Пам’ять ROM

Ми вже знаємо, що пам’ять типу ROM (Read Only Memory), являє собою енергонезалежний запам’ятовуючий пристрій на якому дані можна записати лише раз і потім тільки їх зчитувати, тому в ROM поміщають команди запуску ПК. ROM є частиною оперативної пам’яті, тобто для неї виділяється частина адресного простору всієї пам’яті, що необхідно для пришвидшення загрузки системи. Таку пам’ять використовують для збереження коду BIOS та встановлюють на платах периферійних пристроїв, вона містить в собі драйвери цих пристроїв та допоміжні програми BIOS. Зараз використовують одну з форм флеш-пам’яті, яку можна перезаписати.

Пам'ять типу DRAM
Динамічна оперативна пам'ять (Dynamic RAM - DRAM) використовується в переважній більшості систем оперативної пам'яті сучасних ПК. Основна перевага пам'яті цього типу
полягає в тому, що її осередки дуже щільно упаковані, тобто в невелику мікросхему можна
упакувати багато бітів, а значить, на їх основі можна організувати пам'ять великої ємності.
Осередки пам'яті в мікросхемі DRAM - це крихітні конденсатори, які утримують заряди. Саме так (наявністю або відсутністю зарядів) і кодуються біти. Проблеми,
пов'язані з пам'яттю цього типу, викликані тим, що вона динамічна, тобто повинна постійно
регенеруватися, тому що в противному випадку електричні заряди в конденсаторах пам'яті
будуть "стікати" і дані будуть втрачені. Регенерація відбувається, коли контролер пам'яті
системи бере крихітну перерву і звертається до всіх рядків даних в мікросхемах пам’яті. Більшість систем мають контролер пам'яті (зазвичай вбудовується в набір мікросхем системної плати, проте він може бути вбудований і в процесор, як в процесорах Athlon 64 і Opteron), який налаштований на відповідну промисловим стандартам частоту регенерації, рівну 15 мс. Це означає, що кожні 15 мс прочитуються всі рядки в
пам'яті для забезпечення регенерації даних.
Регенерація пам'яті, на жаль, віднімає час в процесора. Кожен цикл регенерації по тривалості займає кілька тактів центрального процесора. У старих комп'ютерахтерах цикли регенерації могли займати до 10% (або більше) процесорного часу, але в
сучасних системах, що працюють на частотах, рівних сотням мегагерц, ці витрати зі ставляют 1% або менше. Деякі системи дозволяють змінити параметри регенерації з
допомогою програми настроювання BIOS. Інтервал між циклами оновлення називається tREF і задається не в мілісекундах, а в тактах.
Дуже важливо розуміти, що збільшення значення інтервалу між циклами поновлення для підвищення швидкодії системи може привести до випадкових довільним помилок.
Довільна помилка - це помилка обробки даних, не пов'язана з дефектом мікросхеми пам'яті. У більшості випадків надійніше дотримуватися рекомендованої або заданої за замовчуванням частоти регенерації. Оскільки витрати на регенерацію в сучасних
комп'ютерах складають менше 1%, зміна частоти регенерації надає незначний вплив на характеристики комп'ютера. Більшість сучасних систем не дозволяють змінювати задану синхронізацію пам'яті, постійно використовуючи
автоматично встановлені параметри. У пристроях DRAM для зберігання одного біта використовуються тільки один транзистор і
пара конденсаторів, тому вони більш місткі, ніж мікросхеми інших типів пам'яті.
В даний час вже випускаються мікросхеми динамічної оперативної пам'яті ємкістю 2 Гбайт і більше. Це означає, що подібні мікросхеми містять більш мільярда транзисторів!

Дата добавления: 2015-07-11