Право власності, його форми, види.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦКУ). Змістом права власності є: право володіння, право користування та право розпоряджання своїм майном.

Право володіння – це право фактичного, фізичного та господарського панування над річчю. Є володіння законне і незаконне, добросовісне і недобросовісне.

Під правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування над річчю. Фактичне панування створює для власника можливість безпосереднього впливу на річ. Володіння власника необхідно відрізняти від володіння особи, у якої власність знаходиться на підставі цивільно-правового договору і є лише фактичним фізичним володінням або утриманням речі без права впливу на неї. Власник, незалежно від того, чи річ знаходиться у нього, чи в іншої особи, завжди є власником речі (панування над річчю).

Право користування – право вилучення з речі її корисних властивостей, привласнення плодів і доходів, які можна отримати від речі.

Правом користування визнається юридичне забезпечена (основана на законі і в межах загального дозволу) можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових інтересів. При цьому необхідно пам'ятати, що задоволення особистих та майнових потреб не можна розуміти як виключно свої (своєї сім'ї) фізіологічні потреби. Стосовно майнових потреб, то існуюче законодавство передбачає використання речі (речей) і з метою одержання прибутку. Право користування не можна поєднувати з правом володіння тільки як з фактичним (фізичним) утриманням. В разі, якщо власник передав річ за договором оренди, він нею фактично не володіє, однак передана річ використовується ним з метою одержання доходу.

Право розпорядження – це право власника визначати юридичну долю речі.

Правом розпорядження визнається юридичне забезпечена можливість визначити долю речі. Вона передбачає можливість визначення юридичної або фактичної долі. Юридична доля полягає у праві власника відчужити її: - продати, - подарувати, - обміняти і т. ін., фактична доля - користуватись особисто, передавати в користування іншим особам, знищити її тощо.

Суб'єктами права власності визнаються Український народ, фізичні та юридичні особи, держава, інші держави, їх юридичні особи, міжнародні організації, територіальні громади.

Підставами набуття права власності вважаються первісні й похідні способи набуття права власності.

Первісними вважаються такі, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від волі попереднього власника. До них відносять виробництво або переробку речей, заволодіння, конфіскацію, скарб, знахідку (якщо власник не знайшовся) тощо.

До похідних належать такі підстави, за яких набуття права власності даної особи засновується на праві попереднього власника. При переході права власності має місце правонаступництво, тому що права на придбану річ є такими ж, як вони були у попереднього власника. Момент набуття права власності залежить також від способу виникнення права власності. Так при первісному способі воно виникає з моменту заволодіння річчю, надання речі нової форми. В інших випадках також застосовується принцип виникнення права власності з моменту передачі речі новому власникові, якщо інше не передбачено договором або законом.

Виділяють:

- право власності Українського народу;

- право приватної власності;

- право державної власності;

- право комунальної власності.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (ст. 324 ЦКУ).

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не обмежується, проте законом можуть бути встановлені окремі обмеження для певних видів об'єктів (зброї, радіоактивних речовин, тощо) (ст. 325 ЦКУ). Перелік підстав виникнення права приватної власності поряд із звичайними включає приватизацію квартир, набуття права власності на квартиру у будинку житлового кооперативу, відчуження майна, що є комунальної власністю тощо.

Об'єктами права приватної власності є: жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього вжитку, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, засоби виробництва, виготовлена продукція, грошові кошти, цінні папери, результати інтелектуальної творчості тощо.

У державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (ст. 326 ЦКУ). У держави є також і специфічні способи виникнення права власності: стягнення податків та інших зборів, націоналізація, конфіскація та реквізиція, безгосподарне майно, безгосподарне утримання майна, що є пам'яткою історії та культури, а також розширене відтворення на державних та казенних підприємствах.

Суб'єктами права комунальної власності є відповідні територіальні громади сіл, селищ, міст і районів у містах. Об'єктами права комунальної власності є будь-яке майно, яке необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території (доходи місцевих бюджетів, житловий фонд, земля, природні ресурси територіальних громад тощо).

Дата добавления: 2015-07-12