До англосаксонської правової сім'ї, яку також часто називають сім'я ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА (common law) відноситься Англія, США, Канада, Австрія, та ін. Англія - родоначальниця цієї сім'ї.
В Англії та інших країнах в якості головного джерела визначається судовий прецедент.
В англійській правовій традиції сформувалося загальне правило, згідно з яким суд при вирішенні будь-якої справи є формально пов'язаним з рішенням по аналогічному питанню, яке було винесено вищестоящим судом.
Іншим важливим джерелом права є "право справедливості", яке сформувалося з рішень лорд-канцлера (міністра юстиції), який діяв від імені короля та королівської ради. Піддані Британської корони отримали право звертатись до лорд-канцлера, як до вищої судової інстанції з проханням - "вчинити милосердя по совісті та суті", не звертаючи уваги на судові прецеденти та формальні юридичні процедури.
Третім важливим джерелом права в Англії визначається правова доктрина, тобто юридичні труди визнаних, видатних юристів. Визнання правової доктрини у якості джерела права сформувалось у XVII та XVIII століттях. Судді при вирішенні прав, особливо складних питань, мають право звертатися до праць відомих юристів, і посилаючись на їх думку, вирішувати справу.
Закон також визнається джерелом права в Англії та інших державах загального права, але він має значно менше значення. В Англії право визначають так: "Право - це те, що про нього скажуть судді".
Таким чином, ми можемо визначити головну рису сім’ї загального права: закон не є джерелом, тобто право формується не в сфері політики. Право в значній мірі відокремлено від політики. Це складає важливі умови для підкорення держави приписам права (правова держава).
Романо-германська правова сім'я
В цілому в традиціях країн романо-германської правової сім’ї важливим джерелом визнаються закони парламентів та інші нормативні акти органів державної влади. Але це не означає невизнання інших джерел: судового прецеденту, звичаїв, доктрини. Існує специфіка їх застосування в судовій практиці.
Наприклад, у Франції, де дуже розвинута система адміністративного права та адміністративної юстиції, грають велику роль судові рішення адміністративних суддів та прецедентів - рішень Державної Ради Франції (вищої інстанції в системі адміністративної юстиції).
Визначається також важлива роль правової доктрини.
Потрібно також підкреслити той факт, що в цих державах існують судові органи Конституційного контролю, рішення яких також визнаються судовими прецедентами, які мають нормативне значення.
Взагалі, в країнах ЄС джерелом права визнається право ЄС, яке по визначенню юристів і політиків є зібранням судових та адміністративних прецедентів.
ВИСНОВОК.
Закон як нормативний акт пройшов довготривалий шлях свого становлення й розвитку – від його розуміння як певного правила поведінки людей, встановленого чиєюсь свідомою волею, до визнання закону як акта, що приймається органом законодавчої влади (або ж референдумом), регулює найважливіші суспільні відносини і має вищу юридичну силу. “Закон” потрібно відрізняти від інших споріднених із ним понять “законодавство” і “законодавчий акт”.
Найбільш науково обґрунтованим є розуміння законодавства як сукупності законів, але таке розуміння можливе нині виключно на теоретичному рівні. Практично ж терміном “законодавство” (у тому числі Конституцією України) охоплюються як закони, так і основані на них підзаконні нормативні акти, а також нормативні акти СРСР, що не втратили чинності.
Перехід до вузького розуміння поняття “законодавство” не тільки в теорії, а й у правотворчій та правозастосовчій практиці можливий лише за умови внесення відповідних змін до Конституції України, які усунули б змістовну неоднозначність терміну “законодавство”, яка має місце в ній нині.
Поряд із поняттям “закон”, “законодавство” має право на існування також поняття “законодавчий акт”, яким окрім законів охоплюються акти делегованої законотворчості – декрети Кабінету Міністрів України та Укази Президента України, видані ним у порядку реалізації пункту 4 розділу ХV Конституції України “Перехідні положення”.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 53 | Нарушение авторских прав