Список літератури. 1. Бех І. Д. Від волі до особистості

1. Бех І. Д. Від волі до особистості. — К., 1995. — 271 с

2. Иванников В. А. Психологические механизмы волевой регуляции.

Учебное пособие. — М., 1998. — 268 с.

3. Ильин Е. П. Психология воли. — СПб.: Питер, 2000. — 288 с.

4. Калин В. К. Классификация волевых качеств. Эмоционально-воле-

вая регуляция поведения и деятельности. — Симферополь, 1983.-215 с.

5. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1982. —

304 с.

6. Москвичев С. Г. Мотивация, деятельность и управление. —

Киев-Сан-Франциско, 2003. - 490 с.

7. Селиванов В. И. Терминологический минимум основных понятий

воли. — Рязань, 1989.

8. Шульга Т. И. Психологические основы формирования воли. —

Пятигорск, 1993.-215 с.

Словник психологічних термінів

А________

Абсолютна чутливість — діапазон адекватних відчуттів. Абсолютний поріг чутливості — величина подразника (мінімальна чи

максимальна), яка має критичний характер для відчуттів. Абстрагування — мисленнєва операція відокремлення одних ознак чи властивостей предметів і явищ від інших і/або від самих предметів, яким вони властиві. Абстрактна уява — вид уяви, у якому перевагу мають абстрактні, ви­щою мірою узагальнені образи. Абстрактне мислення — див. понятійне мислення. Абстрактні поняття — поняття, які відображають ті чи інші власти­вості об'єктів відокремлено від самих об'єктів. Абстрактно-логічне мислення — див. понятійне мислення. Абулія — різке послаблення сили потреб при аномалії мотивації. Автоагресія — агресія, спрямована на себе.

Автономне мовлення (ситуативне) — мовлення, при якому одне од-нокореневе слово позначає низку предметів; характерне для дітей віком від 1 року до 1 року 3 місяців. Авторитарний лідер — лідер, який сам визначає мету і обсяг роботи групи та спосіб її досягнення і лише деякою мірою дає змогу групі прилучатися до прийняття рішення. Аглютинація (від лат. agglutinatio — склеювання) — прийом створен­ня образів уяви шляхом поєднання якостей, властивостей, ча­стин різних об'єктів в єдине ціле. Агресія (від лат. aggredior — нападаю) — деструктивна поведінка

людини з прагненням заподіяти іншому травму. Адаптація (від лат. adapto — пристосовую) — пристосування орга­нізму до умов середовища. Академічні здібності — здібності до успішного навчання. Акизитивні почуття (від фр. acquisition — придбання) — почуття, які

виникають у зв'язку з інтересом до накопичення. Акомодація (від лат. accomodo — пристосовую) — зміна кривизни кришталика ока залежно від відстані предмета, що діє на нього.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Активна увага — див. довільна увага.

Активна уява — вид уяви, який спонукає людину до діяльності й зна­ходить реальне втілення у житті.

Активні емоції (стенічні) — емоції, які підвищують активність організму, мобілізують його енергетичні ресурси і захисні механізми.

Акцентуація характеру — крайній варіант норми в результаті підси­лення окремих рис характеру.

Акцентування — прийом створення образів уяви шляхом нерівно­мірного перебільшення окремих частин та ознак об'єктів чи явищ.

Альтруїстичні почуття (від лат. alter — інший) — переживання необхідності допомогти іншим людям.

Аналіз — мисленнєва операція роз'єднання предметів чи явищ, виділення окремих їхніх частин, елементів, ознак, властивос­тей, відношень тощо.

Аналітичний тип сприймання — тип сприймання, для якого характер­не «схоплення» деталей об'єктів та явищ.

Аналогія — прийом створення образів уяви шляхом вибудовування об­разів, частково схожих на реально існуючий предмет чи явище.

Анонімне спілкування — спілкування між незнайомими людьми чи людьми, не пов'язаними особистісними стосунками.

Апатія (від гр. apatheia — нечутливість) — емоційний стан, при якому виявляється байдужість, відсутність інтересу до навколишнього.

Апперцепція сприймання (від лат. ad — до; perceptio — сприймання) — особливість сприймання, яка полягає у залежності змісту та спрямованості сприймання від досвіду, інтересів, ставлення до життя, установок та індивідуально-типологічних особливостей особистості.

Архетип (від гр. arche — початок; typos — зразок) — модель поведінки, алгоритм пізнання, який переходить від покоління до поко­ління.

Асоціативна психологія (асоціанізм) (від лат. associatio — сполучення, з'єднання) — напрям психології, який виник у XVII ст. і який го­ловним механізмом психічного життя людини вважав асоціації.

Асоціація (від лат. associatio — сполучення, з'єднання) — 1) зв'язки між окремими уявленнями (ідеями), внаслідок яких поява од-

ного уявлення (ідеї) спричинює інше; 2) (кооперація) згуртова­на група, яка існує протягом відносно тривалого часу, має спільну мету і постійний основний склад.

Астенічні емоції — див. пасивні емоції.

Атлетики (від гр. athlon — боротьба, сутичка) — конституційний тип людини, для якого характерна міцна будова тіла, середній або високий зріст, сильно розвинена мускулатура, широкі плечі, вузькі стегна.

Атракція (від лат. attractio — притягування) — симпатія до іншої лю­дини.

Аттітюд (від фр. attitude — поза) — див. соціальна установка.

Аудіал — людина, в якої у сприйманні інформації переважають слу­хові образи.

Аутистичне мислення — вид мислення, яке підкоряється афективним потребам людини, допускає логічні суперечності і спотворює реальність.

Аутсайдер (від англ. outsider — сторонній) — людина, ізольована у певній соціальній групі.

Афект (від лат. affectus — настрій, хвилювання, пристрасть) — відносно короткотривалий емоційний стан, який відображає сильні і бурхливі емоції людини.

Афективне мовлення (від лат. affectus — настрій, хвилювання, прист­расть) — зовнішнє мовлення, яке слугує для вираження емоцій­них станів людини.

Б________

Бажання — мотиви поведінки, що характеризуються достатньою усвідомленістю потреб.

Базальні вольові якості — первинні вольові якості людини: енер­гійність, терплячість, витримка, сміливість.

Безпосереднє спілкування — спілкування, яке передбачає канали зворотного зв'язку, які інформують про ефективність спілку­вання.

Безпосередня увага — увага, яка регулюється об'єктом, який відпо­відає інтересам і потребам людини.

Бесіда — усне опитування.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Білінгвізм (від лат. bis — двічі, lingua — мова) — двомовність; одночас­не засвоєння дитиною у ранньому віці (здебільшого, до 4 років) двох мов.

Бінокулярний стереоефект — об'ємне сприймання навколишніх предметів, яке забезпечується просторовою розбіжністю між зображеннями, які виникають на сітківках обох очей.

Бісоціації — рекомбінація та об'єднання різнорідних, на перший по­гляд, не пов'язаних між собою образів чи ідей.

Біхевіоризм (психологія поведінки) (від англ. behaviour — пове­дінка) — напрям психології, який виник на початку XX ст. і який предметом психології вважав поведінку.

В

Велика група — група, яка об'єднана спільною ціллю, складається з більше, ніж 30-40 осіб, і члени якої особисто один одного не знають.

Вербальне мислення — вид мислення, у якому людина оперує мов­ленням, зокрема внутрішнім.

Вербальне спілкування (від лат. verbum — слово) — мовне спілкування.

Вербальний інтелект — інтелект, у якому домінує мовлення.

Верхній абсолютний поріг чутливості — максимальна сила подразника, яка, діючи на аналізатор, викликає адекватне відчуття.

Верхня абсолютна чутливість — здатність відчувати дуже сильні подразники як адекватні.

Вестибулярні відчуття (від лат. vestibulum — вхід) — див. статичні відчуття.

Взаємодія відчуттів — зміна чутливості одних аналізаторів під впли­вом інших.

Взаємодія навичок — утворення нової навички, яка спирається на вже набуті, заважаючи цьому утворенню або покращуючи його.

Вибірковість сприймання — особливість сприймання, яка полягає у наданні переваги одним предметам та явищам порівняно з іншими.

Видові поняття — поняття з меншим обсягом по відношенню до по­нять з більшим обсягом.

Витіснення — механізм психічного захисту, який полягає у забуванні неприємних для нас подій, думок, переживань.

Вищі емоції — суто людські переживання, спричинені соціальними чинниками.

Відраза — емоції, які спричиняють об'єкти, дії, думки, почуття, кон­такт з якими викликає суперечність з ідеологічними, моральни­ми чи естетичними принципами людини.

Відтворення — процес пам'яті, в результаті якого відбувається акту­алізація збереженого матеріалу.

Відтворююча уява — див. репродуктивна уява.

Відтворююче мислення — див. репродуктивне мислення.

Відчуття — пізнавальний психічний процес відображення окремих властивостей та якостей предметів і явищ навколишньої дійс­ності та внутрішніх станів організму, який виникає внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чуття в даний момент.

Візуал — людина, в якої у сприйманні інформації переважають зорові образи.

Вісцеротонік (від лат. viscera — нутрощі) — тип темпераменту, для якого характерна привітність і легкість у спілкуванні, комуніка­бельність, емоційна рівність і терпимість до інших.

Власне відтворення — мимовільне або довільне відтворення ма­теріалу, що запам'ятався.

Внутрішнє мовлення — вид беззвучної мовленнєвої діяльності людини.

Внутрішньоособистісний конфлікт — зіткнення рівних за силою, але притилежних за спрямованістю мотивів, потреб, інтересів, цінностей тощо.

Внутрішня (інтернальна) локалізація контролю — схильність люди­ни пояснювати причини своїх дій та вчинків внутрішніми чин­никам.

Внутрішня конформність — засвоєння індивідом під тиском інших думки більшості.

Внутрішня увага — увага, зосереджена на образах об'єктів та явищ зовнішнього світу.

Вольова дія — дія, скерована на досягнення свідомо поставленої мети, яку спонукають конкуруючі мотиви, і яка пов'язана з пе­решкодами, для подолання яких необхідно прикласти зусилля.

Дата добавления: 2015-07-17