1. Ори вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням зазна
чених витрат, слід виходити з того, що відповідно до постанови
Ради Міністрів СРСР від 19.11.87 № 1318 підприємства і ор
ганізації повинні відшкодовувати такі витрати тільки у тих ви
падках, коли захворювання сталося внаслідок несприятливих
виробничих умов, виробничих травм і отруєнь, харчових от
руєнь і гострих кишкових інфекцій, пов'язаних з порушенням
протиепідемічного режиму на харчових об'єктах, а також дорож-
ньо-траспортних пригод з вини транспортних організацій.
[п.2 Листа від 08.12.92 р. № 01-8/1485 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням витрат лікувальних закладів на лікування громадян»].
2. Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України за
подіяна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Прису
джуючи відшкодування шкоди, арбітражний суд відповідно до
обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду,
відшкодовувати її в натурі або повністю відшкодувати збитки
(стаття 453 Цивільного кодексу України). Поняття збитків наве
дене в статті 203 Цивільного кодексу України. Виходячи із змісту
статті 203 Цивільного кодексу України, втрата майна підлягає
відшкодуванню за цінами, які діяли на момент заподіяння шко
ди. В залежності від конкретних обставин і поданих доказів пози
вач, крім вимоги про відшкодування вартості майна, має право
вимагати відшкодування завданих йому збитків.
[п.5 Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].
3. Відповідно до п. З статті 6 Закону України «Про
підприємства в Україні» засновник - юридична особа має пра
во стягнути через арбітражний суд з виконкому Ради народ
них депутатів або місцевої державної адміністрації збитки, за
вдані йому внаслідок незаконної відмови у реєстрації. Однак
чинне законодавство не надає засновникові права стягувати
збитки, які він вважає завданими внаслідок порушення строку
здійснення державної реєстрації підприємства.
[п.5 Роз'яснення від 15.06.93р. № 01-6/676 «Про деякі питання застосування статті 6 Закону України «Про підприємства в Україні»].
4. Якщо у випадку прострочки здійснення державної
реєстрації підприємства його засновник звернувся до арбітраж
ного суду з позовною заявою про зобов'язання виконкому Ради
народних депутатів чи місцевої державної адміністрації провес
ти таку реєстрацію і арбітражний суд задовольнив позовну ви
могу засновника, останній має право на відшкодування збитків,
завданих йому невиконанням рішення арбітражного суду.
[п.5 Роз'яснення від 15.06.93р. № 01-6/676 «Про деякі питання застосування статті 6 Закону України «Про підприємства в Україні»].
5. Необхідно врахувати, що можуть мати місце випадки, ко
ли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіян
ня шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з вико
нанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких
обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні
спору слід керуватися главою 40 Цивільного кодексу України.
[п.1 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
6. При відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання
підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 440 Цивільного
кодексу України).
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
1. Позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла, за виключенням відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до статті 450 Цивільного кодексу України відповідальність за заподіяну шкоду покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, навіть якщо він безпосередньо не здійснював експлуатації цього джерела.
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
8. За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини особи, яка заподіяла шкоду (стаття 440 Цивільного кодексу України). Однак є виключення з цього загального правила, коли обов'язок відшкодування заподіяної шкоди покладається на особу без її вини (стаття 450 Цивільного кодексу України).
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
9. Крім застосування принципу вини при вирішенні
спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з то
го, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосеред
нього причинного зв'язку між неправомірними діями осо
би, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Що ж до за
подіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його
володілець звільняється від обов'язку відшкодування шко
ди тільки тоді, коли вона виникла внаслідок непереборної
сили або умислу потерпілого.
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
10. Якщо з матеріалів справи вбачається, що у заподіянні
шкоди є груба необережність потерпілого, ж> з урахуванням
ступеня його вини господарський суд зменшує розмір належ
ного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкоду
вання або відмовляє у відшкодуванні шкоди.
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
11. Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шко
ди, заподіяної взаємодією джерел підвищеної небезпеки,
наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходи
ти з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на
загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини
(стаття 440 Цивільного кодексу України). Отже, за цих об
ставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на
того володільця джерела підвищеної небезпеки, з вини
якого заподіяно шкоду. Якщо винні обидва володільця
джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується
кожним з них в залежності від ступеню вини кожного. У
разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення
транспортних засобів є наслідком випадкового збігу об
ставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові
підстави для покладання відповідальності на іншу сторо
ну. При цьому слід мати на увазі, що транспортний засіб,
який не рухається, не може розглядатися як джерело
підвищеної небезпеки при наїзді на нього іншого транс
портного засобу.
[п.2 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
12. Норма статті 451 Цивільного кодексу України, згідно з
якою особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну
відповідальність перед потерпілим, застосовується і до
відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки.
Отже, якщо в разі зіткнення джерел підвищеної небезпеки
третій особі заподіяно неподільну шкоду, їх володільці несуть
перед потерпілим солідарну відповідальність за правилами,
передбаченими статтею 175 Цивільного кодексу України.
[п.3 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
13. Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпе
ки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у
тому разі, коли че є наслідком вини осіб, які перебувають з
ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на
підставах, передбачених Законом.
[п.З Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
14. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної
небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як
правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду. За таких
обставин відповідальність несе особа, яка вчинила протиправні
дії. Виключення з цього правила може мати місце, коли проти
правним діям сприяла вина володільця джерела підвищеної
небезпеки, наприклад, коли не була забезпечена охорона тако
го джерела тощо. У такому разі в залежності від ступеню вини
певна частка відповідальності за заподіяну шкоду може бути
покладена на володільця джерела підвищеної небезпеки.
[п.З Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
15. Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, перед
бачені статтями 440 та 450 Цивільного кодексу України, засто
совують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням
шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону на
вколишнього природного середовища. Особливості застосу
вання цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду
можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулю
ють питання охорони певного виду такого середовища.
[п.5 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
16. Відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України
позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівниками
відповідача під час виконання ними своїх трудових (службо
вих) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між право
порушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
[п.6 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
17. За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння
шкоди, цивільне законодавство (стаття 440 Цивільного кодек
су України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини
відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача по
кладено тягар доказування того, що в діях його працівників
відсутня вина у заподіянні шкоди.
[п.6 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
18. Стаття 453 Цивільного кодексу України при вирішенні
питання щодо способу відшкодування шкоди на перше місце
ставить обов'язок особи, відповідальної за шкоду, відшкодува
ти її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити по
шкоджену річ і таке інше), а потім вже повністю відшкодувати
заподіяні збитки. Отже, при вирішенні спорів відповідно до
обставин справи господарському суду необхідно визначити
спосіб відшкодування шкоди, виходячи з того, що заподіяна
майну шкода відшкодовується у вигляді збитків, коли відшко
дування її в натурі неможливе.
/й. 7 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
19. Незалежно від відшкодування шкоди в натурі або
грішми особа, яка заподіяла шкоду, на вимогу потерпілого
відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані до
ходи (стаття 203 Цивільного кодексу України). Під збитками
розуміються витрати, пов'язані з виправленням пошкоджено
го майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) - його
дійсна вартість.
[п.7 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
20. Витрати потерпілої особи по виправленню пошкодже
ного майна ЇЇ засобами і коштами визначаються, виходячи з
реальних витрат позивача. Позовні вимоги про відшкодування вартості втраченої речі підлягають задоволенню в розмірі дійсної її вартості на момент заподіяння шкоди. Однак, це не виключає права потерпілої особи крім вартості речі вимагати стягнення збитків, заподіяних у зв'язку з втратою речі, у тому числі з урахування, офіційного індексу інфляції.
[п.7 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].
21. Належне до повернення майно може виявитися пошко
дженим і за таких обставин власник або законний володілець
має право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому
майну. При вирішенні спорів відносно розміру відшкодування
заподіяної шкоди арбітражному суду слід виходити зі статті
453 Цивільного кодексу України та розділу VIII Закону Ук
раїни «Про власність». Так, перш за все необхідно, якщо це
практично можливо, зобов'язати відповідальну за шкоду осо
бу надати майно того ж роду і якості, виправити пошкоджене
майно або іншим шляхом відновити його попередню якість.
Якщо за обставинами справи відшкодування шкоди в натурі
неможливе, з винної сторони стягуються збитки, виходячи з
реальної вартості майна або з вартості робіт, які необхідно
здійснити власнику, щоб виправити пошкоджене майно.
[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності»].
22. Закон України «Про власність» передбачає ряд підстав,
з яких власник має право вимагати відшкодування збитків, за
подіяних, зокрема, в результаті прийняття законодавчого акту,
який припиняє право власності: у разі вилучення земельної
ділянки, на якій розташовано належне власникові майно; у
разі обставин надзвичайного характеру тощо.
[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності»].
23. Що ж до віндикації майна, то Закон України «Про
власність» не регулює питання відшкодування недобро
совісним володільцем заподіяної власникові шкоди. При
вирішенні таких спорів арбітражному суду слід. виходити зі
статей 440 та 453 Цивільного кодексу, відповідно до яких влас-
ник має право вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди, не покритої вартістю доходів, одержаних ним відповідно до статті 148 Цивільного кодексу.
[п.5 Роз'яснення від 02.04.94 р. № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності»].
24. Відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечен
ня санітарного та епідемічного благополуччя населення»
підприємства і організації мають право на відшкодування
збитків, завданих їм внаслідок порушення санітарного законо
давства юридичними і фізичними особами.
[Лист від 19.07.94 р. № 01-8/462 «Про Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»].
25. Статтею 48 Закону України «Про забезпечення санітарно
го та епідемічного благополуччя населення» встановлено, що
підприємства, установи, організації, які порушили санітарне за
конодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь,
радіаційних уражень, втрати працездатності, інвалідності чи
смерті людей, зобов'язані відшкодувати збитки підприємствам,
установам, організаціям, а також компенсувати додаткові витра
ти органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служ
би на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і вит
рати лікувально-профілактичних закладів на надання медичної
допомоги потерпілим. При цьому сплата передбачених статтею
46 Закону фінансових санкцій не звільняє порушників від
обов'язку відшкодування підприємствам, установам, ор
ганізаціям збитків, яких вони зазнали внаслідок порушення
санітарного законодавства (частина шоста статті 47 Закону).
[Лист від 19.07.94 р. № 01-8/462 «Про Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»].
26. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про
державну податкову службу в Україні» підприємства, установи,
організації не позбавлені права вимагати відшкодування збитків
(шкоди), включаючи очікуваний і неодержаний прибуток, яких
завдано їм в результаті виконання вказівок, що містяться в акті
податкового органу. Загальні підстави такої відповідальності
встановлено статтями 440 - 442 Цивільного кодексу України.
[п.13 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].
27. У відповідності з чинним природоохоронним законо
давством України шкода, завдана його порушенням, повин
на відшкодовуватись у розмірах, визначених на підставі за
тверджених у встановленому порядку такс і методик обчис
лення розміру шкоди. Оскільки в Україні не затверджено
методики обчислення розміру шкоди, завданої рибним за
пасам забрудненням рибогосподарських водоймищ, для
визначення її розміру на підставі Постанови Верховної Ра
ди України від 12.09.91 «Про порядок тимчасової дії на те
риторії України окремих актів законодавства Союзу РСР»
може застосовуватись названа вище Тимчасова методика.
В цій Методиці для обчислення розміру збитків закладено
вартісну оцінку біоресурсів у 1 куб. м, яку одержано як се
реднє значення по усіх рибогосподарських водоймах і яка
включає у себе вартість живих ресурсів, у тому числі рос
линних, в рублях колишнього СРСР, а не у російських руб
лях. Тому для визначення розміру збитків у карбованцях за
курсом Національного банку України, встановленим для
рубля Російської Федерації, немає правових підстав. Для
підрахунку розміру збитків арбітражний суд повинен при
значити відповідну експертизу.
[п.2.4 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
28. Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України
підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема,
угоди (договори) та зобов'язання, що виникають внаслідок за
подіяння шкоди. Законом України від 6 травня 1993 року
«Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих
актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової
репутації громадян і організацій» встановлено обов'язок вин
ної особи відшкодувати моральну шкоду. Цим Законом главу
40 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов'язання, що
виникають внаслідок заподіяння шкоди, доповнено статтею
440-1. Таким чином, дія цієї статті Цивільного кодексу Ук
раїни не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод
(договорів). Що ж до останніх, то відповідальність особи, вин
ної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання,
обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та
сплатою неустойки (статті 203 та 204 Цивільного кодексу України), якщо інше не передбачено законом.
[п.1 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
29. Підприємство чи організація має право вимагати відшко
дування моральної шкоди відповідно до статей 7 та 440-1
Цивільного кодексу України, інших спеціальних законодавчих
актів, зокрема статті 49 Закону України «Про інформацію»,
статті 44 Закону України «Про авторське право і суміжні пра
ва», статті 10 Закону України «Про режим іноземного інвесту
вання». При цьому слід мати на увазі, що стаття 47 Закону Ук
раїни «Про телебачення і радіомовлення», у якій йдеться про
відшкодування моральної шкоди громадянинові, не виключає
права підприємства чи організації на відшкодування цієї шкоди
на підставі частини другої статті 7 Цивільного кодексу України.
[п.1 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
30. Моральною визнається шкода, заподіяна організації по
рушенням її законних немайнових прав. Відповідно до чинного
законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується в
грошовій або іншій матеріальній формі. При цьому, якщо дії
винної особи заподіяли як майнову, так і моральну (немайнову)
шкоду, то відшкодування майнової шкоди не звільняє таку осо
бу від обов'язку відшкодувати моральну шкоду.
[п.2 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
31. При вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням
моральної шкоди, слід мати на увазі, що відповідно до статті
440-1 Цивільного кодексу України винна у заподіянні цієї
шкоди особа може бути звільнена від обов'язку відшкодуван
ня тільки за умови, якщо вона доведе відсутність своєї вини
(умислу або необережності). Таким чином, позивач повинен
довести лише факт заподіяння йому моральної шкоди
відповідачем, а не наявність у цьому вини останнього.
[пЗ Роз'яснення від 29.02.96р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»]
32. Чинне законодавство не містить вичерпного переліку
обставин, за яких підприємство чи організація може вважати,
що їй заподіяно моральну шкоду. Найбільш характерними ви
падками заподіяння моральної шкоди таким особам є поши
рення, у тому числі через засоби масової інформації, відомо
стей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво,
які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди їх інте
ресам (стаття 7 Цивільного кодексу України, стаття 49 Закону
України «Про інформацію». Авторське право може належати
як фізичній особі, так і підприємству чи організації. Порушен
ня авторського права і суміжних прав також тягне за собою
обов'язок відшкодування моральної шкоди (пункт 3 статті 44
Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
[п.4 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
33. Моральна шкода пов'язана з порушенням немайнових
прав. Відповідно до статті 83 Цивільного кодексу України по
зовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з
порушення особистих немайнових прав, крім випадків, перед
бачених законом. Згідно зі статтею 7 Цивільного кодексу Ук
раїни щодо вимог про компенсацію моральної шкоди, за
подіяної відомостями, що не відповідають дійсності або викла
дені неправдиво, які порочать ділову репутацію, встановлено
строк позовної давності в один рік.
[п.5 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
34. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від ха
рактеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних
наслідків через порушення немайнових прав позивача. При
визначенні обсягу компенсації моральної шкоди слід виходи
ти з того, що він не залежить від заподіяної відповідачем май
нової шкоди, яку останній повинен відшкодувати відповідно
до статті 440 Цивільного кодексу України. За усіх обставин
розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим
п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
[п.6 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Яро деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
і
35. При заподіянні моральної шкоди неправомірними
діями кількох осіб питання про розмір відшкодування слід
вирішувати з урахуванням ступеня вини кожного з них. При
цьому, якщо неподільну моральну шкоду заподіяно спільно,
тобто взаємопов'язаними сукупними діями винних осіб, вони
відповідно до статті 451 Цивільного кодексу України несуть
перед потерпілим солідарну відповідальність.
[п.8 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
36. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікуван
ня їх у пресі, передачі по радіо, телебаченню, з використанням
інших засобів масової інформації, оприлюднення в іншій
формі, у тому числі в заявах, оголошеннях тощо.
[п.9.1 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
37. Відповідно до чинного законодавства обов'язок відшко
дування моральної шкоди покладений на автора інформації
(фізичну особу) та на орган масової інформації, які несуть
відповідальність, виходячи із ступеня вини кожного з них.
[п.9.1 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
38. Прийняття рішення про відшкодування моральної шко
ди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають
дійсності або викладені неправдиво, неможливе без їх попе
реднього спростування. Тому справи у спорах про відшкоду
вання моральної шкоди, заподіяної поширенням таких відо
мостей, підлягають розгляду господарськими судами лише за
умови попереднього вирішення питання про їх спростування у
загальному суді або добровільно (у тому числі на вимогу заяв
ника) особою, яка поширила відомості. Докази такого спрос
тування повинні бути додані до відповідної позовної заяви.
[п.9.1 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].
39. Орган масової інформації не відшкодовує моральної
шкоди у випадках, передбачених статтею 42 Закону України
«Про друковані засоби масової Інформації (пресу) в Україні» І статтею 48 Закону України «Про телебачення І радіомовлення» Такими випадками, зокрема, є публікація (розповсюдження) відомостей, одержаних від Інформаційних агентств або якщо вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій І об'єднань громадян чи відтворенням матеріалів, опублікованих Іншим друкованим засобом масової Інформації з посиланням на нього Редакція друкованого органу масової Інформації та теле-радюорганізація не відшкодовують моральної шкоди також у випадках відтворення виступів народних депутатів або якщо відомості містилися в авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису
[п 9 2 Роз'яснення від 29 02 96р № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних.з відшкодуванням моральної шкоди»]
40 Закон України «Про підприємництво» передбачає пра
во суб'єкта підприємницької діяльності на відшкодування
збитків, завданих йому державними органами, юридичними
особами чи громадянами (частина четверта статті 12, частина
третя статті 13, частина шоста статті 15 Закону) Спори про
відшкодування збитків вирішуються судом або арбітражним
судом Заподіяна шкода підлягає відшкодуванню у повному
обсязі (статті 203 І 440 Цивільного кодексу України)
[п 8 Роз'яснення від 06 08 97 р № 02 5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]
41 Статті 42 І 43 Закону України «Про відходи» не містять
будь-яких винятків щодо притягнення до відповідальності за
порушення законодавства про відходи осіб, винних у таких по
рушеннях Тому органи місцевого самоврядування повинні
відшкодовувати шкоду, завдану невиконанням покладених на
них статтею 21 цього Закону обов'язків, на загальних підставах
[п 9 Листа від 3103 99 р №01 -8/141 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 1998 році»]
42 Відповідно до частини третьої пункту 20 статті 14 Зако
ну України від 22 10 93 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту» (в редакції Закону від 23 11 95) та пунк
ту «б» частини першої статті 77 Закону України «Про
пенсійне забезпечення» пенси, що отримують учасники війни,
підвищуються на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком За-
значені акти законодавства не ставлять таке підвищення розміру пенсії у залежність від виду державної пенси, яку отримує учасник війни, І це підвищення не можна вважати надбавкою до пенси по Інвалідності у розумінні статті 33 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Оскільки сума пенсії по Інвалідності встановлена органами соціального забезпечення з урахуванням п підвищеного розміру, то підприємство, відповідальне за заподіяну шкоду, зобов'язане відповідно до статті 460 Цивільного кодексу України відшкодувати цю суму Пенсійному фонду України, який здійснив п виплату
[п 3 Листа від 24 09 99 р № 01-8/451 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»]
43 Неподання позивачем доказів протиправності дій
(бездіяльності) відповідача, його вини у заподіянні шкоди та
наявності причинного зв'язку між такими діями
(бездіяльністю) І виною є підставою для відмови у задово
ленні позову про відшкодування шкоди
[п 4 Листа від 11 12 2000р JV° 01-8/737 «Про практику вирішення окремих категорій спорів»]
44 Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними
діями державних чи громадських організацій, а також службо
вих осіб, встановлено статтею 442 Цивільного кодексу України
(далі - Цивільний кодекс) Відповідне зобов'язання є позадо
говірним, тобто воно виникає внаслідок заподіяння шкоди
Іншій особі (абзац п'ятий частини другої статті 4 Цивільного
кодексу), а не з угод Якщо між державною чи громадською ор
ганізацією з одного боку І підприємством, установою чи ор
ганізацією - з Іншого Існують зобов'язання, які виникають з
договору, то відповідальність за порушення таких зобов'язань
настає на загальних підставах згідно з главою 18 Цивільного
кодексу та з Інших підстав, зазначених у відповідних главах
цього Кодексу І передбачених самими договорами
[п 1 Листа від 29 12 2000 р № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних І громадських організацій»]
45 Незаконними визнаються дії, що порушують встановле
ний законом або Іншим нормативно-правовим актом порядок
І умови здійснення даним органом владних функцій або вихо
дять за межі його повноважень Шкода, заподіяна правомірни-
29 2 зм 449
ми діями державних І громадських організацій, відшкодуванню не підлягає (наприклад, примусове вилучення або знищення майна у передбачених законом випадках) 3 урахуванням обставин конкретної справи правомірним може вважатися І заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності (стаття 445 Цивільного кодексу)
[п 1 Листа від 29 12 2000 р № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних І громадських організацій»]
46 Відповідальність, передбачена статтею 442 Цивільного
кодексу, настає у разі заподіяння шкоди по-перше, у галузі
адміністративного управління, тобто управлінської діяльності
у формі прийняття (видання) актів обов'язкового характеру
Якщо шкоду заподіяно не у сфері адміністративних відносин, а
в результаті господарської І технічної діяльності (наприклад,
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), відповідальність
настає на загальних підставах відповідно до статей 440, 441 та
Інших статей Цивільного кодексу, по-друге, діями службової
особи, яка внаслідок свого службового становища (займаної
посади) або за окремим дорученням наділена у певній галузі
адміністративної діяльності владними повноваженнями щодо
невизначеного кола осіб, тобто осіб, що не перебувають у її без
посередньому підпорядкуванні У визначенні поняття службо
вої особи слід виходити з вимог статті 2 Закону України «Про
державну службу» І статті 164 Кримінального кодексу України
[п 1 Листа від 29 12 2000 р № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних І громадських організацій»]
47 Стаття 442 Цивільного кодексу пов'язує відшкодування
шкоди, завданої організаціям незаконними діями у галузі
адміністративного управління, Із спеціальним порядком, який
встановлюється законом Передбачена цією нормою відпові
дальність настає лише у випадках, коли закон передбачає таку
відповідальність, як-от Закон України «Про підприємництво»
(частина шоста статті 15), Закон України «Про підприємства в
Україні» (абзац другий пункту 2 статті 27), Закон України «Про
Інвестиційну діяльність» (абзац третій пункту 2 статті 18), Закон
України «Про державну податкову службу в Україні» (частина
третя статті 13), Закон України «Про споживчу кооперацію» (аб-
зац четвертий пункту 7 статті 17) та Ін За відсутності відповідного законодавчого припису у арбітражного суду немає правових підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди
[п 2 Листа від 29 12 2000 р № 01 8/795 «Про деякі приписи зако нодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних І громадських організацій»]
48 Актами адміністративного управління (адміністратив
ними актами), якими може бути заподіяно шкоду організації,
є різні владні односторонні приписи державних І громадських
організацій (останніх - у тому разі, якщо відповідно до закону
вони вправі приймати акти адміністративного управління),
що суперечать закону або Іншим нормативно-правовим актам
Не виключена й можливість заподіяння шкоди безпосе
редніми діями щодо застосування примусових заходів (напри
клад, у разі примусового вилучення майна) Якщо припис дер
жавної чи громадської організації має письмову форму, вимо
гу про відшкодування шкоди може бути об'єднано з вимогою
про визнання відповідного акта недійсним
[п 3 Листа від 29 12 2000 р № 01 8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних І громадських організацій»]
49 Шкода може бути заподіяна не лише діями, а й
бездіяльністю державних чи громадських організацій або їх
службових осіб внаслідок невиконання покладених на них
згідно Із законом певних функцій, зокрема, пов'язаних з вида
чею різних актів (ліцензій, дозволів, патентів тощо), за відсут
ності яких заінтересоване підприємство чи організація не
вправі здійснювати певну діяльність У таких випадках період
часу, за який може бути здійснено розрахунок І стягнення суми
на відшкодування шкоди, визначається з дня, наступного за ос
танньою датою строку, встановленого законом для виконання
державною чи громадською організацією відповідної дії
[п 4 Листа від 29 12 2000 р № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних І громадських організацій»]
50 Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної
незаконними діями державних І громадських організацій, арбіт
ражні суди повинні обов'язково враховувати наявність таких
умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між
29-2304 451
згаданими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Остання виражається через вину службових осіб даної державної чи громадської організації, які вчинили неправильні службові дії. Якщо з поданих позивачем матеріалів неможливо зробити висновок про те, чи є у даному випадку згадані умови відповідальності, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
[п.5 Листа від 29.12.2000р. № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»].
51. Обсяг відшкодування збитків, завданих державними та
іншими організаціями підприємствам, установам та ор
ганізаціям, визначається відповідно до вимог тих спеціальних
норм законодавства, які встановлюють можливість такого
відшкодування. Так, статтею 27 Закону України «Про під
приємства в Україні» передбачено відшкодування завданих
збитків, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток. Ця
норма підлягає застосуванню в усіх випадках, коли йдеться про
відшкодування шкоди, завданої підприємству, в тому числі і у
разі, коли інший законодавчий акт, що передбачає відшкоду
вання шкоди (наприклад, Закон України «Про державну по
даткову службу в Україні»), не містить припису щодо відшко
дування очікуваного і неодержаного підприємством прибутку.
[п.6 Листа від 29.12.2000р. № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»].
52. Розмір шкоди, завданої підприємству, установі чи ор
ганізації, може зростати з перебігом часу, зокрема, у разі, коли
відповідне підприємство, установу, організацію певними не
правомірними діями державного органу було позбавлено мож
ливості користуватися належними їй коштами. В такому ви
падку завдана шкода підлягає відшкодуванню за весь
відповідний період часу. Посилання державного органу на не
своєчасність звернення позивача з вимогою про повернення
спірної суми і про відшкодування шкоди не можуть братися до
уваги, оскільки, у випадку порушення майнових прав позива
ча, такий орган повинен був сам вжити заходів до їх поновлен
ня, не очікуючи на будь-яке звернення з цього приводу.
[п. 7 Листа від 29.12.2000 р. № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»].
53. У разі визнання згідно з рішенням арбітражного суду
недійсним акта державного органу, на підставі якого з
підприємства, установи чи організації була списана у
безспірному порядку грошова сума, згаданий орган повинен
вжити заходів до повернення цієї суми на відповідний рахунок
позивача і в тому випадку, коли останнім не заявлялася окре
ма вимога про зворотне стягнення такої суми. У разі, коли дер
жавний орган - відповідач у справі не зробив цього, заінтере
соване підприємство не позбавлене права вимагати відшкоду
вання завданої йому у зв'язку з цим шкоди за весь період часу
з дня прийняття (видання) визнаного недійсним акта, якщо
інше не передбачено законом.
[п. 7 Листа від 29.12.2000 р. № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»].
54. У вирішенні питання про відповідальність державної чи
громадської організації за заподіяну нею шкоду застосовують
ся на загальних підставах правила статті 454 Цивільного ко
дексу щодо зменшення розміру відшкодування або відмови у
відшкодуванні з урахуванням вини потерпілого, якщо інше не
передбачено законом. Наявність вини підприємства чи ор
ганізації, яка в такому разі є потерпілою, має бути доведена ор
ганізацією, що завдала шкоди. Ступінь вини позивача і
відповідача визначається конкретно, у відсотках (наприклад,
50 і 50 або 75 і 25), з урахуванням матеріалів і фактичних об
ставин справи. Відповідно до встановленого арбітражним су
дом ступеня вини зменшується й розмір належного позивачеві
відшкодування.
[п.8 Листа від 29.12.2000р. № 01-8/795 «Яро деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»].
55. Якщо шкоду підприємству, установі чи організації за
подіяно у зв'язку з виданням акта державним чи іншим орга
ном, то у вирішенні спору про відшкодування шкоди арбітраж
ний суд повинен здійснити правову оцінку такого акта на пред
мет його відповідності вимогам закону, хоча б позивач і не по
рушував питання про визнання цього акта недійсним.
[п.10 Листа від 29.12.2000р. № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»].
56. У разі відсутності або недостатності у державної ор
ганізації коштів, необхідних для відшкодування заподіяною
нею шкоди, арбітражному суду слід у кожному конкретному
випадку відповідно до вимог розділу V Закону України «Про
власність» та інших законодавчих актів, зокрема, Декрету
Кабінету Міністрів України від 15.12.92 № 8-92 «Про уп
равління майном, що є у загальнодержавній власності», вста
новлювати державний орган, уповноважений управляти дер
жавним майном.
[п.11 Листа від 29.12.2000р. № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»].
57. Стягнення коштів з реєстраційних рахунків, відкритих
в органах Державного казначейства України організаціям, які
перейшли на казначейську форму виконання бюджетів за ви
датками, здійснюється з урахуванням кодів бюджетної кла
сифікації. Що ж до позабюджетних коштів організацій, які ут
римуються за рахунок державного бюджету, то їх стягнення
здійснюється безпосередньо з надходжень на позабюджетний
рахунок, без урахування згаданих кодів.
[п. 11 Листа від 29.12.2000р. № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»].
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 56 | Нарушение авторских прав