Актуальність теми

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І. ПИРОГОВА

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри клінічної фармації

і клінічної фармакології

Завідувач кафедри

______проф. Яковлева О.О.

«___»___________20___р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів при підготовці

до практичного (семінарського) заняття

Навчальна дисципліна	Клінічна фармакологія
Змістовий модуль №
Тема №	Антисептичні ЛЗ
Курс	4-й
Факультет	Стоматологічний

Вінниця – 20__

Актуальність теми

Антисептичні лікарські засоби (anti-проти, sepsis-гниття) засоби, що використовують для впливу на збудників захворювань, що знаходяться в епісоматичних біоптатах, тобто на поверхневих покровах (шкірі, слизових, в стоматологічній практиці – на слизових оболонках порожнини рота, тканах зуба і парадонта), для промивання ран і порожнин. Необхідно відмітити, що деякі лікарські засоби, що використовуються per os, створюють високі концентрації в кишковику або сечовивідних шляхах призначені саме для дії на збудників захворювань з вказаною локалізацією, в наш час відносять до антисептиків (“кишкові антисептики”, “уроантисептики”). Більше того, такі класичні хіміотерапевтичні засоби як антибіотики, противомікотичні та інші, при їх місцевому застосування (в вигляді розчинів, мазей, кремів) також розглядається як антисептики. Основний закон асептики - «все, що торкається рани має бути вільним від бактерій, тобто має бути стерильним». Антибактеріальні та антисептичні препарати складають в різних країнах від 6 до 21% ринку лікарських засобів. Лікувальні заклади витрачають на закупівлю медикаментів 15 – 20% бюджету стаціонарів, антибактеріальні засоби в цій структурі складають близько 60%. Основою для профілактики контактної інфекції є стерилізація – повне вивільнення будь якого предмету від мікроорганізмів шляхом дії на нього за допомогою фізичних або хіміческих факторів. Препарати, що застосовують для знищення збудників в навколишньому середовищі (обеззараження приміщень, предметів уходу за хворими, виділень хворих, одягу, транспортних засобів) – відносять до дезінфікуючих засобів.

Вимоги до антисептичних засобів:

1. Бажано мати засоби широкого спектру дії (для обрабки рук хірурга, операційного поля) та вузького спектру дії для терапевтичної антисептики (після встановлення виду збудника і його чутливості).

2. Часто достатньо мікробостатичної дії, так як слідом за призупиненням росту збудника вступають в дію фактори імунної системи. Але необхідні і мікробоцидні засоби (для обрабки рук хірурга, операційного поля, а також для застосування їх у імунодефіцитних хворих).

3. Препарати повинні добре розчинятися в ліпідах і погано в воді. Ліпофільність сприяє накопиченню антисептика в місці нанесення, а гідрофільність заважає утворенню протимікробної концентрації на необхідний час.

4. Попередня форма антисептика по можливості повинна мати форму порошка (зручність зберігання, точність дозування, можливість приготування будь яких лікарських форм).

5. Антисептики не повинні фарбувати шкіру паціента, бруднити білизну, одяг, мати неприємний запах; бути стійкими до світла, температури, зберігати активність в біоорганічних субстратах, при стерилізації і зберіганні. Препарати, що застосовуються в стомавтологічній практиці, повинні мати відповідні органолептичні властивості.

6. Не володіти токсичністю і алергогенністю.

Вимоги до дезінфікуючих засобів:

1. Мають володіти широким спектром дії (ШСД).

2. Повинні мати мікробоцидний ефект.

3. Повинні добре розчинятися у воді, або утворювати з нею або із повітрям стійкі активні суспензії, эмульсії, аерозолі, тумани.

4. Зберігати активність у знезаражувальному середовищі.

5. Не пошкоджувати знезаражувальні об’єкти.

6. Володіти низькою токсичністю і алергогенністю.

Незважаючи на успіхи в галузі клінічної медицини, проблема інфекційних захворювань продовжує залишатися достатньо складною у всіх без виключення країнах світу. Практично впродовж всього XX сторіччя клінічна медицина переважно займалася дослідженням інфекційних захворювань, які протікають в типових, клінічно маніфестних формах. На сучасному етапі були визначені нові аспекти проблем, однією з яких є встановлення ролі інфекційних збудників в розвитку хронічних запальних захворювань людини, через що питома вага інфекційних захворювань в загальній структурі патології людини може досягати 60-70%.

Інфекція (від лат. infectio - забруднення, зараження) є широким загальнобіологічним поняттям, що характеризує проникнення патогенного збудника в інший, більш високоорганізований організм і подальше їх антагоністичне взаємовідношення.

Інфекційний процес - це обмежена в часі складна взаємодія біологічних систем мікро- і макроорганізму, яка протікає в певних умовах зовнішнього середовища, виявляється на субмолекулярному, субклітинному, клітинному, тканинному, органному і організменному рівнях і закономірно закінчується або загибеллю макроорганізму, або його повним звільненням від збудника.

Інфекційна хвороба - це конкретна форма прояву інфекційного процесу, що відображає ступінь його розвитку і має характерні нозологічні ознаки.

Інфекційний процес є одним з найскладніших біологічних процесів в природі, а інфекційні хвороби є грізними, руйнівними чинниками для людства, які наносять йому колосальний економічний збиток. Збудниками інфекційних захворювань можуть бути бактерії, віруси, рикетсії, хламідії, мікоплазми, найпростіші, грибки, гельмінти.

Впродовж всього свого життя людина контактує з величезним світом мікроорганізмів, але викликати інфекційний процес здатна лише нікчемно мала частина цього світу (приблизно 1/30000). Ця здатність в значній мірі визначається патогенністю збудника.

Патогенність - видова ознака мікроорганізму, закріплена генетично і характеризуюча здатність викликати захворювання. За цією ознакою мікроорганізми підрозділяються на патогенні, умовно-патогенні і непатогенні. Головними чинниками, що визначають патогенність, є вірулентність, токсигенність й інвазивність.

Вірулентність - це ступінь, міра патогенності, індивідуально властива конкретному штаму патогенного збудника.

Токсигенність - це здатність до вироблення і виділення різних токсинів (екзо- та ендотоксини).

Інвазивність - здатність до проникнення в тканини і органи мікроорганізму і розповсюдження в них.

Залежно від типу дії на мікробну клітину антисептики ділять на дві групи: бактерицидні та бактеріостатичні.

Класифікація антисептичних засобів:

В залежности від хімічної природи антисептичні препарати розподіляють на три групи:

І. Н еорганічні сполуки:

1. Галогенвмісні - спиртова настоянка йоду, йодонат, йоддицирин, йодопірон, повідон йоду (бетадин, вокадин), р-р Люголя, хлорамін, хлоргексидин, хлорамін В та інші.

2. Окислювачі - 3% перекис водню, 0,02-0,1, 2-5 % перманганату калія.

3. Неорганічні кислоти і луги - борна кислота, саліцилова кислота, бензойна кислота, натрію гідрокарбонат, розчин аміаку та інші.

4. Солі важких металів - оксиціаніста ртуть 1:10000, 1:50000; 0,1-2%, 5-20% нітрат срібла; протаргол, коларгол, міді сульфат, цинку сульфат, цинку оксид та інші.

5. Луги - нашатирний спирт, розчин аміаку.

ІІ. О рганічні сполуки:

1. Спирти – етиловий спирт.

2. Альдегіди - формальдегід (формалін), гексаметилентетрамін, лізоформ, лізол та інші.

3. Феноли – фенол чистий, карболова кислота, резорцин; ваготил.

4.Фарбники - 1-2% метиленовий синій, 1-2% бриліантовий зелений, етакридин.

5. Детергенти - поверхнево-активні речовини: хлоргексидину біглюконат, церигель, дегмін, дегміцид, миючі розчини.

6. ·Антисептики рослинного походження - хлорофіліпт, шавлія, календула та інші.

ІІІ. Антибіотики для зовнішнього застосування:

1. Похідні нітрофурану - фурацилін, фурадонін, фуразолідон, фурагін та інші.

2. ·Сульфаниламіди - стрептоцид, норсульфазол, етазол, сульфадиметоксин, сульфален, бісептол та інші.

3. Похідні 8-оксихіноліна - нітроксолін (5-НОК), ентеросептол, інтестопан.

4. Похідні хіноксаліну – диоксидин.

5. Похідні нітроімідазолу - метронідазол, метрагіл, флагіл, трихопол.

6. Дьогті, смоли - дьоготь березовий, іхтіол, нафталан.

---

Дата добавления: 2015-07-20