Легенди, перекази, бувальщини.

Значення і особливості казки:

казки зміцнюють у дітей любов до рідного слова, його краси, простоти й чарівн милозвучності, життя і людські взаємини, діти дізнаються про життя людей, їх побу стосунки, мрії, прагнення, сподівання, тобто казка розширює коло знань дітей;

сприяють виробленню високих моральних якостей - любов до праці, повагу до труджени людей, чуйність, уважливість, готовність прийти на допомогу, доброту, патріотизм;

казки завжди засуджують вчинки людей і саме зло, в казках завжди добро перемагає зло;

сприяє естетичному вихованню - розвивається художній смак, творча уява, любов д рідного слова;

художнє виховання - сприяють виробленню глибоких сприймань, почуттів, адж слухаючи казку, діти часто хвилюються, радіють, або непокояться, напружено стежать з подіями, дітей чарує живописність змальованих казках картин;

розвивається уява і фантазія - творча праця людини, винахідництво, розвиток науки техніки й культури можливі саме завдяки тому, що людина здатна фантазувати, уявлятг те, чого ще нема, що ще не створене.

Слід пам'ятати про педагогічний відбір казок:

найцінніша народна казка не справить великого враження і не дасть бажаного педагогічного ефекту, якщо діти її не зрозуміють, коли мова або сюжет казки складні, малодоступні для дітей певного віку - діти найменшого віку легко сприймають простенькі казки про тварин, а фантастичні казки для них складні і малозрозумілі; казки повинні сприяти формуванню у дітей позитивних якостей, тому не придатні для використання ті з них, які можуть викликати почуття страху, забобонність, пасивність,грубість та інші негативні риси. Не слід також переобтяжувати маленьких дітей розповідями великої кількості казок.

Декілька прикладів позитивних і негативних казок:

Позитивні: «Бременські музиканти», «Снігова королева», «Ріпка» — це казки зі щасливим кінцем. У них герої у результаті отримують те, чого бажали або на що заслуговують;

Негативні: «Про рибака і рибку», «Колобок», усілякі історії про «покемонів» і "телепузиків".

Особливості казок:

наявність фантастики (казкові герої, чудодійні предмети, надприродні явища, фантастичні події);

розповідь про подію;

значимість змісту з метою виховання;

вираження суспільного й трудового досвіду людей;

різке протиставлення добра - зла;

невелика кількість основних дійових осіб (3-4);

своєрідність побудови (зачин, основна частина, повтори, кінцівка);

("Був-не-був, та кажуть люди, щобув", "А вони й досіживуть, хлібжують і постолом добро возять")

характерні ознаки мови (словесні повтори, співзвучні слова, казкові вислови);

прозова форма;

невеликий обсяг.

Види казок:

Українські народні казки -складний жанр, він об’єднує твори різні за походженням, змістом і стилем. Одні казки виділяються своєрідним складом дійових осіб, другі - фантастичністю сюжету, треті

соціально-побутовими конфліктами. Тому казку поділяють на 3-ри жанрових різновиди:

казки про тварин (птахів, рослин, комах);

чарівні (їх іноді називають героїчні чи фантастичні);

суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні).

Казки про тварин -це казки, в яких головними героями є тварини - лісові та домашні, а також птахи та комахи. В образах тварин ми бачимо алегорію, тобто ці казки мають виразний соціальний підтекст. В цих казках ми бачимо звірів за суто людськими справами: вони воюють, обирають царів, судяться та ін. Ці казки висміюють людські недоліки та пороки такі, як заздрість, агресивність та жадоба. Розповідаючи про пригоди тварин, ці казки "підморгують одним оком на людей". Найчастіше в казках діють хитра «лисичка-сестричка», дурний «вовчик-братик», неповороткий ведмідь, полохливий «зайчик-побігайчик», вірний Сірко, випадковий герой «кіт-воркіт».

Вони невеликі за обсягом, часто переважають у них діалоги, повторюються розмовні і пісенні формули, увага зосереджується не стільки на характерах дійових осіб, скільки на подіях і вчинках, на ситуаціях.

Значення:

діти набувають перших знань і уявлень про багатьох тварин (особливості поведінки, зовнішній вигляд, умови життя).

У дітей виникає почуття зневаги до негативних рис, як боягузтво, лінощі, грубість, а також повага до позитивних рис героїв - рішучість, хоробрість, винахідливість, чесність, чуйність, справедливість.

Чарівні (героїчно – фантастичні) казки породжені в докласовому суспільстві, повязані із світопоглядом, звичаями та обрядами наших далеких предків. Головні герої, як правило, виявляються в двобої з темними силами (Ольдеквіт, Ох, відьми), які зазнають неминучої поразки. Головними героями як правило є богатирі, наділені неймовірною силою. Чарівні казки чітко підкреслюють перевагу добра над злом.

Значення:

1. розвивають здатність мріяти, уявляти ще не бачене ними і бажання боротись за здійснення своїх задумів і мрій;

2. привчають спостерігати, розуміти І любити природу;

3. багато в казках чудесних речей, які допомагають людям (килим, що літає, чарівні мечі, шапка- невидимка, цілюща вода, чоботи-скороходи);

4. возвеличує благородство, відвагу, високу дружбу між людьми,

5. пробуджує глибокі почуття сердечності і теплоти, любов до рідного краю, прославляються такі моральні якості народу, як чуйність, доброта, щирість, дружба, вдячність.

За обсягом фантастичні казки порівняно довші, увага в них зосереджена на подіях і сутичках персонажів, картини швидко змінюються.

Основні теми соціально – побутових казок:

1. Суд правди над кривдою - мрія знедоленого трудового народу.

2. Антипанська та антицарська тематика.

3. Любов до рідної землі.

4. Протиставлення бідних багатим (дуже часто бідний чоловік - розумний та кмітливий, панич - невіглас).

5. Антирелігійна тематика - висміювання розбещених представників церкви

6. Любов до праці - протиставлення працьовитої людини ледачій.

7. "хліб і золото" - засуджували жадібність до наживи та показували, що для людини хліб є набагато дорожчим за будь-які гроші.

Значення:

1. в них підкреслюється і загострюються саме ті якості персонажів, які схвалюють або засуджують,

2. гумористичні твори, герої яких потрапляють в гумористичні ситуації,

3. сприяють виробленню у дітей понять про різні риси вдачі людей, суспільні відносини;

4. вчаться шанувати людські праці, чесних і справедливих;

5. поведінка негативних героїв викликає у дітей почуття відрази і осуду;

6. критичне ставлення до своїх вчинків і до вчинків своїх товаришів.

Усіх героїв можна умовно поділити на 3 групи - Злотворці, Знедолені, Добротворці.

1. Злотворці - це, ясна річ, ті, що роблять зло. Кривдять чи беруть в полон людей (Кощій Безсмертний, Одноокий людоїд, Баба-яга, кобиляча голова, змій - головий, мачуха, пан, та інші). Ці образи бувають реалістичними (в соціально-побутових казках), алегоричними (в казках про тварин) та фантастичними (в чарівних казках).

2. Знедолені - це жертви злотворців. Вони або займають пасивну позицію, або чинять активний опір.

3. Добротворці - це богатирі, чарівники та їхні помічники, наречені, пророки, домашні і дикі звірі (образи помічників-звірів виникли під впливом анімізму - одухотворення навколишньої природи і тотемізму - вірування у спільне походження). Нерідко у певних істотах ми зустрічаємо віддзеркалення мрій людини про полегшення праці в усіх сферах трудової діяльності (наприклад Вернидуб, Скороход). Добротворці часто наділяються, велетенською силою (одною рукою виривають дерева). Цей засіб називається гіперболізацією (перебільшення).

Дата добавления: 2015-07-11