Повстання литовсько-руської знаті на чолі із князем Свидригайлом

· Після смерті Вітовта 1430 р. великим князем литовським було проголошено князя Свидригайла Ольґердовича.

· Він значно активніше за свого попередника почав здійснювати політику, спрямовану на розрив унії з Польщею і здобуття Великим князівством Литовським незалежності.

· У відповідь Польща, яка взагалі воліла не мати великого князя литовського, розпочала воєнні дії.

Орієнтація Свидригайла на українську та білоруську знать спричинила невдоволення литовців, і за підтримки Польщі великим князем литовським було проголошено брата Вітовта – Сигізмунда.

· Усунення Свидригайла від влади 1432 р. обурило прихильників князя.

· Вони відмовилися визнавати владу Сигізмунда, який відновив унію з Польщею.

· За словами літописця, «князі руські й бояри посадили князя Свидригайла на Велике княжіння Руське».

· Сучасники цю подію сприйняли як поділ Великого князівства Литовського на дві держави – литовську й руську.

· До складу останньої, дослідники часом називають її Українсько-білоруською державою, ввійшли Київщина, Чернігово-Сіверщина, Волинь, Східне Поділля, Смоленщина, Вітебщина та Полоцька земля.

· Протягом кількох наступних років польські, а також литовські можновладці, котрі орієнтувалися на Польщу, намагалися силою зброї скорити Свидригайла й повернути руські землі під владу великого князя литовського.

· Подією, що визначила долю повстання Свидригайла, була битва під Вількомиром (нині місто Укмерге в Литві).

· Січа під Вількомиром відбулася у 1435 р.

· У тій битві зійшлися армія великого князя литовського Сигізмунда, посилена польськими загонами, та військо Свидригайла, який очолив українсько-білоруську знать у боротьбі за власні права.

· Сили Свидригайла зазнали тяжкої поразки.

Повстання Великого князівства Руського проти Польщі та пропольськи й прокатолицьки налаштованої литовської родової знаті після невдалої битви не мало шансів на перемогу.

Відновлення та остаточна ліквідація Київського та Волинського удільних князівств

· Втім, іще майже 100 років представники української аристократії чинили опір зазіханням литовських можновладців-католиків і Польщі.

· Так, у 1440 р. волинські князі Іван та Олександр Чорторийські організували змову і вбили великого князя литовського Сигізмунда.

· Одразу ж потому на українських землях спалахнули повстання проти Литви.

· Вони набули такої сили та розмаху, що литовські можновладці мусили відновити удільні Київське й Волинське князівства. Київським князем став Олелько (Олександр), син усунутого Вітовтом київського князя Володимира Ольґердовича, волинським – Свидригайло.

Олельковичі

Олелько Володимирович (1441–1454 рр.) та його син Семен Олелькович (1455–1470 рр.) продовжували на київському столі політику Володимира Ольґердовича.

· Окрім Київщини, Переяславщини та Брацлавщини, володіння Олельковичів поширилися на Чернігово-Сіверську землю.

· Чимало було зроблено для обороноздатності Київської землі, зокрема поновлено укріплення порубіжних замків – Любеча, Остра, Канева, Черкас, Звенигорода тощо.

· Розгорнулися роботи з реставрації київських храмів: церкви Спаса на Берестові, Успенського собору Києво-Печерського монастиря.

· Одначе зміцнення українських князівств суперечило політиці Литви й Польщі. Саме тому відновлені князівства знову було ліквідовано: Волинське 1452 р., по смерті Свидригайла, а Київське – 1471 р., по смерті Семена Олельковича.

Дата добавления: 2015-12-07