Причини нещасних випадків на в-ві

Нещасні випадки на в-ві можуть відбуватися не тільки з організаційних і технічних причин, а й з необережності працюючих. Причинами нещасних випадків є заст. неправильних, заборонених прийомів роботи, що суперечать вимогам техніки безпеки, хоча постраждалий знав про заборону та можливі наслідки; неправильне зберігання заготовок, деталей (виробів), інструменту, пристроїв і т. п. на робочому місці, хоча постраждалий знав про порядок зберігання та можливі наслідки від його порушення; неуважність і необережність робітника, наслідком яких може бути випадкове включення верстата (машини, приладів), необережне дотик гострих кромок предметів, нагрітих тіл, агресивних рідин і т. п.; падіння робітника на рівному місці, при русі по сходовому маршу у швидкому темпі або далеко від поручнів; робота на верстатах (машинах, обладнанні або з приладами, інструментом тощо) без дозволу майстра, бригадира чи іншого керівника робіт; невикористання робочим спецодягу та засобів захисту (огороджувальних, запобіжних і т. п.).

Технічні засоби забезпечення безпеки праці.
Для попередження нещасного випадку широко застосовуються різні технічні засоби: захисні огородження, запобіжні, гальмові, блокувальні, сигналізують, дистанційні та інші.

Огородження можуть бути: стаціонарними, які є складовою частиною вузлів агрегатів і знімними; постійними (кожухи машин), тимчасовими (щити, штори, екрани), покриттям, ручними. Запобіжні пристрої: призначені для автоматичного виключення механізмів, зміни режиму робочого процесу при виході контрольованого параметра за допустимі межі (муфти, зрізані шпильки, кінцеві вимикачі, клапани, обмежувачі, автоматичні пристрої, заземлюючі, зануляют пристрої та ін) Гальмівні пристрої - для плавної та екстреної зупинки рухомих машин, частин обладнання, утримання техніки на ухилах, запобігання саме спускання вантажу та інших випадках. Блокувальні пристрої: застосовують для вимикання механізмів, зупинки технологічного прогресу, зняття напруги при спробі проникнення в небезпечну зону, для виключення порушення встановлених послідовностей дій. Сигналізують пристрої - дають працюючим інформацію про стан робочого процесу, його якісних та кількісних зміні, рівня шкідливих речовин, попереджають про яких або несправності, аварійних і травмонебезпечних ситуаціях. Дистанційне спостереження і керування робочими процесами - здійснюють коли безпосередньо знаходження операторів в робочій зоні неможливе або економічно не вигідно, в умовах комплексної механізації і автоматизації виробництва..

Електричний удар — це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження електричні удари можна умовно підрозділити на 4 ступеня:

— судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

— судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;

— втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або одного і другого разом);

— клінічна смерть.
Клінічна смерть — це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легенів і триває б—8 хв, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.
Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії ел. струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо збереження йому життя.

Статистичний метод аналіз травматизму базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості: де Пчт — показник частоти травматизму;А — к-сть випадків травматизму за звітний період; Т — середньоспискова чисельність працівників; Птт — показник тяжкості травматизму; Д — к-сть днів непрацездатності.Показник непрацездатності — це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму не п-стві, порівнювати його з іншими п-ствами.

Топографічний метод аналізу травматизму грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.

Економічний метод аналізу травматизму - полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, спрямованих на попередження н/в з метою оптимального розподілу засобів на заходи щодо охорони праці.

Коефіцієнт тяжкості травматизму - коефіцієнт (Кт), що виражає число днів непрацездатності, що припадають на 1 травму. Визначається за ф-лою: Кт = Д / Т,
де Д - число днів тимчасової непрацездатності, викликаної нещасними випадками на в-ві (закриті листи непрацездатності); Т – к-сть нещасних випадків (травм).

Вступний інструктаж з о.п. проводиться з усіма працівниками, які прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, трудового стажу або стажу роботи за цією професією, посадою. Крім цього, вступний інструктаж проводиться з працівниками, які перебувають у відрядженні у наймача і беруть безпосередню участь у виробничому процесі (виконуваних роботах), з учнями та студентами, які спрямовані до наймача для проходження практики, а також зі студентами та учнями перед початком трудового і виробничого навчання у навч закладах (у майстернях, лабораторіях, на полігонах та інших місцях). При вступному інструктажі повідомляються заг знання зо.п: правила поведінки і основні заходи безпеки на території та у виробничих приміщеннях п-ства; заходи електробезпеки, виробничої санітарії та протипожежної безпеки, засоби колективного та індивідуального захисту, знаки безпеки; обов'язки працівника при аварії, нещасному випадку, пожежу. При цьому працівники повинні бути ознайомлені:
-з станом умов та охорони праці, виробничого травматизму та проф захворюваності на п-стві (у підрозділі); -з законодавчими та іншими нормативними правами актами з о.п, колективним договором (угодою) на п-стві.

Розрізняються наступні види травматизму: а) промисловий, б) с.г, в) побутової, г) вуличний, д) спортивний, е) військовий.
Під промисловим травматизмом розуміється травма, пов'язана з в-вом (пошкодження ручними інструментами, оброблюваних матеріалом, великі пошкодження, викликані машинами, транспортом, обвалом порід у вугільній промисловості і т. д.) при недотриманні правил техніки безпеки. Побутовий травматизм охоплює пошкодження, одержувані в різних умовах побутової обстановки (падіння з висоти, під час прибирання квартири, опіки під час приготування їжі і т. п.). Різноманіття моментів, що лежать в основі побутової травми, обумовлює і різну тяжкість ушкоджень, проте в своїй масі цей вид травми значно легше вуличної.
До вуличного травматизму відноситься сукупність факторів і дій, що викликають пошкодження, знизилася головним чином, з вуличним транспортом. У нашій країні, де спостерігається потужний розвиток фізкультури і спорту, де численними видами спорту охоплена значна частина населення, особливо молодь, необхідно дуже уважно ставитися до цього виду травматизму.

Ергоно́міка- наука, яка комплексно вивчає особливості виробничої діяльності людини в системі «людина-техніка-довкілля» з метою забезпечення її ефективності, безпеки та комфорту. Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одержати всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває широкі можливості для його удосконалення. Ергономіка вирішує також низку проблем, поставлених у системотехніці: оцінка надійності, точності і стабільності роботи операторів, дослідження впливу психологічної напруженості, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі «людина — техніка», вивчення пристосування та творчих можливостей людини.

Як відомо, ергономіка — то наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці.

Дата добавления: 2015-12-07