Передумови битви

Доповідь

На тему:Хотинська битва 1621 року

виконала

Студентка 2 курсу

Групи ОР-9-12

Головченко Юлія

м. Сміла

План

1. Хотинська битва (коротко загальні відомості)

2. Передумови Хотинської битви.

3. Хід битви.

4. Наслідки.

Хотинська битва 1621 — битва між військами Речі Посполитої та Османської імперії біля міста Хотин, Північна Бессарабія, завершальний етап Хотинської війни 1620–1621 рр.. Завершилася перемогою об'єднаних сил Речі Посполитої та українського козацтва. Величезний внесок у знищення турецької армії під Хотином зробили запорізькі козаки на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. В результаті поразки під Хотином турецькийсултан Осман II був змушений припинити війну.

Передумови битви

Після розгрому польських військ під Цецорою в 1620 році і татарського нападу на Поділлясултан Осман II уклав план завоювання України, Польщі, а згодом і Центральної Європи. 160-тисячній турецькій та татарській армії протистояло лише 87-тисячне польсько-литовське та козацьке військо. Деякі джерела вказують кількість турецько-татарських військ — 300–700 тис. Щоб знайти собі союзника, польський уряд звернувся до українських козаків по допомогу, обіцяючи різні права і привілеї.

Султан зібрав військо своїх підлеглих з трьох частин світу.

Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва^[3] ухвалила взяти участь у боротьбі проти Туреччини і вислала у Варшаву делегацію на чолі з гетьманом Петром Конашевичем, щоб за свою участь, у протитурецькій боротьбі забезпечити деякі привілеї для козацтва та права для Православної Церкви в Україні.

1617 гетьман коронний Станіслав Жолкевський підписав з османами Бушівський мирний договір, за яким молдавсько-валаські землі, а також обороний замок Хотин переходив під владу османів. Прикордоні замки Караул (Рашків) та Бершадь повині були бути зруйновані. Місцева шляхта була не задоволена таким рішенням.

Цецорська битва 1620. В наслідок нерівних сил (зі сторони Жолкевсько 8 000, а турецько-татарських військ — 100 000) битва закінчилась поразкою та смертю самого Станіслава Жолкевського, а османи здобули легку перемогу. Гетьман Жолкевський говорив, що «Війна з османами — це не іграшка» і не хотів йти під Цецору, але король дав наказ взяти участь в битві під Цецорою, обіцяючи надати допомогу, (теж саме обіцīяв і Гратіані). В битву втягнув Жолкевського молдавський господар — Каспар Гратіані та подав відомості про сили противника, не більше як 10 000.Взявши «язика» та дізнавшись про дійсну кількість татарсько-турецького війська Гетьман Жолкевський, прийняв рішення відступати через переправу на Дністрі та перейти Дністер під Могилевом-Подільським на власну територію. Відступ проходив табором (оточеним чотирма рядами возів), тому татарські війська не нападали. Напали вони на козацько-польське військо вночі під час переправи в брід. Багато подільсько-руської шляхти загинуло при переправі (староста зем. под. — Олександр Валентин та його син Войцех Калиновський) або потрапили в полон (пол. гетьман — Станіслав Конєцпольський, син Іван та племіник Лукаш гетьмана Жолкевського, князь Самійло Корецький, брацлавський воєвода — Микола Потоцький, галицький воєвода — Микола Струс, подільський воєвода — Мартин Казановський, віницький староста — Олександр Балабан, Богдан Хмельницький та ін.).

Польське королівство було не готове до війни. В битві під Могилевом-Подільським поліг досвідчений 73 річний гетьман Станіслав Жолкевський, польський гетьман Станіслав Конєцпольський перебував на той час в турецькому полоні, тому очолити війська мусив 72 річний великий гетьман литовський Ян Кароль Ходкевич. Польський король звернувся про допомогу до всіх монархів Європи, але допомоги не отримав. Підтримка була надана тільки з боку запорізького козацтва (40 000). На передодні битви провіант та порох, який везли з Кам'янця, захопили османи і відрізали можливість поступу провіанту з Кам'янця. В військовому таборі не вистачало провіанту, його кожної ночі добували козаки. На момент підписання договору залишилася тільки бочка пороху. З турецької сторони військо очолили 10 Пашів, Великий Візир, татарський хан Джанібек та Кантемір Мірза.

Королевич Владислав захворів напередодні битви і участі в ній не приймав.

Всі жителі, побачивши війська, які йшли в Хотин, покинули місто.

Дата добавления: 2015-07-26