Читайте также: |
|
На початку XVI ст. в країнах Центральної і Північної Європи спалахує буржуазний по суті рух, направлений проти феодалізму і його церковного виразу — католицизму, проти самовладдя і безсоромного здирства папської курії - Реформація. Реформація створила цілий ряд протестантських церков, що відокремилися від римського католицизму. Головними з них є: лютеранство, що одержало панування в Німеччині і Скандинавії, кальвінізм — в Швейцарії і Нідерландах, пресвітеріанство — в Шотландії, англіканство (єпископальна церква) — в Англії.
Головні особливості учення всіх протестантських церков зводяться: до визнання «священного писання» єдиним авторитетом в справах релігії (на відміну від католицизму і православ'я, що надає велике значення «Священному переказу», тобто авторитету церкви); до визнання «виправдання вірою» (на відміну від католицизму з його вченням про «добрі справи», тобто про пожертвування на користь церкви); до визнання всього двох (а не семи) таїнств — хрещення і причащання, які розглядаються як акти, що діють тільки силою віри, а не автоматично, як у католиків.
Всі ці принципи були направлені прямо проти могутнього апарату феодальної і централізованої католицької церкви. Протестантизм переносив центр тяжіння релігійного життя з церкви на окрему особу.
Зруйнувавши церковну організацію, звільнивши країни Північної Європи від влади папства, Реформація передала цю владу до рук інших сил: у Німеччині і Скандинавії (лютеранство) — в руки світських князів і королів, в Швейцарії і Нідерландах (кальвінізм) — в руки республіканської буржуазії, в Англії (єпископальна церква) — в руки централізованої монархії. Найбільш послідовним різновидом буржуазного протестантизму був кальвінізм з його суворо-аскетичним духом і жорстким фанатизмом, з його вченням про абсолютне боже визначення, про яке Енгельс писав, що це було «релігійним виразом того факту, що в світі торгівлі і конкуренції успіх або банкрутство залежать не від діяльності окремих осіб, а від обставин, від них не залежних».
Навіть буржуазні вчені розуміють класову природу протестантизму. Дуже добре показав її, наприклад, Макс Вебер в своїй роботі «Протестантська етика і дух капіталізму».
Секти, що відокремилися від пануючих церков в епоху Реформації і пізніше, - анабаптисти, моравські брати і ін.— були плебейсько-демократичними течіями. Але це не перешкодило їм згодом, особливо таким протестантським сектам, як квакери, методисти, баптисти, меноніти і ін., перетворитися на форму експлуатації маси віруючих.
Якщо протестантизм із самого початку розбився на цілий ряд течій, церков, толків і дотепер на його ґрунті продовжується відділення сект, то католицизм, навпаки, був і залишився строго централізованою релігією. Лише в 1870 р. від нього відокремилася невелика група старокатоликів — духівництва і мирян, головним чином в Швейцарії і Південній Німеччині, що не визнали нового догмата «непогрішності» папи римського. Старокатолики провели деяку демократизацію церковного управління, спрощення культу. У 1920 р. відкололася від Риму частина католицького духівництва і віруючих Чехословакії, але на чисто політичному ґрунті: зважаючи на вороже відношення Ватикану до новоствореної держави; утворилася самостійна чеська церква. Але ці розколи торкнулися лише нікчемно малої частини віруючих католиків, яких всього на землі зараз налічується понад 580 мільйонів.
Католицизм поширений тепер в більшості країн Південної і Західної Європи. З позаєвропейських країн католицтво домінує в країнах Латинської Америки, багато католиків в США, в Канаді (франкоканадці); чимало обернених місіонерами в католицтво в різних країнах Африки, Азії, Океанії.
Таблиця віровчительних, організаційних і обрядових відмінностей православ'я, католицтва і протестантства.
ПРАВОСЛАВ'Я | КАТОЛИЦТВО | ПРОТЕСТАНТСТВО | |||||||||
I. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕРКВИ | |||||||||||
Відношення до інших християнських конфесій | Вважає себе єдиною дійсною Церквою. | Вважає себе єдиною дійсною Церквою. Проте після II Ватиканського собору (1962—1965 рр.) прийнято говорити про православні церкви як про «сестри-церкви», а про протестантів — як про «церковні об'єднання». | Різноманітність поглядів аж до відмови вважати обов'язковою для християнина приналежність до якої-небудь конкретної конфесії. | ||||||||
Внутрішня організація Церкви | Зберігається розділення на помісні церкви. Існують численні відмінності з обрядових і канонічних питань (наприклад, з приводу визнання або невизнанні григоріанського календаря). В Росії налічується декілька різних православних церков; під егідою Московської Патріархії знаходяться 95% віруючих, а найбільш стародавньою з альтернативних конфесій є старообрядовість. | Організаційна єдність, що скріпляється авторитетом папи (глави Церкви), при значній автономії чернечих орденів. Існують нечисленні групи старокатоликів і католиків-лефевристів (традиціоналістів), що не визнають догмат про безпомилковість папи. | У Західній Європі поширені лютеранство і англіканство, в яких переважає централізація. У США і низці інших країн найбільш активний баптизм, організований за федеральним принципом: баптистська община автономна і суверенна, підкоряється тільки Ісусу Христу. Союзи общин вирішують тільки адміністративні проблеми. | ||||||||
Відносини з світськими властями | У різні епохи і в різних країнах православні церкви то знаходилися в союзі («симфонії») з властями, то підкорялися їм в цивільному відношенні. | Аж до початку нового часу по своєму впливу церковні власті конкурували з світськими, а папа мав в своєму розпорядженні світську владу на великих територіях | Різноманітні моделі відносин з державою: у одних європейських країнах (наприклад, у Великобританії) — державна релігія, в інших — повне відділення від держави. | ||||||||
відношення до браку духовенства | Біле духовенство (всё духовенство, крім монахів) має право вступати в брак один раз. | Духовенство дає обід безшлюб‘я (целібат), за винятком священиків церкви східного обряду, заснованих на союзі з Католицькою Церквою, які признають верховенство папи Римського і католицькі догмати, але зберігаючи при цьому традиційний культ і використання місцевої мови для богослужіння. | Шлюб можливий для всіх віруючих. Крім того, в ряді напрямів жінки можуть рукополагити в священики і єпископи. | ||||||||
Чернецтво | Існує чернецтво, духовним батьком якого вважається св. Василь Великий. Монастирі підрозділяються на „гуртожиткові” (кіновіальні) із загальним майном і загальним духовним наставництвом і „особножитлові”, в яких немає правил киновії. | Існує чернецтво, яке остаточно набуло орденського характеру в XI—XII ст. Найбільший вплив мав орден св. Бенедикта. Пізніше виникли інші ордени: чернечі (цис-терцианський, домініканський, францисканський і ін.) і духовно-рицарські (тамплієри, іоанніти, госпітальєри св. Антонія, Тевтонський орден і ін.). | Відкидає чернецтво. | ||||||||
вищий авторитет в справах віри | Вищими авторитетами є Священне Писання і Священний Переказ, що включає праці батьків і вчителів Церкви; символи віри якнайдавніших помісних церков; віровизначальний і правила Уселенських і тих помісних соборів, авторитет яких визнаний VI Уселенським собором; стародавня практика Церкви. У XIX — XX ст. висловлювалася думка про те, що допустимо розвиток догматів церковними соборами за наявності благодаті Бо-жієй. | Вищим авторитетом є папа, коли він висловлює свою позицію з питань віри (догмат про безпомилковість папи). Також признається авторитет Священного Писання і Священного Переказу. Католики вважають собори своєї Церкви Уселенськими (останній відбувся в 1962— 1965 рр.). | Вищим авторитетом є Біблія. Існують різноманітні погляди на те, хто володіє авторитетом в тлумаченні Біблії. У одних напрямах зберігається близький до католицького погляд на церковну ієрархію як на авторитет - в тлумаченні Біблії чи ж сукупність віруючих визнається джерелом авторитетного тлумачення Священного Писання. В інших напрямах можливий крайній індивідуалізм («кожен читає власну Біблію») | ||||||||
II. | ДОГМАТИ | ||||||||||
Догмат про вихід Духу Святого | Вважається, що Дух Святий виходить тільки від Батька через Сина. | Вважається, що Дух Святий виходить і від Батька, і від Сина (лат— « і від сина»). Католикам східного обряду дозволяється мати іншу думку з цього питання. | Конфесії, що входять в Всесвітня Рада Церкви, приймають короткий загально християнський (апостольський) Символ віри. що не зачіпає цього питання. | ||||||||
Вчення про Діву Марію | Богоматір немала особистого гріха, але несла наслідок первородного гріха, як всі люди. Православні вірять у Вознесіння Богоматері після успіння (кончини), хоча догмата про це нема. | Існує догмат про непорочне зачаття Діви Марії, що має на думці відсутність не тільки особистого, але і первородного гріха. | Марія сприймається як образ досконалої жінки, одно католицькі догмати про неї відкидаються. | ||||||||
Відношення до чистилища і вчення про «поневіряння» | Існує вчення про «поневіряння» («приватний суд») — про випробування душі померлого після смерті. | Існує віра в «приватний суд» над померлим (що передує останній, Страшний Суд) і в чистилищі —переддень раю, де померлі звільняються від гріхів і їх наслідків. | Відкидається вчення про чистилище і «поневіряння». | ||||||||
III | БІБЛІЯ | ||||||||||
Співвідношення авторитетів Священного Писання і Священного Перекази | Священне Писання розглядається як частина Священного Переказу. | Священне Писання зрівняне з Священним Переказом. | Священне Писання вище Священного Переказу. | ||||||||
IV. ЦЕРКОВНА ПРАКТИКА | |||||||||||
Таїнства | Прийняті сім таїнств: хрещення, миропомазання, покаяння, євхаристія, брак, священне, „елосвящение”. | Прийняті сім таїнств: хрещення, миропомазання, покаяння, євхаристія, брак, священне, „елосвящение”. | Різноманітне відношення до таїнств. У більшості напрямів визнають два з них — причащання і хрещення; декілька напрямів (головним чином анабаптисти і квакери) не визнають таїнств. | ||||||||
Ухвалення нових членів в лоно Церкви | Відбувається хрещення дітей; бажано хрещення в три занурення. Миропомазання і перше причащання відбувається відразу після хрещення. | Відбувається хрещення дітей (через окроплювання і обливання). Конфірмація (миропомазання) і перше причащання, як правило, в свідомому віці (от 7 до 12 років); при цьому дитини повинна знати основи віри. | Як правило, через хрещення в свідомому віці з обов’язковим вивченням основам віри. | ||||||||
Особливості причащання | Євхаристія здійснюється на квасному хлібі (хліб, приготований на дріжджах); причащання для духівництва і мирян «під двома видами»: Тілом Христовим під виглядом хліба і Його Кров'ю — під виглядом вина. | Євхаристія здійснюється на опрісноках (прісний хліб, приготований без дріжджів); звичайно причащання «під двома видами» для духівництва, для мирян — «під одним виглядом» (тільки хліби). | У різних напрямах уживаються різні види хліба для причащання. | ||||||||
Відношення до сповіді | Сповідь в присутності священика вважається обов‘язковою; прийнято сповідуватися перед кожним причащанням. У виняткових випадках можливо і пряме покаяння перед Богом. | Сповідь в присутності священика вважається бажаною хоча б один раз на рік. У виняткових випадках можливо і пряме покаяння перед Богом. | Не признається роль посередників між людиною і Богом. Ніхто не має права сповідати і відпускати гріхи. | ||||||||
Богослужіння | Головним богослужінням є літургія по східному обряду. | Головним богослужінням є літургія (меса) по латинському і східному обрядах. | Різноманітні форми богослужіння. | ||||||||
Мова богослужіння | У більшості країн богослужіння на національній мові; в Росії, як правило, на церковно слов’янській мові. | Богослужіння на національній мові, а також на латині. | Богослужіння на національній мові. | ||||||||
V. БЛАГОЧЕСТЯ | |||||||||||
Шанування ікон і хреста | Дуже розвинене шанування хреста, ікон. Іконопис православні відділяють від живопису як вид мистецтва, не обов‘язкового для спасіння. | Почитаються зображення Ісуса Христа, хреста и святих. Вважається необхідним строго відрізняти молитву перед іконою від молитви іконі; допускається лише перша. | Ікони не почитаються. В храмах и молитвенних домах присутні зображення хреста, а в областях, де поширене православ‘я, — православні ікони. | ||||||||
Відношення до культу Діви Марії | Прийняті молитви Діві Марії як Богородиці, Матері Божієй, заступниці. | Прийняті молитви Діві Марії як Пресвятій Діви, Матері Божієй, заступниці. | Культ Діви Марії відсутній. | ||||||||
Шанування святих | Почиталися святі, їм моляться як заступникам перед Богом. | Почиталися святі, їм моляться як заступникам перед Богом. | Не почиталися святі. | ||||||||
Молитви про померлі | Прийняті молитви про померлі. | Прийняті молитви про померлі. | Не прийняті молитви про померлі. | ||||||||
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 84 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Розповсюдження християнства | | | Православ'я. Розкол в російській церкві. |