Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Право - регулятор суспільних відносин у правовій системі

Читайте также:
  1. I. Надзор за соблюдением Конституции РФ, исполнением законов и соответствием законам издаваемых правовых актов.
  2. I. Нормативные правовые акты
  3. I. Правоотношения между сонаследниками
  4. II. История правового регулирования экологических отношений
  5. II. Правоотношения между наследниками и кредиторами наследодателя
  6. IX.Законодательные и нормативно-правовые документы
  7. Quot;Исправление книжное" в истории православия

Метою права є реалізація однієї з найвищих моральних цінностей, що має загальнолюдське значення, - справедливості. Відповідно до цього обґрунтованим є погляд на право як на нормативно закріплену справедливість.

Призначення права як втілення соціальної справедливості виявляється у тому, що:

Отже, надаючи суб'єктам права рівні можливості, покладаючи рівні обов'язки та встановлюючи рівну відповідальність, право виступає як засіб забезпечення справедливості в реальній суспільній практиці.

З правом пов'язано ряд понять, які широко вживаються в юридичній науці. Одне з перших місць тут посідає поняття правовідносин. Правова норма реалізується шляхом правовідносин лише після її усвідомлення суб'єктами права. Тому правовідносини пов'язують з поняттям правосвідомості.

Правосвідомість розглядається як вид суспільної свідомості, що криє в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання.

Ознаки:

Структуру правової свідомості людини складають правова ідеологія та правова психологія. Перша охоплює сукупність принципів, теорій, концепцій, що формуються внаслідок наукового узагальнення правового розвитку суспільства. Друга характеризується як сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, настрою, які домінують у суспільстві, виявляються у громадській думці.

Правова свідомість поділяється на:

Буденна свідомість – сукупність знань, ідей, теорій, концепцій, почуттів, емоцій та інших ідеологічних і психологічних якостей основної маси громад. суспільства відносно чинного та бажаного права і правової системи.

Професійна свідомість – сукупність юридичних професійних правових знань, почуттів, емоцій, оцінок, настанов, мотивів, що характерні для представників відповідної групи та формуються завдяки професійній діяльності й навчанню.

Наукова свідомість – сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок, емоцій і почуттів юристів-науковців відносно чинної та бажаної правової системи громад. суспільства.

За степенем узагальнення правова свідомість поділяється на:

Масова свідомість – правосвідомість, що характеризує правову ідеологію та правову психологію, що властиві певній групі населення країни.

Групова свідомість – правова ідеологія та правова психологія, що властиві певній групі населення країни.

Індивідуальна свідомість – сукупність правових знань, емоцій та настанов конкретного суб'єкта відносно чинного чи бажаного права.

Соціальне призначення права деталізується в правовій культурі.

Правова культура – глибокі знання й розуміння права, ретельне виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності.

Основні показники рівня правової культури:

Структура правової культури:

правова психологія (правові почуття, емоції, оцінні поняття відносно права чинного та бажаного);

правова ідеологія (правові ідеї, теорії, поняття, категорії, принципи);

елементи поведінки (вміння і навички ефективної реалізації норм права в повсякденному практичному житті, правова активність громадян).

До правової культури належать:

Отже, правова свідомість і правова культура – це не тільки знання, розуміння і психологічне сприйняття чинного права, а й поведінка особи в межах чинної правової моделі.

Правове виховання, розглядається як засіб підвищення рівня правосвідомості та правової культури в широкому і вузькому розумінні.

В широкому розумінні – воно характеризується як вплив усіх правових факторів суспільного життя, в тому числі й правової системи, на формування в індивідів і колективів людей певних правових якостей, що відповідають досягнутому в суспільстві рівневі правової свідомості та правової культури.

У вузькому розумінні – цілеспрямований, повсякденний, систематичний вплив юридичної теорії та практики на свідомість людей з метою виховання у них відповідного рівня правової свідомості, культури та зразкової правомірної поведінки.

Суб'єкти правовиховної діяльності – органи держави, громад. організації, трудові колективи, їх посадові і службові особи, окремі громадяни.

Об'єкт правового виховання – свідомість людини, її інтелект і здатність сприймати, оцінювати і здійснювати певні правові явища.

Мета правового виховання:

Основні вимоги право виховної роботи:

Таким чином, правове виховання має впливати на розум і почуття людини, підказувати їй шляхи правильної поведінки в тій чи іншій життєвій ситуації. За допомогою правового виховання поведінка та вчинки людини стають у рамки вимог законності. Саме тому поряд із формуванням правової свідомості, підвищенням рівня правової культури молоді правове виховання виконує і таку важливу соціальну функцію, як попередження правопорушень.


Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Форми права| Інститути права і правових норм

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)