Примітки. 4) Польські справи 1650 р

¹) Kochowski c. 197; пор. оповіданнє Костомарова с. 369-370.

²) В друк.: то ж.

³) Грабянка с. 96.

⁴) Польські справи 1650 р. столб. 8, посольство Протасієва і Богданова.

⁵) Акти Ю. З. Р. VIII с. 360-1.

⁶) Вістовий білгор. столбець 1650 р. (N 323) л. 603 і дд.

⁷) Тамже л. 611 і далі.

⁸) Вище с. 71-2.

⁹) Жерела XVI с. 90.

¹⁰) Transsylvania et bellum boreo-orientale c. 112-3.

¹¹) Міхаловский с. 581.

¹²) Архив Ю. З. Р. III. IV с. 513 і 518.

¹³) rzeszy.

¹⁴) Про сей інцидент згадує й Єрлич, тільки не так докладно — мабуть про се богато говорилося на соймику. Ротмістр Каліньский записує в обозі: “Вість прийшла з Задніпровя, від п. воєводи київського, що по виході Хмельницького шляхту за Дніпром побито: п. Самуіла Заленского з десятьма, п. Харжовского підсудка новгородського й инших богато. Слуг князя воєводи руського (Вишневецького) кільканадцять убито: п. Семашка, п. Шпота й ин., а кількадесять їx в однім манастирі обложено. Біг зна що з ними діється” — Осол. 224, л. 321.

“П. Томашевский, слуга князя (Вишневецького), тікаючи з-за Дніпра, казав: “Ніякої надії на спокій, хлопи пекельною їддю заражені, так що плюють на Ляхів (сhłору są iadem piekelnym zarażeni, że pluia na Lachy). Слуги князя, коли повтікали до Литви — пропали. І того Томашевского мало що не видерли у митрополита: утопити хотіли, з великою відвагою утік”. Далі ще: Niema dawnych polakow. Ukraina stracona. Nulla fides pietasque u Chmiela. Осол. 225 л. 321. “Панові краківському (Потоцкому) в Ніжині сорок чоловіка вбито, і підстароста не знати де дівся”, дописує в обозових вістях войський галицький (Ос. 2346 с. 70).

¹⁵) Місце попсоване.

¹⁶) Вишневецького.

¹⁷) Нечитке слово.

¹⁸) Нечитке слово.

¹⁹) Брата Кисіля.

²⁰) Себ то шляхта.

²¹) Теки Нарушевича 144 с. 969.

²²) Теки Нарушевича 144 с. 971. Комарицький драгун Жуков, побувавши в Новгородсіверському повіті в 20-х днях серпня, оповідав, що він чув там: урядники як Сосновский, і з Сосниці Харжевский, й инші урядники й Поляки, кидаючи городи, повтікали з України до польських і литовських дальніх городів, і тікаючи побивають козаків, а козаки Поляків і Жидів (Акти Ю. З. Р. VIII с. 361). Теж саме чув згаданий путивльський піп у Київі: “Котрі Поляки були прислані урядниками до черкаських городів, тих Поляків Черкаси грабують і побивають на смерть” (Білгор. вістовий столбець 1650 р. л. 611).

²³) Лист Тишкевича — як вище. Такі заспокоюючі вісти привезли з України Греки в середині вересня н. с. “Сент. 8 дня (с.с.) приЂхалъ изъ литов. города Красного прежняго державца Греченина Кондратья Юрьева племянникъ Михайло Ивановъ и сказалъ: гетманъ Б. Хм. съ Черкасы и Ногайскими татары пошли войною на Молдавскую землю, а крымскій де царь турскому солтану учинился непослушенъ и далъ гетману Татаръ на помочь. А что де Черкасы сказывали, будто у нихъ война съ Поляками и будто Ногайскіе Татары пришли на помощь къ Полякамъ, — и то де слово Черкасы вмЂщали”, а Черкасы съ Поляки мирны, и урядники въ Черкаскихъ городЂхъ на урядахъ сидятъ по прежнему”. БЂлгор. вЂст. столб. 1650 р. л. 491.

²⁴) Білгород. вістов. столбець 1650 р. л. 524.

²⁵) Тамже л. 539.

Дата добавления: 2015-07-18