Таємна мова галілеян

Ісус розмовляв арамейською мовою, яка була тоді розмовною у Палестині серед галілеян, самарян і євреїв, а також давньоєврейською (мовою священних текстів). Крім того, він знав і місцеву мову, при­несену в Галілею з Галичини, яка виконувала роль т. зв. “хат­ньої мови”[547]. Саме цією материнською мовоюбули мовлені його перед­смертні слова під час агонії на дереві розп’яття: “ Єлоі, Єлоі, лема савахтані ”. Почувши їх, юдеї подумали, що Ісус кличе пророка Ілію (Марко, 15.34-35).

Згідно з помилковим стереотипом, ці слова, сказані НЕЗРОЗУМІЛОЮ МОВОЮ, перекладають як “Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?!”, що є абсурдом, який суперечить всьому смислу життя, віри і діянь Сина Божого. Це ще одна юдеохристиянська “закладка”. Адже виходить, начебто перед самою смертю Христос почав читати “Псалом Давида” №22 “ Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув ”.

Арійська мадонна. Чи була Діва Марія українкою? Вона належала до народу галілеян, корені якого знаходяться в Україні — расотворчому казані білої раси. Тож з погляду генетики і культури Діва Марія та Ісус Христос були українцями. З погляду духовно-вольових параметрів вони були справжніми арійцями, ідеальними носіями комплексу якостей Арійського стандарту

Насправді ж останні слова Спаси­теля “О Лельо, О Лельо, лем в мя ся остані ” — “ О Тату, о Тату, лише [ти] в мені остався ” — були сказані галілейською мовою, якою Марія від народження розмовляла зі Своїм Сином. Для тодішніх юдеїв, які прийшли подивитися на розп’яття Спасителя, ці слова були зовсім незро­зу­мілі. Зате вони не потребують перекладу навіть для теперішніх укра­­їнців карпат­ського регіону, звідки галілеяни 24 століття тому пересе­лили­ся в Палес­тину [548]. Правиль­ність саме тако­го, “західноукраїн­ського” перек­ладу під­твер­джу­ється пророц­твом Христа апос­толам напере­додні Його ув’язнення: “ Ось над­хо­дить година, і вже тепер вона, коли ви роз­сіє­те­ся кожен у свій бік і мене лишите самого. Та я не сам, бо зо мною Отець. Сказав я вам це, щоб ви мали мир в мені. У світі страждатимете. Та будьте муж­німи! Я переміг світ ” (Іван, 16. 32-33).

Внутрішня (хатня, материнська), фактично таємна мова галілеян плекалася ними не лише тому, що була рідною, а й тому, що була надзвичайно корисною у випадках, коли інформація призначалася лише для своїх. У першу чергу це стосувалося бойових ситуацій, якими було сповнене життя тодішньої Галілеї. Це ще одна вказівка нам щодо необхідності плекання власної, української мови, в тому числі її утаємничених діалектів — за прикладом галілеян, народу Христа (див.: 3.2.2. “Стань незрозумілим для ворога”).

Дата добавления: 2015-11-26