Частка у праві власності на майно (Ромовська З.В., Дзера О.В., Толстой Ю.К. ін).

Тема 18. Право спільної власності.

Поняття, ознаки та види права спільної власності.

Спільна часткова власність.

Спільна сумісна власність.

Відмінності між спільною частковою та спільною сумісною власністю.

Припинення спільної власності.

1. - Залежно від кількісного складу суб’єктів права власності воно поділяється на:

1) особисте, що належить одній особі;

2) спільне, що належить одночасно двом або більше особам.

- Об’єктами права спільної власності, як і права власності взагалі, можуть виступати як одна річ, так і сукупність речей, які у вузькому значенні називаються майном.

- Право власності двох або більше осіб на одну і ту ж річ або сукупність речей називається правом спільної власності.

Від поняття «право спільної власності» треба відрізняти поняття «спільна власність». На відміну від права власності, спільна власність розглядається як правовідношення, що виникає між кількома особами з-приводу спільного володіння, користування та розпоряджання одним і тим же майном.

- Право спільної власності характеризується такими ознаками:

1) множинність його суб’єктів (цим воно відрізняється від права власності юридичної особи, де суб’єктом права власності виступає одна особа – юридична особа);

2) єдність його об’єкта (майна) (право власності суб’єктів спільної власності поширюється не на якусьь частину речі (майна), а на всю річ (майно) в цілому.

Пошкодження, знищення, або втрата якоїсь частини речі (майна), що є об’єктом права спільної власності, не припиняє її на боці жодного із співвласників.

- Відповідно до ч.2 ст. 355 ЦК України розрізняється два види права спільної власності:

1) право спільної часткової власності із визначенням часток;

2) право спільної сумісної власності без визначення часток.

2. - Спільна власність називається частковою, якщо кожному із співвласників належить частка. У спільній сумісній власності частки зазделегідь не визначені, вони можуть бути зафіксовані лише при поділі спільної власності чи виділі із неї.

- З приводу того у чому визначається частка співвласників при спільній частковій власності в теорії цивільного права склалося два підходи:

Частка в майні.

Частка у праві власності на майно (Ромовська З.В., Дзера О.В., Толстой Ю.К. ін).

- Недоліки і переваги:

1) перша консрукція веде до заміни багатосуб’єктної власності на односуб’єктну;

2) друга – по-перше, вказхує на множинність суб’єктів, оскільки всім належить право власності на одне і те ж майно,

а по-друге, підкреслюється, що право кожного із співвласників не обмежується якоюсь конкретною частиною майна, а поширюється на все майно в цілому.

- Оскілки частки визначаються не у майні, а у праві власності на майно – вони отримали назву «ідеальних часток». Разом з тим, незважаючи на їх ідеальний характер, частки є чітко визначеними.

- Частки у спільній часткові власності можуть визначатися двома способами:

1) у виді дробу 1/2, 1/5 і т.д.;

2) у виді відсотків 20%, 50% тощо.

- Якщо інше не передбачено законом або домовленістю співвласників, їх частки вважаються рівними.

Однак, це не означає, що вони не можуть бути різними. Так, відповідно до ч.2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання,(виготовлення, спорудження) майна.

- У ЦК України встановлено презумпцію «спільної часткової власності».

Відповідно до ч.4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

- Правовому регулюванню відносин між учасниками спільної часткової власності присвячено безпосередньо ст.ст. 356-367 ЦК України, а якщо спільна власність виникає на підставі договору про спільну діяльність – ст. 1134 ЦК.

- Не зважаючи на чітку визначеність часток у спільній частковій власності, її правовий режим враховує інтереси всіх співвласників. Зокрема:

1) володіння, користування та розпоряджання майном здійснюється за взаємною згодою усіх співвласників, а при відсутності такої згоди – спір може бути вирішений судом;

2) при визначенні порядку володіння, користування та розпоряджання спільним майном усі спввласники мають рівне право голосу незалежно від розміру їх часток;

3) за взаємною згодою співвласники можуть виділити із спільної власності частину майна у натурі (такий виділ не припиняє права спільної власності, оскільки відбувається в межах правового режиму спільної часткової власності і виділені частини не стають окремими (самостійними) об’єктами права власності);

4) кожен співвласник має право на відплатне чи безвідплатне відчуження іншій особі своєї частки.

Разом з тим, відчуження частки у спільній часткові йвласності здійснюється із дотриманням права переважної купівлі, зміст якого розкритий у ст. 362 ЦК України.

- У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

- Право переважної купівлі не поширюється на договори дарування, довічного утримання (догляду), міни, виділу частки співвласнику у натурі (Дзера О.В., Пушкін О.А.);

- Право переважної купівлі поширюється на договори міни, якщо частка обмінюється на речі визначені родовими ознаками і особа, яка має право переважної купівлі пропонує відчужувану річ того ж роду, в тій же кількості і ті є ї ж якості (Сергєєв А.П., Толстой Ю.К.).

- Проблема утримання майна, що є у спільній власності (ст. 360 ЦК).

3. - Відповідно до ч.4 ст. 355 ЦК України спільна власність є сумісною, якщо вона встановлена законом або договором.

- Законодавством України встановлено випадки виникнення спільної сумісної власності:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК, ч.1 ст. 60 СК України);

2) майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 368 ЦК);

- Відповідно до ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які:

- спільно проживають;

- пов’язані спільним побутом;

- мають взаємні права та обов’язки.

- Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

3) квартира в багатоквартирному будинку, одноквартирний будинок, кімната в квартирі, де проживають два і більше наймачі, передані у спільну сумісну власність при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім’ї наймача (ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).

---

Дата добавления: 2015-07-17