Читайте также:
|
|
Жіноча злочинність відрізняється від злочинності чоловіків своїми кількісними показниками, характером злочинів та їх наслідками, засобами здійснення, участю, яку виконують при цьому жінки, вибором жертви злочинного наміру, впливом на їх правопорушення сімейно-побутових та інших обставин. Ці особливості пов'язані з історично обумовленим місцем жінки в системі суспільних відносин, її соціальними ролями, біологічними та психологічними особливостями. Звісно, соціальні умови, стиль життя, ролі жінок з часом змінюються, разом з тим змінюються засоби та характер жіночої злочинної поведінки.
Протягом 80-90-х років жіноча злочинність складала 10-15% від загальної злочинності.
Найбільш поширеними видами жіночої злочинності є крадіжки (близько 15% в загальній структурі жіночої злочинності, із них 12% - крадіжки особистого майна) крадіжки чужого майна, шляхом присвоєння або розтрачання (18-20%), обман споживачів (13-14%). Значно рідше жінки здійснюють грабежі, розбої, шахрайства, а також крадіжки в особливо крупних розмірах. Більшість крадіжок здійснюються жінками в залежності від виду виконання різних обов'язків, що мають безпосереднє відношення до виконуваної роботи. Три четвертих крадіжок мають місце у містах, оскільки в селах знаходиться значно менше комерційних підприємств, торгівельних точок, підприємств суспільного харчування, тощо.
Серед тих, хто визнавався винним в обмані споживачів, як правило особи віком до 40 років.
В минулому жінки в основному давали хабарі, на сьогодні збільшилася кількість тих, хто бере хабарі. Можливо, що цей момент необхідно пов'язати з одного боку, з підвищенням соціальної активності жінок в суспільстві, в тому числі і в правоохоронній сфері, а з іншого – з розвитком ринкової економіки і пов'язаної з нею адміністративної діяльності. Збільшення кількості випадків участі жінок у злочинах проти державної влади – характерна риса сучасної злочинності.
За останні роки збільшилося число крадіжок, здійсниних жінками. По вибірковим даним, кількість здійснених ними крадіжок особистого майна громадян збільшилась від 17 до 20% в структурі їхньої злочинності. Інакше кажучи, кожна п'ята виявлена злодійка – воровка. Кількість тих жінок, котрі здійснюють крадіжки особистого майна громадян, у 2-2,5 разів вища кількості тих, що здійснюють інші види крадіжок.
Частіше крадіжки усіх видів здійснюються у містах. Серед них значна доля тих, хто постійно здійснює крадіжки, та вже поніс за це покарання. В основному це жінки старшого віку, багато з них довгі роки ведуть бездомний спосіб існування.
Для жінок характерні крадіжки, здійснені «шляхом довіри», особливо на залізничному транспорті та з квартир.
Серед злодійок близько 1% становлять особи, засуджені за вбивства, а ще близько 1% - засуджені за нанесення тяжких ушкоджень здоров'ю, більше 3% - за грабежі та розбійні напади. Від загальної кількості злочинців у різні часи, відсоток жінок-вбивць коливається від 10 до 12%, не виявляючи помітної тенденції до наростання; серед тих, хто наносив тяжкі ушкодження здоров'ю – від 5 до 7%; серед тих, хто здійснював грабежі та розбійницькі напади – від 16 до 18%. В останні роки збільшується число жінок, засуджених за співучасть у згвалтуваннях.
Кожна третя-четверта жінка, яка відбуває покарання у виправних колоніях, звинувачується в насильницькому злочині. Це природно, окільки жінок позбавляють волі в основному за небезпечні злочини.
Типічним жіночим злочином є вбивство дитини, яке на відміну від інших видів вбивств має велике поширення і в сільській місцевості. Як правило, такі діяння здійснюються молодими жінками, котрі не мають сімей, достатнього матеріального забезпечення, свого житла. В ряді подібних випадків у цих злочинах десь на «задньому плані» виступає чоловік, не без впливу або не без мовчазної згоди якого здійснюються ці злочини. Зазвичай це або співмешканець, або коханець. По вибірковим даним, в порівнянні з 20-ми роками кількість дитячих вбивств зросло втроє.
Як і серед усіх злодіїв, найбільш значну групу серед злодійок становлять особи віком до 30 років (близько 48%). Звісно, це найбільш загальна картина, тому що серед окремих категорій співвідношення різноманітних вікових категорій може бути різним. Так, серед крупних крадійок та хабарниць переважають особи середнього та старшого віку, їх більше і серед жінок-рецидивісток, наприклад, крадійок з числа бродяг.
Серед жінок 30 і особливо 40 років багато одиначок, що обумовлено розпадом їх шлюбних зв'язків та втратою батьків. Разом з тим, саме в цьому віці спостерігається найбільша активність жінок у суспільному ви виробництві, розширяються їхні соціальні контакти. В ці роки жінки назначаються на керівні посади.
До моменту скоїня злочинів більше половини жінок були одруженими. У тих із них, котрі потім не були позбавлені волі, сім'я, як правило, зберігається. Набагато гіршими є сімейні справи у тих,хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі. Дуже часто чоловік швидко фактично або юридично створює нову родину, іноді навіть відразу після засудження дружини.
Серед злодійок порівняно високий відсоток осіб з вищою і середньою спеціальною освіту, а також тих, хто має спеціальність. Це стало особливо помітно в 90-х роках, коли жінки з більш високим рівнем освіти стали брати активну участь в економічній діяльності. Найбільш високий ступінь кваліфікації мають засудженні за тяжкі насильницькі злочини, кражі у великих розмірах та хабарництво. Але до 40% до моменту здійснення злочину не мали певного роду занять, однак домогосподарки до такого виду злочинів не мають відношення.
Вибіркові дослідження про кількість засуджених чоловіків та жінок та їх співставлення виявили наступну тенденцію: при невеликій кількості засуджень число чоловіків значно перевищує число жінок, але в групах з великою кількістю засуджень ці числа стають приблизно однаковими. Так, в групі злочинців які мають п'ять засуджень, опинились 5,1% чоловіків, жінок - 3,2%; шість засуджень – відповідно 2,6% та 1,9%; сім – 1,3% та 1,2%; вісім – 0,6% та 0,6%; дев'ять – 0,6% та 0,7%.
По вибірковим даним, близько 25% засуджених до позбавлення волі жінок мали різноманітні психічні аномалії. Частіше за все це алкоголізм, психопатія, олігофренія, органічні ушкодження центральної нервової системи, наслідки черепно-мозгових травм. 33,3% жінок проходили судово-психіатричну експертизу в період слідства; 7,7% були госпіталізовані в психіатричні стаціонари після притягнення до кримінальної відповідальності. Найбільше поширення мають психопатії та остаточні явища органічних ушкоджень головного мозку. «Аномальних» злодійок (не враховуючи АЛКОГОЛІЧОК) більше серед неповнолітніх. Серед них немало і тих, у кого були виявлені венеричні захворювання.
Психологічні досліди засуджених жінок показали, що в загальній масі вони не мають якостей, котрі б могли суттєво ускладнювати профілактичну роботу з ними в процесі їхнього виправлення. Натомість процес реабілітації у звільнених з місць позбавлення волі жінок може бути більш складним, ніж у чоловіків, оскільки у них більш різко обриваються соціально корисні зв'язки. В цілому, злодійкам, в порівнянні зі злодіями менше притаманні асоціальні установки, у них відсутні стійкі злочинні переконання, соціально-психологічна адаптація хоча й порушується, та все ж серйозних дефектів немає. Звичайно, такого неможна сказати про злодійок-рецидивісток, котрі втратили соціально корисні контакти і виступають як дезадаптовані особистості.
Відомо, що взагалі для жінок дуже важлива реакція оточуючих людей і те, яке враження вони справляють. Злодійки тут не є виключенням. Їхня потреба в самоствердженні є одним із найсильніших стимулів людських вчинків, суттєво впливає на їхній спосіб життя.
Для злодійок взагалі характерні стійкість афективних психотравмуючих переживань і висока імпульсивність. Це призводить до неадекватного сприйняття та оцінки різних життєвих ситуацій, поганому прогнозуванню своїх вчинків, де зорганізованості та необдуманості поведінки. В зв'язку зі скоєнням протиправних дій, жінкам притаманне відчуття провини, переживання за своє майбутнє, яке посилюється в період відбування покарання в місцях позбавлення волі.
Отже, можна визначити дві сфери суспільного життя, де жіноча кримінальна активність проявляється найчіткіше: по-перше, це сфера побуту, де жінок штовхають до злочину негативні обставини шлюбно-сімейних, родинних, сусідських стосунків. У цій сфері жінки, здебільшого вчиняють такі насильницькі злочини, як вбивство, у тому числі і своєї новонародженої дитини, нанесення тілесних ушкоджень і хуліганство; по-друге, це сфера, де жінка виконує професійні функції, передусім пов'язані з можливістю вільного доступу до матеріальних цінностей. Це, насамперед, торгівля, громадське харчування, медицина, освіта, легка промисловість. Тут жінки найчастіше вчиняють корисливі злочини: розкрадання майна шляхом крадіжки, привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем, обман покупців, хабарництво, тощо.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 235 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Причини жіночої злочинності. | | | Запобігання жіночої злочинності – як один із гендерних аспектів у методології кримінально-правових наук. |