Березня. Львов австрийский

Львов австрийский

Вы знаете, наверное, если бы я начинал эти Хроники именно от начала прошлого века, они бы писались по-другому. Но мы начинали с времен независимости Украины, моя стариковская брюзгливость да и, чего греха таить, просто недовольство нынешними временами задали тон комментариям. А потом уже пришлось держаться единожды избранного способа подачи материала. Впрочем, те, кто интересуется прошлым нашего города, комментарии может и пропускать. Немецким я владею совсем плохо (мягко говоря), поэтому обходился польскими и украинскими газетами. Хотя и цитирование их материалов позволяет воссоздать если не цельную картину, то некий калейдоскоп из отдельных кусочков того времени.

Сто лет назад мир прощался с диким, звериным капитализмом, воспоминания о котором сохранились теперь в наших головах в виде упоительных вечеров, хрустящих булок и несущихся служанок в безупречно выглаженных передниках.

Мир вступал в кровавый и сумбурный 20-й век.

Й

У 1900-му Львів будував Оперний театр, а депутати міської Ради мало не билися за те, кого призначати директором. І не помилилися, бо при п. Павліковському театр гримів. Громада збирала гроші на пам’ятник Міцкевичу і, як всі знаємо, так само – нічо так вийшов пам’ятник.

Десь дуже далеко на Півдні Африки горді і волелюбні бури воювали з англійцями за свою незалежність, а львів'яни та львів'янки безтурботно кохалися - кількість населення виростала на очах, в тому числі за рахунок позашлюбних дітей.

Манкурт все шукає, коли ж у нас у Львові був свій «золотий вік»? «Окрес мєндзивоєнний» на такий титул не потягнув - 20 років билися, страйкували та демонстрували. Залишається одна надія - з 1900 по 1914-й. Інакше доведеться таким вважати брежнєвщину, що, певно, обурить шановних читачів.

«Kurjer Lwowski»

Виходить щоденно, не виключаючи неділі та свята, о годині 7.30 ранку.

Львів, понеділок, дня 1 січня 1900 року

1 січня

З Новим роком!

От така собі маленька річ, без жодної вартості! От! Звичайна двоока вісімка, яку ми так звикли незмінно бачити в даті, яку зараз замінить одноока дев'ятка, а прецінь шкода нам її і якось сумно після її зникнення.

Ми, покоління, яке пережило наступний перехід від одноокої дев'ятки до безглуздого нуля, їх добре розуміємо. Вирішив, що це буде вдалий початок століття. На першій сторінці газети ще було якесь урядове розпорядження про журналістські та календарні штемпелі, незвично підписане «Франц Йосиф» із незрозумілим мені додатком «мр», але оце про вісімки та дев'ятки якесь більш романтичне. Як корабель назвати, так він і попливе.

Отже, з Богом...

10 січня

Реклама: просимо вимагати дійсно найкращого папіросного паперу та дійсно найкращих в світі папіросних гільз «АБАДІ». Кожна бібулка із золотим друком! Не зажирюється! Не гасне! Не шкодить здоров'ю!

Це все дрібниці. Але, проше панства, якби ви бачили цю рекламу! Правдива оригінальна сецесійна графіка. Яка дама і в якому капелюшку! З папіроскою. Не здивувався би, якби побачив підпис Альфонса Мухи. Особливо приємно відчувати, що це не якась ремінісценція стилю, а він сам.

26 січня

На пам'ятник Адаму Міцкевичу у Львові зібрано:

Зі списку Генріка Мєжбаха з Брюсселя: (далі 12 прізвищ, які зібрали разом 37 фр. (31,52 кор.)

Зі списку проф. д-ра Нуссбаума: 6 прізвищ - разом 84,28 кор.

І так далі. Разом зібрано до 23 січня 1 900 корон.

Лютого

Війна.

Лондон. Інформація «Times». У відповідності з інформацією, що надійшла з Трансваалю, там панує переконання, що спроби захоплення Ледісміту штурмом не мають шансів на успіх, а також, що подальше обстрілювання міста є безсенсовним.

«Капитан Сорви-голова» - цією знаменитою книжкою Луї Буссенара зачитувалося моє покоління хлопців. Всі переживали за волелюбних бурів. А взагалі це була англо-бурська війна 1899-1902 рр. у Південній Африці. З першою Помаранчевою республікою. Зрештою, так само не дуже вдалою.

Лютого

Новий театр у Львові

В середу відбулося засідання міської майнової секції у справі нового театру у Львові. Засідання розпочав д-р Мар'янський, за ним прочитав доповідь референт театральної комісії проф. Цесельський.

Ах, я ж зовсім забув - Оперного у Львові ще не було. Його тільки добудовували....

«Великий міський театр (називався так до 1939 року) відкрився 4 жовтня 1900 року. В урочистому відкритті взяли участь художник Г.Семирадський, письменник Г.Сенькевич, композитор І.Падеревський та делегації з різних європейських театрів. Цього вечора в приміщенні театру відбувся показ першої вистави - лірико-драматичної опери «Янек» В.Желенського - про життя карпатських верховинців. Провідну партію співав славетний український тенор Олександр Мишуга, для якого її було спеціально написано».

Цю корисну інформацію вдалося знайти на сайті театру, який був йому подарований дев'ять років тому і повністю усіма забутий сім років тому.

Лютого

Смертний вирок у львівському суді

Судовий розгляд справи, який триває вже тиждень, проти Василя Марущака і Яна Локетка про вбивство в Чишках грабаря та його дружини, приніс багато страшних моментів, які дуже нагадують толстовську «Владу темряви».

Граф Лев Миколайович сто років тому був у Львові популярним. Принаймні з номера в номер «Кур'єра» друкувалося його «Воскресіння», а журналісти проводили паралелі, малозрозумілі нинішнім львів'янам.

березня

Дата добавления: 2015-07-20