Скептицизм М. Монтеня.

Скептицизм М. Монтеня - це критицизм щодо схоластичних, догматичних знань своєї епохи, щодо проявів обмеженості буденної, масової свідомості, щодо безпідставної віри в авторитети. Необхідна особиста переконаність, яка є наслідком індивідуального досвіду і власного розуму. Знання виникає з почуттів, а вже потім починається діяльність розуму. Філософ не принижує гідності людини: він видобуває людину із надприродної системи цінностей і повертає в природну систему цінностей, в якій людина займає своє місце як частина природи.

Велику увагу в своїй праці «Досліди» Монтень приділяє питанням моральності, відзначаючи, що філософія - це вчення про розумне, доброчинне життя. Моральність будується на природній основі Він заперечує аскетизм і безсмертя душі. Земне життя - це наше буття, і тому неприпустимо ставитися до нього з презирством. Головне в етиці Монтеня — це визнання того, що мета людського життя не поза ним, а в ньому самому.

Пафос Монтеня спрямований на те, щоб якнайдалі розвести людські науки, людське знання, з одного боку, і істини християнської віри - з іншого.

Абсолютне буття (Бог), за Монтенем, настільки перевершує всі можливості людського розуму, всі «природні» здібності людського пізнання, що постає як незбагненне початок світу, відокремлене від людини непроникною завісою таємниці.

4. Гегель про пізнавальне значення мистецтва та його історичний розвиток.

Згідно з його концепцією мистецтво проходить три стадії, що характеризують зміну співвідношень змісту і форми: символічну, класичну, романтичну.

Символічна форма мистецтва (якій відповідає мистецтво Стародавньогоі частково середньовічного Сходу) - є його початкова стадія. Їй передує так зване «предискусство», тобто байки, притчі, алегорії, дидактичні поеми. Символічна форма характеризується тим, що в ній ідейний зміст ще не володіє особливою індивідуальністю, яка і є передумовою «ідеалу». Однак ця ще неясна ідея неможе знайти адекватну форму вираження. Це призводить до символізму, який здатний створити лише «зовнішнє середовище» для ідеї. Як наслідок цього спостерігається відсутність єдності між змістом і формою, більш того відчувається переважання форми над змістом. Принципу символічної форми мистецтва більш за все відповідає, за думкою Гегеля, архітектура.

Класична форма мистецтва включає в себе єдність змісту і форми. Ідея, що отримала в образах класичного мистецтва риси індивідуальності, виступає як ідеал. Естетичний ідеал у класичному мистецтві Греції породжує гармонійну єдність змісту та форми, що отримало найбільш повне вираження в античній класичної скульптури.

Романтична форма мистецтва стверджувала пріоритет духовного змісту над чуттєвою формою. У свою чергу, ліквідація форми веде і до самознищення мистецтва, бо воно за своєю природою потребує чуттєвої форми. Романтичній формі мистецтва з етапів сходження до духовного відповідають живопис, музика, поезія.

Викладена вище еволюція, за Гегелем, є реалізація мистецтвом його основної соціальної функції - пізнавальної, оскільки мистецтво є форма самопізнання абсолютної ідеї.

"Саме мистецтво, - наголошував Гегель, - доводить до свідомості істину у вигляді чуттєвого образу, який у своєму явище має вищий, більш глибокий зміст і значення»

Дата добавления: 2015-11-26