділок. А між тим, з них з усіх він один не смішний. Може бути тому, що він думає не тільки про себе. От би з ким подружитися. На цій планеті можна милуватися заходами сонця тисячу разів.

Дія 8

Дефіле планет

Географ: Ось прибув мандрівник! Звідки ти?

Маленький принц2: Що ви тут робите?

Географ: Я - географ.

Маленький принц: А що таке географ?

Географ: Це - вчений, який знає, де розташовані моря, річки, міста і пустелі.

Маленький принц: Як цікаво! Ось це - справжнє діло! Ваша планета дуже красива. А океани у вас є?

Географ: Цього я не знаю.

Маленький принц: А гори є?

Географ: Не знаю.

Маленький принц: А міста, річки, пустелі?

Географ: Я - географ, а не мандрівник. Географ - занадто важлива особа, йому ніколи розгулювати. Але він приймає у себе мандрівників і записує їхні розповіді. Якщо мандрівник стане брехати, то в підручниках географії все лише плутанина. І якщо він випиває зайве - теж біда.

Маленький принц: А чому?

Географ: Тому що у п'яниць двоїться в очах. І там, де насправді одна гора, географ відзначить дві.

Маленький принц: А як перевіряють відкриття? Йдуть і дивляться?

Географ: Ні. Просто вимагають, щоб мандрівник представив докази. Розкажи мені про свою планету. Слухаю тебе.

Маленький принц: Ну, у мене там не так вже цікаво. У мене все дуже маленьке. Є три вулкана. Два діють, один - згас. Потім у мене є квітка.

Географ: Квіти ми не відзначаємо.

Маленький принц: Чому? Вона ж найкрасивіша!

Географ: Тому що квіти - ефемерні. Ми пишемо про речі вічні і незмінні.

Маленький принц: А що таке - ефемерний?

Географ: Це означає те, що повинно скоро зникнути.

Маленький принц: І моя квітка скоро зникне?

Географ: Зрозуміло.

Маленький принц: Моя троянда «повинна зникнути»? А я кинув її, вона залишилася на моїй планеті зовсім одна.

Дія 9

Маленький принц1: Хотів би я знати, навіщо зірки світяться? Напевно, тому, щоб рано чи пізно кожен міг відшукати свою. Ось моя планета... Але як до неї далеко...!

Змія: Красива планета. А що ти робиш тут, на Землі?

Маленький принц: Я посварився зі своєю квіткою...

Змія: А, ось воно що...

Маленький принц: А де ж люди?

Змія: Серед людей самотньо...

Маленький принц: Дивна ти істота... Маленька...

Змія: Але могутності у мене більше, ніж у Короля.

Маленький принц: Ну, хіба ти така могутня?

Змія: Я можу занести тебе далі, ніж будь-який корабель. Всякого, кого я торкнуся, я повертаю Землі, з якої він вийшов... Того дня, коли ти пошкодуєш про свою покинуту планету, я зумію допомогти тобі. Я можу...

Маленький принц: Я прекрасно зрозумів... Але чому ти весь час говориш загадками?

Змія: Я вирішую все загадки.

Дія10

Хореографічна композиція «Садочок троянд»

Маленький принц3: Добридень!

Троянди (по черзі): Добридень

Маленький принц: Хто ви?

Троянди (по черзі): Ми – троянди.

Маленький принц: он воно що!

Троянда 1: Ти засмутився?

Маленький принц: Моя троянда, якби вона побачила вас, то геть роздратувалася б…Вона б почала кашляти і вдавати, що помирає, аби не стати посміховиськом.

Троянда2: А чому?

Маленький принц: бо вона сказала мені, що у світі іншої такої немає.

Троянди сміються

Маленький принц: і я мусив би вдавати, ніби доглядаю її. Я гадав, що найбільший мій скарб – це єдина у світі квітка, коли ж виходить, що це звичайнісінька троянда. Цієї квітки і ще трьох вулканів, котрі ледь сягають мені до колін недостатньо, щоб прозиватися величним принцом…

Плаче і тікає

Дія 11

Лис:Добридень!

Маленький принц1: Добридень

Лис: Я тут... Під яблунею.

Маленький принц1: Хто ти? Який ти красивий!

Лис: Я - Лис.

Маленький принц1: Пограй зі мною. Мені сумно.

Лис: Не можу я з тобою пограти. Я не приручений.

Маленький принц1: А що означає - приручати?

Лис: Ти не тутешній. Що ти тут шукаєш?

Маленький принц1: Людей шукаю. А що означає - приручати?

Лис: У людей є рушниці, вони ходять на полювання. Це дуже незручно. І ще вони розводять курей. Тільки цим вони і хороші. Ти шукаєш курей?

Маленький принц1: Ні. Я шукаю друзів. А що означає - приручати?

Лис: Це давно забуте поняття. Воно означає «створити узи»

Маленький принц1: Узи?

Лис: Саме так. Ти для мене поки всього лише маленький хлопчик, як сто тисяч інших хлопчиків. І ти мені не потрібен. І я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лисиця, точно така ж, як сто тисяч інших лисиць. Але, якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. І я буду для тебе один в цілому світі.

Маленький принц1: Я починаю розуміти... Була одна Троянда... Напевно, вона мене приручила...

Лис: Дуже можливо. На Землі чого тільки не буває.

Маленький принц2: Це було не на Землі.

Лис: На іншій планеті?

Маленький принц2: Так.

Лис: А на цій планеті є мисливці?

Маленький принц2: Ні.

Лис: Як цікаво! А кури є?

Маленький принц2: Ні.

Лис: Немає у світі досконалості! Але, якщо ти мене приручиш, моє життя буде ніби сонцем осяяне. Твої кроки я стану розрізняти серед тисяч інших кроків. Твоя хода покличе мене, немов музика... Будь ласка, приручи мене!

Маленький принц3: Я би радий, але у мене так мало часу. Мені ще треба знайти друзів і дізнатися різні речі.

Лис: Дізнаватися можна тільки ті речі, які приручиш. У людей вже не вистачає часу щось дізнаватися. Вони купую речі готовими в магазинах. Але ж немає такіх магазинів, де торгували б друзями, і тому люди більше не мають друзів. Якщо хочеш, щоб у тебе був друг, приручи мене!

Маленький принц4: А що для цього треба робити?

Лис: Треба запастися терпінням. Спершу сядь ось там, віддалік... Ось так. Я буду на тебе скоса поглядати, а ти мовчи. Слова тільки заважають розуміти один одного. Але з кожним днем ​​сідай трошки ближче... бліже..Лучше приходь завжди в один і той же час... Ось, якщо ти будеш приходити в чотири години, я вже з третьої години відчую себе щасливим. Потрібно приходити завжди в призначений час, я буду вже знати, до якого годину готувати своє серце... Потрібно дотримуватися обрядів.

Маленький принц (разом): Так я приручив Лиса

Лис: Я буду плакати про тебе.

Маленький принц3: Ти сам винен... Я ж не хотів, щоб тобі було боляче, ти сам побажав, щоб я тебе приручив...

Лис: Так, звичайно!

Маленький принц1: Але ти будеш плакати!

Лис: Так, звичайно.

Маленький принц2: Значить, тобі від цього погано.

Лис: Ні, мені добре!... Ось мій секрет, він дуже простий! Пильно одне лише серце. Самого головного очима не побачиш.

Маленький принц3: Найголовнішого очима не побачиш.

Лис: Твоя Троянда найдорожча для тебе тому, що ти віддавав їй усю душу.

Маленький принц3: Я віддавав їй усю душу.

Лис: Люди забули цю істину, але ти не забувай: ти завжди у відповіді за тих, кого приручив. Ти у відповіді за свою Троянду.

Маленький принц4: Я відповідаю за свою Троянду

Дія 12

Льотчик і Маленький принц

Льотчик: Так, все що розповідаєш, малюк, дуже цікаво... Але я ще не полагодив свій літак і в мене не залишилося ні краплі води.

Маленький принц1: Лис, з яким я подружився...

Льотчик: Милий мій, мені зараз не до Лиса.

Маленький принц1: Чому?

Льотчик: Та тому, що доведеться померти від спраги...

Маленький принц1: Добре, коли є друг, нехай навіть треба померти. Ось я дуже радий, що дружив з Лисом.

Льотчик: Ти щось задумав, і не говориш мені.

Маленький принц3: Знаєш, завтра виповниться рік, як я потрапив до вас на Землю.

Льотчик: Значить, ти не випадково тут опинився один, ти повертався до того місця, де тоді упав?... Мені страшно...

З іншого боку сцени виповзає змія

Змія: Сьогодні вночі я сюди прийду. Ти знайдеш мої сліди на піску. І тоді чекай.

Маленький принц1: Тепер йди...

Льотчик: Що це тобі заманулося, малюк? Чого заради ти заводиш розмови зі зміями?

Маленький принц1: Я радий, що ти знайшов, у чому там була біда з твоєю машиною. Тепер ти можеш повернутися додому...

Льотчик: Звідки ти знаєш?

Маленький принц1: І я теж сьогодні повернуся додому. Це набагато далі.... і набагато... важче.

Льотчик: Я хочу ще послухати, як ти смієшся, малюк!

Маленький принц2: Сьогодні вночі моя зірка стане якраз над тим місцем, де я впав рік тому

Льотчик: Послухай, малюк, адже все це - і змія, і побачення із зіркою, просто поганий сон, правда?

Маленький принц2: Найголовніше, чого не побачиш очима. Моя зірка дуже маленька, я не можу її тобі показати. Так краще. Вона для тебе буде просто одна із зірок. І полюбиш дивитися на зірки... Всі вони стануть тобі друзями. І, потім, я тобі дещо подарую.

Сміється дзвінко

Льотчик: Ах, малюк, маля, як я люблю, коли ти смієшся!

Маленький принц2: Ось це і є мій подарунок. у тебе тепер будуть зовсім особливі зірки.

Льотчик: Як так?

Маленький принц2: Ти подивишся на небо вночі і почуєш, що всі зірки сміються. У тебе будуть зірки, які вміють сміятися! Ти відчиниш вночі вікно, і будеш сам сміятися, дивлячись у небо. Ніби я подарував тобі замість зірок цілу купу дзвоників, що сміються... Знаєш... Сьогодні вночі... Краще не приходь.

Льотчик: Я тебе не залишу.

Маленький принц4: Тобі здасться, що мені боляче... Так уже воно буває. Не приходь, не треба.

Льотчик: Я тебе не залишу.

Маленький принц4: Бачиш... Це ще через змію. Раптом вона тебе вкусить... Змії адже злі. Кого-небудь вжалити для них - задоволення.

Льотчик: Я тебе не залишу!

Маленький принц3: Тут нічого сумного... Знаєш... Моя троянда.... Я відповідальний за неї. Вона така слабка, і така простодушна. (Підповзає змія) Ну от і все...

Льотчик відвертається

Покривало накриває їх

Автор: Ось і все. Якщо вам доведеться побувати в Африці, зупиніться під цією зіркою. А, якщо до вас підійде маленький хлопчик.... І не буде відповідати на Ваші запитання... Ви, звичайно, здогадаєтеся, хто він!

Дата добавления: 2015-08-05