Політика в галузі охорони праці

Політика підприємства в галузі охорони праці повинна спрямову­ватися на послідовне зниження рівня шкідливих та небезпечних виробничих факторів з урахуванням масштабу ризиків виникнення нещасних випадків і професійних захворювань.

Це може бути досягнено поступовим підвищенням рівня безпеки вироб­ництва.

Основним завданням впровадження СУОП є проведення коригу­ю­чих заходів для зменшення рівня професійного ризику на виробництві. Не витрачаючи коштів, ми можемо підвищити рівень безпеки за рахунок виконання організаційних за-ходів та підвищення виконавчої дисципліни.

На прикладі умовного підприємства (див. пп. 11. и 12), корис­ту­ючись нормами оцінки ступеня професійного ризику вироб­ництва (п. 12) визначимо сумарні фактичні бали, які отримуємо після виконання таких заходів:

1. Доопрацювання посадових інструкцій для керівників та спеціа­лістів усіх рівнів.

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників вони повинні містити повний перелік завдань та обов’яз­ків, повноважень, відповідальності, в тому числі з охорони праці та безпечного ведення робіт і складатись з розділів: «Загальні положення», «Завдання та обов’язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги» та «Взаємо­відносини (зв’язки) за посадою».

Для прикладу опрацьовуємо примірну посадову інструкцію для головного інженера, обов’язки з охорони праці бригадира та робітників (додатки 1 та 2) – 0,5 бала.

2. Опрацювання необхідних інструкцій з безпечного обслуговування обладнання підвищеної небезпеки – 4 бали.

3. Забезпечення отримання посадовими особами та спеці­алістами посвідчень про перевірку знань з охорони праці – 0,6 бала.

4. Проведення інструктажів з охорони праці – 3,3 бала.

5. Забезпечення проведення медичних оглядів – 1,4 бала.

6. Заповнення карток форми МБ-6 – 0,7 бала.

7. Забезпечення працівників 313 – 4,6 бала.

8. Забезпечення робочих місць технологічною документацією - 20 балів.

9. Забезпечення структурних підрозділів засобами пожежога­сіння, де їх немає – 5,1 бала.

10. Забезпечення структурних підрозділів електрозахисними засобами, де їх немає – 21,6 бала.

11. Встановлення контролю за проведенням інструктажів з охорони праці та дотриманням працюючими вимог безпеки.

За рахунок вжиття цих заходів можна зняти 220 штрафних балів та додатково набрати ще 61,8 бала. У цьому разі початковий ступінь професійного ризику виробництва за впровадження СУОП буде:

Р = [730 - (377 - 37 + 61,8) + 0,1] × 9 × 10⁷ = 2,95 × 10⁴, тобто в межах припустимого ризику, значення якого прийнято в межах 5,001 × 10 ⁵ - 5 × 10⁴ (див. п. 11).

Виходячи з цього, політику підприємства щодо охорони праці можна визначити як:

• забезпечення здорових та безпечних умов праці;

• зниження ступеня ризиків виникнення нещасних випадків на виробництві та профзахворювань з урахуванням соціальної відповідаль­ності, економічної доцільності та технічних можливостей;

• установлення персональної відповідальності кожного працівника за порушення покладених на нього обов’язків з охорони праці.

Для реалізації цієї політики, мету в галузі охорони праці можна визначити як досягнення рівня припустимого ризику виникнення нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у 2007 р. за рахунок:

• забезпечення моніторингу впливу шкідливих і небезпечних вироб­ничих факторів на працюючих та усунення, у першу чергу, найбільш небезпечних з них;

• залучення працівників до активної участі в управлінні охороною праці;

• постійного розгляду керівником підприємства та керівниками стру­к­турних підрозділів стану умов та безпеки праці разом із вирішен­ням виробничих питань;

• підведення підсумків виконання планів з охорони праці за участі керівника підприємства.

У такому разі завдання в галузі охорони праці будуть наступними:

• доведення рівня обладнання машин, механізмів, устаткування інженерно-технічними засобами:

• у 2005 р. – до 70%;

• у 2006 р. – до 100%;

• приведення у 2005 – 2006 pp. пожежонебезпечних дільниць відповідно до вимог нормативно-правових актів;

• повне забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

• приведення технологічної документації відповідно до вимог стандарту ГОСТ 3.1120-83 «Единая система технологической докумен­тации. Общие правила отражения й оформлення требований безопас­ности труда в технологической документации»: у 2005 р. –до 70%, у 2006 р. – до 100%;

• постійне утримання будівель та споруд у справному стані;

• забезпечення достатнього рівня знань працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці та розуміння ними небезпечності шкідливих та небезпечних виробничих факторів для їхнього життя та здоров’я, а також для життя і здоров’я людей, що їх оточують;

• облаштування та забезпечення функціонування кімнат психолог­гічного розван­таження, оздоровчих кімнат, процедурних тощо.

ДОДАТОК 1.

Посадова Інструкція головного інженера підпри­ємства

1. Загальні положення

1.1. Головний інженер є першим заступником директора підпри­ємства з виробничої діяльності і забезпечує виконання статутних завдань з цих питань.

1.2. Призначається на посаду та звільняється з посади наказом директора.

1.3. Визначає науково-технічну політику підприємства, забезпечує належний технічний рівень виробництва, високу якість продукції, що випускається, та удосконалення системи підготовки і підвищення ква­лі­фікації персоналу.

1.4. Головний інженер підпорядковується безпосередньо директору.

1.5. У своїй діяльності керується законами та іншими нормативно-правовими актами, наказами та розпорядженнями директора.

2. Завдання та обов'язки

Головний інженер:

2.1. Здійснює керівництво діяльністю технічних служб підпри­ємства, контролює результати їх роботи.

2.2. Забезпечує постійне підвищення ефективності виробництва, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво продукції, робіт, високу їх якість.

2.3. Організовує розробку і виконання планів розвитку підприє­мства, його реконструкції та модернізації, планів впровадження нової техніки і технологій, планово-попереджувальних ремонтів обладнання, будівель і споруд.

2.4. Контролює додержання проектної, конструкторської і технолог­гічної дисципліни.

2.5. Забезпечує:

• контроль відповідності стандартам, технічним умовам та норма­тивним актам з охорони праці устаткування, пристроїв та технологічних процесів, що розробляються на підприємстві;

• впровадження на підприємстві стандартів безпеки праці;

• систематичний аналіз повітряного середовища, контроль рівня шкі­д­ливих виробничих факторів – шуму, вібрації, електричних і магніт­них полів;

• додержання вимог безпеки праці в технічній документації, що розробляється на підприємстві або сторонніми організаціями на замовлення підприємства;

• своєчасне і якісне навчання працівників безпечного ведення робіт;

• своєчасне виконання перспективних та річних планів заходів з охорони праці;

• безпечну експлуатацію будівель і споруд.

3. Права

Головний інженер має право:

3.1. Представляти підприємство у всіх виконавчих органах влади та під час взаємовідносин з іншими підприємствами.

3.2. Укладати договори з іншими підприємствами у межах покладених на нього завдань та обов’язків.

3.3. Видавати розпорядження по підприємству.

3.4. Надавати директору пропозиції щодо поліпшення ефективності роботи підприємства.

4. Відповідальність

Головний інженер несе відповідальність за:

4.1. Впровадження нової техніки, технологій, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

4.2. Непроведения планово-попереджувальних ремонтів технологіч­ного обладнання, будівель і споруд.

4.3. Відсутність вимог безпеки праці в технічній документації, що розробляється на підприємстві.

4.4. Невиконання заходів з охорони праці, визначених колективним договором.

4.5. Незабезпечення моніторингу дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

5. Повинен знати

5.1. Чинне законодавство, яке регулює господарську діяльність та господарські відносини.

5.2. Основні положення охорони праці та вимоги безпеки під час експлуатації технологічного обладнання та об’єктів підвищеної небезпеки.

5.3. Діловий етикет та етику професійних відносин.

5.4.Вітчизняний та світовий досвід, проблематику машинобудування та досвід аналогічних підприємств.

5.5. Технологію виробництва продукції, методи господарювання і управління підприємством.

5.6. Порядок укладання і виконання господарських договорів.

6. Кваліфікаційні вимоги

Повна вища технічна освіта, післядипломна освіта в галузі управління виробництвом. Стаж роботи за професією керівника аналогічного рівня - не менше 1 року та нижчого рівня - не менше 5 років.

7. Взаємовідносини за посадою

7.1. Заміщує директора в разі його відсутності, якщо це обумовлено в конкретній посадовій інструкції.

7.2. Одержує необхідну інформацію від директора.

7.3. Доповідає директору про результати своєї діяльності.

7.4. Координує діяльність підпорядкованих служб.

ДОДАТОК 2

Обов’язки з охорони праці бригадира та робітників

Обов'язки бригадира

1. Перед початком та протягом зміни перевіряє стан умов та безпеки праці, повідомляє про виявлені порушення своєму безпосередньому керівникові.

2. Під час небезпечних ситуацій, що загрожують життю або здоров’ю працівників, призупиняє роботу і вживає заходів щодо забезпечення безпеки працівників, повідомляє про це майстрові (начальникові дільниці, зміни).

3. Організовує практичний показ членам бригади безпечних методів та прийомів роботи, обмін досвідом та пропаганду охорони праці в бригаді.

4. Під час виконання робіт дотримується вимог безпеки, а роботи з підвищеною небезпекою виконує відповідно до наряду-допуску.

5. Не допускає виконання членами бригади робіт, не передбачених змінним завданням, за винятком робіт, пов’язаних з рятуванням людей, ліквідацією аварійних ситуацій тощо. Відстороняє від роботи осіб, що перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

6. Вносить пропозиції до плану робіт з охорони праці.

7. Вимагає від майстра (начальника дільниці, зміни) виконання у встановлені терміни заходів, передбачених наказами і планами, а також виконання вимог безпеки, яким мусить відповідати виробниче обладнання, робочий інструмент, робочі місця і приміщення, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, справності засобів колективного захисту.

8. Якщо стався нещасний випадок, терміново організовує надання першої долікарської допомоги потерпілому, повідомляє про це майстра (начальника дільниці, зміни). Несе відповідальність за порушення вимог охорони праці у межах його функціональних обов’язків.

Обов'язки робітників

Робітник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а та­кож про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, для чого:

· перед початком роботи перевіряє справність засобів індивідуального захисту, стан обладнання, пристроїв, інструменту, наявність засобів колективного захисту (огороджень, блокувань, сигналізації, вентиляції тощо). У разі їх несправності сповіщає про це керівника робіт;

· не розпочинає роботу, якщо умови її виконання не відповідають вимогам інструкції з охорони праці;

· виконує тільки ту роботу, яку йому доручено;

· проходить у визначені строки обов’язкові медичні огляди;

· повідомляє керівникові робіт про нещасні випадки, що сталися з ним або колегами по роботі, надає першу допомогу під час нещасних випадків;

· вносить пропозиції до щорічної угоди (колективного договору) з охорони праці;

· несе відповідальність за порушення інструкції з охорони праці, за невиконання своїх обов’язків з охорони праці.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

2.8. Ефективність функціональної структури СУОП

Впровадження будь-якого заходу характеризується величиною його економічної ефективності, що визначається відношенням економічних результатів, отриманих від впровадження заходу в практику підприємства, до витрат на його здійснення.

Економічна ефективність визначається з метою:

– вибору оптимального варіанту поліпшення умов і безпеки праці (за сукупними результатами соціальної й економічної ефективності);

– виявлення впливу реалізації заходів щодо поліпшення умов праці на підставі аналізу показників виробничо-господарської діяльності підприємства: розмір доходу; величина матеріального збитку, обумовленого нещасними випадками, професійною і загальною захворюваністю, плинністю кадрів тощо;

– обґрунтування зростання продуктивності праці за рахунок поліпшення її умов;

– обґрунтування матеріального і морального стимулювання за розробку і впровадження заходів щодо охорони праці.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії ресурсів за рахунок зменшення втрат, що викликаються аваріями, нещасними випадками і професійними захворюваннями як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві зокрема.

Як приклад приведений порядок розрахунку ефективності витрат на охорону праці підприємства.

I. Показник ефективності витрат підприємства Е _Пна заходи щодо охорони праці – це відношення величини річної економії за рахунок поліпшення умов і безпеки праці до суми витрат (вкладень) підприємства на охорону праці:

де Е _Р – річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (доход або зменшення втрат);

В – загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці.

Визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці передбачає облік двох альтернативних класифікацій економії з поліпшення умов і охорони праці:

· за економічними показниками, обов'язковими для обліку – форми статистичної звітності;

· за показниками, що базуються на зіставленні зміни основних соціально-економічних результатів за певний період часу (зниження рівня травматизму і захворюваності, пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, скорочення плинності кадрів тощо).

Класифікація витрат підприємства на охорону праці, що підлягають обов'язковому обліку і наводяться в звітах підприємства перед державними органами статистики, передбачає поділ зазначених витрат на п'ять груп. Кожна з цих груп, у свою чергу, складається з декількох видів витрат. Наведений у табл. 1 перелік витрат неповний, тому за наявності на підприємстві інших видів витрат на охорону праці вони можуть враховуватися аналогічним чином.

Таблиця 1

---

Дата добавления: 2015-07-17