Економічна інтеграція України у світове господарство

Історичні джерела свідчать, що Україна завжди була невід’ємною частиною світового господарства. Соціально-економічні відносини на Русі регулював збірник судових законів «Руська правда», який міг виникнути лише в суспільстві, де важливим заняттям була торгівля, а інтереси мешканців тісно пов’язані з результатом торгових операцій.

Таблиця 8.3.1.

Систематизація пріоритетів національної економіки України за етапами історичного розвитку

Період	Сфера діяльності	Форма власності	Формування доходів
Київська Русь	Торгівля, кредитні відносини	Феодальна (панські маєтки)	Збирання податків (данини)
Козацтво	Торгівля, сільськогосподарський промисел	Колективна власність на угіддя	Оподаткування (пряме і непряме)
Капіталістичне середовище	Промисловість, торгівля	Приватна власність на засоби виробництва	Рента
Радянська Україна	Державне підприємництво, державне замовлення	Державна власність на землю і на засоби виробництва	Примусовий перерозподіл

Процес економічної інтеграції України у світове господарство в сучасному розумінні розпочався на початку 90-х років після розпаду СРСР. Але еволюційне входження до світового господарства було обмежене неможливістю різкої кардинальної зміни соціального устрою держави, наявністю у людей психологічних, соціальних установок на державне забезпечення та очікування допомоги, яка не передбачається ринковими умовами функціонування світового господарства. Відсутність достатніх заощаджень у населення, недовіра до цінних паперів, відсутність кредитної системи та неадаптованість до вільних міждержавних трансферів ще на певний час загальмувало цей процес.

Послідовність кроків у становленні самостійної держави поступово сформувало національну економіку сучасної України.

Наприкінці 90-х років основною формою інтеграції України у світове господарство було обрано створення територій пріоритетного розвитку і формування вільних економічних зон. Станом на 1.11.2001 року в Україні було зареєстровано 11 ВЕЗ і 9 ТПР. Загальна територія, на яку розповсюджувався режим ВЕЗ і ТПР 6360 тис. га (10,5% території України).

У цій було роботі задіяно 12 областей, 41 район, 58 міст. Ці зони та території задекларували розвиток майже всіх напрямів народного господарства України: сільське господарство, мисливство та лісове господарство; рибне господарство; добувна промисловість (видобування енергетичних матеріалів, неенергетичних матеріалів, руд кольорових металів);

Основні характеристики ВЕЗ України (табл. 8.3.2) призупинення їх діяльності (2005 р.) надано нижче.

Таблиця 8.3.2.

Галузеві пріоритети розвитку вільних економічних зон України

ВЕЗ	Дата початку/ закінчення терміну дії	Розташування	Пріоритетні види діяльності	Фактичні сфери залучення і нвестицій
«Донецьк»	21.07.98/ 21.07.58	м. Донецьк, Донецька обл.	Машинобудування, приладобудування, електротехнічна промисловість, інноваційні проекти зі створення нових матеріалів і виробничих систем	Виробництво побутової техніки, виробництво м’ясопродуктів.
«Азов»	21.07.98/ 21.07.58	М. Маріуполь, Донецька обл.	Експедиційно-складська, транспортно-сервісна, виробнича діяльність	Розвиток транспортної і виробничої інфраструктури
«Закарпаття»	09.01.99/ 09.01.29	Ужгородський і Мукачівський р-ни Закарпатської обл.	Транспорт, експедиторська діяльність, митні послуги, обслуговування і збереження транзитних вантажів, пов’язані з цим фінансові послуги	Переробка вантажів, надання експедиторських і складських послуг
«Інтерпорт Ковель»	01.01.00/ 01.01.20	м. Ковель, Волинська обл.	Транспортна, експедиторська діяльність, митні послуги, обслуговування і збереження транспортних вантажів	-
«Миколаїв»	01.01.00/ 01.01.30	м. Миколаїв, суднобудівні підприємства	Машинобудування, суднобудування, приладобудування, обробка деревини і виготовлення виробів,	-
«Порто-франко»	01.01.00/ 01.01.25	м. Одеса, частина Одеського морського торгового порту	Обслуговування транзитних вантажів,, надання транспортно-експедиційних і агентських послуг	Перевезення вантажів, надання складських та експедиторських послуг
«Порт Крим»	01.01.00/ 01.01.30	м. Керч, АРК	Обслуговування транзитних вантажів, їх транспортно-експедиційних і агентських послуг	-
«Славутич»	30.06.98/ 01.01.20	м. Славутич, Київська обл.	Впровадження новітніх технологій, ринкові методи господарювання, розвиток інфраструктури ВЕЗ «Славутич», використання природних і трудових ресурсів	Лазерне приладобудування, легка і харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів.
«Курортополіс Трускавець»	01.01.00/ 01.01.20	м. Трускавець, Львівська обл.	Лікувально-оздоровчі комплекси, виробництво мінеральних вод, рекреація, туризм,	Туризм і реакреація
«Яворів»	17.02.99/ 01.01.20	Яворівський р-н, Львівської обл.	Інноваційна діяльність, видобуток вуглеводнів, харчова промисловість, легка промисловість, деревообробка, паперова	Будівництво сервісного комплексу, транспортні, експедиційні і митні послуги, хімічна, деревообробна, легка промисловість,
«Рені»	17.05.00/ 17.05.30	м. Рені, Одеської обл., Ренійський морський торгівельний порт	Обслуговування транзитних вантажів, зберігання сортування, пакування, доопрацювання, транспортно-експедиторські, агентські послуги	-

Отже, національна економіка України ставала економікою поглинання інвестиційного капіталу. Досвід України показав, що основні переваги ВЕЗ - наявність сприятливого інвестиційного клімату (який містить митні, фінансові, податкові пільги і переваги порівняно з загальним режимом для підприємців у тій чи іншій країні) - є фактором стимулювання, а не обов’язкового розвитку інвестиційного клімату території і національної економіки Світовий капітал цікавлять території активного розвитку підприємницької думки, які швидше є результатом функціонального підходу до інтеграції у світове господарство і не завжди співпадають з територіальним розташуванням визначених ВЕЗ та ТПР.

З 2003-2004 років активізували свою діяльність іноземні інвестори. Але, як показав час, основною формою інтеграції України до світового господарства було обрано альянс - укладання домовленостей між світовим та національним капіталом з приводу ринкової, технологічної, фінансової політики держави. Основними було обрано фактори галузевих (а правильніше ресурсних) пріоритетів. Аналіз інвестиційних потоків України того періоду свідчить про перерозподіл коштів, інвестованих в Україну, на користь третіх держав: об’єкти інвестування були зайняті пошуком власних ринків збуту і забезпеченням власних інтересів.

Так, за роки незалежності Україна пережила велику кон’юнктуру інвестиційного процесу. Трансформаційна економічна криза призвела до значних інвестиційних втрат. У 1997 році обсяг інвестицій у порівняльних цінах скоротився у п’ять разів проти обсягів 1990 року. Лише в 1998 році було зупинено інвестиційну кризу і приріст інвестицій в основний капітал становив 6,8 %. У 1999 році внаслідок світової фінансової кризи 1998-го приріст інвестицій знизився до 0,4 %. У наступні сім років інвестиції зростали дуже нерівномірно з великим перепадом. Двічі - у 2002 і 2005 роках - темпи приросту інвестицій знижувались і тричі - у 2001, 2003 і 2004 роках - швидко зростали.

Найбільш різке зниження темпів приросту інвестицій (майже в 14 разів) сталось у 2005 році.

Приріст інвестицій в основний капітал знизився з 28 % у 2004-му до 1,9 % в 2005 році. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з позитивного 3,7 млрд. дол. США у 2004 році стало у 2005-му негативним - 1,9 млрд. дол. США. Почалось заміщення внутрішнього виробництва багатьох товарів імпортом.

Характерне порівняння: серед 28 країн постсоціалістичного простору у 2004 році Україна зайняла перше місце за темпами приросту ВВП, а у 2005-му - передостаннє (останнє - Киргизстан). У таких перепадах важко зорієнтуватись не тільки іноземним інвесторам, а й вітчизняним підприємцям.

З’являються також закиди, що зросли обсяги вивезення українських інвестицій за кордон. За І квартал за кордон вивезено українських інвестицій на суму 15,1 млн. дол. США, що становить 1 % від обсягу залучених інвестицій. Це на рівні середньорічних темпів вивезення капіталу. Однак найбільше вивезення капіталу було у І кварталі 2005-го, коли за кордон було вивезено 20 млн. дол. США українських інвестицій, що становило 5 % до обсягу залучених.

Водночас порівняння залучення прямих іноземних інвестицій у різних країнах свідчить, що рівень інвестування в Україні ще дуже незначний, на порядок нижчий, ніж в країнах ЄС, особливо в розрахунку на душу населення. Так, на одну особу в Україні припадає 481 дол. США. А це у 17-18 разів менше іноземного капіталу, ніж у Чехії або Угорщині, та в 7 разів менше, ніж у Литві. Відношення накопичених іноземних інвестицій до ВВП в Україні становить 4 %, у той час як у Литві - 35, а в Чехії та Угорщині - близько 50 %.

Найбільшу цікавість для іноземних портфельних інвестицій становлять такі галузі національної економіки України, як:

• підприємства паливно-енергетичного комплексу,

• глиноземні заводи,

• підприємства зв’язку і комунікацій,

• порти та пароплавства,

• підприємства з виробництва цементу,

• підприємства з виробництва мінеральних добрив,

• великі гірничовидобувні підприємства,

• підприємства харчової промисловості.

Сьогодні національна економіка України інтегрується до світового господарства еволюційним шляхом, обираючи основною формою міжнародну торгівлю, інтеграцію до Світової Організації Торгівлі. Партнерами її є 181 країна світу. Стратегічні торгівельні партнери - Російська федерація, Німеччина, Туреччина, Італія, Китай, США та Польща. Але звичка оцінювати Україну як країну з безмежними ресурсами провокує появу програм, які не передбачають розвитку окремих галузей.

Під впливом тенденцій світової відкритості національній економіці України притаманні, крім функціональних, і територіальні ознаки: схід орієнтований на експорт продукції машинобудівного комплексу, захід є лідером у активізації зовнішньоекономічної діяльності, південь орієнтувався на експорт та імпорт послуг, великі міста стали центрами інвестиційного капіталу.

Експортно-активними територіями є Донецька обл., м. Київ, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Полтавська та Одеська області. Територіями залучення іноземного капіталу є м. Київ, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Київська та Харківська області.

Привабливими сферами національної економіки України для портфельних інвестицій світового капіталу сьогодні є території зосередження промислових природних ресурсів, торгівля і громадське харчування. Функціонально привабливими є рекреаційні об’єкти і охорона здоров’я.

Основним питанням розвитку національної економіки України сьогодні і інтеграції її у світове господарство є неузгодженість інтересів останнього та самої України як самостійного суб’єкта міжнародних відносин.

Оскільки іноземний капітал ставить за мету панування на обраній території і безпосередній вплив на її розвиток, держава перш за все повинна визначитися у своїх стратегіях розвитку і чітко означити межі іноземного впливу на свою діяльність. І лише після цього визначати шляхи інтеграції до світового господарства.

Досвід економічної інтеграції України у світове господарство засвідчує, що будь-які обрані форми та механізми цієї інтеграції повинні мати метою впровадження формування моделі сучасної відкритої ринкової економіки, вивченню інтересів світового господарства та світового капіталу, визначенню доцільності та ефективності інтеграції національної економіки до світової економічної системи.

Таким чином, економічна інтеграція України у світове господарство базується сьогодні на формуванні професійних кадрів управління, фіскальному (вибірковому) регулюванні підприємницької діяльності, законодавчій розбудові ринкової економіки.

Дата добавления: 2015-11-28