Словниковий мінімум

(підібрати визначення запропонованим термінам)

Анімація —

Доброчинна акція —

Драма —

Інфраструктура дозвіллєвої діяльності (культурно-просвітні заклади, спортивно-рекреаційні заклади, видовищні заклади, розважальні заклади) —

Індустрія дозвілля (готельне господарство, заклади культури, розважальні й видовищні заклади, рекреаційні заклади, заклади харчування, державні зони відпочинку) —

Ляльководіння —

Мізансцена —

Моделі дозвілля (гра, колекціонування, музика, спорт та інша рухова активність, танці, театр, туризм) —

Музика —

Колекціонування —

Комедія —

Конферанс —

Конфлікт —

Рецензія —

Театралізація —

Трагедія —

Туризм —

Сюжет —

Сценарно-режисерський хід —

Сценографія —

Реклама свята —

Фабула —

Функції анімації —

Функції дозвілля —

Види дозвіллєвої діяльності – діяльність індивіда у сфері дозвілля, включає в себе: пізнавальну – спрямована на процес пізнання оточуючої дійсності; перетворюючу – творчий саморозвиток з метою перетворення оточуючого світу і самого себе; комунікативну - діяльність в процесі спілкування; ціннісно-орієнтаційну – спрямована на формування ціннісних установок, яка орієнтує в світі цінностей культури та суспільних стосунків; рекреаційну – обумовлена об’єктивною потребою людського організму у відновленні фізичних і психічних сил, спрямована на організацію відпочинку та розваг.

Відпочинок – діяльність, яка знімає втому, напругу та сприяє відновленню сил, працездатності; переключення на іншу діяльність, зміна подій.

Вільний час – часовий простір життя дитини, та його частина, яка залишається вільною від навчання в школі, виконання домашніх завдань, праці, побутових справ, від домашніх обов’язків та суспільних доручень та орієнтована на дозвілля, відпочинок і заняття за інтересами та за особистим добровільним виробом.

Гра – вид продуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі. Гра – первинна розвивальна діяльність дітей, засіб їх виховання, самовиховання, розвитку та психологічної підготовки до майбутніх життєвих ситуацій, виконання соціальних ролей. Розрізняють ігри з готовими правилами та „вільні”, правила яких узгоджуються в процесі гри. До першої групи відносяться спортивні, рухливі, дидактичні ігри та вправи, трудові, технічні, конструкторські, музичні, хороводні, ігри-тренінги, ділові та організаційно-діяльнісні ігри. До другої групи відносяться сюжетно-рольові, імітаційні, режисерські ігри та драматизації.

Діяльність – форма активності індивіда, яка покликана відтворювати суспільні стосунки, культуру та сприяти самоствердженню, саморозвитку та самовираженню особистості.

Дозвілля – абсолютно добровільна діяльність, яка базується на особистих інтересах, прагненнях дітей та їх задоволенні. Дозвіллєва діяльність – реалізація задоволень, особистий досвід самореалізації особистості, спроба творчих сил, утвердження самоцінності дитини.

Дозвілля – сукупність різноманітних видів діяльності, які здійснюються з метою розвитку особистісних якостей людини, які сприяють духовному, моральному, фізичному вдосконаленню на основі інтересів та потреб людини.

Етнокультура – сукупність культурних набутків, притаманних певному етносу, які знаходять своє відображення у мові, звичаях, традиціях, обрядах, усній народній творчості, народних ремеслах, нормах поведінки.

Засоби активації глядача —різноманітні прийоми, що використовує режисер для активізації уваги й зацікавленості глядача. Відомо, що глядач не може довго сприймати одноманітну сценічну інформацію. То ж завдання режисера — придумати певні прийоми (поява нових дійових осіб, демонстрація якогось візуального ефекту, зміна темпу музики, трансформація предметів, що знаходяться на сцені, перевдягання тощо), які викликають нову хвилю уваги та зацікавленості глядача.

Звичай - успадкований стереотип побуту, поведінки, який відтворюється в певному суспільстві, соціумі.

Імітація – відтворення, наслідування з можливою точністю кому-небудь, чому-небудь (голосу співака, птахам, діям актора, взагалі людини, професійній ролі тощо).

Імпровізація – виконання творчої ролі, художнього тексту, діяльності без підготовки з видозміненням в момент творчої дії.

Композиція – багатозначний термін, який у драматургії сприймається як побудова твору, його структура, взаємозв’язок окремих її частин, іноді К. називають внутрішню структуру драми, а також один з відомих жанрів масових театралізованих видовищ – літературно-музичну композицію.

1) Експозиція. До групи експозиційних матеріалів можуть бути віднесені такі важливі елементи сценарної структури, як назва сценарію, визначення його жанру, перелік дійових осіб, а також початкова або вступна ремарка, яка містить в собі інформацію про місце дії, особливості художнього оформлення, світла, зовнішнього вигляду дійових осіб, їх появлення та характер дії у початковій частині заходу. До експозиційних матеріалів слід віднести також афіші усіх типів, запрошення, а інколи ще і програми видовища.

2) зав’язка — епізод сценарної структури, з якого починається сценічна дія і який стоїть між експозицією та розвитком дії;

3) розвиток дії — найбільший за обсягом фрагмент композиції, найдовша структурна частина, яка містить велику кількість різних подій, що щільно пов’язана з драматургічним конфліктом сценарію. У цьому відрізку композиції відбувається дуже стрімкий розвиток теми, а в сюжетних сценаріях саме тут відбувається підсилення тиску життєвих обставин на героїв;

4) кульмінація — епізод сценарної структури, який стоїть після розвитку дії та попереду розв’язки і в якому відбувається найбільше напруження всіх фізичних та моральних сил, відбувається головне і найважливіше зіткнення за конфліктом;

5) розв’язка — епізод сценарної структури, який стоїть після кульмінації та в якому відбувається розв’язання всіх сюжетних проблем. В сценаріях масових театралізованих заходів зустрічається не завжди.

Інколи до них додається пролог та епілог. Пролог, або передмова сценарію, найчастіше уявляє з себе театралізовані звернення до глядачів, які в тій чи іншій формі настроюють глядацький гурт на тему, на матеріал майбутнього видовища. Пролог у більшості масових театралізованих заходів має узагальнюючий, урочистий або ліричний характер. Пролог завжди передує всім останнім композиційним елементам. Епілог, або післямова сценарію – це останній, фінальний епізод композиції, після якого вже не може бути ніяких інших епізодів.

Конформність – тенденція дітей змінювати свою поведінку таким чином, щоб це відповідало поведінці та вимогам інших людей.

Культура – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, виражений в типах та формах організації життя та діяльності людей, а також в створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.

Культура дозвілля – набір ціннісних орієнтацій та норм поведінки у сфері дозвілля, які сприяють самореалізації творчих здібностей особистості. Культура дозвілля – це відношення людини до організації власного вільного часу.

Культурно-дозвіллєва діяльність – постійна, добровільна, емоційно наповнена діяльність, спрямована на розвиток та саморозвиток особистості відповідно до інтересів і творчих можливостей. Відрізняється конструктивністю, яскраво вираженою творчою спрямованістю.

Обряд – сукупність встановлених звичаєм дій, пов’язаних з релігійними уявленнями або побутовими традиціями народу.

Рекреативна діяльність – сфера активного дозвілля та відпочинку, відновлення фізичних, психічних та духовних сил, задоволення та розвиток творчих здібностей та інтересів.

Релаксація – різке зниження фізіологічного стану, тонусу аж до повної нерухомості.

Рефлексія – усвідомлення дитиною того, як він сприймається партнерами, однолітками по спілкуванню. В рефлексії три головні позиції: дитина, яка вона є насправді; дитина, якою вона бачить себе; дитина, якою її бачать інші.

Ритуал – вид обрядової дії. Форма складної символічної поведінки, яка виражає певні соціальні та культурні цінності, взаємовідносини людей, що склалася історично.

Роль – нормативно схвалювані форми поведінки, які очікуються від дитини, що займає певну позицію в системі міжособистісних стосунків.

Самоствердження – прагнення дитини до високої оцінки та самооцінки своєї особистості та викликана цим активна поведінка.

Свято – яскрава соціально-культурна дія, яка відображає значиму подію в житті соціуму, особистості та сприяє через театралізовану форму прояву культурній самодіяльності мас та організації масового емоційного спілкування.

Співпраця – взаємодія дітей та дорослих на рівних, на принципах взаємної поваги, на сформованому переживанні вільного вибору справи та слова партнера і друга, ролі та доручення. Повноправність обох сторін у виборі шляхів.

Спілкування – взаємні стосунки дітей один з одним та з дорослими, діловий або дружній зв’язок, заснований на контактності та співіснуванні; залучення до соціального досвіду інших людей.

Сценарій – це детальна літературна розробка змісту театралізованого дійства, у якій в логічні послідовності викладаються окремі елементи дії, розкривається тема, показані авторські переходи від однієї до іншої частини дії, проводиться орієнтовне спрямування публіцистичних виступів, вносяться використовувані художні твори чи уривки з них, оформлення і спеціальне обладнання.

Сценарний план – літературний проект майбутнього масового видовища, в якому викладено послідовність розвитку дій, а також основні висловлювання, тексти, дикторський коментар. Він дозволяє цілеспрямовано працювати над сценарієм, застерігає від можливих відхилень від теми й формує загальне бачення майбутньої вистави. За складністю використаного матеріалу у режисерсько-постановочній практиці розрізняють два види літературної основи: сценарний план і сценарій. Сценарний план іноді є й літературною основою для нескладних масових заходів, що не вимагають детальної художньої розробки (урочисті збори, мітинги, презентації, диспути і т. д).; це послідовний запис назв епізодів і їх номерів, кількості учасників у кожному епізоді, зазначення головної діючої особи (осіб), її дій (словесних чи фізичних), коротка характеристика прологу й епілогу, якщо такі передбачені у масовому спектаклі.

Сфера дозвілля – сфера стосунків між індивідами, групами людей, які беруть участь в дозвіллєвому спілкуванні, залученні до духовних цінностей, до культури. Вона характеризується взаємодією матеріально-речового середовища та соціального суб’єкту та являє собою їх стійку сукупність, на основі котрої здійснюються види культурної діяльності.

Творча діяльність – створення культурних цінностей суспільства та їх інтерпретація.

Традиція – передача та збереження значимих елементів соціального та культурного спадку від покоління до покоління. Вони зв’язані із соціально-психологічною сферою та культурою людей, відображають все створене народом та регулюють стосунки людей у соціумі.

Тренінг – ігрова вправа (система) з метою вироблення умінь та навичок, формування стійких звичок поведінки.

Уява (фантазія) – психічний процес, який полягає в утворенні нових образів (уявлень) шляхом переробки матеріалу сприйняття та уявлень, отриманих у попередньому досвіді.

Дата добавления: 2015-07-12