Після укладення Берестейського миру Німеччина розпочала новий наступ на Заході. Проте у червні 1918 p. країни Антанти за підтримки США вдалися до контрнаступу й почали звільнювати окуповані території. Водночас союзники розгорнули наступ на Балканському півострові. Ця операція змусила Болгарію 29 вересня вийти з війни, а наступ англійських війську Сербії, Месопотамії й Палестині примусив ЗО жовтня 1918 p. капітулювати Туреччину.
Революційні події В Австро-Угорщині спричинили відокремлення від усіх південнослов’янських провінцій. 4 грудня було утворене Королівство сербів, хорватів та словенців (з 1929 p. – Королівство Югославія). До України приєдналася Північна Буковина, до Польщі – Галичина. ЗО – 31 жовтня спалахнули масові революційні виступи у Відні. Було сформовано Тимчасовий уряд Австрії. З листопада австрійський уряд від імені Австро-Угорщини, яка фактично перестала існувати, підписав перемир’я з Антантою. 12 листопада Австрія проголосила себе республікою.
Революційна активність зростала й на території Німеччини. Утворювалися Ради (в Кілі, Бремені, Ессені, Кельні, Мюнхені, Шверині, Дрездені й т. ін.). 8 листопада у Баварії було повалено монархію й проголошено республіку. 9 листопада повстання охопило Берлін.
За таких умов німецька делегація 11 листопада 1918 p. у Комп’єнському лісі підписала угоду про перемир’я з державами Антанти. Перша світова війна завершилася.
Німеччина, визнавши свою поразку, зобов’язалася негайно вивести свої війська з окупованих західних територій та лівого берега Рейну, передати державам Антанти військовий флот, озброєння та військове майно.
В результаті війни з 70-ти млн. чоловік, які воювали на її фронтах, близько 10 млн. було вбито й 20 млн. – поранено. Матеріальні втрати країн-учасниць склали 208 млрд. доларів.
Після завершення першої світової війни постало питання мирного врегулювання повоєнних проблем.
4. Паризька мирна конференція 1919 р. Суперечності між провідними державами при виробленні умов мирних угод.
Після підписання Комп'енського перемир'я гармати замовкли. Боротьба за переділ світу переходила у сферу дипломатичних канцелярій, за стіл переговорів. Представники держав-переможниць з'їжджались до столиці Франції Парижа для остаточного підведення підсумків війни.
18 січня 1919р. президент Франції Пуанкаре офіційно відкрив Паризьку мирну конференцію. «Панове, - заявив він, - рівно сорок вісім років тому у Дзеркальному залі Версальського палацу була проголошена Німецька імперія. Сьогодні ми зібрались тут для того, щоб знищити і замінити те, що було створено в той день».
Пленарні засідання конференції мали формальний характер, тому що всі важливі питання вирішували представники США, Франції, Англії, Японії та Італії. Із двох представників від кожної з цих країн було створено Раду десяти, яка на своїх засіданнях мала вирішувати головні проблеми післявоєнного устрою світу. Головою Паризької конференції був обраний французький прем'єр Ж Клемансо.
Радянська Росія не була представлена на Паризькій конференції. Країни Антанти різко негативно ставились до неї і не визнали сам факт її існування, оскільки більшовики, на їхню думку, прийшли до влади незаконним шляхом, внаслідок державного перевороту. Вони мали намір створити «санітарний кордон» навколо Радянської Росії і розчленувати її на сфери впливу. Особливі зусилля докладались, щоб не допустити зближення Німеччини з Росією.
Конференція розпочала свою роботу в умовах нового співвідношення сил на міжнародній арені.
США займали передові позиції в світі, їхня економічна і військова міць під час війни різко зросла. З боржника США перетворились у світового кредитора. Якщо раніше американські політики, успадковуючи заповіти свого першого президента Дж. Вашингтона, намагались не втручатися у справи неспокійної Свропи, то із закінченням світової війни за СІЛА закріпилась роль лідера післявоєнного світу.
Значно посилився політичний вплив США на події в світі. Англія і Франція перебували у важкому економічному стані. Незважаючи на перемогу в війні, вони втратили свій попередній вплив на розвиток міжнародних подій.
Наміри головних держав-переможниць на конференції.
а) США. Президент В. Вільсон вважав, що США можуть стати рятівником і гарантом миру. Своє бачення нових принципів міжнародних
відносин він відобразив у «14 пунктах», опублікованих 8 січня 1918р.
Вони містили відмову від таємної дипломатії, проголошували свободу торгівлі і мореплавства, визнавали права народів на самовизначення, зазначали необхідність роззброєння. Пропозиції Вільсона були спрямовані на запобігання світовій війні, на створення демократичного порядку в світі і були новим словом у міжнародних відносинах. «14 пунктів» Вільсона багато в чому визначили хід Паризької конференції.
б) Англія. Англія ще до початку конференції домоглася найголовнішого, через що брала участь у війні: німецький флот перестав існувати і рештки його знаходились в англійській гавані Скапа-Флоу. Англія також захопила німецькі колонії в Африці і турецькі на Близькому Сході, але в той же час вона була зацікавлена в збереженні німецької держави для забезпечення рівноваги сил у Європі.
Та все ж становище Англії не було безхмарним: домініони домоглися більшої самостійності; із світового кредитора вона перетворилась на боржника. Економіка була ослаблена, фінанси і торгівля дезорганізовані. У Лондоні з тривогою спостерігали за зростанням могутності американського флоту.
в) Франція. Франція домагалася на конференції розчленування Німеччини на декілька дрібних держав, що допомогло б у здійсненні її головних намірів: захоплення значної частини німецьких і турецьких колоній, розширення своїх кордонів у Європі за рахунок Німеччини, повернення Ельзасу та Лотарингії. Франція сподівалась отримати понад 50% від загальної суми репарацій від Німеччини. Не відмовлялась Франція і від наміру на лідерство в Європі.
Репарація (від лат. герагап'о - відновлення) - відшкодування державою, яка розв'язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу. Виплата репарацій передбачається після закінчення війни за мирним договором.
г) Італія. Італійські представники на конференції домагались одержати території на Балканах, які входили до складу Австро-Угорщини.
ґ) Японія. Японія вимагала передачі їй Шаньдуна та німецьких колоній на Тихому океані. Крім того, вона намагалась поширити свій вплив в Азії. Японію підтримувала Англія, вбачаючи в союзі з нею противагу СШA.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 335 | Нарушение авторских прав