Задум операції

Задум операції ґрунтувався на досвіді кампаній 1915 року та полягав у прямолінійному і методичному прориві оборони супротивника шляхом послідовного захоплення німецьких ліній оборони аж до виходу військ на оперативний простір. Артилерія мала прокладати шлях піхоті, а остання — просуватися розробленим графіком до «рубежів вирівнювання».

Початковий план операції

Початковий план операції передбачав проведення наступу силами трьох французьких і двох англійських армій (64дивізії) з проривом німецької оборони на фронті протяжністю у 70 км. Для забезпечення його успіху намічалося залучити близько 50% важкої артилерії і до 40% авіації, що були у союзників до того часу на західноєвропейському фронті. Оскільки боєздатність англійських військ була ще недостатньо високою, основна роль у проведенні операції відводилася французьким арміям. Їхні 39 дивізій мали наступати на фронті протяжністю 45 км у напрямку Перону,Сен-Кантену, Лаону і знищити головне угруповання німців у районі Нуайон та р. Ени. Силами англійців передбачалося завдати удар на Бап, Камбре, Валансьєнн та відтіснити супротивника у районі Арраса та р. Лис. Але важка перемога у Верденській битві, яка дісталася ціною великих втрат, змусила французьке командування внести у план операції значні зміни. Кількість залучених до неї французьких дивізій зменшувалася на 25, а ділянка їх прориву скорочувався у 3 рази (до 15 км). Основні зусилля тепер покладалися на англійців.

Остаточний варіант плану

Відповідно до нового варіанту плану, головний удар завдавала 4-а англійська армія генерала Роулінсона. Вона мала прорвати оборону німців на фронті у 25 км і, наступаючи у напрямку Бапом-Валансьєн, розбити їх. Підтримка її дій із заходу покладалося на 3-ю англійську армію генерала Алленбі. 6-я французька армія генерала Файоля повинна прорвати оборону супротивника на обидвох сторонах р. Сомми. Після виходу на оперативний простір передбачалося введення у бій кавалерійських дивізій обох союзних армій, а також, для розгрому німців у районі Нуайон, підключення 10-ї французької армії генерала Мішле. Таким чином, у остаточному варіанті прорив передбачалося здійснити силами двох армій (4-ї англійської та 6-ї французької), які до початку операції мали у своєму складі: 32 піхотних та 6 кавалерійських дивізій, 2189 гармат, 1160 мінометів і 350 літаків. Незважаючи на майже подвійне скорочення сил і засобів, що спочатку призначалися для наступу, і значне звуження ділянки прориву (до 40 км), далекосяжність мети операції не зазнала змін. Вона, як і було передбачено раніше, мала проводитися у двох напрямках, які розходяться, що свідчило про наявність у союзників розбіжностей у поглядах на її цілі.

Недоліки плану

Проведення операції ускладнювалося важкістю організації взаємодії військ, які повинні були діяти за розбіжним напрямами (французи-на схід, англійці-на північ), а також несприятливими для наступу умовами на горбистій місцевості. Велика кількість лісів і ярів, звивиста і болотиста Сомма сковували маневр і ускладнювали керування атакуючими сполуками. Проте французи розраховували, що наступ на стику з англійцями дозволить їм підштовхувати останніх "діяти із бажаною енергією ", а перевага над супротивником в силах і засобах забезпечать подолання негативного географічного чинника і успіх операції.

Дата добавления: 2015-07-26