Сутність та ознаки податків

Податкова система

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації зі спеціальності 5.03050901 „Бухгалтерський облік”

Номінація: навчально-методичні матеріали для забезпечення самостійної роботи

Зміст

Вступ

Методичні вказівки до вивчення курсу

Тема 1. Засади організації податкової системи України

Тема 2. Податок на додану вартість

Тема3. Акцизний податок

Тема 4. Податок на прибуток підприємств

Тема 5. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Тема 6. Податок на доходи фізичних осіб

Тема 7. Плата за ресурси та послуги

Тема 8. Спеціальні податкові режими

Тема 9. Місцеві податки і збори

Тема 10. Інші податки

Список використаної і рекомендованої літератури

Тема 1. Засади організації податкової системи України

План

1. Сутність та ознаки податків.

2. Історія виникнення податків.

3. Податкова політика, її зміст.

4. Податкова система та принципи її побудови.

5. Функції податків.

6. Класифікація податків.

7. Сфера дії Податкового кодексу України.

8. Поняття податку та збору.

9. Загальні засади встановлення податків та зборів.

10. Види податків та зборів.

11. Платники податків, їх обов’язки, права та відповідальність.

12. Організаційна структура та функції державних податкових органів.

13. Права, обов’язки та відповідальність посадових осіб контролюючих органів.

14. Податкова звітність.

15. Облік платників податків.

Сутність та ознаки податків

Податки є основним джерелом доходів держави. Формування фінансових ресурсів для забезпечення функціонування держави є фундаментальним призначенням податків.

Разом з тим доходи не обмежуються виключно податками. Держава може отримувати доходи від надання у платне користування державного майна, залучення державних позик, реалізації державних цінних паперів, приватизації державного майна та ін.

Різноманітність джерел доходів держави зумовлює необхідність визначення того, які з них є податками, а які – неподатковими надходженнями. Для цього визначені характерні ознаки, сукупність яких притаманна лише податкам як особливому виду державних доходів.

1. Обов’язковість сплати. Сплата податків, передбачених законодавством, є обов’язковою. Обов’язковість сплати податків закріплена ст..67 Конституції України, якою встановлено, що „кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом”.

2. Законодавча закріпленість. Платники податків зобов’язані сплачувати податки в порядку і розмірах, встановлених законом. Будь-які платежі до державного бюджету, не передбачені законами, не можуть визнаватися податками. В українському законодавстві конституційна вимога щодо законодавчої закріпленості податків конкретизується у Податковому Кодексі України.

3. Нецільовий характер. Акумульовані державою у вигляді податків кошти витрачаються на задоволення державних потреб. Однак платнику податків невідомо, на фінансування яких саме потреб держава витратить кошти, сплачені ним у вигляді конкретного податку. Податкові надходження за окремим податком не спрямовуються на покриття конкретних державних витрат.

4. Індивідуальна безоплатність. Зобов’язання щодо сплати податків мають односторонній характер – платник податку зобов’язаний сплатити передбачену суму коштів державі, але держава не зобовязана надати платнику податків зустрічного еквівалентного відшкодування або вчинити певні дії еквівалентної цінності на користь конкретного платника податку.

5. Примусовий характер. Обов’язковість сплати податків забезпечується державою через систему податкових, правоохоронних і судових органів. З метою забезпечення виконання обов’язку зі сплати податку і відшкодування шкоди, яку зазнала держава через його невиконання, законодавством запроваджено заходи примусу, що застосовуються у разі недотримання платником податків законних вимог держави.

6. Некаральний характер. Обов’язок сплатити податок не є покаранням за певні протиправні дії. Податкове зобов’язання виникає під час правомірної діяльності платника податку. Сплата податків є законодавчо закріпленим обов’язком усіх громадян і підприємств, який не має жодних ознак покарання.

Згідно вищеперелічених характерних ознак податків, можна навести їх визначення.

Податки – це платежі, що стягуються з юридичних і фізичних осіб для фінансування діяльності органів державної влади на засадах обов’язковості, законодавчої закріпленості, нецільового характеру та індивідуальної безоплатності, забезпечені державним примусом і не мають характеру покарання.

1. Історія виникнення податків

У Процесі історичного розвитку оподаткування розрізняють три етапи:

- перший охоплює стародавній світ і початок середніх віків;

- другий ХV І - ХVІІІ ст.;

- третій ХІХ – ХХ ст..

На першому етапі зароджується оподаткування. Податки не є основним джерелом доходів держави. Більшу частину коштів держава отримала, як будь-яка приватна особа, шляхом експлуатації своїх земель, промислів, майна, а також у вигляді данини, здобичі, дарів. Отже і за стародавніх часів, і за раннього середньовіччя у структурі доходів держави переважали приватно – правові доходи. Публічно – правові доходи, перш за все податки, існували в нерозвиненій, примітивній, зародковій формі.

На першому етапі еволюції оподаткування податки мають випадковий і тимчасовий характер, часто запроваджувалися у зв’язку з надзвичайними обставинами перш за все війнами. Податки стягувалися переважно з переможених, іноземців.

Основними формами податків, що застосовувалися в цей період, були майнові, земельні, акцизи, мито, тобто найбільш прості форми прямих і непрямих податків, які не вимагали складної системи обліку і визначення об’єкта оподаткування та податкової бази. Сума податку визначалася на підставі заяв громадян про їхній сімейний стан та обсяг майна переписів населення, обміру земельних ділянок. Серед прямих податків був податок на спадщину, що вперше був запроваджений у Римі, а також промисловий податок, яким обкладалися всі особи, що займалися будь – яким промислом. У середні віки виникають податки на дохід. Одним з перших таких податків була „ саладинська десятина”, запроваджена у Франції в 1188році.

Непрямі податки на предмети споживання в різних країнах зявлялися під різними назвами, а в ХІІ - ХІІІ ст.. отримують загальну назву акцизи. У Римській імперії існував відсотковий акциз на сіль, хліб і м’ясо.

Ще в Стародавньому Римі виникають місцеві податки це податок на утримання незаможних сімей, податок на будівництво гребель, очищення річок, податок на будівництво мостів.

На другому етапі становлення оподаткування податки перетворюються з надзвичайного у постійне джерело державних доходів.

По - перше розвиток товарно – грошового господарства, який вносить суттєве значення в оподаткування, податки що раніше стягувалися в натуральній формі, замінюються сплатою певних грошових сум.

Цей етап характеризуються наявністю величезної кількості узаконених податків та широким спектром об’єктів оподаткування у країнах Європи; Англії, Франції та ін. Наприклад, упровадження «податку на повітря» – штраф за перевищення будинком установлених розмірів; «подимного податку» - податку на нерухомість (Англія); у Франції - «сервельних повинностей» – особистих повинностей залежних селян: «поголовного обкладання», «шлюбного» податку, «посмертного» податку та інших натуральних і грошових податків, що призначались навіть самим сеньйорам. Окрім того, із розвитком поділу праці та самостійних держав, виникають господарські податки, тобто промислові податки на виробництво та на всі види діяльності, окрім сільськогосподарської. У торговій діяльності поширювалися митні збори та інші непрямі податки.

На третьому етапі податків (ХІХ ст.) відрізняються значно меншою їх кількістю і більшою одноманітністю. Форми податків стають більш визначеними, правила адміністрування більш виваженими і під час вибору віддається перевага таким податковим джерелам, які обіцяють мільйонний дохід. У початковий період промислового капіталізму ХІХ ст. податкова система складалася з прямих податків, з одного боку, і безлічі податків на споживання – з іншого. Наприкінці ХІХ ст. у найбільш розвинутих капіталістичних країнах до податкової системи включають прибутковий податок як фундамент і податок на спадщину. Реальні податки відходять на другий план, але зберігається деяка частина найбільш доходних податків на споживання.

У 20-ті роки ХІХ ст. діяли реальні (прямі) форми оподаткування, саме вони історично були першими. До них відносять поземельний, домовий, промисловий податок і податок на грошовий капітал.

Поземельним податоком називається такий податок, який падає на землевласника і передбачає обкладання доходу від землі. Поземельний податок – це один з податків, що існував з прадавніх часів.

Другий реальний одаток був домовий податок, який зявився у практиці європейських країн у ХVІ ст., коли стали розвиватися міста. Суб’єкт податку – власник будинку.

Третій реальний податок – промисловий. Його об’єктом був промисел, за винятком сільськогосподарського. Це податок на будь-яку господарську діяльність у вигляді промислу, яка передбачає одержання прибутку.

Дата добавления: 2015-07-18