Читайте также:
|
Мета: Набути практичних навиків по технічному обслуговуванню акумуляторної батареї
Обладнання: Акумуляторна батарея, ареометр, термометр, навантажувальна вилка, скляна трубка діаметром 5 мм, акумуляторний зарядний пристрій.
1. Теоретичні відомості
1. Визначення ступеня зарядженості акумуляторної батареї
Ступінь зарядженості акумуляторної батареї перевіряють вимірюванням густини електроліту, приведеної до температури +25°С. Залежно від кліматичних районів експлуатації автомобіля і пори року використовується електроліт різної густини (табл.1). Якщо при вимірюванні густини електроліту температура не +25°С, необхідно внести поправку відповідно до табл. 2.
Таблиця 1. Густина електроліту залежно від пори року і кліматичних умов.
| Макро кліматичний район | Кліматичний район (ГОСТ 16350-80) | Середньомісячна температура повітря в січні, °С | Пора року | Густина електроліту, приведена до температури 25 °З, г/см3 | |
| для нової акумуляторної батареї | для зарядженної акумуляторної батареї | ||||
| Холодний | Дуже холодний Холодний | Від -50 до -30 Від-30 до-15 | Зима Літо Круглий Рік | 1,28 1,24 1,26 | 1,30 1,26 1.23 |
| Помірний | Помірний Жаркий сухий Теплий вологий | Від-15 до-3 Від-15 до 4 | Круглий рік. | 1,24 1,22 1,20 | 1,26 1,24 1,22 |
Таблиця 2. Поправка при вимірюванні густини електроліту (г/см) залежно від його температури
| Температура электроліта,°С | +45 | +30 | + 15 | -15 | -30 | -45 | |
| Поправка | +0,02 | +0,01 | -0,01 | -0,02 | -0,03 | -0,04 |
Різниця густини електроліту в елементах однієї акумуляторної батареї не повинна перевищувати 0,01 г/см3. Інакше необхідно долити електроліт густиною 1,4 г/см3 або дистильовану воду. Електроліт густиною 1,4 г/см3 можна доливати тільки тоді, коли акумуляторна батарея повністю заряджена.
Густину електроліту в елементах акумуляторної батареї слід вимірювати після доливання електроліту або дистильованої води, причому двигун повинен достатній час попрацювати при середній частоті обертання колінчастого валу, а електроліт рівномірно перемішатися.
Необхідно стежити за станом акумуляторних батарей, розряджену батарею більш ніж на 25 % взимку і 50 % влітку необхідно зарядити, знявши з автомобіля. У разі потреби частого заряджання акумуляторної батареї необхідно обов'язково виявити і усунути причину. Систематична недозарядка акумуляторної батареї значно знижує термін її служби і негативно позначається на пускових якостях двигуна.
2. Перевірка рівня електроліту
Однією з найважливіших умов надійної роботи акумуляторної батареї є підтримка необхідного рівня електроліту в її елементах. Рівень електроліту в кожній секції моноблоку повинен бути на 10—15 мм вище за запобіжний щиток, встановлений над сепараторами.
Для полегшення контролю рівня електроліту у заливної горловини акумуляторних батарей знизу є покажчики — тубуси, що входять всередину акумуляторної батареї. Нижній зріз тубуса знаходиться на необхідній відстані від запобіжного щитка. Рівень електроліту вважається достатнім, якщо поверхня електроліту торкається нижнього торця тубуса горловини. При цьому на електроліті утворюється чітко видимий меніск. Якщо рівень електроліту, нижче вказаного через випліскування, необхідно долити дистильованої води.
Перевіряти рівень електроліту рекомендується на зарядженій акумуляторній батареї, яка добре остигла, або після тривалої поїздки, оскільки в цьому випадку відбувається «кипіння» електроліту, підвищення його температури і випаровування дистильованої води.
У разі перевищення рівня електроліту його слід зменшити за допомогою гумової груші, оскільки випліскування може привести до корозії деталей кріплення і окислення дротів.
3. Зарядка акумуляторних батарей
Зарядку акумуляторних батарей слід проводити в акумуляторних цехах або в добре провітрюваних приміщеннях. Для зарядки використовують пристрої BCA-III з твердим селеновим випрямлячем, сила струму до 8 А, або ВСА-5. сила струму до 12 А. Для прискореної зарядки застосовують пересувну установку Э-410. На рис. 1 показані випрямні зарядні пристрої
Рис. 1. Випрямні зарядні пристрої:
а - вітчизняного виробництва; б — імпортне; в — пересувна (на візку) електросилова установка для зарядки акумуляторних батарей і пуску двигунів
3. Приведення сухозарядженої акумуляторної батареї в робочий стан
Для приведення акумуляторної батареї в робочий стан необхідно:
- видалити герметизатор вентиляційних отворів;
- залити електроліт необхідної густини до необхідного рівня;
- витримати час (2 год) для просочення електродів;
- перевірити технічний стан акумуляторної батареї: зміряти густину і температуру електроліту;
- провести при необхідності заряджання батареї з подальшою перевіркою її стану і корекцією густини і рівня електроліту.
При заливці сухозарядженої акумуляторної батареї можна скористатися готовим електролітом, що є у продажу, густиною 1,27 або 1,28 г/см3. Проте враховуючи, що оптимальна густина електроліту залежить від умов експлуатації, виникає необхідність приготування електроліту необхідної густини і корекції його густини. У таблиці приведені співвідношення компонентів для отримання електроліту необхідної густини.
Кількість дистильованої воли, сірчаної кислоти або концентрованого електроліту, необхідне для приготування 1 л електроліту різної густини
Таблиця 3. Показники акумуляторної батареї
| Густина електроліту, приведена до температури +25°С, г/см3 | Температура замерзання електроліту °С | Кількість компонентів при використовуванні сірчаної кислоти густиною 1,83 г/см3, л | Кількість компонентів при використовуванні електроліту густиною 1,4 г/см3, л | ||
| 1,2 | -30 | 0.859 | 0,2 | 0,547 | 0,476 |
| 1,21 | -34 | 0,849 | 0,211 | 0,519 | 0,5 |
| 1,22 | -38 | 0,839 | 0,221 | 0,491 | 0,524 |
| 1,23 | -42 | 0.829 | 0,231 | 0,465 | 0,549 |
| 1,24 | -50 | 0.319 | 0,242 | 0,438 | 0.572 |
| 1,25 | -55 | 0.809 | 0,253 | 0,41 | 0,601 |
| 1,26 | -58 | 0.8 | 0,263 | 0,382 | 0.624 |
| 1,27 | -60 | 0.791 | 0,274 | 0.357 | 0,652 |
| 1,28 | -64 | 0,781 | 0,285 | 0.329 | 0,679 |
Оскільки при попаданні кислоти на шкіру можливі опіки, при приготуванні електроліту необхідно вживати наступні заходи обережності.
Для приготування електроліту необхідно використовувати посудину, паличку або ложечку для розмішування з кислотостійких матеріалів (пластмас, ебоніту, кераміки, фарфору). Не можна використовувати металеві місткості через їх окислення і скляні, оскільки скло може розтріскатися при нагріві електроліту в процесі його приготування. Необхідно одягати гумові рукавички і захисні окуляри. При попаданні кислоти або електроліту на відкриті ділянки тіла необхідно негайно нейтралізувати її за допомогою 10 %-го розчину аміаку (нашатирного спирту) або кальцинованої соди, а потім змити її залишки великою кількістю води.
При змішуванні кислоти і дистильованої води слід обережно вливати кислоту тонкою цівкою у вже налиту в потрібній кількості в спеціально приготовану ємність дистильовану воду, при цьому постійно перемішуючи розчин пластмасовою паличкою або ложечкою.
ВЛИВАТИ ДИСТИЛЬОВАНУ ВОДУ В КИСЛОТУ КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!
При взаємодії кислоти з водою виділяється значна кількість тепла. Якщо вливати воду в кислоту, то через меншу густину води вона розтечеться по поверхні кислоти, закипить, і розбризкається в різні сторони разом з кислотою.
Оскільки навіть при правильному змішуванні кислоти з водою, розчин сильно нагрівається, то після приготування необхідної кількості електроліту, його слід охолодити і зміряти густину. Температура електроліту, що заливається в акумуляторну батарею, повинна бути не вищою 30 і не нижче 15 °С
4. Вимірювання густини електроліту
Густина електроліту вимірюється ареометром (рис. 2а). Для цього за допомогою гумової груші 3 всередину скляної колби 2 ареометром засмоктується певна кількість електроліту, достатня для спливання розміщеного усередині колби денсиметра 5 (поплавця з шкалою), і по рівню рідини визначається густина.
Ще простіше вимірюється густина електроліту за допомогою компактного і зручного густиноміра (рис. 2.б). Для цього в його прозорий пластмасовий корпус 4 за допомогою гумової груші 5 засмоктується невелика кількість електроліту, достатня для спливання поплавця 2. На пластмасовому корпусі густиноміра є шкала 3, по якій визначається густина електроліту. У густино мірі є декілька поплавців, густина електроліту визначається по тому з поплавців, що спливли, який показує найбільше значення. Наприклад, якщо спливли поплавці із значеннями густини 1,19, 1,21, 1,23 і 1,25, то густина електроліту складає 1,25 г/см.
Слід мати на увазі, що густиномір має вужчий діапазон вимірювання (1,19—1,31 г/см3), тому з його допомогою не можна зміряти густину електроліту сильно розрядженої акумуляторної батареї (понад 50 %).
Рис. 2. Прилади для визначення густини електроліту:
а — ареометр: 1 — трубка для забору електроліту, 2 — скляна колба, 3 — гумова груша, 4 — шкала денсиметра, 5 — денсиметр;
б — густиномір: 1 — трубка, 2 — поплавець, 3 — шкала на корпусі густиноміра, 4 — прозорий пластмасовий корпус, 5 — гумова груша.
Одночасно з вимірюванням густини електроліту вимірюється його температура. Якщо температура електроліту відрізняється від 25°С більш ніж на 5 °С, те набуте при вимірюванні значення густини електроліту слід скоректувати з урахуванням температурної поправки: на кожен 1°С робиться поправка 0,0007 г/см3. Якщо менше, то віднімається, якщо більше — додається.
Оптимальна температура електроліту 15—30°С, акумуляторну батарею, що тому зберігалася при низькій температурі, і готовий електроліт, що має нижчу температуру, перед заливкою слід витримати якийсь час в теплому місці (при температурі не вище 60 °С).
Після заливки сухозаряженої акумуляторної батареї електролітом вона повинна постояти 2 год. При кімнатній температурі. Після цього проводиться вимірювання густини електроліту з урахуванням його температури. Якщо густина електроліту знизилася більш ніж на 0,03 г/см3 або напруга акумуляторної батареї менше 12,5 В, її слід зарядити
5. Способи зарядки акумуляторних батарей
Заряджають акумуляторні батареї від джерела постійного струму. Позитивний контакт джерела струму сполучають з позитивним контактом акумуляторної батареї, а негативний — з негативним. Для протікання зарядного струму необхідно, щоб напруга зарядного пристрою була більше ЕРС акумуляторної батареї.
Найчастіше використовуються два способи зарядки: при постійному зарядному струмі і постійній напрузі. Рідше застосовуються модифікована зарядка, при якій змінюються і струм, і напруга, і прискорена зарядка, що є зарядкою струмами великої сили.
При будь-якому способі зарядки температура електроліту в акумуляторних батареях повинна бути не вищою 35 °С
Зарядка акумуляторної батареї перевіряється вимірюванням густини електроліту.
По зміні первинної густини залитого в акумуляторну батарею електроліту (яка повинна відповідати даним абл.. 2) можна визначити ступінь її розрядки. Зменшення густини електроліту, приведеної до температури +25 °С, на 0,01 г/см3 свідчить про розрядку акумулятора приблизно на 6 %. Тобто при падінні густини на 0,04 г/см3 розрядка акумулятора складає 25 %, 0,08 г/см3 — 50 %, а при падінні густини на 0,16 г/см3 акумулятор виявляється розрядженим повністю. При різному зниженні густини електроліту в окремих акумуляторах загальну величину розрядки акумуляторної батареї можна орієнтовно визначити як середнє значення розрядки її акумуляторів.
Акумуляторну батарею, розряджену влітку більш, ніж на 50 % (при середньому зниженні густини електроліту на 0,08 г/см3), а взимку більш, ніж на 25 % (при зниженні густини електроліту на 0,04 г/см3), слід зняти з автомобіля і зарядити. Акумуляторну батарею, поставлену на зберігання, слід ставити на заряджання при розрядці на 25—30%, що відповідає зниженню густини електроліту в акумуляторах на 0,04—0,05 г/см3.
2. Послідовність виконання роботи
1. Виміряйте рівень електроліту в акумуляторній батареї
2. Виміряйте густину електроліту
3. Визначте ступінь зарядженості акумуляторної батареї
4. Проведіть зарядку акумуляторної батареї використовуючи зарядний пристрій
5. Результати вимірювання занести в табл.4.
3. Завдання для звіту
3.1. Описати роботи по технічному обслуговуванню акумуляторної батареї.
Таблиця 4. Дослідження стану акумуляторної батареї
| Марка АКБ | Рівень електроліту, мм | Густина електроліту, г/см3 | Ступінь розрядженості за густиною, % | Висновок про придатність |
Питання для самоконтролю
3.1. Яке обладнання використовують при заряджанні акумуляторної батареї?
3.2. Як визначити ступінь розрядженості акумуляторної батареї за густиною електроліту?
3.3 Як користуватись приладами вимірювання густини електроліту?
Література
1. Ремонт автомобилей. Румянцев С.И., Боднев А.Г., Бойко Н.Г. -М.:Транспорт,1988. С.87-93, 176-182.
2. Румянцев С.И., Синельников А.Ф., Штоль Ю.П. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. -М.:Машиностроение,1989. С.206-218.
3. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. Практическое пособие/ Боровских Ю.И., Буралев Ю.И., Морозов К.А. и др. -М.: Высш. шк.,1988. С. 147-159.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8
Очищення свічок запалювання від нагару і перевірка на іскроутворення під тиском
Мета: Набути практичних навиків по очищенню свічок запалювання від нагару, регулюванню зазору між електродами і перевірці їх на іскроутворення під тиском на приладі моделі 514-2М.
Обладнання: Прилад моделі 514-2М, свічки запалювання, набір щупів, довідкова література.
1. Теоретичні відомості
Прилад 514-2М призначений для очищення свічок запалювання від нагару і перевірки їх на іскроутворення під тиском. Живлення приладу може здійснюватися від джерела змінного чи постійного струму напругою 12 В, або від акумуляторної батареї.
В приладі встановлена індукційна котушка 10 (рис.1) з електромагнітним переривником 11 і вмикачем 14 кнопкового типу. Максимально допустимий час безперервної роботи котушки 30 секунд. Вторинна обмотка індукційної котушки з'єднана з корпусом приладу ("масою"). В зв'язку з цим корпус приладу повинен бути заземленим.
В запобіжному іскровому розряднику 13 між центральним електродом і корпусом гайки розрядника встановлено іскровий проміжок величиною 7-8 мм.
В піскоструминну камеру 9 для очищення свічок запалювання засипається сухий кварцовий пісок. Зверху встановлюється металева сітка-фільтр і кришка. Товщина шару піску повинна складати 30-35 мм. Тиск повітря, що підводиться в камеру, регулюється в межах 0,2-0,5 МПа гвинтом 4 і вимірюється манометром 2. Час, необхідний для очищення свічки, 8-10 секунд.
В корпусі повітряної камери 1 є конічне гніздо 15 для обдування свічок запалювання після очищення їх від нагару і камера тиску 3 з оглядовим вікном для перевірки свічок на іскроутворення. Тиск повітря, що підводиться в камеру, регулюється в межах 0,6-0,8 МПа
Рис. 1 Прилад моделі 514-М
2. Послідовність виконання роботи
2.1. Підготувати прилад до роботи.
2.1.1. Зняти кришку і сітку-фільтр піскоструминної камери. Насипати в камеру сухого піску товщиною шару 30-35 мм, встановити сітку-фільтр і кришку.
2.1.2.Закріпити в кришці гумову манжету під свічку.
2.1.3.Перевірити роботу пневматичної частини приладу, для чого:
а) включити компресор;
б) поступово відкручувати регулювальний гвинт 4 і по манометру переконатися в подачі повітря в піскоструминну камеру, закрутити гвинт;
в) відкрутити регулювальний гвинт 5 і переконатися по манометру в подачі повітря в гніздо для обдування свічок запалювання, закрутити гвинт;
г) відкрутити регулювальний гвинт 6 і по манометру переконатися в подачі повітря в камеру для перевірки свічок на іскроутворення, закрутити гвинт;
д) відключити компресор.
2.1.4. Перевірити роботу електричної частини приладу, для чого на декілька секунд натиснути кнопку 14. При цьому в розряднику повинен проходити безперебійний іскровий розряд
2.2. Очистити свічки запалювання від нагару.
2.2.1. Включити компресор.
2.2.2. Встановити свічку запалювання в отвір піскоструминної камери.
2.2.3. Поступово відкрутити регулювальний гвинт подачі повітря в піскоструминну камеру і встановити тиск 0,2-0,5 МПа. На протязі 8-10 секунд очистити свічку, нахиляючи і повертаючи її в різні боки.
2.2.4. Закрутити гвинт подачі повітря, вийняти свічку.
2.2.5. Ретельно очистити свічку від пилу, піднісши її до конічного гнізда корпуса повітряної камери і відкрутивши гвинт подачі повітря. Закрутити гвинт.
2.3. Перевірити свічки запалювання на іскроутворення.
2.3.1. Перевірити з допомогою щупа і при необхідності відрегулювати зазор між електродами свічки.
2.3.2. Закрутити свічку в гніздо іскрової камери. До наконечника центрального електрода свічки під'єднати провід високої напруги.
2.3.3.Регулювальним гвинтом встановити тиск в іскровій камері 0,6-0,8 МПа.
2.3.4. Натиснути кнопку включення індукційної котушки і через оглядове вікно слідкувати за силою і безперебійністю іскроутворення на свічках. Світіння іскрового розряду повинно бути яскравим з синюватим відтінком і однаковим на обох свічках. Час перевірки 30с.
2.3.5.Закрутити гвинт подачі повітря і викрутити свічку, яка перевірялась.
2.3.6. Після очищення і перевірки всіх свічок запалювання виключити компресор.
3. Завдання для звіту
3.1.Зобразити електричну і пневматичну схеми приладу 514-12М і коротко описати його призначення і роботу.
3.2.Вказати основні дефекти свічок запалювання і способи їх усунення
Питання для самоконтролю
4.1.Призначення і будова приладу 514-2М.
4.2.Робота електричної системи приладу.
4.3.Які дефекти можуть мати свічки запалювання?
4.4.Порядок очищення свічок запалювання від нагару на приладі 514-2М
4.5.Порядок перевірки свічок запалювання на іскроутворення на приладі 514-2М.
Література
1. Устройство и эксплуатация автомобилей. Полосков В.П., Лещев ПМ, Хартанович В.Н. и др. - М: ДОССАФ, 1979. С. 137,138.
2. Третьяков А.М., Петров АД. Справочник молодого слесаря по
техническому обслуживанию и ремонту автомобилей. -М: Высш. шк,1985. С.172-179.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9
Перевірка і регулювання моменту запалювання паливної суміші
Мета: набути практичних навичок у визначенні технічного стану переривника-розподільника, в установці та перевірці моменту запалювання.
Обладнання: автомобіль ГАЗ–53А, стробоскоп Э102, набір викруток і ключів, набір щупів.
1.Теоретичні відомості
 |
Рис. 1 Стробоскоп моделі Э102
1 – лінза з оправою 2; 3 – лампа; 4 – резистор;
5, 6 – конденсатори; 7 – діод; 8 - привід датчиків;
9 – трансформатор; 10 – кнопка ввімкнення; 11- провід з затискачами; 12 – щуп; 13 – перехідник
Під час роботи двигуна імпульс високої напруги зі свічки першого циліндра через щуп 12 подається на запалюючий електрод лампи 3, яка загоряється і, споживає струм, збережений конденсатором накопичувального пристрою від акумуляторної батареї, посилає послідовний ряд світлових спалахів, синхронних з моментом запалювання в першому циліндрі.
Перед тим, як приступати до регулювання зазору і встановлення моменту запалювання рекомендується провести очищення свічок запалювання від нагару, перевірити їх на якість іскроутворення відповідно до методичних рекомендацій, приведених в попередній лабораторній роботі.
2. Послідовність виконання роботи
1 Перевірка і регулювання зазору між контактами переривника Р133:
- зняти кришку і бігунок розподільника і, повільно обертаючи колінчатий вал двигуна пусковою рукояткою, установити максимальний зазор між контактами.
- щупом перевірити його величину, не віджимаючи важільця. Якщо зазор не відповідає нормативним значенням (табл. 1), треба послабити гвинт 5 (мал.2) кріплення стійки нерухомого контакту і, обертаючи ексцентриковий гвинт 6, установити щупом нормальний зазор.
- викрутити свічку першого циліндра й установити колінчатий вал у положення, при якому він перейде у в.м.т. такту стиску на 4°; при цьому риска на шкалі колінчатого вала повинна перейти центральну риску покажчика в.м.т. на 4 поділки. (Рис.3);
- приєднати контрольну лампу одним проводом до корпуса автомобіля, а іншим до виводу котушки запалювання і включити запалювання;
- Закрутити до відказу гвинт 5 і установити на місце бігунок.
Рис. 2. Регулювання зазору між контактами переривника:
1 –гвинт; 2 –вказівник; 3 –ковпачкова маслянка; 4 – пластина;
5 – стопорний гвинт; 6 – регулювальний гвинт.
2 Встановлення моменту запалювання на двигуні ГАЗ-53А:
- послабити гвинт 1 кріплення утримувача привода розподільника запалювання (мал. 2), від’єднати трубку вакуумного регулятора й установити октан-коректор на мітку «0»;
- обережно повернути корпус переривника по ходу обертання бігунка до положення, при якому контрольна лампа не горить (контакти зімкнуті);
- повільно повертати корпус переривника проти обертання бігунка до загоряння контрольної лампи в півнакалу, що відповідає початку розмикання контактів. У цей момент закріпити гвинт утримувача привода розподільника. Помітивши напрямок бігунка, поставити кришку розподільника і центральний провід на місце;
- приєднати проводи по ходу обертання бігунка від розподільника запалювання до свічок відповідно до порядку роботи циліндрів двигуна 1-5-4-2-6-3-7-8 для автомобіля ГАЗ-53А і 1-2-4-3 для ГАЗ-3102; зняти контрольну лампу;
- перевірити установку моменту запалювання, для чого приєднати датчик стробоскопа Э102 до проводу високої напруги свічки першого циліндра; запустити і прогріти двигун; установити мінімальну частоту обертання холостого ходу; увімкнути стробоскоп і направити його на покажчик міток.
Рис 3. Встановлення колінчатого вала в положення
Дата добавления: 2015-11-28; просмотров: 460 | Нарушение авторских прав