1. Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону Української РСР
«Про підприємства в Українській РСР» підприємство може
бути створене в результаті виділення із складу діючих
підприємств, організацій або кількох структурних підрозділів,
а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за
рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника
чи уповноваженого ним органу. Як вбачається із змісту цієї
норми, для створення підприємства на базі структурної оди
ниці необхідно рішення як трудового колективу цієї структур
ної одиниці, так і трудового колективу об'єднання чи
підприємства. Таке правозастосування Закону про під
приємства підтверджується також і змістом пункту 3 статті 15
цього Закону, яка передбачає права трудового колективу
підприємства. Відповідно до цієї статті трудовий колектив
державного підприємства бере участь у вирішенні питання
про виділення із складу підприємства одного чи кількох
структурних підрозділів для створення нового підприємства.
[Інформаційний лист від 01.12.92 р. №01-8/1433 «Про застосування пункту 2 статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні»].
2. Відповідно до статті 6 Закону України «Про
підприємства в Україні» державна реєстрація підприємства
здійснюється виконкомом відповідної Ради народних депу
татів або місцевою державною адміністрацією за місцезнаход
женням підприємства не пізніше 15 днів від дня подання за
яви. Перереєстрація підприємства провадиться в порядку,
встановленому для його реєстрації.
[п.1 Роз'яснення від 15.06.93р. №01-6/676 «Про деякі питання застосування статті 6 Закону України «Про підприємства в Україні»].
3. Якщо у державній реєстрації підприємства відмовлено
або ЇЇ не проведено у встановлений строк, засновник
підприємства (стаття 5 Закону України «Про підприємства в
Україні» та пункт 4 постанови Ради Міністрів УРСР від 22 ве
ресня 1990 р. №278) відповідно до пункту 3 статті 6 Закону
України «Про підприємства в Україні» має право звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсним акта виконавчого комітету Ради народних депутатів чи місцевої державної адміністрації про відмову в реєстрації підприємства або про зобов'язання відповідного органу здійснити державну реєстрацію підприємства.
[п.2 Роз'яснення aid 15.06.93p. №01-6/676 «Про деякі питання застосування статті 6 Закону України «Про підприємства в Україні»].
4. Відповідно до статті 8 Закону України «Про підприєм
ництво» судовий порядок скасування державної реєстрації
підприємства встановлений для випадків: визнання недійсни
ми або такими, що суперечать чинному законодавству, уста
новчих документів; здійснення діяльності, що суперечить ус
тановчим документам та чинному законодавству України.
У таких випадках виконком Ради народних депутатів або
місцева державна адміністрація не мають права скасувати
власне рішення про державну реєстрацію підприємства. Ці дії
слід визнавати такими, що не відповідають чинному законо
давству і не породжують для підприємства будь-яких право
вих наслідків. В інших випадках, тобто коли для скасування
державної реєстрації підприємства не встановлено судового
порядку, рішення про скасування державної реєстрації може
бути визнане недійсним в порядку, передбаченому законодав
ством. Якщо при вирішенні такого спору будуть виявлені об
ставини, за наявністю яких в реєстрації підприємства не
обхідно було відмовити, позов про визнання недійсним рішен
ня про скасування реєстрації задоволенню не підлягає.
[п.4 Роз'яснення від 15.06.93 р. №01-6/676 «Про деякі питання застосування статті 6 Закону України «Про підприємства в Україні»].
5. Ліквідоване підприємство має право звернутись до
арбітражного суду із заявою про визнання недійсним акта про
його ліквідацію до моменту виключення з державного реєстру.
[пЛ Листа від 06.06.94р. №01-8/368 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів»].
6. Органи державного управління не мають права прийма
ти рішення про ліквідацію об'єднання підприємств, створених
на добровільних засадах.
[п.2 Листа від 06.06.94 р. №01-8/368 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів»].
7. Якщо кредитор вважає, що ліквідаційна комісія необ
грунтоване відхилила його вимогу до підприємства, яке
ліквідується, він має право до виключення останнього з дер
жавного реєстру подати у встановленому порядку позов до
цього підприємства.
[п.З Листа від 06.06.94 р. №01-8/368 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів»].
8. Чинне законодавство не передбачає розгляду в
арбітражному суді позовів трудових колективів про визнан
ня недійсними актів про ліквідацію або реорганізацію
підприємства.
[п.7Листа від 06.06.94р. №01-8/368 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів»].
9. За необхідності накладення арешту на майно боржника -
товариства з обмеженою відповідальністю слід враховувати,
що учасники його несуть відповідальність тільки в межах їхніх
вкладів (стаття 50 Закону України «Про господарські товари
ства»), а не особистим майном.
[п.1.2 Листа від 22.11.94 р. №01-8/847 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
10. Відповідно до статей 12 та 13 Закону України «Про гос
подарські товариства» засновники та учасники товариства
вносять у статутний фонд внески, зокрема у вигляді будинків,
споруд, обладнання, цінних паперів, грошових коштів, які за
лишаються їхньою власністю. Крім того, засновники або учас
ники товариства можуть передати йому майно у власність. От
же, у разі відсутності у боржника достатніх коштів для задово
лення обгрунтованих вимог кредиторів, останні мають право
вимагати звернення стягнення на майно (грошові кошти)
боржника, які належать йому у вигляді внесків у статутний
фонд як засновнику або учаснику господарського товариства.
[п.11 Листа від 07.12.95 р. №01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
11. На майно, яке боржник передав у власність господарсь
кого товариства, не може бути звернено стягнення за його зо
бов'язаннями. При цьому слід мати на увазі деякі особливості
правового регулювання цього питання. Так, якщо особа є за-
сновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю, то його внесок складає частину статутного фонду і хоча він не втрачає права власності на цю частку, згідно з статтею 57 Закону України «Про господарські товариства», звернення стягнення на цю частку не допускається.
[п.11 Листа від 07.12.95 р. №01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
12. З метою задоволення своїх вимог за рахунок частки
боржника у статутному фонді такого товариства кредитор
перш за все має звернутися до товариства з' вимогою про
виділення частки боржника у порядку, передбаченому статтею
55 цього Закону. Якщо товариство ухиляється від задоволення
цієї вимоги, кредитор засновника (учасника) товариства
вправі звернутися до арбітражного суду за захистом своїх прав
та охоронюваних законом інтересів.
[п.11 Листа від 07.12.95 р. №01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
13. Крім звернення стягнення на частку боржника у статут
ному фонді товариства, кредитор вправі вимагати звернення
стягнення на частку майна товариства, належного боржникові
пропорційно його частки у статутному фонді (стаття 54 Зако
ну України «Про господарські товариства»). Цей принцип
звернення стягнення на майно (грошові кошти) боржника,
внесене до статутного фонду, застосовується до Товариства з
додатковою відповідальністю (останній абзац статті 65 Зако
ну) та до повного або командитного товариства (статті 73 та 77
Закону).
[п.11 Листа від 07.12.95 р. №01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів>>].
14. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Ук
раїні» регулює відносини, пов'язані не лише із створенням,
ліквідацією та реорганізацією промислово-фінансових груп,
але й з виробничо-господарською і фінансовою діяльністю,
пов'язаною з виконанням державної програми, з метою ре
алізації якої й було створено ПФГ. Тому при вирішенні спорів,
пов'язаних з укладанням, виконанням, зміною та розірванням
Генеральної угоди про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ, арбітражним судам слід керуватись нормами законодавства, що регулюють відповідні відносини, зокрема Цивільним кодексом України та антимонопольним законодавством.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
15. Головне підприємство і учасники ПФГ згідно зі статтею 2
Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні»
зберігають статус юридичної особи, а також незалежність у
здійсненні виробничої, господарської і фінансової діяльності.
У складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство.
ПФГ не має статусу юридичної особи.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
16. Головне підприємство і учасники ПФГ укладають Гене
ральну угоду про сумісну діяльність для виробництва кінцевої
продукції. Ця діяльність відповідно до статті 434 Цивільного
кодексу України є окремим видом сумісної діяльності.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
17. Сторони самостійно визначають умови Генеральної уго
ди, крім тих, що випливають з державних програм, з метою ре
алізації яких і створено ПФГ. Пункт 3 статті 2 Закону України
«Про промислово-фінансові групи в Україні» визначає істотні
умови Угоди, якими є: назва ПФГ; перелік затверджених у
встановленому законодавством порядку державних програм, з
метою реалізації яких створюється ПФГ; визначення головно
го підприємства ПФГ; кандидатура президента ПФГ; його пра
ва і обов'язки, порядок звільнення з посади; перелік учасників
ПФГ; перелік кінцевої продукції ПФГ, термін дії Угоди; інші
умови, передбачені законодавством, та ті, які визначають не
обхідними ініціатори створення ПФГ.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
18. Угода підлягає затвердженню постановою Кабінету
Міністрів України і набирає чинності з дня прийняття Кабінетом
Міністрів України постанови про створення (реєстрацію) ПФГ.
Отже, до моменту прийняття Кабінетом Міністрів України по-
станови про створення (реєстрацію) ПФГ в учасників ПФГ відсутні правові підстави вимагати виконання Угоди. Ініціатива укладання угоди може виходити від будь-якого з її учасників.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України -«Про промислово-фінансові групи в Україні»].
19. Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону України «Про про
мислово-фінансові групи в Україні» взаємні зобов'язання го
ловного підприємства і учасників ПФГ щодо виробництва
кінцевої продукції, а також взаємні зобов'язання учасників
ПФГ щодо виробництва проміжної продукції ПФГ оформлю
ються Генеральною угодою про сумісну діяльність з вироб
ництва кінцевої продукції ПФГ і двосторонніми угодами про
поставки проміжної продукції (або надання відповідних по
слуг). Цими угодами визначається взаємна відповідальність
сторін за порушення зобов'язань.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислова-фінансові групи в Україні»].
20. Укладаючи Генеральну угоду, сторони визначають
обов'язок кожного з учасників ПФГ щодо внесків, необхідних для
досягнення мети, з якою створюється ПФГ. Такими внесками мо
жуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг,
розробка і забезпечення проектною документацією тощо.
Відповідно до статті 432 Цивільного кодексу України усі ці внески
є спільною власністю учасників Угоди з визначенням часток
(долі) кожного. Тому в разі реорганізації або ліквідації ПФГ її
учасник має право вимагати повернення своєї частки спільного
майна в натурі або шляхом грошової компенсації, якщо виділ май
на в натурі неможливий без нерозмірної шкоди для його госпо
дарського призначення (стаття 115 Цивільного кодексу України).
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
21. В процесі дії Генеральної угоди кожний з її учасників
без згоди інших учасників ПФГ не має права розпоряджатися
своєю часткою у спільній власності. З метою реалізації дер
жавних програм право розпорядження спільним майном, у то
му числі шляхом його відчуження, має головне підприємство
ПФГ, за умови, що це передбачено Генеральною угодою.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислова-фінансові групи в Україні»].
22. Законом України «Про промислово-фінансові групи в
Україні» передбачено, що право діяти від імені ПФГ має ви
ключно головне підприємство ПФГ (пункт 2 статті 2 Зако
ну). Вимоги статті 431 Цивільного кодексу України щодо ви
дачі довіреності для ведення спільних справ у даному випад
ку не застосовуються. За таких обставин Головне
підприємство укладає угоди, пов'язані з досягненням мети, з
якою створена ПФГ, від власного імені, і саме набуває
цивільних прав і несе обов'язки за укладеними угодами.
В процесі їх виконання Головне підприємство не з його вини
і вини контрагента за угодами може мати певні витрати -
збитки (наприклад, податки, витрати з орендної плати, збит
ки у зв'язку з інфляційними процесами, експлуатаційні вит
рати тощо). У таких випадках воно має право, у тому числі
шляхом подання позову до арбітражного суду, вимагати їх
покриття усіма учасниками ПФГ, відповідно до статті 433
Цивільного кодексу України.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи о Україні»].
23. Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України «Про про
мислово-фінансові групи в Україні» рішення про створення
(реєстрацію) об'єднання та надання йому статусу ПФГ ухва
люється Кабінетом Міністрів України з метою реалізації дер
жавних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і
структурної перебудови економіки України, затверджених за
конами або постановами Верховної Ради України, і оформ
люється постановою.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
24. Рішення про створення (реєстрацію) транснаціональної
ПФГ виносить Кабінет Міністрів України лише за умов попе
реднього ухвалення міждержавного договору, що підлягає ра
тифікації Верховною Радою України. Міждержавним догово
ром про створення ПФГ повинні бути затверджені: Генераль
на угода про сумісну діяльність з виробництва кінцевої про
дукції ПФГ; назва ПФГ; головне підприємство ПФГ; вичерп
ний перелік учасників ПФГ; вичерпний перелік кінцевої про
дукції ПФГ; термін, на який створюється ПФГ; умови оподат
кування головного підприємства і учасників ПФГ відповідно
до закону України, гарантії (пункт 6 статті 3 Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні»).
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
25. Виключення (вихід) головного підприємства або учас
ника ПФГ із складу ПФГ згідно зі статтею 6 Закону України
«Про промислово-фінансові групи в Україні» здійснюється
шляхом прийняття постанови Кабінетом Міністрів України.
Виключення (вихід) із складу ПФГ головного підприємства
ПФГ тягне за собою реорганізацію ПФГ та її нову реєстрацію
відповідно до статті 3 цього Закону. Таким чином, раніше ук
ладена Генеральна угода про сумісну діяльність ПФГ з вироб
ництва кінцевої продукції втрачає юридичну силу з моменту
винесення Кабінетом Міністрів України постанови про ви
ключення (вихід) головного підприємства або учасника ПФГ
із складу ПФГ. Знов укладена Генеральна угода набирає чин
ності з дня прийняття Кабінетом Міністрів України постанови
про нову реєстрацію ПФГ.
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
26. Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про
промислово-фінансові групи в Україні» реорганізацію ПФГ
шляхом виключення (виходу) головного підприємства або
учасника із складу ПФГ Кабінет Міністрів України може
здійснювати у таких випадках: за поданням Головної держав
ної податкової інспекції України у разі більш як дворазового
порушення норм статей 4 і 5 цього Закону; припинення поста
новою або законом, прийнятими Верховною Радою України,
виконання Державної програми, з метою реалізації якої згідно
з статтею 3 цього Закону було створено ПФГ; у зв'язку з не
ефективною реалізацією ПФГ відповідних державних про
грам, а також у випадку використання головним під
приємством або учасником ПФГ пільг, наданих статтею 4 За
кону, не для виробництва кінцевої і проміжної продукції ПФГ
(пункт 5 статті 4 Закону).
[Інформаційний лист від 25.06.96 р. №01-8/234 «Про Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»].
27. За змістом пункту 1 статті 5 Закону України «Про під
приємства в Україні» та пункту 3 статті 6 Закону України
«Про власність» підставою для створення підприємства є рішення власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або трудового колективу. Порядок створення підприємства та його реєстрації визначається Законами України «Про підприємства в Україні» та «Про підприємство», а щодо окремих категорій підприємств - також іншими законодавчими актами України. Зокрема, господарські товариства відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» створюються на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності. При застосуванні цих норм необхідно враховувати, що Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.92 №24-92 «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» останнім заборонено бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм та видів, господарських товариств, кооперативів, за винятками, передбаченими у пунктах 1 і 7 цього Декрету.
[п.1 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
28. Законодавчі акти не встановлюють будь-яких спеціальних вимог щодо форми та змісту рішення про створення підприємства, тому при вирішенні спорів господарським судам слід виходити з того, що таке рішення має бути оформлене актом управління, виданим власником майна (уповноваженим ним органом) відповідно до його компетенції, визначеної чинним законодавством. Якщо засновників підприємства два чи більше, рішенням про створення підприємства є установчий договір. При цьому слід мати на увазі, що створення нового суб'єкта підприємницької діяльності та визначення його організаційно-правової форми регулюється не положеннями Цивільного кодексу України про сумісну діяльність, а іншими актами законодавства, зокрема Законами України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства».
[п.1 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
29. Установчий договір повинен укладатися у письмовій
формі, тому що чинне законодавство вимагає його подання
для здійснення державної реєстрації. Законодавство не
містить переліку обов'язкових реквізитів установчого догово
ру. Тому, вирішуючи питання про наявність договірних
взаємовідносин, господарським судам слід виходити з того, що
такий договір вважається укладеним, коли між сторонами у
належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, не
обхідних для його виконання (стаття 153 Цивільного кодексу
України). Деякі з умов випливають з чинного законодавства,
зокрема частини другої статті 26, статей 67 і 76 Закону Ук
раїни «Про господарські товариства». Щодо установчого дого
вору застосовуються загальні норми цивільного законодавст
ва про угоди та зобов'язання.
/я. 1 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Яро деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
30. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про підприємства
в Україні» підприємства можуть створюватися внаслідок
примусового поділу іншого підприємства відповідно до анти-
монопольного законодавства України. Такий поділ може за
стосовуватися лише на підставах і в порядку, встановленому
Законом України «Про захист економічної конкуренції».
Цією нормою Закону України «Про підприємства в Україні»
передбачена також можливість створення підприємств у ре
зультаті виділення зі складу діючого підприємства, ор
ганізації одного або кількох структурних підрозділів або" на
базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх
трудових колективів і за наявності згоди власника чи уповно
важеного ним органу.
[п.2 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
31. Створення підприємств та господарських товариств,
75 і більше відсотків майна яких належить державі, шляхом
поділу іншого підприємства або виділення структурних
підрозділів (одиниць) повинне здійснюватися з дотриманням
вимог Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань
та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць,
затвердженого наказом Мінекономіки України, Мінстату України та Антимонопольного комітету України від 20.04.94 №43/79/5. При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням норми статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні», господарським судам слід враховувати, що згода власника (уповноваженого ним органу) на створення підприємства на базі структурної одиниці діючого об'єднання також є актом управління і повинна мати ясний і недвозначний характер; нею не може вважатися, зокрема, згода власника (уповноваженого ним органу) на перереєстрацію підприємства з ініціативи трудового колективу.
[п.2 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
32. У разі відмови власника (уповноваженого ним органу) у
виділенні зі складу об'єднання структурної одиниці, яка є юри
дичною особою, вона вправі звернутися до господарського су
ду з позовом про визнання відповідного рішення власника
(уповноваженого ним органу) недійсним. Однак чинне законо
давство не надає такого права тим структурним підрозділам
об'єднань, які хоча і є суб'єктами господарювання, але не мають
статусу юридичної особи, а так само і структурним підрозділам
підприємств, оскільки ці підрозділи відповідно до абзацу тре
тього пункту 1 статті 1 Закону України «Про підприємства в
Україні» також не є юридичними особами.
[п.2 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Ь створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
33. Чинне законодавство України, зокрема, пункт 1 статті З
і пункт 1 статті 5 Закону України «Про підприємства в Ук
раїні» та частина перша статті 4 Закону України «Про госпо
дарські товариства» передбачають необхідність погодження у
ряді випадків рішень про створення, реорганізацію суб'єктів
підприємницької діяльності з Антимонопольним комітетом
України. Такі випадки передбачені постановою Кабінету
Міністрів України від 11 листопада 1994 року №765 «Про за
провадження механізму запобігання монополізації товарних
ринків», а щодо господарських товариств - Положенням про
холдінгові компанії, що створюються у процесі корпоратизації
та приватизації, затвердженим Указом Президента України від 11 травня 1994 року №224.
[п.З Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
34. Рішення про створення об'єднання потребує згоди Ан-
тимонопольного комітету України в усіх випадках. Порядок
розгляду заяв на одержання згоди визначається нормативни
ми актами Антимонопольного комітету України.
[п.З Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
35. У разі відмови Антимонопольного комітету України у на
данні згоди на створення, реорганізацію суб'єкта підприємниць
кої діяльності засновник останнього, який є юридичною особою,
вправі звернутися до господарського суду із заявою про визнан
ня недійсним відповідного рішення (розпорядження) Антимо
нопольного комітету України.
[п.З Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
36. Відповідно до статті 6 Закону України «Про підприємства в
Україні», статті 6 Закону України «Про господарські товариства»
підприємство (товариство) вважається створеним і набуває прав
юридичної особи з дня його державної реєстрації. Частиною пер
шою статті 8 Закону України «Про підприємництво» передбачено,
що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності про
водиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті Ради на
родних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастопо
ля державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем про
живання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Чин
не законодавство пов'язує державну реєстрацію з внесенням даних
з реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності (яка
водночас є заявою про державну реєстрацію) до Реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності та видачею свідоцтва про державну
реєстрацію встановленого зразка.
[п.4 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
22-304 17
37 Рішення відповідного органу виконавчої влади про
реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності з місцезна
ходженням за межами підвідомчої цьому оріанові території
може бути за позовом Іншого суб'єкта підприємницької
діяльності або прокурора визнане недійсним як таке, що
прийняте з перевищенням компетенції Орган, на який покла
дено здійснення державної реєстрації, не вправі делегувати ці
функції Іншим органам, структурним підрозділам, хоча б І
наділеним статусом юридичної особи, або посадовим особам
за дорученням Що ж до видачі свідоцтва про державну
реєстрацію, то вона може покладатись на структурний
підрозділ чи посадову особу згідно з розподілом функціо
нальних обов'язків, оскільки свідоцтво є похідним від відпо
відного рішення
[п 4 Роз'яснення від 12 09 96 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
38 Порядок державної реєстрації підприємств незалежно
від їх організаційних форм І форм власності визначається По
ложенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємниць
кої діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 25 05 98 №740 з подальшими змінами І доповнен
нями (далі - Положення) Перелік документів, що подаються
для державної реєстрації, наведений у частині другій статті 8
Закону України «Про підприємництво» та пункті 3 Положен
ня, є вичерпним
[п 4 Роз'яснення від 12 09 96 р №02-5/334 -«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
39 Якщо у державній реєстрації суб'єкта підприємниць
кої діяльності відмовлено або п не проведено за наявності
усіх необхідних для цього документів у встановлений строк
(не більше п'яти робочих днів), засновник суб'єкта
підприємницької діяльності, який є підприємством чи ор
ганізацією у розумінні статті 1 Господарського процесуаль
ного кодексу України, вправі відповідно до частини двадцять
другої статті 8 Закону України «Про підприємництво» звер
нутися до господарського суду з заявою про визнання
недійсним акта відповідного органу про відмову в реєстрації
суб'єкта підприємницької діяльності або про спонукання його провести таку реєстрацію
[п 4 Роз'яснення від 120996 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
40 Відповідно до чинного законодавства, зокрема, частини
дванадцятої статті 8 Закону України «Про підприємництво»,
перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійсню
ється в порядку, встановленому для його реєстрації При
вирішенні спорів, пов'язаних Із створенням (реєстрацією)
підприємств, господарським судам необхідно враховувати, що
згідно з пунктом 20 Положення перереєстрації потребує лише
зміна назви, організаційно-правової форми або форми влас
ності суб'єктів підприємництва Оскільки вчинення зазначе
них дій не охоплюється поняттям реорганізації підприємства,
то здійснення заходів щодо перереєстрації останнього не тягне
за собою правових наслідків у вигляді виключення його з дер
жавного реєстру України
[п 4 Роз'яснення від 120996 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
41 Чинне законодавство не передбачає реєстрації відособ
лених підрозділів підприємств (філіалів, представництв то
що) Тому вимоги органів, які здійснюють державну
реєстрацію, щодо подання для такої реєстрації положень про
відособлені підрозділи та Інших документів, що стосуються
діяльності останніх, повинні оцінюватися господарськими су
дами при вирішенні спорів як таю, що не відповідають законо
давству І не породжують правових наслідків
[п5 Роз'яснення від 120996 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
42 Як виняток обов'язкову реєстрацію встановлено для
представників Іноземних суб'єктів господарської діяльності,
що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території
України (стаття 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну
діяльність») Реєстрація здійснюється Міністерством еко
номіки України відповідно до Інструкції про порядок
реєстрації представництв Іноземних суб'єктів господарської
2-2304 19
діяльності в Україні, затвердженої наказом МЗЕЗторгу України від 18 01 96 №30 У разі відмови у реєстрації або неприйняття рішення про реєстрацію у встановлений строк Іноземний суб'єкт господарської діяльності вправі звернутися до господарського суду Із заявою відповідно про визнання недійсним рішення про відмову у реєстрації або про спонукання Мінекономіки України здійснити реєстрацію представництва
[п 5 Роз'яснення від 120996 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
43 Здійснення ліквідації І реорганізації (злиття, поєднан
ня, поділу, виділення, перетворення) підприємства віднесено
до компетенції власника (уповноваженого ним органу), а у ви
падках, передбачених Законом України «Про підприємства в
Україні», - власника за участю трудового колективу чи органу,
уповноваженого створювати відповідні підприємства, або су
ду чи господарського суду, а щодо господарських товариств -
до компетенції їх вищих органів, суду чи господарського суду
[п 9 Роз'яснення від 12 09 96 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
44 У разі прийняття рішень про реорганізацію або
ліквідацію підприємства державними чи Іншими органами, які
не є власниками майна або не мають від них відповідних повно
важень, такі рішення за позовами самих підприємств або одно
го чи кількох їх засновників повинні визнаватись недійсними
[п9 Роз'яснення від 120996 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
45 Прийняті Антимонопольним комітетом України чи йо
го територіальними відділеннями постанови про примусовий
поділ монопольних утворень (стаття 16 Закону України «Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності») є не рішеннями
про реорганізацію цих утворень, а підставами для п здійснен
ня на розсуд самого утворення за умови усунення його моно
польного становища на ринку
[п 9 Роз'яснення від 120996 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов 'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
46 Відповідно до пункту 4 статті 34 Закону України «Про під
приємства в Україні» та статті 22 Закону України «Про госпо
дарські товариства» підприємство вважається реорганізова
ним з моменту виключення його з державного реєстру Ук
раїни (господарське товариство - з моменту внесення запису
про припинення його діяльності до державного реєстру)
[п 10 Роз'яснення від 120996 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
47 У разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент
переходу майна та відповідних прав І обов'язків до нових
підприємств визначається, якщо Інше не передбачено законом
чи постановою про реорганізацію, днем підписання передаточ
ного або розподільного акту чи балансу (частина друга статті
37 Цивільного кодексу України), І тому може не співпадати у
часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто
виключення його з державного реєстру Якщо в розподільному
акті (балансі) відображено лише розподіл майна, а дані про
розподіл кредиторської І дебіторської заборгованості відсутні,
розподіл заборгованості за наявності спору здійснюється між
новоутвореними підприємствами пропорційно вартості отри
маного ними майна
[п 10 Роз'яснення від 12 09 96 р №02 5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
48 Нові підприємства, до яких в результаті реорганізації
перейшли майнові зобов'язання, несуть за ними матеріальну
відповідальність І у випадку, якщо прийняте ними майно не
покриває вимог кредиторів у межах, визначених установчими
документами про реорганізацію правопопередника Перетво
рення державного підприємства на підприємство, засноване
на Іншій формі власності, не припиняє його зобов'язань
[п 10 Роз'яснення від 12 09 96 р №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
49 Вирішуючи питання про правонаступництво, потріб
но мати на увазі, що запис в установчих документах про пра
вонаступництво має Істотне значення для визнання право-
наступництва Однак суттєве значення мають також фак-
тично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступ-ництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.
[п.10 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
50. Порядок і умови реорганізації об'єднань, створених
підприємствами на добровільних засадах згідно зі статтею З
Закону України «Про підприємства в Україні», визначаються
установчими документами про створення об'єднань. Тому
рішення державних органів, уповноважених управляти дер
жавним майном, про реорганізацію чи ліквідацію таких
об'єднань повинні визначатися недійсними як такі, що прий
няті з перевищенням повноважень і не відповідають чинному
законодавству.
[п.11 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
51. Здійснення реорганізації підприємств, заснованого
на колективній формі власності, становить компетенцію йо
го вищого органу управління (загальних зборів, конфе
ренції тощо). Тому прийняття одним чи кількома з його
структурних підрозділів рішення щодо поділу підприємст
ва, виділення з його складу тощо без згоди цих вищих ор
ганів управління повинне визнаватися таким, що супере
чить чинному законодавству, оскільки порушує права ко
лективного власника.
[п. 12 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
52. Відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України «Про влас
ність» у разі прийняття державним органом, уповноваженим
управляти державним майном, рішення про реорганізацію чи
ліквідацію державного підприємства трудовий колектив
вправі вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його на інше підприємство, засноване на колективній власності.
[п.13 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 •«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
53. У передачі в оренду майна державних підприємств та ор
ганізацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Авто
номній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності,
їх структурних підрозділів може бути відмовлено лише з підстав,
передбачених законом, зокрема, пунктом 4 статті 9 Закону Ук
раїни «Про оренду державного та комунального майна».
[п.13 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
54. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про оренду дер
жавного та комунального майна» припинення діяльності
підприємства, майно якого передане в оренду, здійснюється
шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря з да
ти видання про це відповідного наказу органу, уповноважено
го управляти майном.
[п.14 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
55. Відповідно до підпункту «в» частини четвертої статті 19
Закону України «Про господарські товариства» товариство
ліквідується на підставі рішення господарського суду за по
данням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі
систематичного або грубого порушення ним законодавства. У
процесі вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зазна
ченої норми, господарським судам необхідно з'ясовувати, по-
перше, чи віднесено чинним законодавством до компетенції
органу, що подає позов, здійснення контролю за діяльністю
відповідача і, по-друге, наявність у такого органу права на
звернення з позовом до господарського суду (частина друга
статті 1 Господарського процесуального кодексу України).
[п.16 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
56. Такими, що систематично порушують законодавство,
слід вважати господарські товариства, які раніше двічі допус
кали порушення законодавства і вчинили його знову, незалеж
но від того, чи притягалися вони до відповідальності за попе
редні порушення. Як виняток з урахуванням конкретних об
ставин, пов'язаних із характером вчиненого порушення зако
нодавства, причин його здійснення, тривалості у часі та
наслідків систематичним може бути визнане і повторне пору
шення законодавства.
[п. 16 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
57. Грубим може вважатися одноразове порушення законо
давства, яке свідчить про явне і умисне нехтування його вимо
гами з боку товариства (наприклад, здійснення без ліцензії та
ких видів господарської діяльності, що підлягають ліцензу
ванню відповідно до чинного законодавства) та/або потягло
наслідки у вигляді значної шкоди, завданої державі, юридич
ним чи фізичним особам. Оцінюючи, наскільки шкода є знач
ною, слід виходити з конкретних обставин справи, враховую
чи, зокрема, розмір витрат, які зробила юридична (фізична)
особа, що зазнала шкоди, чи має зробити для усунення згада
них наслідків. На підтвердження факту порушення та розміру
шкоди можуть подаватися будь-які докази з додержанням ви
мог щодо їх належності, зокрема акти та інші матеріали пе
ревірок, прийняті за їх підсумками акти державних та інших
органів (рішення, постанови, накази тощо), документи, що
свідчать про застосування до підприємства штрафних та
фінансових санкцій і т. ін. У розгляді справ, пов'язаних із
ліквідацією підприємств, господарському суду необхідно
здійснювати оцінку усіх фактичних обставин, за яких вчинено
порушення, і можливі наслідки задоволення позову, у тому
числі для інших юридичних осіб та громадян.
[п.16 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
58. Відповідно до пункту 2 статті 34 Закону України «Про
підприємства в Україні» підприємство ліквідується у випадку,
якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі доку-
менти і рішення про створення підприємства. У цих випадках господарським судом вирішується спір не про ліквідацію підприємства, а про визнання недійсними установчих документів підприємства чи рішення про його створення. Відповідний позов може бути поданий державним органом, що згідно з чинним законодавством здійснює контроль за діяльністю підприємства, прокурором, органом, що здійснює державну реєстрацію, а також будь-яким підприємством чи організацією, яка вважає порушеними свої права чи охоронювані законом інтереси в зв'язку із створенням (державною реєстрацією) відповідного підприємства, тоді як позов про ліквідацію підприємства може бути поданий лише у випадках, прямо передбачених законом.
[п.17 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
59. Підставами для визнання недійсними рішень про ство
рення підприємств чи їх установчих документів можуть бути,
зокрема, вчинені при оформленні цих документів порушення
чинного законодавства, які позбавляють їх юридичної сили;
невідповідність фактичним обставинам вміщених в установ
чих документах відомостей щодо виду підприємства та форми
власності, на якій воно засновано.
[п. 17 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
60. Скасування державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності, передбачене частиною одинадця
тою статті 8 Закону України «Про підприємництво», тягне ті ж
правові наслідки, що й ліквідація підприємства.
[п.18 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
61. Судовий порядок скасування державної реєстрації
суб'єктів підприємницької діяльності встановлений для ви
падків: визнання недійсними або такими, що суперечать чин
ному законодавству, установчих документів; здійснення діяль
ності, що суперечить установчим документам та чинному за
конодавству України; несвоєчасного сповіщення суб'єктом
підприємницької діяльності про зміну своєї назви, ор-
ганізаційно-правової форми, форми власності та місцезнаходження; визнання підприємства банкрутом; неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством. У таких випадках орган, який здійснив державну реєстрацію підприємства, не має права скасувати власне рішення про реєстрацію. У разі скасування такого рішення відповідні дії органу державної реєстрації слід визнавати такими, що не відповідають чинному законодавству і не породжують для підприємства будь-яких правових наслідків.
[п.18.1 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
62. У разі виникнення спору про визнання установчих до
кументів підприємства недійсними позов може бути поданий
на підставі як пункту 2 статті 34 Закону України «Про
підприємства в Україні», так і частини вісімнадцятої статті 8
Закону України «Про підприємництво», тобто про скасування
державної реєстрації.
[п.18.1.1 Роз'яснення від 12.09.96р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
63. Обов'язок доведення обставин, пов'язаних із здійснен
ням діяльності, що суперечить чинному законодавству чи ус
тановчим документам, покладається на позивача. Згідно із ча
стиною першою статті 26 Цивільного кодексу України юри
дична особа має цивільну правоздатність відповідно до вста
новлених цілей її діяльності. Отже, такою, що суперечить ус
тановчим документам, може вважатися діяльність підприємства,
яка не відповідає цілям його створення, зазначеним у статуті
(установчому договорі). Діяльністю, що суперечить чинному
законодавству, може бути визнана діяльність, яка заборонена
законом (наприклад, укладання угод стосовно предметів, ви
лучених з цивільного обігу, здійснення підприємницької
діяльності без відповідної ліцензії тощо). Підставою для ска
сування державної реєстрації підприємства є постійне протя
гом певного періоду часу здійснення такої діяльності. Окремі
порушення чинного законодавства, яких припускалося
підприємство у здійсненні діяльності, що сама по собі не супе-
речить закону, не тягнуть за собою правових наслідків у вигляді скасування його державної реєстрації.
[п.18.1.2 Роз'яснення від 12.09.96р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
64. Відповідно до частини сімнадцятої статті 8 Закону України «Про підприємництво» орган державної реєстрації може звернутися до господарського суду з позовом про скасування державної реєстрації у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності вимоги щодо повідомлення цього органу у семиденний строк про зміну свого місцезнаходження (частина шістнадцята цієї ж статті). Позивач згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен подати докази того, що суб'єкт підприємницької діяльності фактично змінив своє місцезнаходження. Такими доказами можуть бути відповідні акти, складені працівниками органів, що здійснюють контроль за діяльністю цих суб'єктів, довідки органів управління житлово-комунальним господарством або орендодавців за договором оренди державного майна про фактичну відсутність суб'єкта підприємницької діяльності за його місцезнаходженням тощо, у сукупності з іншими доказами, які підтверджують його фактичне місцезнаходження -довідками та квитанціями відділень зв'язку, рекламними оголошеннями, транспортними накладними, платіжними документами та ін. Необхідно враховувати, що саме лише припинення підприємницької діяльності за відсутності доказів зміни суб'єктом підприємницької діяльності свого місцезнаходження без своєчасного сповіщення про це реєструючого органу не є підставою для прийняття рішення про скасування державної реєстрації. Господарським судам слід мати на увазі, що відповідно до статті ЗО Цивільного кодексу України місцем знаходження юридичної особи визнається місцезнаходження її постійно діючого органу. Тому підставою для скасування державної реєстрації може бути лише несповіщення в установлений строк про зміну саме цієї адреси, а не адрес окремих виробничих підрозділів суб'єкта підприємницької діяльності.
[п.18.1.3 Роз'яснення від 12.09.96р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
65. У разі несвоєчасного сповіщення суб'єктом під
приємницької діяльності про зміну його назви, ор
ганізаційної форми і форми власності (частина одинадцята
статті 8 Закону України «Про підприємництво») позов про
скасування державної реєстрації може бути подано орга
ном, що здійснює таку реєстрацію, а також прокурором чи
його заступником (частина перша статті 2 Господарського
процесуального кодексу України). Слід мати на увазі, що
зміна складу учасників господарського товариства або
зміна засновника приватного підприємства не тягнуть за
собою зміни організаційної форми, а так само не змінюють
форми власності. Такі зміни не є підставою для пере
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, і отже, не
повідомлення про них не може вважатися підставою для
скасування державної реєстрації.
[п.18.1.4 Роз'яснення від 12.09.96р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
66. У вирішенні спорів, пов'язаних зі скасуванням держав
ної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку з
неподанням ним протягом року податкових декларацій, доку
ментів бухгалтерської звітності, господарські суди повинні
враховувати таке. Строки подання відповідних документів
встановлено згідно з Порядком подання фінансової звітності,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
28.02.2000 №419, а також наказом Державної податкової
адміністрації України від 08.07.97 №214 (з подальшими зміна
ми і доповненнями), яким затверджено Порядок складання
декларації про прибуток підприємства. Таким чином, рік, про
тягом якого суб'єкт підприємницької діяльності не звітував
перед податковим органом, повинен обчислюватись з дати, ко
ли необхідну звітність було подано востаннє. За змістом пунк
ту 17 частини першої статті 11 Закону України «Про держав
ну податкову службу в Україні» позови про скасування дер
жавної реєстрації у випадках неподання необхідних доку
ментів вправі подавати органи цієї служби.
[п.18.1.5 Роз'яснення від 12.09.96р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
67. В тих випадках, тобто коли для скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не встановле
но судового порядку, рішення про скасування державної
реєстрації може бути визнане недійсним в порядку, передбаче
ному законодавством.
[п.18.2 Роз'яснення від 12.09.96р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
68. Чинне законодавство, зокрема, пункт 1 статті 3, пункт 1
статті 5 і пункт 1 статті 34 Закону України «Про підприємства
в Україні», статті 4 і 19 Закону України «Про господарські то
вариства», передбачає у ряді випадків необхідність погоджен
ня рішень про створення, реорганізацію і ліквідацію (припи
нення діяльності) підприємств з антимонопольними органа
ми. Такі випадки передбачені постановою Кабінету Міністрів
України від 11.11.94 №765 «Про запровадження механізму за
побігання монополізації товарних ринків» (у редакції поста
нови Кабінету Міністрів України від 26.05.97 №499), а щодо
господарських товариств - Положенням про холдингові ком
панії, що створюються в процесі корпоратизації та привати
зації, затвердженим Указом Президента України від 11.05.94
№224. Порядок розгляду заяв на одержання згоди визна
чається Антимонопольним комітетом України.
[п.19 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
69. У разі відмови Антимонопольного комітету України чи
його органу у наданні згоди на створення, реорганізацію,
ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності засновник ос
таннього, який є підприємством чи організацією у розумінні
частини першої статті 1 Господарського процесуального ко
дексу України, вправі звернутися до господарського суду із за
явою про визнання недійсним відповідного акта Антимоно
польного комітету України.
[п.19 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
70. У разі відсутності згоди Антимонопольного комітету Ук
раїни чи його органу на створення, реорганізацію або ліквідацію
суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 №33-р, акт державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або рішення про його реорганізацію чи ліквідацію мають визнаватися недійсними.
[п.19 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
71. Створення господарським судом ліквідаційної комісії
та проведення ліквідаційної процедури, за винятком випадків,
зазначених у Законі України «Про відновлення платоспро
можності боржника або визнання його банкрутом», і здійснен
ня контролю за процесом ліквідації підприємства Господарсь
ким процесуальним кодексом України не передбачено.
Обов'язки щодо здійснення ліквідації підприємства не можуть
покладатися господарським судом на орган, який здійснив
державну реєстрацію цього підприємства, у тому числі і в тих
випадках, коли судове рішення про скасування такої
реєстрації прийнято за позовом зазначеного органу.
[п.20 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
72. Відповідно до пункту 2 статті 35 Закону України «Про
підприємства в Україні» ліквідаційна комісія зобов'язана про
вести роботу по стягненню дебіторської заборгованості
підприємству і виявленню претензій кредиторів з повідомлен
ням останніх про ліквідацію підприємства.
[п.21 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
73. В період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке
ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи. Водночас
ліквідаційна комісія не є юридичною особою і отже може бути
учасником судового процесу на загальних підставах. Тому як
що організація-кредитор вважає, що ліквідаційна комісія He-
обгрунтовано відхилила її вимогу до підприємства, що
ЗО
ліквідується, вона вправі до виключення останнього з державного реєстру України звернутися в установленому порядку з позовом до цього підприємства.
[п.21 Роз'яснення aid 12.09.96 p. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»]
74. Претензії та позовні заяви, не пред'явлені (не подані) до
виключення підприємства з державного реєстру, хоча б по них
не закінчився строк позовної давності, задоволенню не підля
гають. Те саме стосується позовів, поданих до господарського
суду з пропуском передбаченого пунктом 3 статті 36 Закону
України «Про підприємства в Україні» місячного строку від
дня одержання повідомлення про повне або часткове невиз
нання претензії кредитора до ліквідовуваного підприємства.
[п.21 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
75. У разі незгоди підприємства з рішенням про його реор
ганізацію чи ліквідацію воно має право звернутися до госпо
дарського суду з заявою про визнання такого рішення недійсним
також до моменту виключення його з державного реєстру.
[п.21 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
76. Підприємство вважається створеним з дня його державної
реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з мо
менту виключення його з державного реєстру України. Частина
дев'ятнадцята статті 8 Закону України «Про підприємництво»
пов'язує втрату підприємством статусу юридичної особи із ви
ключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Отже саме лише визнання господарським судом недійсними уста
новчих документів підприємства та/або рішення про створення
підприємства, а також прийняття господарським судом рішення
про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними уго
ди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи
організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
[п.22 Роз'яснення від 12.09.96 р. №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»].
77. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від
28.12.94 №812/94 дивіденди або інші надходження від прибут
ку на частку державного майна, переданого до статутних
фондів суб'єктів підприємницької діяльності, перераховують
ся державним підприємствам, частка майна яких передана до
статутних фондів. На акціонерні товариства, у статутному
фонді яких є частка державного майна, дія цього Указу не по
ширюється, і тому вони зобов'язані були у 1995 році, згідно з
пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 30.04.93
№44-93, перерахувати до бюджету дивіденди або інші надход
ження від прибутку на частку державного майна, переданого
до їхніх статутних фондів засновниками.
[п.4 Листа від 30.09.96р. №01-8/342 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
78. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Закону Ук
раїни «Про підприємства в Україні» у випадках визнання
недійсними або такими, що суперечать чинному законодавст
ву, установчих документів, державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності може бути скасовано в судовому
порядку. Оскільки суб'єкт підприємницької діяльності подає
для державної реєстрації пакет документів, зазначений у цій
статті, заінтересована сторона повинна звертатись з заявою
про визнання недійсним усього пакету установчих документів
і скасування державної реєстрації суб'єкта підприємництва.
[п.9 Листа від 30.09.96 р. №01-8/342 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
79. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про банкрутство»
кредитор подає письмову заяву за майновими вимогами до
боржника. Зазначена норма не носить імперативного характе
ру. Тому та обставина, що кредитор не звернувся в арбітраж
ний суд з відповідною заявою, не позбавляє його права зверну
тися до ліквідкому в порядку, передбаченому статтею 36 Зако
ну України «Про підприємства в Україні».
[п.11.6Листа від 30.09.96р. №01-8/342 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
80. Чинне законодавство України, у тому числі Цивільний
кодекс України, Закон України «Про підприємства в Україні»,
не визначає поняття «дочірнє підприємство» і не передбачає особливостей створення таких підприємств. Отже, створення, реорганізація, ліквідація, а також діяльність дочірнього підприємства, тобто такого, яке засновано іншим («материнським») підприємством, регламентуються загальними нормами Законів України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та ін.
/я. 1 Листа 24.01.97р. №01-8/23 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
81. У відповідності зі статтею 16 Закону України «Про гос
подарські товариства» таке товариство має право змінювати
свій статутний фонд з обов'язковим внесенням цих змін до ус
тановчих документів. Але згаданий Закон не вимагає від уже
створеного господарського товариства змінювати статутний
фонд кожного разу, коли змінюється мінімальний розмір за
робітної плати.
[п.1.3 Листа від 15.05.97 р. №01-8/167 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
82. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про господарські
товариства» права юридичної особи ці товариства набувають з
дня їх державної реєстрації. Названа стаття не ставить мож
ливість реєстрації у залежність від характеру чи виду їх діяль
ності, крім заборонених чинним законодавством України.
Проте страхові компанії або товариства, набувши статусу
юридичної особи з дня державної реєстрації, вправі розпочати
страхову діяльність лише за умови внесення їх до Єдиного
державного реєстру страховиків (перестраховиків) чи держав
ного реєстру страхових та перестрахових брокерів (пункт 1
статті 36 Закону України «Про страхування») та одержання
ліцензії спеціального уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю
(стаття 38 цього ж Закону).
[п.2 Листа від 24.11.97р. №01-8/452 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав