Господ.словян

Споч.первіснообщ.відн-бобуло підсічне зем(випалювали).потім орне(за допопом.пари волів).тра менше люд. І виділя парні сімя.осілий спос.життя.рільництво,твар.споч екстерн(вик.і не відр).перехід до інтенсив.твар-продукт-молок.мясо.і шкура-одяг.і тяглова сила.+обробка заліза,видобут.руди.ковальство,ювелір.майстер.рибальст. полюв,борниц..

7.Суспільний лад

Споч.первіснообз(підсічзем).потім орне-парна сім*я.земля у власн.окремих сімей.перехід до сусід.общин.соц.розшар.гроші у війсь.і племінн.знаті.вик.працю рабів-смердів.поглиб.диферн.землев.перетв на феодал.виник.1-вільні селян.-общинник.2-рабовла.3-раби.

8.Релігія, побут словян

Давні слов'яни обожнювали сили природи: воду, вогонь, ліс, дерева, населяючи їх численними божествами, - лісовиками, лещуками, водяними, поляницями, русалками тощо. Існували й культи священних гаїв, озер, окремих дерев і криниць. Давні слов'яни були вогнепоклонниками та шанували культ Сонця. Саме цим зумовлений характер їхньої поховальної обрядовості, в якій домінуюче місце посідав обряд спалення тіла покійника і поховання його праху поза місцем спалення. Обряд спалення був тісно пов'язаний з вірою у священну силу вогню, який очищав грішних покійників та відкривав їм через цей обряд шлях до царства світла й вічного спокою. Пройшовши вогняне очищення, покійник ставав недосяжним для злих сил.стрибог-блиск.домовики лісовики.

9.Християнзація словян

Слов.важжно піддав.християн.чинили опір папським ордам.місіонерам.1 звістка про зрист.словян в 743 р.карантанський князь борута відпр.свого сина здобув.христ.освіту.818-озрест.князьмоймир.821-баварки.955-ольга.966-воль.корМєшка.988-примус.Русь.880-чехи,серб,хорват.примус.криваві розправи.спалювали язичн.бонів.статуй.рйун.храми.

10.Новгород. респуубліка

Олігархічне держ утвор на півн сході Європи з 1136 по 1478 рік із центром у Великому Новгороді, правлячу- велике боярство. включала також території від Балті моря на хі до Уральских гір на сході й від Білого моря на пн до верхів'їв Волги та Західної Двіни на півдні. Тенденції до відокремлення від Києва вже на початку XI століття. Хтіло боярство, підтримане міським населенням.На поч. XII століття Новгород уже починає запрошувати князів без узгодження з київським великим князем. У XII–XIII століттях до складу Новгородської республіка входив Псков, що став відокремлюватися від Новгорода з середини XIII століття. Вищим органом влади Новгородської республіки було віче, на яке могло збиратися як міське, так і вільне сільське населення. обирало з середовища боярства посадника, тисяцького і навіть архієпископа (з 1156 року). Віче часто перетворювалося на арену гострої політичної боротьби, фактична влада перебувала в руках боярства. Основою господарства Новгородської республіки в XII–XV століттях були землеробство та скотарство. Широке поширення мали полювання, бортництво (збір меду), рибальство. У більшості районів промисли поєднувались із землеробством. Псковська феодальна республіка отримала самостійність у XIV ст. До цього землі Пскова входили до складу Новгородської республіки, а Псков вважався передмістям Новгорода, тобто залежним від ньогомістом. І хоча з XIII ст. Псков мав окремий князівський стіл, на який цілком самостійно запрошували князів, Новгород відмовлявся визнати самостійність Псковської республіки

11.Пн-схід.русь.рост-сузд. 11. Північно Східна русь. Ростово суздальське завжди була далекою окраїною східнослов’янських земель. До IX ст. тут жили фіно-угорські та балтські племена. Лише на зламі IX – X ст. сюди з новгородської землі почали переселятися ільменські слов’яни, а з південного заходу — в’ятичі. В XI – XII ст., коли ці землі стали найактивніше заселятися, тут поряд зі старими містами (Ростов, Муром, Рязань) виникли нові — Ярославль, Суздаль, Владимир-на-Клязьмі, Переяславль-Залеський та ін. Підноситися Владимиро-Суздальське князівство, яке спершу називали Ростовським, потім Ростово-Суздальським (за назвами головних міст — Ростова і Суздаля) стало за князя Юрія, прозваного Долгоруким. Юрій Долгорукий залучав до переселення на свої землі селян з інших князівств, надаючи їм на перший час різноманітні пільги, сприяв господарському освоєнню нових земель. Він був одним з перших видатних державних діячів Північно-Східної Русі, за якого ці землі перетворились у молоде і могутнє Ростово-Суздальське князівство. Коли Юрій Долгорукий після тривалої боротьби завоював Київ і осів там, він переселив сюди і свого сина Андрія. Однак Андрій, який не любив Київ, усупереч волі батька повернувся в Ростово-Суздальську землю. Столицею своєю він зробив Владимир-на-Клязьмі. Після смерті батька він став князем тепер уже Владимиро-Суздальського князівства — Андрієм Боголюбським (1157 – 1174 рр.).

Дата добавления: 2015-07-18