Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

(ст. 265). Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали, їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261.

Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному (без пе­редбаченого законом дозволу) придбанні, носінні, зберіганні, використанні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні, руйнуванні радіоактивних матеріалів. Для відповідальності достатньо вчинення однієї з цих дій.

Поняття придбання, носіння і зберігання дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 263. Під використанням радіоактив­них матеріалів слід розуміти їх застосування або користування ними. Передача радіоактивних матеріалів аналогічна за своїм змістом цьому поняттю у ст. 263. Видозмінення радіоактивних матеріалів — це внесення в них будь-яких змін. Знищення радіо­активних матеріалів — це приведення їх до непридатного стану. Розпилення — це дії, які розсіюють (розносять) радіоактивні матеріали у повітрі найдрібнішими частинками. Руйнування означає пошкодження предметів, в яких є радіоактивні речови­ни або ядерні матеріали.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є по­водження з радіоактивними матеріалами без передбаченого за­коном дозволу.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка до­сягла 16-річноговіку.

У частині 2 ст. 265 передбачено відповідальність за незакон­не поводження з радіоактивними матеріалами, якщо воно спри­чинило загибель людей або інші тяжкі наслідки. До незаконно­го поводження з радіоактивними матеріалами можливий тільки прямий умисел, а щодо загибелі людей або інших тяжких

наслідків — необережність (злочинна самовпевненість або зло­чинна недбалість).

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 265 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч.2 ст. 265 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали (ст. 266). Предметом злочину є радіоактивні матеріали, їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261.

Об'єктивна сторона злочину виражається у погрозі вчини­ти викрадення радіоактивних матеріалів для примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної організації або дер­жави вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 266, поля­гає у погрозі використати радіоактивні матеріали для спричи­нення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Злочин вважа­тиметься закінченим, якщо стало відомо про погрозу, тобто з того моменту, коли та або інша особа сприйняла погрозу.

Суб'єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочинів є спеціальна мета, а саме: примусити фізичну або юридичну осо­бу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, або мета — спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Суб'єкт злочинів — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 266 — позбавлення волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 266 — позбавлення волі на строк до п'яти років.

§ 4. Порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозай­мистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріа­лами (ст. 267). Предметом злочину є вибухові речовини та ра­діоактивні матеріали, їх поняття дано при аналізі злочинів, пе­редбачених статтями 261 і 262.

Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил без­печного поводження з вибуховими речовинами або радіоактивни­ми матеріалами: правил зберігання, використання, обліку, пере­везення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також незаконному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними мате­ріалами може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності.

Правила зберігання вибухових речовин та радіоактивних матеріалів передбачають заходи, спрямовані на забезпечення їх фізичної цілісності від протиправних дій фізичних осіб та утримання їх у безпечному стані. Правила використання вста­новлюють безпечні способи їх застосування, а правила обліку вимагають контролю за їх рухом, своєчасною фіксацією їх над­ходження, реєстрацією (документуванням) видачі, витрачання і повернення тощо. Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне переміщен­ня різними видами транспорту, а інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні способи виготовлення, випробування, знищення тощо цих предметів.

Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем означає їх відправлення для доставки в певне місце. Пересилання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із до­триманням відповідних правил безпеки.

Порушення правил поводження тягне кримінальну відпові­дальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

З суб'єктивної сторони порушення правил поводження з ви­буховими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Незаконне пере­силання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем мож­ливе лише з прямим умислом. Щодо створення небезпеки заги­белі людей або настання інших тяжких наслідків вина може бути тільки необережною.

Суб'єкт злочину спеціальний — особа, яка має дозвіл на по­водження з цими предметами та у зв'язку з цим зобов'язана дотримуватися правил безпеки поводження з ними.

Суб'єктом незаконного пересилання поштою або вантажем вибухових, легкозаймистих та їдких речовин або радіоактив­них матеріалів може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 267 передбачено відповідальність за ті самі діяння, а також за незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили за­гибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 267 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 267 — позбавлення волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вто­ринної сировини (ст. 268). Предметом цього злочину є відходи і вторинна сировина та речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які заборонено до ввезення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 бе­резня 1998 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3073-ІП від 7 березня 2002 р.)¹ відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи вияв­лення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Деякі (окремі) види відходів виступають як вто­ринна сировина — це залишки сировини, матеріалів і напівфаб­рикатів, що утворюються у процесі виробництва, або залишки предметів споживання та їх тари, придатні для подальшого ви­користання.

Порядок ввезення в Україну окремих видів відходів встанов­люється Кабінетом Міністрів України. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів можливий лише у разі надання дозволу Мінекоресурсів України.

Небезпечні відходи — це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього при-

_________________

¹ Відомості Верхової Ради України. — 1998. — № 36-37. - Ст. 242; 2002. - № 31. - Ст. 214.

родного середовища і здоров'я людини та які потребують спеці­альних методів і засобів поводження з ними. Перелік небезпеч­них відходів, які забороняються до ввезення, затверджує Кабі­нет Міністрів України.

Об'єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на терито­рію України чи транзиті через її територію: відходів або вто­ринної сировини без належного дозволу, речовин або матеріалів, що належать до Категорії небезпечних відходів, які забороня­ються до ввезення.

Ввезення на територію України предмета — це його пере­міщення через кордон України. Транзит відходів — це безперер­вне перевезення відходів від одного кордону національної тери­торії до іншого без зберігання, за винятком зберігання, зумов­леного технологічним процесом перевезення відходів. Злочин вважається закінченим із моменту перетину вантажу з відхода­ми або вторинною сировиною кордону України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 268 — штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 268 — штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або по­збавлення волі на строк до трьох років.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269). Предметом цього зло­чину є вибухові та легкозаймисті речовини. Поняття вибухових речовин дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 262. Легкозаймисті речовини — це вогненебезпечні речовини, які здатні самозайматися або легко спалахувати і цим спричиняти або посилювати пожежу.

Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному переве­зенні на повітряному судні зазначених речовин. Перевезення цих речовин означає їх транспортування, доставку повітряним суд­ном. Поняття повітряного судна дано у ч.2 ст. 15 Повітряного кодексу України.

Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без відповідного дозволу (ст. 63 Повітряного ко­дексу України) або перевезення таких вибухових або легкозай­мистих речовин, які не підлягають транспортуванню на по­вітряних суднах (ст. 75 Повітряного кодексу України).

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 269 передбачено відповідальність за цей зло­чин, якщо він спричинив загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 269 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на той са­мий строк; за ч.2 ст. 269 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Порушення встановлених законодавством вимог пожеж­ної безпеки (ст. 270). Об'єктивна сторона цього злочину поля­гає у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою запо­діяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі. Порушення встановлених законодавством вимог пожеж­ної безпеки може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності. Під встановленими законодавством вимогами пожежної безпеки слід розуміти положення, які передбачають норми і правила щодо запобігання виникненню пожеж. Вимоги пожежної безпе­ки визначають стандарти, паспорти, норми, правила, положен­ня, інструкції.

Відповідальність за ст. 270 настає лише тоді, коли порушен­ня вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у ве­ликому розмірі. Пожежа — це неконтрольоване горіння пред­метів поза спеціальним вогнищем, що створює безпосередню небезпеку для життя людей.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є на­слідки: шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі. Шкода здоров'ю людей — заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень одній або більше особам. Відповідно до

примітки до ст. 270 КК майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона злочину щодо порушення вимог пожеж­ної безпеки — може бути як умисел, так і необережність, а щодо наслідків (шкоди здоров'ю людей або майнової шкоди) — лише необережність.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 270 передбачено відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки. Майнова шкода вважається заподіяною в особливо великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (при­мітка до ст. 270).

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 270 — штраф від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 270 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

РОЗДІЛ XІІ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

§1. Поняття та види злочинів проти безпеки виробництва

У сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки виробництва. Відхилення від нормативних приписів та вста­новлених вимог безпеки, що є на підприємствах, шахтах, будо­вах, в сільському господарстві, можуть спричинити або спричи­няють серйозну шкоду життю і здоров'ю працівників вироб­ництва, сторонніх осіб, власності, довкіллю.

Родовим об'єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва. Виробниц­тво - це складна соціально-економічна і технічна відносно замкнута система, в основі функціонування якої є праця лю­дини, спрямована на одержання суспільно-корисного резуль­тату. Складовим елементом такої системи є технічні та пра­вові норми.

У ході виробничої діяльності або використання її результатів людина зазнає або може бути піддана небезпечним чи шкідли­вим впливам виробничих факторів самого різного характеру і ступеня - механічним, хімічним, тепловим, електричним, елек­тромагнітним тощо. Наявність на виробництві небезпечних і шкідливих факторів зумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони життя, здоров'я, збереження майна, дов­кілля. Таким станом на виробництві є його безпека. Безпека виробництва - це такий технічний стан, за якого нейтралізуєть­ся можливість уражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпе­чення безпеки виробництва використовуються закони та підзаконні акти, що стосуються різних галузей законодавства (тру­дового, природоохоронного, цивільного, господарського, адмі­ністративного, кримінального та ін.), а також технічні норми.

У цій системі норми кримінального права охороняють відноси­ни безпеки виробництва від найбільш небезпечних посягань.

Безпосередні об'єкти окремих злочинів проти безпеки вироб­ництва входять у систему відносин родового об'єкта, хоча й ма­ють свої особливості. Вони залежать, передусім, від видів безпе­ки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення.

Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпека праці, яка поділяється на технічну і санітарну, а за рівня­ми - на безпеку звичайних і підвищено небезпечних робіт. Деякі виробництва (як технічне ціле), окремі речовини (що є предме­тами праці) мають виняткову небезпечність, що вимагає особ­ливих організаційно-технічних режимів їх функціонування (ви­користання), враховуючи правове забезпечення. Такими є: ви­бухонебезпечні виробництва, а також виробництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, низка виробництв здатна заподіяти шкоду позавиробничим інтересам, у зв'язку з використанням готової промислової про­дукції, ЇЇ напівфабрикатів, а також експлуатацією збудованих будівель та споруд.

Основним безпосереднім об'єктом цих злочинів є безпека ок­ремих видів виробництв. Додатковими обов'язковими об'єкта­ми всіх злочинів, що посягають на безпеку виробництва, є жит­тя і здоров'я людини, а додатковими факультативними об'єкта­ми злочинів, передбачених статтями 272-275, - власність і довкілля (екологічна безпека).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки пра­цівники виробництва (статті 271 і 272), або і працівники вироб­ництва, і сторонні особи (статті 273 і 274), або тільки сторонні особи (ст. 275).

З об'єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва сконструйовані однотипне. Всі вони описані в законі як злочи­ни з так званим матеріальним складом і тому вимагають вста­новлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.

Суспільна небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони виявляється в порушенні шляхом дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробницт­ва. При цьому порушення зазвичай виглядає не як одиничний акт дії (бездіяльності), а становить сукупність таких актів, си-

стему, де порушується не одна, а різні вимоги безпеки. Під пору­шенням слід розуміти недотримання або неналежне дотриман­ня вимог безпеки, передбачених правилами, або здійснення в ході виробничої діяльності дій, прямо заборонених правилами.

Злочини проти безпеки виробництва являють собою пору­шення єдино писаних правил безпеки. Диспозиції статей, що розглядаються, є бланкетними, у зв'язку з чим для їх застосу­вання слід звернутися до інших нормативних актів (правил, інструкцій, стандартів тощо).

Обов'язковою ознакою цих злочинів є наслідки. Вони мо­жуть бути двох видів. Перший вид наслідків закон пов'язує зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (частини перші статей 272-275). Другий вид наслідків становлять ті, настання яких пов'язане зі спричиненням реаль­ної шкоди. Це: «шкода здоров'ю потерпілого» (частини перші статей 271-275); «загибель людей» (частини другі статей 271-275) та «інші тяжкі наслідки» (частини другі статей 271-275).

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків має бути реальним, свідчити про виникнення в конк­ретному виробничому процесі або внаслідок його такого небез­печного стану (загрози), коли з необхідністю можуть настати передбачені законом наслідки.

Шкода здоров'ю потерпілого охоплює види виробничого трав­матизму або нещасних випадків із сторонніми на виробництві, пов'язані із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесно­го ушкодження або заподіянням одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здо­ров'ю або незначну втрату працездатності.

Загибель людей - це випадки смерті однієї або кількох осіб.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти випадки за­подіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше осо­бам. Злочини, передбачені статтями 272-275, охоплюють також випадки заподіяння значних матеріальних збитків підприєм­ствам, установам, організаціям, незалежно від форми власності та видів їх діяльності, окремим громадянам, а також довкіллю. Однак само лише заподіяння значних матеріальних збитків не­достатньо для визнання його наслідком злочинів, що розгляда-

ються. Потрібно, щоб такий наслідок був результатом порушен­ня безпеки на виробництві й супроводжувався створенням заг­рози життю або здоров'ю людей або заподіянням їм різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку може йтися про злочин проти власності, у сфері господарської або службової діяльності.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, що розглядаються, є причинний зв'язок між допущеними порушен­нями правил безпеки і реальною шкодою або можливістю її на­стання. Причинний зв'язок у цих злочинах має низку особливо­стей. Зокрема, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв'язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлено порушенням кількох вимог без­пеки. Такі порушення можуть бути допущені одним або кілько­ма суб'єктами. Тому в справах такої категорії для встановлення причинного зв'язку призначають експертизи.

Суб'єктивна сторона злочинів визначається їх об'єктивною стороною. Щодо порушення правила безпеки можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків - тільки необе­режність (тобто змішана форма вини або необережність у чис­тому вигляді). Ставлення суб'єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому злочини проти безпеки виробництва є необереж­ними.

Суб'єкт злочинів проти безпеки виробництва - спеціальний. Це особи, які зобов'язані дотримуватися правил безпеки вироб­ництва. За правовим статусом їх можна поділити на три групи: службові особи та громадяни-суб'єкти підприємницької діяль­ності, що прямо вказується в ст. 271, в інших випадках це вип­ливає із закону (статті 272-275); робітники і службовці (статті 272-275); сторонні для виробництва особи (статті 273 і 274). Виходячи з виняткової небезпеки вибухонебезпечних підприємств (цехів), виробництв, де використовуються ядерні та радіаційні матеріали, сторонні особи, які перебували з доз­волу (правомірно) на таких підприємствах (екскурсанти, пра­цівники інших підприємств, установ, організацій та ін.) зобов'я­зані у встановленому нормативними актами порядку дотриму­ватися правил безпеки, зміст яких можна сприйняти без спеціальної підготовки. Наприклад, на вибухонебезпечному ви­робництві - «курити заборонено».

Виходячи з викладеного, під злочинами проти безпеки ви­робництва потрібно розуміти суспільна небезпечні винні діян­ня, що порушують встановлені законодавчими та іншими нор­мативно-правовими актами правила безпеки виробництва, що призвели до настання передбачених кримінальним законом сус­пільна небезпечних наслідків, вчинені суб'єктом злочину.

Виходячи з подібності безпосередніх об'єктів, характеру ви­робництва та суспільне небезпечних наслідків, потрібно розрі­зняти:

- злочини у сфері безпеки праці (статті 271 і 272);

- інші злочини у сфері безпеки виробництва (статті 273-275).

§ 2. Злочини у сфері безпеки праці

Дата добавления: 2015-11-26