Розчинів.

Дифузія – це самочинний процес вирівнювання концентрації речовини у всьому об’ємі розчину, зумовлений тепловим рухом частинок розчиненої речовини і розчинника.

Дифузія відбувається із розчину більшої концентрації розчиненої речовини у розчин з меншою концентрацією цієї речовини. Дифузія відіграє важливу роль у життєдіяльності організмів і є одним із механізмів пасивного перенесення речовин крізь клітинні мембрани.

Дифузія залежить від природи мембрани, її проникності, концентрацій речовин по обидві сторони мембрани.

Але проникнення заряджених іонів крізь мембрани залежить не тільки від концентраційного, але й від електрохімічного градієнта мембрани, тобто взагалі відбувається за електрохімічним градієнтом. У біологічних системах проникнення речовин може здійснюватись у напрямку, протилежному градієнту концентрації. Можуть дифундувати як нейтральні частинки (молекули, атоми), так і заряджені (іони, електрони), але дифузія останніх залежить не тільки від різниці їх концентрацій, а й від електричних полів. Саме дифузія іонів є причиною виникнення біопотенціалів.

Для біології та медицини важливою колігативною властивістю розчинів є осмос (від грецького osmos – поштовх, тиск). Крізь напівпроникну мембрану, яка розділяє два розчини з різними концентраціями або чистий розчинник і розчин відбувається самодовільний перехід розчинника.

Односторонню дифузію молекул розчинника крізь напівпроникну мембрану з розчину меншої концентрації у розчин більшої концентрації називають осмосом.

Властивість напівпроникності мають тваринні та рослинні мембрани, а також штучні пористі полімерні плавки, наприклад плівки з колодію, целофану, желатини.

Для виникнення осмосу необхідно розчини різних концентрацій привести в контакт через напівпроникну мембрану. У цьому випадку розчинена речовина не можу дифундувати крізь мембрану. Щодо розчинника, то він може переміщуватися в обох напрямках, але ж більш молекул буде переходити в розчин з більшою концентрацією.

У результаті осмосу збільшується об’єм розчину, і його концентрація поступово знижується. Збільшення об’єму розчину призводить до збільшення стовпа рідини з боку розчину, тобто підвищується гідростатичний тиск. Приладом для вимірювання осмосу є осмометрична комірка або осмометр. Збільшення тиску викличе зростання кількості молекул води, що переміщуються крізь мембрану з розчину в розчинник.. Поступово гідростатичний тиск і розведення розчину досягнуть величин, при яких кількість молекул розчинника, що переміщується в обох напрямках зрівняється, і наступить осмотична рівновага. Надлишковий гідростатичний тиск, що виникає в результаті осмосу і припиняє односторонню дифузію, дорівнює осмотичному тискові.

Осмотичний тиск – зовнішній тиск на розчин, при якому встановлюється осмотична рівновага (крізь напівпроникну мембрану) між розчином і чистим розчинником.

Дата добавления: 2015-07-20