Питання про механізми пам'яті складний і його вивчає цілий ряд наук: фізіологія, біохімія й психологія.
- Фізіологи говорять про те, що процес збереження інформації пов'язаний з утворенням нервових зв'язків (асоціацій)
- Біохіміки - зі зміною складу рібонуклеінової кислоти (РНК) і інших біохімічних структур;
- Психологи підкреслюють залежність пам'яті від характеру діяльності людини й спрямованості особистості
Пам'ять, як і будь-який інший пізнавальний психічний процес, має певні характеристики, такими як: обсяг, швидкість збереження, точність відтворення, тривалість збереження, готовність до використання збереженої інформації.
06ъем пам'яті - це найважливіша інтегральна характеристика пам'яті, що характеризує можливості запам'ятовування й збереження інформації,
Швидкість відтворення характеризує здатність людини використовувати в практичній діяльності наявну в нього інформацію. Як правило, зустрічаючись із необхідністю вирішити яке-небудь завдання або проблему, людина звертається до інформації, що зберігається в пам'яті.
Точність відтворення відображає здатність людини точно зберігати, а сам головне, точно відтворювати відбиту в пам'яті інформацію.
Тривалість збереження відображає здатність людини втримувати певний час необхідну інформацію. Наприклад, людина готується до іспиту. Запам'ятовує одну навчальну тему, а коли починає вчити наступну, то раптом виявляє, що не пам'ятає те, що вчив перед цим. Іноді буває по-іншому. Людина запам'ятала всю необхідну інформацію, але коли треба було неї відтворити, то він не зміг цього зробити, Однак через деякий час він з подивом відзначає, що пам'ятає все, що зумів вивчити. У цьому випадку ми зіштовхуємося з іншою характеристикою пам'яті - готовністю відтворити відбиту в пам'яті інформацію.
Запам'ятовування — це процес збереження й наступного збереження сприйнятої інформації. По ступені активності протікання цього процесу прийнято виділяти два види запам'ятовування: ненавмисне (або мимовільне) і навмисне (або довільне).
Ненавмисне запам'ятовування - це запам'ятовування без заздалегідь поставленої мети, без використання яких-небудь прийомів і прояву вольових зусиль. Це простої збереження того, що впливало на нас і зберегло деякий слід від порушення в корі головного мозку. Найкраще запам'ятовується те, що має життєво важливе значення для людини: усе, що пов'язане з його інтересами й потребами, із цілями й завданнями його діяльності.
Навмисне (або довільне) запам'ятовування, на відміну від мимовільного запам'ятовування характеризується тим, що людина ставить перед собою певну мету - запам'ятати якусь інформацію - і використовує спеціальні прийоми запам'ятовування. Довільне запам'ятовування являє собою особливу й складну розумову діяльність, підлеглу завданню запам'ятати. Крім того, довільне запам'ятовування містить у собі різноманітні дії, виконувані для того, щоб краще досягти поставленої мети. До таких дій ставиться завчання, суть якого полягає в багаторазовому повторенні навчального матеріалу до повного й безпомилкового його запам'ятовування.
Головна особливість навмисного запам'ятовування - це прояв вольових зусиль у вигляді постановки завдання на запам'ятовування. Багаторазове повторення дозволяє надійно й міцно запам'ятати матеріал, у багато разів перевищуючий обсяг індивідуальної короткочасної пам'яті.
Збереження — процес активної переробки, систематизації, узагальнення матеріалу, оволодіння ім.Збереження заученого залежить від глибини розуміння. Добре осмислений матеріал запам'ятовується краще. Збереження залежить також від установки особистості. Значимий для особистості матеріал не забувається. Забування відбувається нерівномірно: відразу після завчання забування сильніше, потім воно йде повільніше. От чому повторення не можна відкладати, повторювати треба незабаром після завчання, поки матеріал не забутий.
Іноді при збереженні спостерігається явище ремінісценції.Суть її в тім, що відтворення, відстрочене на 2-3 дні, виявляється краще, ніж безпосередньо після завчання. Ремінісценція проявляється особливо яскраво, якщо первісне відтворення не було досить осмисленим. З фізіологічної точки зору ремінісценція пояснюється тим, що відразу після завчання, за законом негативної індукції, наступає гальмування, а потім воно знімається. Установлено, що збереження може бути динамічним і статичним.
Динамічне збереження проявляється в оперативній пам'яті, а статичне збереження - у довгостроковій.
При динамічному збереженні матеріал змінюється мало, при статичному збереженні, навпаки, він обов'язково піддається реконструкції й певній переробці.
Міцність збереження забезпечується повторенням, що служить підкріпленням і охороняє від забування, т. Е. від вгасання тимчасових зв'язків у корі головного мозку. Повторення повинне бути різноманітним, проводитися в різних формах: у процесі повторення факти необхідно порівнювати, зіставляти, їх треба приводити в систему. При одноманітному повторенні відсутня розумова активність, знижується інтерес до завчання, а тому й не створюється умов для міцного збереження. Ще більше значення для збереження має застосування знань. Коли знання застосовуються, вони запам'ятовуються мимоволі.
Відтворення й дізнавання — процеси відновлення раніше сприйнятого. Розходження між ними укладається в тім, що дізнавання відбувається при повторній зустрічі з об'єктом, при повторному його сприйнятті, відтворення ж - під час відсутності об'єкта.
Відтворення може бути мимовільним і довільним. Мимовільне - це ненавмисне відтворення, без мети згадати, коли образи спливають самі собою, найчастіше по асоціації. Довільне відтворення - цілеспрямований процес відновлення у свідомості минулих думок, почуттів, прагнень, дій. Іноді довільне відтворення відбувається легко, іноді вимагає зусиль. Свідоме відтворення, пов'язане з подоланням відомих утруднень, що вимагає вольових зусиль, називається пригадуванням.
Якості пам'яті найбільше чітко виявляються при відтворенні. Воно є результатом і запам'ятовування, і збереження. Судити про запам'ятовування й збереження ми можемо тільки по відтворенню. Відтворення - не просте механічне повторення відбитого. Відбувається реконструкція, т. Е. розумова переробка матеріалу: змінюється план викладу, виділяється головне, вставляється додатковий матеріал, відомий з інших джерел.
Успішність відтворення залежить від уміння відновити зв'язку, які були утворені при запам'ятовуванні, і від уміння користуватися планом при відтворенні. Фізіологічна основа дізнавання й відтворення - пожвавлення слідів колишніх порушень у корі головного мозку. При дізнаванні пожвавлюється слід порушення, що був уторований при запам'ятовуванні.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 76 | Нарушение авторских прав