Додатковий протокол до Конвенції про режим судноплавства

на Дунаї від 18 серпня 1948 року [12]

Будапешт, 26 березня 1998 року

(витяги)

Стаття 1. 1. Федеративна Республіка Німеччина приєднується до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 року як Договірна Сторона на рівних правах з державами-учасницями та їхніми правонаступницями.

2. Державами-учасницями та їхніми правонаступницями є Австрійська Рес­публіка, Республіка Болгарія, Угорська Республіка, Республіка Молдова, Росій­ська Федерація, Румунія, Словацька Республіка, Україна, Республіка Хорватія і Союзна Республіка Югославія.

Стаття 2. Стаття 2 Конвенції приймається у такій редакції:

«Конвенція поширюється на судноплавну частину Дунаю від Кельхейма до Чорного моря через Сулинське гирло з виходом до моря через Сулинський канал».

Стаття 3. Стаття 5 приймається у такій редакції:

«Засновується Дунайська Комісія, далі «Комісія», до складу якої входять по одному представнику від кожної Договірної Сторони».

<...>

Договір про Антарктику [13]

Вашингтон, 1 грудня 1959 року

(витяги)

Стаття I. 1. Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Заборо­няються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення вій­ськових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї.

2. Цей Договір не перешкоджає використанню військового персоналу чи оснащення для наукових досліджень або для будь-яких інших мирних цілей.

Стаття II. Свобода наукових досліджень в Антарктиці і співробітництво з цією метою, як вони застосовувались протягом Міжнародного геофізичного року, продовжуватимуться відповідно до положень цього Договору.

Стаття III. 1. Для сприяння міжнародному співробітництву у наукових до­слідженнях в Антарктиці, як це передбачено в Статті II цього Договору, Договірні Сторони погоджуються, що в максимально можливому і практично здійсню­ваному ступені:

a) проводиться обмін інформацією щодо планів наукових робіт в Антарктиці з тим, щоб забезпечити максимальну економію коштів та ефективність робіт;

b) проводиться обмін науковим персоналом в Антарктиці між експедиціями і станціями;

c) проводиться обмін даними і результатами наукових спостережень в Антарктиці та забезпечується вільний доступ до них.

<...>

Стаття IV. 1. Ніщо, що міститься в цьому Договорі, не повинно тлумачитись як:

a) відмова будь-якої з Договірних Сторін від раніше заявлених прав або пре­тензій на територіальний суверенітет в Антарктиці;

b) відмова будь-якої з Договірних Сторін від будь-якої основи для претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці або скорочення цієї основи, яку вона може мати в результаті її діяльності чи діяльності її громадян в Антарктиці або з інших причин;

c) таке, що завдає шкоди позиції будь-якої з Договірних Сторін щодо визнання або невизнання нею права чи претензії, або основи для претензії будь-якої іншої держави на територіальний суверенітет в Антарктиці.

2. Ніякі дії або діяльність, що мають місце, поки цей Договір залишається чин­ним, не створюють основи для заяви, підтримання або заперечення будь-якої претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці і не створюють ніяких прав суверенітету в Антарктиці. Ніяка нова претензія або розширення існуючої претен­зії на територіальний суверенітет в Антарктиці не заявляється, поки цей Договір залишається чинним.

Стаття V. 1. Будь-які ядерні вибухи в Антарктиці і видалення в цьому районі радіоактивних матеріалів забороняються.

2. У разі укладення міжнародних угод, в яких братимуть участь усі Договірні Сторони, представники яких мають право брати участь у нарадах, передбачених Статтею IX, стосовно використання ядерної енергії, включаючи ядерні вибухи і видалення радіоактивних відходів, в Антарктиці застосовуватимуться правила, встановлені такими угодами.

Стаття VI. Положення цього Договору застосовуються до району південніше 60-ї паралелі південної широти, включаючи всі шельфові льодовики, але ніщо в цьому Договорі не зачіпає і жодним чином не зачіпає прав будь-якої держави або здійснення цих прав, визнаних міжнародним правом щодо відкритого моря, в межах цього району.

Стаття VII. 1. Для сприяння досягненню цілей і для забезпечення додержання положень цього Договору кожна Договірна Сторона, представники якої мають право брати участь у нарадах, передбачених у Статті IX цього Договору, має пра­во призначати спостерігачів для проведення будь-якої інспекції, передбаченої цією Статтею. Спостерігачі повинні бути громадянами тих Договірних Сторін, які їх призначають. Прізвища спостерігачів повідомляються кожною з Договірних Сторін, що має право призначати спостерігачів; подібне повідомлення робиться і про закінчення строку їх призначення.

2. Кожний спостерігач, призначений відповідно до положень пункту 1 цієї Статті, має повну свободу доступу в будь-який час у будь-який або всі райони Антарктики.

3. Всі райони Антарктики, включаючи всі станції, установки та устаткування в цих районах, а також усі морські й повітряні судна в пунктах розвантаження і навантаження вантажу або персоналу в Антарктиці, завжди відкриті для інспекції будь-якими спостерігачами, призначеними відповідно до положень пункту 1 цієї Статті.

4. Спостереження з повітря може проводитись у будь-який час над будь-яким або всіма районами Антарктики кожною Договірною Стороною, що має право призначати спостерігачів.

5. Кожна з Договірних Сторін після набуття для неї чинності цим Договором інформує інші Договірні Сторони і надалі повідомляє їх завчасно:

a) про всі експедиції в Антарктику або в межах Антарктики, які проводяться її суднами або громадянами, і всі експедиції в Антарктику, що організуються на її території або направляються з її території;

b) про всі станції в Антарктиці, які займають її громадяни;

c) про будь-який військовий персонал або оснащення, призначене для направ­лення нею в Антарктику з додержанням умов, передбачених у пункті 2 Статті I цього Договору.

Стаття VIII. 1. Для сприяння здійсненню ними своїх функцій на підставі цьо­го Договору і без шкоди для відповідної позиції кожної Договірної Сторони стосовно юрисдикції над усіма іншими особами в Антарктиці спостерігачі, приз­начені відповідно до положень пункту 1 Статті VII, і науковий персонал, яким обмінюються згідно з підпунктом 1 «b» Статті III Договору, а також персонал, що супроводжує будь-яких таких осіб, перебувають під юрисдикцією тільки тієї До­говірної Сторони, громадянами якої вони є, щодо всіх дій або упущень, які мають місце під час їх перебування в Антарктиці для виконання своїх функцій. <...>

---

Дата добавления: 2015-07-14