Відмінність

	при множинності злочинів	при вчиненні одиночного злочину	при виявленні конкуренції крим. правових норм
за об’єктом	шкода завдається декільком об’єктам	шкода завдається одному об’єкту
за об’єктивними ознаками	кожне діяння утворює самост. склад злочину, а вчинені однією особою вони утворюють множинність	діяння, вчинене особою, характеризує об’єктивну сторону одного злочину
за юридичними наслідками	особа відповідає за кожне вчинене діяння	відповідає за одне діяння
за юридичною природою	особа вчиняє декілька злочинів, кожен з яких має самостійні ознаки	особа вчиняє один злочин, який кваліфікується з однією статтею ОЧ	необхідність вибору прав. кваліфікації, коли одне діяння підпадає під ознаки декількох норм

33. Повторність злочинів: поняття, види і кримінально-правове значення.

Стаття 32. Повторність злочинів 1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. 2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. 3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу. 4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. 2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. 3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК. 4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Види повторності злочинів. У понятті повторності було зазначено, що вона має місце незалежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. Цього цілком достатньо, щоб визнати існування двох видів повторності злочинів:1) повторність тотожних і однорідних злочинів; 2) повторність, повязана і не повязана з засудженням особи.

Значення: виступає як кваліфікуюча ознака складу злочину; може враховуватись як обтяжуюча обставина.

Б) Отже, можна виділити такі різновиди повторності:

· Чиста (або тотожна) повторність утворюється тотожними (такими самими діяннями), напр.., вчинив крадіжку (за ч. 1 ст. 185 КК) і знову вчинив крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК) – такі дії утворюють повторність.

· Однорідна повторність злочинів утворюється діями, передбаченими одним Розділом ОЧ КК (див., прим. 1 до ст.. 185 КК: крадіжка – потім грабіж –кваліфікується грабіж, як вчинений повторно – така вимога закону).

· Різнорідна повторність утворюється діями, передбаченими в різних Розділах ОЧ КК (напр.., якщо спочатку особа вчинила викрадення вогнепальної зброї (ст.. 262 КК), а потім крадіжку майна, дії її слід кваліфікувати як крадіжка, вчинена повторно.

Для повторності немає значення, була чи ні особа засуджена за раніше вчинений нею злочин.

Повторність виключається, якщо

- за раніше вчинений злочин особа була звільнена від крим. відповідальності (ст.. 45-47 КК)

- закінчились строки давності (ст.. 49 КК(

- на один із вчинених злочинів поширилась амністія, або

- за нього була погашена чи знята судимість.

Повторність злочинів утворюється одиничними злочинами, які можуть мати різний характер:

це можуть бути триваючіпродовжувані або складені злочини

Для повторності немає значення, чи були злочини закінченими чи ні, байдужі для повторності і форми співучасті.

Одиничні злочини, що утворюють повторність вчиняються неодночасно, а з певним проміжком часу.

Повторність слід відрізняти відпродовжуваного злочину (ч. 2 ст. 32 КК):

І при продовжуваному злочині, і при повторності особа вчиняє декілька однакових, подібних дій. Відмінність між ними в тому, що при продовжуваному злочині умисел виникає до вчинення тотожних дій і охоплює всю множину неодноразово вчинюваних ним дій, а при повторності умисел виникає кожного разу новий при вчиненні подібних дій і зумовлюється обстановкою, ситуацією, в який опиняється винний.

при продовжуваному злочині всі дії об’єднані єдиними злочинним наміром і спрямовані до загальної мети, а

при повторності має місце не одиничний злочин, і дії не об’єднані єдністю злочинного наміру і загальною метою їх вчинення.

В). Кримінально-правове значення повторності:

1. Це самост. вид (форма) множинності злочинів і їй притаманні загальні ознаки множинності і спеціальні.

До загальних відносимо:

- одна особа вчиняє декілька діянь, принаймні два з яких зберігають своє крим-прав. значення.

- кожне діяння потребує самост. кваліфікації

- кожне діяння тягне крим-прав. наслідки

- повторність виключається, якщо особа за один із вчинених нею злочинів була

- звільнена від крим. відповідальності

- сплили строки притягнення до крим. відповідальності за раніше вчинений нею злочин

- з особи знята або погашена судимість за раніше вчинений злочин

До спеціальних ознак відносимо:

- повторність як вид множинності слід відрізняти від одиничного продовженого злочину

- повторність може бути тотожною, однорідною, різнорідною

- відповідальність за наявності повторності настає за всю множину неодноразово вчинюваних особою дій

- повторність в передбачених ОЧ КК випадках є кваліфікуючою ознакою злочинів, що впливає на кваліфікацію вчинених дій, ступінь сусп.. небезпечності діяння та на вибір виду і міри покарання

- вчинення злочину повторно такою обставиною, що обтяжує покарання особі за вчинений злочин (п.1 ч.1 ст. 67 КК)

34. Сукупність злочинів: поняття, види і кримінально-правове значення.

А) Сукупність як вид множинності у КК визначена так (ст.. 33 КК):

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті ОЧ КК, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховується злочин, за який особу було звільнено від крим. відповідальності за підставами, встановленими законом.

Отже, сукупність злочинів характеризується такими ознаками:

- особа вчинила два і більше злочинів

- кожен з них кваліфікується за різними статтями або різними частинами однієї статті ОЧ КК

- за жоден із вчинених злочинів особа не була засуджена

Б) Види сукупності злочинів:

· ідеальна сукупність є там, де одним діянням особи вчиняється два або більше злочинів (напр.., ст.. 296КК + ч. 1 ст. 121 КК, ст.. 194КК + ч. 1 ст. 115 КК). Ідеальна сукупність відображає юрид. ситуацію, коли однією дією вчиняється два і більше злочинів.

· Реальна сукупність має місце там, де винний різними самостійними діями вчиняє два або більше злочинів.

Як бачимо, відмінність між ідеальною і реальною сукупністю полягає в тому, що при ідеальній сукупності одночасно (одномоментно) здійснюється посягання на різні об’єкти, а при реальній сукупності між вчинюваними діяннями є певний проміжок часу, тт. дії вчиняються послідовно, кожна із вчинених дій утворює самост. склад злочину. За певних обставин одні й ті ж наслідки діяння можуть утворювати або реальну або ідеальну сукупність. Так, якщо спочатку потерпілого вбили, а потім спалили його помешкання (ст.. 115, ст.. 194 КК) – є реальна сукупність, а якщо підпал вчинено з метою вбивства потерпілого – ідеальна сукупність.

При реальній сукупності злочинів один із вчинюваних ним злочинів є або засобом (методом) здійснення іншого злочину, або допоміжними засобом для досягнення винним основної мети.

В) Кримінально-правове значення сукупності злочинів.

1. Це один із видів множинності злочинів.

2. Має два різновиди: ідеальна сукупність, реальна сукупність

3. Відрізняється від інших видів множинності тим, що за жоден із вчинений злочинів особа не була засуджена.

4. Треба відрізняти її від складених злочинів (ідеальну сукупність) і повторності.

5. При сукупності винна особа несе відповідальність за кожен окремо вчинений злочин. Особливості крим. відповідальності при сукупності злочинів визначені окремою статтею КК (ст.. 70 КК).

6. Сукупність злочинів можуть утворювати умисний і необережний злочин, умисні злочини.

35. Рецидив злочинів: поняття, види і кримінально-правове значення.

Стаття 34. Рецидив злочинів

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Види рецидиву злочинів. У літературі існують різні класифікації рецидиву. Так, виділяють рецидив менш тяжких і тяжких злочинів, рецидив умисних і необережних злочинів, рецидив однорідних і різнорідних злочинів тощо. Найбільш прийнятною є класифікація рецидиву за характером злочинів, кількістю судимостей, ступенем суспільної небезпечності. Саме з урахуванням цих ознак далі розглянемо види рецидиву.

Залежно від характеру злочинів, що входять у рецидив, він поділяється на такі два види: 1) загальний рецидив і 2) спеціальний рецидив.

Загальний рецидив — це такий рецидив, у який входять різнорідні злочини, тобто не тотожні за родовим або безпосереднім об'єктом і ті, що мають різні форми вини. Спеціальним називається рецидив, у який входять тотожні або однорідні злочини, тобто однакові за складом або такі, що мають тотожні або подібні безпосередні об'єкти і вчинені при одній і тій же формі вини. Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на два види: простий і складний.

Простий рецидив є в тих випадках, коли особа має дві судимості. Наприклад, маючи судимість за крадіжку, особа вчиняє вимагання. за яке теж засуджується, крадіжку і хуліганство і т.п.Складний, або багаторазовий, рецидив — це рецидив злочинів, при якому особа має три і більше судимості. Наприклад, три судимості за крадіжку або судимості за хуліганство, вимагання і крадіжку тощо.

За ступенем суспільної небезпечності виділяють пенітенціарний рецидив і рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.

Пенітенціарний рецидив має місце там, де особа, яка була засуджена до позбавлення волі, знову вчиняє протягом строку судимості новий злочин, за який знову засуджується до позбавлення волі. Пенітенціарний рецидив відомий чинному законодавству.Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів — це рецидив, при якому особа, маючи судимість за один з таких злочинів, знову вчиняє, незалежно від їх послідовності, новий такий же злочин. Такий рецидив впливає на кваліфікацію злочинів.

Кримінально-правове значення рецидиву:

1. Один із видів множинності

2. Треба відрізняти від повторності (при повторності факт. засудження і наявності судимості немає, а при рецидиві – має.

3. Має свої різновиди, що може впливати на

призначення покарання, як обтяжуюча обставина

умовно дострокове звільнення від відбування покарання

на кваліфікацію вчиненого діяння

на строк призначення покарання (25років)

враховується також при визначенні виду ВТК

36. Поняття, ознаки і види обставин, що виключають злочинність діяння.

Обставини, що виключають злочинність діяння, — це передбачені КК, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільно корисні (соціально прийнятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальністю особи за заподіяну шкоду.

Зазначені обставини характеризуються низкою загальних ознак. Перша з них полягає в тому, що всі вони являють собою свідомі і вольові вчинки людини у формі дії (наприклад, необхідна оборона) або бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги при виконанні наказу)

Друга ознака — це зовнішня подібність (збіг) фактичних, видимих, об'єктивних ознак здійсненого вчинку і відповідного злочину. Про те, що вчинок підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, можна говорити, якщо: 1) дія або бездіяльність особи спрямована проти об'єкта кримінально-правової охорони; 2) вчинене діяння відповідає фактичним, зовнішнім ознакам об'єктивної сторони того чи іншого складу злочину; 3) це діяння вчинила особа, яка здатна бути суб'єктом відповідного злочину. Якщо вчинене діяння із зовнішньої сторони не збігається з тим чи іншим злочином, не можна навіть порушувати питання про наявність цих обставин.

Третя ознака обставин, що розглядаються, полягає в тому, що вони мають незлочииний характер, їм властива правомірність заподіяння шкоди. Така правомірність Грунтується або на суб'єктивному праві, або на юридичному обов'язку, або на владних повноваженнях.

Четверта ознака характеризує ці обставини як суспільна корисні, тобто такі, що відповідають інтересам особи, суспільства або держави. Водночас це не виключає того, що в ряді випадків такі вчинки можуть і не бути суспільне корисними (наприклад, окремі випадки заподіяння потерпілому шкоди за його згодою, заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності тощо). У цьому разі вони визнаються соціальне допустимими (прийнятними).

Нарешті, п'ята ознака характеризує кримінально-правові наслідки вчинення діянь. Ці наслідки полягають у тому, що вчинення таких діянь, якщо вони відповідають приписам закону, виключає кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Обставини, що виключають злочинність діяння:

1. Необхідна оборона (ст.36 КК)

2. Уявна оборона (ст. 37 КК).

3. Затримання особи, що вчинила злочин (ст.. 38 КК)

4. Крайня необхідність (ст. 39 КК)

5. Фізичний або психічний примус (ст. 40 КК)

6. Виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК)

7. Діяння, пов’язане з ризиком (ст. 42 КК)

8. Виконання спец. завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК).

На практиці важливо встановити наявність таких обставин, їх юридичну природу, дотримання особою меж правомірності при здійсненні дій по захисту охоронюваних крим. законом об’єктів або при усуненні небезпеки,що загрожує їм.

37. Поняття і умови правомірності необхідної оборони.

Дата добавления: 2015-07-17