Регіональні амбіції

Головна слабкість України — всередині її самої, в нездатності провести необхідні реформи та модернізацію. Для здійснення реформ країні потрібне спокійне міжнародне середовище, однак таке середовище не формується само по собі.

Україна — велика держава, і поводитися повинна як велика держава. Але регіональне лідерство тієї чи іншої країни залежить не тільки від чисельності населення і збройних сил, а й від умілої дипломатії, здатності стати «м’якою силою» для своїх партнерів, а також від кількості її друзів. Наприклад, Китай часто говорить про концепцію «мирного зростання», яке не несе загроз. Туреччина здійснює політику, спрямовану на «відсутність проблем із сусідами», і навіть відкрила можливості для турецько-вірменського діалогу. Обидві держави розуміють, що дружні сусіди роблять їх сильнішими на міжнародній арені. У Росії, навпаки, немає друзів, і Москва, схоже, навіть не усвідомлює того, наскільки негативно це впливає на її силу. Але запитаймо: а хто є другом України?

Політика Росії щодо України справді криє в собі проблеми. Але в України мало друзів і на Заході. І проблеми не тільки з Румунією і Молдовою. Після останньої газової кризи в січні 2009 року від Києва відвернулася Словаччина. Навіть Польща втомилася від України, адже постійні українські внутрішні чвари неймовірно ускладнюють спроби Польщі просувати її в ЄС. У цьому зв’язку Україна повинна терміново поліпшувати свої відносини із сусідами.

Зараз гарна нагода багато що розпочати з чистого аркуша в регіональній політиці України. У Молдові новий уряд, у Румунії так само (і, можливо, новий президент). І в Україні, швидше за все, буде новий глава держави. Важливо зрозуміти, що проблеми необхідно вирішувати і що проблеми — це не загрози, з якими потрібно воювати. Наприклад, взаємні обвинувачення в ігноруванні прав меншин слід розглядати за посередництва ОБСЄ і за участі обох держав. Питання з островом Зміїний закрито рішенням міжнародного суду. Економічна конкуренція навколо контролю над транспортними шляхами в дельті Дунаю є лише економічною, але ні в якому разі не загрозою суверенітету.

Проте існує потреба і в формуванні більш позитивного порядку денного відносин між Румунією та Україною: Київ і Бухарест повинні розпочати співробітництво щодо молдовського питання. І Україні, і Румунії потрібна європейська Молдова, і обидві держави можуть зіграти позитивну роль в успіху нового молдовського уряду.

Румунія ніяк не зацікавлена в неуспіху проекту української державності, хоча б тому, що це завдасть серйозної шкоди Молдові. Києву теж потрібне врегулювання придністровського конфлікту та реінтеграція Молдови, інакше він ризикує мати справу з новим Калінінградом на своєму південно-західному кордоні. І Молдова, і Україна набагато амбіційніші у своїх відносинах із ЄС порівняно з тим, що пропонується рамками «Східного партнерства». До того ж в обох держав спільні друзі в самому ЄС. Буде природно, якщо Молдова і Україна почнуть співробітництво у своїх євроінтеграційних зусиллях.

Україна, Румунія і Молдова потребують перезавантаження тристоронніх відносин з допомогою серії тристоронніх регіональних ініціатив — наприклад самітів і проектів співробітництва на місцевому рівні. Румунія, можливо, й не є таким другом України, як Польща, але вона й не становить загрози українському суверенітету. Україні потрібна «відсутність проблем» з усіма її сусідами. І така політика може розпочатися з подолання труднощів, що їх має Україна з двома західними сусідами: Румунією і Молдовою.

Дата добавления: 2015-08-05