Новий курс Рузвельта в США.

У 1929-1933 роках світо­ва економічна криза охопила і США. Криза викликала різке скоро­чення обсягу виробництва, розлад фінансової системи, повсюдне розорення і банкрутство промислових, торговельних і фінансових фірм, масове безробіття.

Обраний у 1928 році президентом республіканець Г. Гувер обіцяв вивести країну з кризи, але всі його спроби виявилися безрезультат­ними.

Четвертого березня 1933 року президентом став Ф. Рузвельт.

Сукупність заходів, спрямованих на державне регулювання аме­риканської економіки з метою виходу з кризи, запропонованих Руз­вельтом і його радниками, отримала назву «Нового курсу».

Уряд Рузвельта розпочав реалізацію політики «Нового курсу» зі створення Національної адміністрації відбудови промисловості (НІРА), яка повинна була вивести промисловість з кризи, і вжиття заходів по боротьбі з безробіттям.

«Новий курс» провадився за такими основними напрямками:

1. Відбудова банківсько-фінансової системи. Встановлений державний контроль над золотом, що знаходилося в обігу. Держава випускала долари, що взагалі не були забезпечені золотом. Обмін паперових грошей на зо­лото був заборонений. Громадяни США, в яких було золота більш ніж на сто доларів, повинні були здати його в банк. Золото не можна було вивозити за кордон. Міністерство фінансів мало право припинити на якийсь час банківські операції.

2. Відбудова промисловості. В середині 1933 року Конгрес прий­няв Закон про відбудову промисловості. З метою знищення «руйнів­ної конкуренції» і досягнення миру в промисловості закон передба­чав самообмеження різних галузей промисловості «Кодексами чесної конкуренції», який визначав монопольні ціни, умови торговельного кредиту, міні­мальну заробітну плату робітників і службовців, розмір квот про­дукції, що випускалася, ринки збуту і т.ін. «Кодекси» після їх схвалення і скріплення підписом президента набували для даної групи підприємств силу закону.

3. Аграрна політика - Законі про регулювання сільського господарства. Був створений спе­ціальний адміністративний орган, офіційною метою якого було ре­гулювання цін на сільськогосподарську продукцію і доведення їх до рівня 1909-1914 років. Щоб збалансувати ціни, встановлювався відсо­ток скорочення засівних площ фермерами з виплатою компенсації за необроблені землі. Одночасно заохочувалося знищення частини вже отриманого врожаю, за що видавалася премія. Скорочені відсотки з іпотечної заборгованості фермерів, через федеральні банки фермерам була надана позика у розмірі двох мільярдів доларів.

4. Боротьба з безробіттям:

- грошові субсидії,

- організація гро­мадських робіт (1934 році була створена Федеральна адміністрація над­звичайної допомоги, яку 1935 року заступила Адміністрація розвит­ку громадських робіт. Безробітних направляли в трудові табори),

- введення системи соціального страхування від без­робіття (1935 р Закон про соціальне страхування),

- пенсійне забезпечення.

У липні 1935 року Конгресом прийнятий «Акт про трудові відносини» або закон Вагнера, що визнавав права профспілок і передбачав законодавчі гарантії цих прав. Він перелічував права робітників, порушення яких входило в поняття «несправедливої трудової практики» підприємців. Було забороне­но переслідувати робітників за створення профспілок і за участь у страйках. Підприємці повинні були укладати з профспілками колек­тивні договори. Водночас закон Вагнера був спрямований на зву­ження основи масових конфліктів. З цією метою був утворений спеціальний орган - Національне управління з трудових відносин, яке повинно було розглядати скарги робітників на «несправедливу трудову практику» підприємців.

Заходи «Нового курсу» шляхом втручання держави в економіч­не життя врятували банки і монополії від краху, певною мірою ста­білізували економіку.

У 1935-1936 роках Верховний суд США, посилаючись на те, що законодавство, яке обмежує приватне підприємництво, «суперечить конституції США», скасував закони «Нового курсу».

72. Велика французька революція: причини, рушійні сили, основні етапи та наслідки.

Причинами революції було те, що:

- абсолютизм не відповідав загальнонаціональним інтересам й не міг подолати кризових явищ, що мали місце у Франції;

- нова економічна еліта суспільства – буржуазія не потребувала опіки з боку держави й вимагала політичної влади та скасування численних феодальних пережитків (цеховий лад, торгівельні монополії на користь аристократичної верхівки.);

- соціальні низи (селяни, наймані робітники) перебували у стані хронічних злиднів;

- ідеологія французького Просвітництва обґрунтувала необхідність руйнації абсолютистського режиму й запровадження нового суспільства.

Французька буржуазна революція має назву Великої. І це цілком вірно, тому, що на відміну від англійської та американської буржуазних революцій знищила всі феодальні пережитки й сприяла запровадженню конституційного ладу й демократичних принципів організації державної влади. Велика французька революція справила надзвичайно великий вплив на підсилення соціального прогресу в усьому світі. Ті принципи, що їх висунули, та до певної міри реалізували французькі революціонери, мають неабияке значення і до сьогодення.

Провідною революційною силою був третій стан. Безпосередньо очолювала революційну боротьбу буржуазія. Вона висувала революційні гасла і вказувала шляхи до їх вирішення. Той факт, що ці гасла були суто буржуазними й обумовив буржуазний характер французької революції. В той же час до боротьби активно залучалося селянство, найманні робітники, які мали свої цілі в революційних змаганнях.

Контрреволюційними силами були дворянство та духовенство, які відстоювали недоторканість абсолютизму як гаранту збереження феодального ладу. В цьому полягає одна з відмінностей Великої французької революції. (В Англії та Америці частина дворянства виступала за революційні перетворення, що й обумовили недоконаність цих революцій).

Перебіг революції прийнято поділяти на три етапи:

- конституційна монархія (1789 – 1792 рр.);

- Жирондистська республіка (1792 – 1793 рр.);

- Якобінська республіка (1793 – 1794 рр.).

Наслідки:

- завдяки зу­силлям якобінців вона домоглася буржуазно-демократичного вирі­шення аграрного питання, переходу до більш високого способу ви­робництва, до вільного селянського землеволодіння;

- покінчила з феодалізмом так рішуче, як не зробила цього жодна інша буржуазна революція;

- започаткувала період перемоги і закріплен­ня капіталізму в передових країнах Європи;

- дала всьому світові такі підвалини буржуазної демократії, буржуазної свободи, які вже не мож­на було усунути, відкрила нову епоху в історії людства.

Дата добавления: 2015-12-07