Радіаційна обстановка

Серед уражаючих факторів ядерної аварії і вибуху особливе місце займає радіоактивне забруднення. При цьому на великих площах може створюватися забруднення, яке буде небезпечним для населення протягом тривалого часу.

За цих умов необхідно організувати захист населення на основі даних про рівні радіації, характер, район і масштаби радіоактивного забруднення місцевості.

Для визначення впливу радіоактивного забруднення місцевості на населення та особовий склад формувань ЦО при проведенні рятувальних і невідкладних робіт виявляють і оцінюють радіаційну обстановку.

Радіаційна обстановка - це масштаб і ступінь радіоактивного забруднення місцевості, що впливають на людей, які перебувають у забруднених зонах, та роботу об’єктів господарювання.

Оцінка радіаційної обстановки полягає у визначенні:

· розмірів меж зон зараження;

· рівнів радіації;

· доз опромінення людей;

· впливу опромінення на людей, тварин та матеріальні цінності.

Радіаційна обстановка може визначатися на основі теоретичних розрахунків або даних радіаційної розвідки.

Теоретичне прогнозування радіаційної обстановки проводиться з огляду на наслідки можливих аварій на радіаційно небезпечних об'єктах на основі встановлених закономірностей залежності масштабів і характеру радіоактивного забруднення місцевості від виду ядерного об'єкта, можливої потужності вибуху чи викиду радіоактивних речовин за певних метеорологічних умов. Завчасно проведені розрахунки дозволяють створити карти можливого ураження населення та оптимізувати сили і засоби для ліквідації вірогідних наслідків.

У прогнозуванні радіаційної обстановки розрізняють два періоди: «йодної небезпеки», що триває 1,5—2 місяці, та «цезієвий» —- може тривати довгі роки.

Під час реальної аварії чи вибуху оцінку обстановки проводять на основі розрахунків, для чого необхідно знати:

· час ядерної аварії (вибуху);

· потужність (для вибуху);

· кількість радіоактивних речовин, що надійшли у навколишнє середовище;

· ізотопний склад радіоактивних речовин;

· дисперсність часток хімічних речовин;

· тривалість та інтенсивність викиду радіоактивних речовин;

· метеорологічні умови.

Методом прогнозу можна встановити напрямок і швидкість руху радіоактивної хмари, час її підходу до будь-якої точки місцевості, час випадання радіоактивних речовин, визначити розміри зон радіоактивного забруднення і найбільш імовірне їх розміщення на місцевості.

Найчастіше при приблизній оцінці обстановки користуються поняттям середнього вітру.

Середнім вітром називається вітер, який за швидкістю і напрямом для всіх шарів атмосфери, від поверхні землі до висоти підйому радіоактивних речовин, є середнім. Напрям середнього вітру визначається в градусах.

При точних розрахунках необхідно враховувати напрям руху всіх атмосферних потоків від поверхні Землі і до висоти підйому радіоактивних речовин.

При аваріях, на зразок Чорнобильської, коли процес викиду радіоактивних речовин триває досить довго, розрахунки, зроблені на основі середнього вітру, не дають бажаних результатів і можуть призвести до серйозних прорахунків в оцінці обстановки.

Процес поширення радіоактивних речовин у атмосфері може мати дуже складний характер, тому з метою уточнення радіаційної обстановки проводять радіаційну розвідку на місцевості, що полягає у визначенні рівнів радіації у точках з відомими координатами з обов'язковою фіксацією часу вимірювання.

Своєчасна оцінка та моніторинг радіаційної обстановки, зважаючи, що час підходу радіоактивної хмари та початок і сам процес випадання радіоактивних речовин може тривати кілька годин або днів, дозволяє структурам ЦО своєчасно провести комплекс заходів для захисту населення й особового складу формувань ЦО і підготовку до проведення рятувальних та аварійних робіт.

До таких заходів належать: оповіщення про загрозу радіоактивного забруднення, підготовка об'єктів до переходу на режим роботи в умовах радіоактивного забруднення, підготовка сховищ та протирадіаційних укриттів для розміщення в них людей, підготовка індивідуальних засобів захисту, захист продовольства, сировини, джерел питної води та інше.

За результатами прогнозування радіаційної обстановки проводять оцінку можливих наслідків впливу радіоактивного забруднення на людей та навколишнє середовище, тобто визначають:

· необхідний комплекс рятувальних та аварійних робіт;

· можливі дози опромінення людей, які знаходилися на забрудненій території;

· необхідність захисних, евакуаційних, лікувальних та інших заходів для населення, що постраждало;

· допустимий час роботи рятувальних формувань у конкретних точках забрудненої території;

· ступінь зараження споруд, техніки, устаткування, ґрунту;

· ступінь зараження та придатність продуктів харчування і води;

· необхідність введення спеціального режиму роботи підприємств, робота на яких не може бути припинена у короткі строки — у комунальних_і підприємствах енергетики, сільському господарстві тощо.

ВИЯВЛЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ ОБСТАНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ МОНІТОРИНГУ (ВИМІРІВ)

Найбільш точні дані про радіаційне зараження місцевості можна отримати шляхом вимірювання рівнів радіації на місцевості дозиметричними приладами. Тому виявлення і оцінка радіаційної обстановки, як правило, виконуються за даними радіаційної розвідки та моніторингу.

Вихідні дані для виявлення і оцінки радіаційної обстановки:

· рівні радіації, виміряні в різних точках на місцевості (Р/год);

· час вибуху чи аварії t (год, хв);

· час вимірювання рівнів радіації t (год, хв);

· вид вибуху (Н - наземний, П - повітряний);

· потужність вибуху q_виб, (КТ);

· швидкість і напрям середнього вітру V (м/с,); р (град).

Для своєчасного визначення даних організується і безперервно ведеться радіаційна розвідка та моніторинг, які проводяться на суші (наземна), на воді (річна, морська) і у повітрі (повітряна).

На об’єктах радіаційна розвідка ведеться формуваннями ЦО, які готуються службами протирадіаційного і протихімічного захисту (ПР і ПХЗ) об'єкта та формуваннями ЦО, які діють у відриві від своїх об'єктів.

До цих формувань належать:

· пости радіаційного і хімічного нагляду (спостереження) (РХН);

· ланки і групи радіаційної і хімічної розвідки (РХР).

Пост радіаційного і хімічного нагляду включає трьох осіб (начальника поста, розвідника-хіміка, розвідника-дозиметриста). На кожному об’єкті виставляються один або декілька постів, в залежності від площі території об’єкта. Пост підпорядковується начальнику служби ПР і ПХЗ або начальнику штабу ЦО об’єкта (там, де немає служби ПР і ПХЗ).

Пост розгортається поблизу штабу ЦО або пункту управління (ПУ).

В районі поста викладається коло з розміткою «Північ», «Південь», «Схід», «Захід» і «стрілками», які вказують напрямки на великі міста, розміщені на відстані від 25 км до 100 км. Для особового складу поста будується перекрита щілина (бліндаж). Пост забезпечується вимірювальними приладами, біноклем, секундомірами, захисними окулярами і засобами індивідуального захисту.

Під час виявлення наявності отруйних речовин (ОР), або радіоактивних речовин (РР), розвідник подає сигнал «хімічна (або радіаційна) небезпека», і начальник поста доповідає керівнику на ПУ.

На території об'єкта розвідка ведеться групами радіаційної і хімічної розвідки.

Група РХР включає чотирьох осіб. Оснащується крім того, що було перелічено для поста, радіостанцією, автомобілем (транспортним засобом) для пересування по території з метою її обстеження. Розвідка ведеться за заданими маршрутами. Виміри робляться в місцях знаходження людей (цех, укриття і т. ін.).

Дані розвідки фіксують у журналі і передають на ПУ. Під час пересування автошляхами виміри роблять у місцях, які можна показати на карті (міст, перехрестя доріг, околиця населеного пункту таін.).

Одержані штабом ЦО дані радіаційної розвідки обробляються і використовуються для виявлення радіаційної обстановки, результати якої наносяться на карту чи схему.

Виявлення радіаційної обстановки включає:

· збір даних про рівні радіації на місцевості (Р/год);

· зведення рівнів радіації до одного часу;

· нанесення зон радіоактивного зараження на карту (схему).

Ситуаційна задача. Приведення рівнів радіації до одного часу після ядерного вибуху.

Для вирішення цієї задачі скористаємося необхідними даними.

ПРИКЛАД 1. Після вибуху ядерного заряду по м. Зарічинськ (q = 100 кт, вибух наземний (Н), який стався о 8.00) у штаб ЦО АТП, розміщений у м.Лужники, почали надходити дані розвідки, які заносились у журнал обліку, виписку із якого наводимо у таблиці.

Координати місць замірів	Час вимірювання (год, хв..)	Рівень радіації, Р/год	Перерахований рівень радіації на 1 год після вибуху, Р/год
1. Зах. окол. м.Зарічинськ (1354)	9:30	5,0	8,0
2. Міст. півден. м.Лужники (1152)	9:00	8,0	8,0
3. Перехрестя доріг, північ. м.Лужники (1252)	9:30	50,0	80,0

Для перерахування рівнів радіації на першу годину після вибуху необхідно перемножити виміряний рівень радіації на коефіцієнт перерахування, який беремо з табл.1 Додатку.

Р = Р .к,

де Р - рівень радіації, перерахований на першу годину після вибуху; Р - рівень радіації, виміряний в будь-який час; К - коефіцієнт перерахування.

Після перерахування всіх одержаних розвідданих, на карті чи схемі визначають:

· точки з рівнем радіації 8 Р/год і з'єднують їх блакитною лінією, це буде зовнішня межа зони А;

· точки з рівнем радіації 80 Р/год з'єднують зеленою лінією, це зовнішня межа зони Б;

· точки з рівнем радіації 240 Р/год з'єднують коричневою лінією, це зовнішня межа зони В;

· точки з рівнем радіації 800 Р/год - чорною лінією (межа зони Г).

Таким чином, виконавши ці розрахунки і роботу на карті чи схемі, ми будемо мати повну картину осередку ядерного ураження.

Коли час вибуху невідомий, його можна визначити шляхом розрахунків за двома вимірами рівнів радіації, які виконані в одному і тому ж місці через певний проміжок часу 10; 20 або З0 хв., і, провівши розрахунки, визначають час вибуху чи аварії.

ПРИКЛАД 2. О 9.00 рівень радіації був 40 Р/год, а о 9.30 в цьому ж місці - ЗОР/год. Визначити:

· час вибуху;

· рівень радіації на першу годину (1 год) після вибуху (викиду).

Розв'язання:

1. Визначаємо відношення другого виміру Р₂ до першого Р₁:

Р₂/Р₁.

2. 3а табл. 2 Додатку для відношення 0,75 і проміжку часу між вимірами З0 хв знайдемо час, який пройшов після вибуху до другого виміру. Він дорівнює 2 год З0 хв.

3. Визначаємо час вибуху стосовно другого виміру:

t_виб = 9 год З0 хв - 2 год З0 хв = 7 год 00 хв, тобто вибух стався о 7год ранку. Визначивши час вибуху і за умовою знаючи час, який пройшов до другого виміру та його рівень, легко перерахувати та визначити рівень радіації на 1 год після вибуху.

4. Визначаємо рівень радіації на першу годину (1 год) Р₁ після вибуху (викиду), за формулою

Р₁ = Р_t*К,

де Р_t - рівень радіації, перерахований на першу годину (1 год) після вибуху (викиду); К - коефіцієнт перерахування (табличний).

Дата добавления: 2015-07-18