Напівдорогоцінне каміння

Основна характеристика мінералів

Визначення мінералів

Мінералами (лат. “мінера" - породжуючий метал, тобто руду) називаються природні хімічні сполуки або самородні елементи, які утворюються внаслідок різних фізико-хімічних процесів у земній корі або на її поверхні.

Більшість мінералів - тверді (кварц, кальцит, алмаз та ін.), але є і рідинні (вода, ртуть та ін.), а також гази (кисень, азот, вуглекислота та ін.).

У мінералів певний хімічний склад. Вони завжди однорідні, інакше кажучи, усі частини мінералу однакові. Цим вони відрізняються від гірських порід, що включають кілька мінералів

Мінерали складаються з хімічних елементів, тобто речовин, які вже не можна розкласти на інші речовини хімічним шляхом. З 107 відомих науці елементів 90 зустрічаються в природньому виді в земній корі. Деякі, їх називають самородними елементами, перебувають у земній корі в чистому або майже чистому виді. Існує 22 самородних елемента, серед них - золото, срібло й алмази (одна з форм вуглецю). Найчастіше вони є твердими речовинами. Виключення становить ртуть.

Мінерали, що часто зустрічаються, такі як польові шпати, кварц і слюда, називаються породотвірними. Це відрізняє їх від мінералів, які знаходять тільки в невеликих кількостях. Кальцит - ще один породотвірний мінерал. Він формує вапнякові породи.

У природі існує так багато мінералів (а саме: учені нараховують близько 3000 видів мінералів, але тільки 100 з них досить широко поширені), що мінералогам довелося виробити цілу систему їх визначення, засновану на фізичних і хімічних властивостях.

Класифікація мінералів

Уся різноманітність мінералів розділяється на групи, які поєднують за спільними ознаками. У науковій мінералогії загальноприйнято класифікувати мінерали перш за все за хімічним складом. Класифікація найбільш розповсюджених породоутворюючих мінералів за цією ознакою наведена в Додатку 1.

Та часто можна зустріти іншу класифікацію, в якій мінерали систематизовані не за хімічним складом, а в залежності від їх фізичних властивостей. Така послідовність допомагає швидко орієнтуватися при визначенні того чи іншого мінералу.

Перш за все, мінерали в залежності від їх твердості розподілені на три групи:

· з твердістю до 2 включно (дряпаються нігтем);

· від 2 до 5 (нігтем не дряпаються і не дряпають скло)

· з твердістю вище 5 (дряпають скло).

В кожній такій групі мінерали розподілені за кольором на світлі та темні, які в свою чергу розділяються на підгрупи мінералів зі спайністю і без спайності.

Кожна підгрупа вміщує назви декількох мінералів, де приводяться й інші діагностичні ознаки: блиск, власний колір, колір риски, щільність, найпростіші реакції. Крім того, наводяться специфічні властивості мінералу (якщо вони є) та застосування в народному господарстві.

Твердість мінералів оцінюється за шкалою Мооса, щільність наводиться у грамах на кубічний сантиметр. Шкала наведена у Додатку 2.

Дорогоцінні мінерали

Огляд

Найдорожчі дорогоцінні камені - це алмаз (особливо безбарвний), а також смарагд, рубін і сапфір, які цінуються в першу чергу за колір. Ці камені настільки дорогі, що їх вагу вимірюють у каратах. Один карат рівний 200 міліграмам

Категорії дорогоцінних каменів

За особливостями застосування і відносно вартості розрізняють дорогоцінні камені:

І порядку — рубін, смарагд, алмаз, сапфір синій.

II порядку — олександрит, евклаз, благородний жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий (в деяких країнах — зелений, оранжевий і фіолетовий), опал благородний чорний, шпінель благородна;

III порядку — демантоїд, аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворит, циркон, шпінель;

IV порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, герсоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, гірський кришталь, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт,спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин (крім цього, іноді до цієї групи відносять хризоліт, циркон, кунцит, берил жовтий, зелений і рожевий, альмандин, бірюзу).

Напівдорогоцінне каміння

Напівдорогоцінне (ювелірно-виробне) каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Розрізняють ювелірно-виробні мінерали:

І порядку — бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоїзит, чароїт;

ІІ порядку — агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, оніксмармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма.

Дата добавления: 2015-12-07