Зовнішньоекономічна діяльність. Валютне регулювання

1. Відповідно до Указу Президента України «Про заходи що­
до стимулювання зовнішньоекономічної діяльності» відносини
між підприємствами, установами і організаціями України з кон­
трагентами інших держав колишнього Союзу РСР на даний час
регулюються виключно Законом України «Про зовнішньоеко­
номічну діяльність», а також іншими законами України.

[Інформаційний Лист від 08.05.92р. №01-8/551 «Про деякі питан­ня застосування Указу Президента України «Про заходи щодо стиму­лювання зовнішньоекономічної діяльності»].

2. Договори (контракти) підприємств, установ і організацій
України на поставку продукції виробничо-технічного призна­
чення і товарів народного споживання господарюючим
суб'єктам держав колишнього Союзу РСР, у тому числі держав
- учасниць Співдружності Незалежних Держав, повинні укла­
датись відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньо­
економічну діяльність».

[ІнформаційнийЛист від 08.05.92р. №01-8/551 «Про деякі питан­ня застосування Указу Президента України «Про заходи щодо стиму­лювання зовнішньоекономічної діяльності»].

3. Оскільки Законом України «Про зовнішньоекономічну
діяльність», іншими законами України та міждержавними уго­
дами України не передбачена можливість примусового укла­
дання договору (контракту), у арбітражних судів немає право­
вих підстав для зобов'язання підприємств, установ і ор­
ганізацій України укласти договір поставки продукції (то­
варів) за заявами господарюючих суб'єктів інших держав ко­
лишнього Союзу РСР, крім випадків доведення до постачаль­
ника державного замовлення на поставку продукції (товарів) і
виділення споживачу відповідних лімітів.

[Інформаційний Лист від 08.05.92р. №01-8/551 «Про деякі питан­ня застосування Указу Президента України «Про заходи щодо стиму­лювання зовнішньоекономічної діяльності»].

4. Спори про спонукання підприємств, установ і ор­
ганізацій України укласти договір поставки продукції (то­
варів) за заявами господарюючих суб'єктів інших держав ко­
лишнього Союзу РСР та по умовах таких договорів підляга-

ють розгляду арбітражними судами на загальних підставах. При вирішенні спорів необхідно враховувати вказівки Кабіне­ту Міністрів України від 28 квітня 1992 року №18-957/98, відповідно до яких поставка продукції за межі України повин­на здійснюватись за умови її попередньої оплати, або вистав­лення акредитиву в банку, що обслуговує постачальника.

[Інформаційний Лист від 08.05.92р. №01-8/551 «Про деякі питан­ня застосування Указу Президента України «Про заходи щодо стиму­лювання зовнішньоекономічної діяльності»].

5. Статтею 3 Угоди держав - учасниць СНД від 15 травня
1992 року про заходи по забезпеченню поліпшення розра­
хунків між господарськими організаціями держав-учасниць
СНД за несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлені то­
вари та надані послуги встановлена пеня у розмірі не менше
0,2 відсотка за кожний день прострочки платежу. Таким чи­
ном, якщо у договорі сторони не погодили більш високий
відсоток пені, то стягненню підлягає пеня у розмірі, встанов­
леному цією Угодою.

[п.11 Роз'яснення від 29.04.94 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].

6. Як виняток, обов'язкову реєстрацію встановлено для
представників іноземних суб'єктів господарської діяльності,
що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на тери­
торії України (стаття 5 Закону України «Про зовнішньоеко­
номічну діяльність»). Реєстрація здійснюється Міністерст­
вом економіки України відповідно до Інструкції про поря­
док реєстрації представництв іноземних суб'єктів госпо­
дарської діяльності в Україні, затвердженої наказом МЗЕЗ-
торгу України від 18.01.96 №30. У разі відмови у реєстрації
або неприйняття рішення про реєстрацію у встановлений
строк іноземний суб'єкт господарської діяльності вправі
звернутися до арбітражного суду із заявою відповідно про
визнання недійсним рішення про відмову у реєстрації або
про спонукання Мінекономіки України здійснити
реєстрацію представництва.

[п.5 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].

7. Умовою стягнення з підприємства санкцій, передбачених
частиною другою статті 9 Закону України «Про операції з да­
вальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відноси­
нах», є встановлення самого факту ввезення на митну тери­
торію України іншої, ніж обумовлено контрактом готової про­
дукції, незалежно від будь-яких інших обставин, в тому числі
наявності чи відсутності вини підприємства у ввезенні іншої
продукції, ніж передбачено контрактом.

[п.6 Листа від 29.01.99р. №01-8/46 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»-].

8. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті» регулює відносини, пов'язані із перерахуван­
ням грошових сум. Відповідно до статті 1 Закону України «Про
регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі
зовнішньоекономічної діяльності» товарообмінна (бартерна)
операція визначається як один з видів експортно-імпортних
операцій, оформлених бартерним договором або договором із
змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних
(імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, що пе­
редбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами,
послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом
коштів у готівковій або безготівковій формі. Отже, у арбітраж­
ного суду немає правових підстав для застосування правил
статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті» до правовідносин, які є предметом регулю­
вання Закону України «Про регулювання товарообмінних (бар­
терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності».
Разом з тим слід враховувати, що за наявності у договорі умови
змішаної форми оплати або у разі переоформлення в установле­
ному порядку бартерного договору на інші види зовнішньоеко­
номічного договору (частина четверта статті 2 Закону України
«Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у га­
лузі зовнішньоекономічної діяльності») такий договір підпадає
у частині, опосередкованій рухом коштів у готівковій або без­
готівковій формі, під дію частини другої статті 4 Закону Ук­
раїни «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній ва­
люті» (з урахуванням вимог згаданої частини четвертої статті 2
Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартер-

них) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», згідно з якими строк одержання валютної виручки у такому разі не поновлюється і не переривається, а строк грошової оплати високоліквідних товарів продовжується до 90 днів).

[п.2 Листа від 06.04.99 р. №01-8/151 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

9. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України
«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»
підставою для зупинення передбачених статтями 1 і 2 Закону
термінів є прийняття зазначеної у ньому позовної заяви судом
або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітраж­
ним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-
промисловій палаті України. Перелік названих у статті 4 Зако­
ну судових органів та арбітражів (третейських судів) є вичерп­
ним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, підставою
для зупинення відповідних термінів є прийняття третейським
судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента
заборгованості, однак таким судом може бути лише Міжна­
родний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна
комісія при Торгово-промисловій палаті України.

[п.5 Листа від 30.12.99р. №01-8/612 «Про деякі питання практи­ки застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодав­ства»].

10. Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та
інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі,
крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують
відповідальність особи. Відповідно до рішення Конституційно­
го Суду України від 9 лютого 1999 року зі справи №1-7/99 по­
ложення частини першої статті 58 Конституції України про зво­
ротну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у
випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відпо­
відальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється
на юридичних осіб. Надання зворотної дії в часі нормативно-
правовим актам, які пом'якшують або скасовують
відповідальність, може бути передбачено шляхом прямої
вказівки про це в даному нормативно-правовому акті. Оскільки
Закон України «Про внесення змін до деяких декретів Кабінету
Міністрів України з питань валютного регулювання» від

03.06.97 p. відповідної норми не містить, юридичні особи у наве­деному випадку не звільняються від відповідальності.

[п.9 Листа від 30.12.99 р. №01-8/612 «Про деякі питання практи­ки застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодав­ства»].

11. Відносини, що виникають внаслідок застосування по­
датковими органами до суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­
ності пені за порушення строків зарахування виручки в іно­
земній валюті, не регулюються цивільним законодавством.

[п.1 Листа від 07.02.2000 р. №01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

12. Пеня за порушення 90-денного терміну надходження
валютної виручки застосовується до резидента незалежно від
причин, з яких цей термін порушено.

[п.2 Листа від 07.02.2000 р. №01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

13. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті» не ставить стягнення пені за порушення
встановлених термінів зарахування виручки резидентів в іно­
земній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках
у залежність від причин, з яких терміни порушено. Підставою
для застосування визначених цим Законом санкцій є лише
факт порушення терміну відповідного зарахування виручки в
іноземній валюті. Отже, мирова угода, що затверджена судом
у процесі вирішення спору про стягнення з нерезидента забор­
гованості, яка виникла внаслідок недотримання ним термінів,
передбачених експортно-імпортним контрактом, не може бути
підставою для звільнення резидента від відповідальності,
встановленої Законом України «Про порядок здійснення роз­
рахунків в іноземній валюті».

[п.1.1 Інформаційного листа від 10.05.2000р. №01-8/204 «Про де­які питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

14. Законом України «Про регулювання товарообмінних
(бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяль­
ності» передбачені підстави для зупинення термінів проведен­
ня відповідних операцій та звільнення від сплати пені за їх по­
рушення. Такою підставою, згідно з названим Законом, є
прийняття судом, арбітражним судом чи Морською арбітраж-

ною комісією при Торгово-промисловій палаті України або іншим уповноваженим арбітражем, в тому числі в іншій країні, позовної заяви про стягнення заборгованості, яка ви­никла внаслідок недотримання строків та інших умов, визна­чених бартерним договором.

[п.1.2 Інформаційного листа від 10.05.2000р. №01-8/204 «Про де­які питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

15. Відповідальність за порушення резидентами термінів,
передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті», не ставиться на­
званим Законом у залежність від обраного сторонами порядку
проведення розрахунків, у тому числі й заснованих на заліку
взаємної заборгованості резидента і нерезидента.

[п.1.3 Оглядового листа від 22.09.2000р. №01-8/516 «Про практи­ку вирішення окремих категорій спорів»].

16. Використання іноземної валюти на території України
як засобу платежу або застави правомірне лише на підставі
індивідуальної ліцензії Національного банку України.

[п.2 Оглядового листа від 20.04.2001 р. №01-8/481 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по пе­регляду рішень, ухвал, постанов)»].

17. Вивезення нерезидентами за межі України іноземної ва­
люти (за винятком іноземної валюти, яка була раніше ввезена
ними в Україну на законних підставах) потребує отримання
індивідуальної ліцензії Національного банку України.

[п.6 Листа від 11.06.2001 р. №01-8/677 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

18. Передбачені частиною першою статті 38 Кодексу Ук­
раїни про адміністративні правопорушення строки притягнен­
ня до адміністративної відповідальності не підлягають засто­
суванню до правовідносин, пов'язаних із стягненням штраф­
них санкцій з суб'єктів господарювання - юридичних осіб за
порушення ними валютного законодавства.

[п.1 Оглядового листа від 27.11.2001р. №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням ва­лютного законодавства»].

19. Здійснення резидентами імпортних операцій на умовах
відстрочення поставки у разі, коли таке відстрочення переви­
щує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового
платежу постачальникові імпортованої продукції, потребує
індивідуальної ліцензії Національного банку України.

[п.2 Оглядового листа від 27.11.2001 р. №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням ва­лютного законодавства»].

20. Вимоги Закону України «Про порядок здійснення роз­
рахунків в іноземній валюті» щодо терміну зарахування на ва­
лютний рахунок виручки в іноземній валюті під час здійснен­
ня експортних операцій поширюються також на вексельну
форму розрахунків.

[п3 Оглядового листа від 27.11.2001р. №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням ва­лютного законодавства»].

21. Невиконання вимог закону щодо отримання індивіду­
альної ліцензії Національного банку України на здійснення
розрахунків між резидентом та нерезидентом у національній
валюті України є підставою для притягнення резидента до
відповідальності за порушення валютного законодавства.

[п.4 Оглядового листа від 27.11.2001р. №01-8/1289 «Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням ва­лютного законодавства»].

Дата добавления: 2015-11-26