Генеалогія України

Якщо прагнеш щось зрозуміти — пізнай, як воно виникло.

ПерехідУкраїни до нової цивілізації потребує знань про за­ко­номірності трансформацій такого масштабу. Обов’яз­ко­вою умовою цивілізаційного переходу є здійснення світо­гляд­ного, організаційного і технологічного проривів[5]. У цьому переконує феномен неолітичної революції — грандіозний процес тоталь­ного перетворення суспільної життєдіяльності, започаткований у середині VІ тис. до н. е. на території Північного Надчор­номор’я. Тож можна сказати, що Україна вже має певний досвід переходу до нової екологічної ніші.

Але чи коректно говорити про Україну в рамках подій семитися­чолітньої давності? Чи існував уже тоді український народ?

Питання про виникнення українців у науковому світі викликає ба­­гато суперечок. Одні дослідники аргументовано доводять, що ко­рені українського етносу сягають принаймні 40-го тис. до н. е.[6], інші — що він сформувався лише у 15-му столітті н. е.[7] Чи можна погодити ці діаметрально протилежні твердження? Так, — якщо підійти до проблеми з точки зору етногенетики, ідею якої запропонував у 1999 р. відомий український науковець і пись­менник професор Юрій Михайлович Канигін[8].

Етногенетика

Етногенетикарозглядає етносяк соціальний організм, струк­турно і функціонально подібний до окремої людської особис­тості. Тобто етнос — це особистість вищого таксономічного рівня, яка має власні свідомість і підсвідомість, інтелект і пам’ять, генотип і характер, вік і долю. В принципі, тут нічого нового поки що немає, оскільки про “Людину малу” (індивід) і “Людину велику” (народ) говорив ще Платон. Новизна в іншому, а саме в дослідженні генеалогіїетносів подібно до генеалогії окремих осіб. Тобто кожен етнос, як і людина, має своїх батька і матір, дідів і бабусь, інших предків по батьківській і материнській лінії.

Нові етноси народжуються в результаті взаємодії чоло­ві­чого і жіночого начал. Як можна розрізнити — де етнос-бать­ко, а де етнос-матір? Тут доречна аналогія між сперматозоїдом і яйце­клітиною. Відомо, що в момент запліднення: 1) сперма­тозоїд рухливий, а яйцеклітина нерухома; 2) сперма­то­зоїд в тисячі разів менший, ніж яйцеклітина. Подібно і з етносами — батьківський етнос може бути в тисячі разів меншим за мате­ринський. Але тут кількість не відіграє особливої ролі — це той випадок, коли “ мала закваска квасить усе тісто ”[9]. Головне — якість!

Якщо бути стислим, то можна сформулювати дві головні умови зачаттянового етносу:

1) взаємодія чоловічого і жіночого етносоціальних орга­нізмів має відбутися в той період, коли жіночий етнос відкритий для сприйняття чоловічого начала (як правило, така відкритість виникає в період системної кризи материнського етносу);

2) чоловічий і жіночий етносоціальні організми повинні бу­ти психологічно сумісними, відчувати взаємну сим­па­тію (принаймні, не повинні конфліктувати через несуміс­ність характерів або надмірну різницю в рівнях культурного розвитку — відомо, що справді здорові діти народжуються і виростають лише у батьків, що люблять одне одного).

Етногенетичний підхід дозволяє навести лад в наших уявлен­нях про походження українців. Але для цього нам не обійтися без розгляду ще одного відкриття, яке належить іншому відомому українському вченому — професорові Національ­ного універ­ситету “Києво-Могилянська Академія” докто­рові історичних наук Миколі Олександровичу Чмихову (1953—1994).

Дата добавления: 2015-11-26