Феномен виникнення арійської раси та індоєвропейськоїспільноти неможливо осягнути без дослідження цивілізації сумерів (у семітській вимові — шумерів). Вона почалася з великого переселення арійців з України на південь — у Месопотамію — через Закавказзя. У Верхній Месопотамії на лівому березі річки Тигр вони заснували місто Самара, що існує й до сьогодні.
| Символіка перших арійців. Художня культура арійців Самари (6—5 тис. до н. е.). Хрест і сварга (свастика, укр. “свастя”) — характерні символи арійців та, пізніше, індоєвропейців. Хрест — це арійський оберіг від усього злого, чужого, темного, нечистого. Сварга — хрест у динаміці, символ життя, що приносить щастя |
Південні території вже були заселені бореальним і змішаним населенням, тож їх, можливо, доводилося завойовувати. У всякому разі переселенці на південь називали себе “самарами”, тобто “сонячними воїнами”[248]. Це була перша арійська діаспора, тому культура Самари разом з Трипільською культурою є найближчою до першоджерела арійської раси. З цієї причини символіка Самари — це первинна арійська символіка.
У Верхній Месопотамії самари надовго не затримались і пішли далі на південний схід, де оволоділи межиріччям (грецькою — “месопотамія”) рік Тигру і Євфрату аж до Перської затоки.
Тут треба на хвильку перевести подих і зауважити, що для непідготованого читача арійсько-українські[249] корені сумерів можуть здатися фантастикою. Але Україна якраз і цікава тим, що правда про неї часто перевершує найсміливіші фантазії. Річ у тім, що походження сумерів з надчорноморських степів є визнаним науковим фактом, доведеним такими авторитетними археологами і вченими, як С. Піґґот, Г. Кларк, Г. Лейтгам, В. Чайлд, Р. Седійо, Г. Ру, Г. Генкен, Е. Гок, І. Ліснер, Л. Вуллі та іншими [250].
Нагадаємо, що у 30-ті роки ХХ століття, з розгортанням широкомасштабних археологічних розкопок у Месопотамії і знайденням там добіблійних “глиняних книг”, склалось уявлення, що “історія почалась в Сумері”[251] — наприкінці IV тис. до н. е. Проте згадані книги розкрили і ту обставину, що самі сумери виводили себе з якоїсь Аратти...
| Міста Сумеру |
І ось починаючи з 1940 року в Румунії, Болгарії, Угорщині, а згодом і в Україні почали знаходити глиняні таблички з прашумерськими письменами. Ці написи разом з руїнами найдавніших на Землі міст засвідчили формування держави Араттавже в VI тис. до н. е.[252] Англійський вчений Роулінсон (H. C. Rawlinson), один із дешифраторів сумерського письма, повідомив, що всі знайдені на глиняних табличках одномовні клинові написи зроблені сколотською[253] (скіфською) мовою і на базі тієї мови їх було прочитано. Це стало підтвердженням того, про що писали античні історики Берос (сучасник Александра Македонського) та Помпей Троґ: арійці-сколоти з Праукраїни підкорили Азію ще за 1500 років до Нінуса, який жив за 3000 р. до Хр., тобто до половини V тисячоліття до н. е.[254]
По мірі повільного (протягом кількох віків) просування на південь Месопотамії самари-сумери змішувались з місцевою людністю, яка в расовому плані вже була результатом змішування європеоїдів і негроїдів. У результаті такого змішування і під впливом палючого сонця сумери втратили свою бореальну русявість і набули вірменоїдних ознак (про що свідчать їхні зображення), хоча духовний світ ще тривалий час у цілому залишався арійським[255].
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав