Склад злочину та його ознаки

Склад злочину, як зазначалось, утворюють об'єктивні та суб'єк­тивні ознаки. Об'єктивними ознаками складу злочину є об'єкт і об'єктивна сторона. Суб'єктивними ознаками складу злочину є суб'єкт і суб'єктивна сторона.

Об'єкт злочину - те, на що завжди посягає злочин і чому він завдає шкоди чи ставить під загрозу заподіяння шкоди. Об'єктом злочину є правовідносини, які охороняються КК від злочинних посягань (права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України і тд.)

Об'єктивна сторона - це зовнішня сторона злочину. Інакше кажучи, як злочин проявляється зовні. Основні ознаки об'єктив­ної сторони злочину в матеріальних складах злочинів: а) діяння (дія або бездіяльність - про їх зміст йшлось при розгляді теми «Зло­чин: поняття та ознаки»), б) злочинні наслідки (це шкідливі зміни в об'єкті посягання), в) причинний зв'язок між вчиненим діянням та злочинними наслідками (причинний зв'язок - це такий зв'язок між явищами, при якому одне явище породжує інше.

Суб'єкт злочину - це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відпо­відальність (ст. 18 КК). Ознаки суб'єкта злочину:

а) суб'єктом злочину, згідно КК, може бути тільки фізична осо­ба, тобто людина;

б) така особа повинна бути осудною. Осудною визнається особа,
яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (безді­
яльність) і керувати ними. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хво­робу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяль­ність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню (ч. З ст. 19 КК). Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом об­межено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усві­домлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визна­ння особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 КК).

в) суб'єктом злочину є не будь-яка людина, а лише та, яка дося­гла віку, з якого, згідно КК, настає кримінальна відповідальність. тобто якій виповнилося 16 років.

Осо­би, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного чи гро­мадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена гро­мадського формування з охорони громадського порядку і держав­ного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльніс­тю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іно­земної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке ті­лесне ушкодження (стаття 121,

Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину. Озна­ки суб'єктивної сторони: а) вина; б) мотив; в) мета. Вина є обов'яз­ковою ознакою злочину; мотив, мета - факультативними. Серед суб'єктивних ознак виділяють ще й емоційний стан особи.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи без­діяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст. 23 КК). Отже вина є умисною та нео­бережною.

Умисна вина (умисел) є двох видів: прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небез­печний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно не­безпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбача­ла його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Необережна вина (необережність) також є двох видів: злочинна самовпевненість та злочинна недбалість.

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа пе­редбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не перед­бачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх перед­бачити.

Мотив злочину - це внутрішні спонукання до злочину, психо­логічна причина злочину.

Мета злочину - це уявний бажаний результат, якого прагне до­сягнути особа.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст.26 КК України).

Ознаками співучасті є: а) участь у вчиненні злочину двох чи більше суб'єктів злочину; б) діяння суб'єктів, об'єднаних спільною метою; в) вчинюваний злочин має бути лише умисним; г) всі суб'єкти, що є співучасниками злочину, діють умисно.

Вчинення злочину у співучасті є більш небезпечним, ніж вчинення його однією особою. Розрізняють злочини, які вчинені: 1) групою осіб; 2) групою осіб за попередньою змовою; 3) організованою групою; 4) злочинною організацією. Злочин вважається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Злочин визначається вчиненим групою осіб за попередньою змовою, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
Види співучасників злочину. Залежно від функцій, покладених на співучасників злочинів, кримінальне право виокремлює:

· виконавця (співвиконавця),

· організатора,

· підбурювача,

· пособника.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК України (ч.2 ст.27 КК України).
Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації

Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК України).

Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь
обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину (ч.5 СТ.27 КК України).
На практиці досить часто трапляється збіг ролей співучасників, при якому одна й та ж особа може відігравати роль одразу декількох співучасників злочину, наприклад, організатора та підбурювача, організатора та пособника, організатора та виконавця і т. д.

Дата добавления: 2015-11-26