Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

Поняття заміни невідбутої частини покарання більш м'яким визначається на підставі положень ст. 82 КК. Під за­міною невідбутої частини покарання більш м'яким розуміється звільнення засудженого від подальшого відбування призначено го йому вироком суду одного виду покарання шляхом заміни не­відбутої частини цього покарання іншим, більш м'яким видом покарання. Питання застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким роз'яснюються в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002.

Передумовою заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є фактичне відбування засудженою особою основного покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі. Особа, яка відбуває інший вид основного покарання, не може бути звільнена від його подальшого відбування шляхом замі­ни його невідбутої частини іншим більш м'яким видом пока­рання. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 82 КК «у разі заміни не­відбутої частини основного покарання більш м'яким засудже­ного може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю». За роз'ясненням Пленуму Верховного Су­ду України «таке звільнення від додаткового покарання є без­умовним» (абзац 2 п. 7 Постанови № 2 від 26.04.2002).

Підстава заміни невідбутої частини покарання більш м'я­ким складається з двох елементів, кожен з яких є обов'язковим.

Першим елементом підстави (так званим матеріальним елементом) відповідно до ч. З ст. 82 КК є те, що засуджений має стати на шлях виправлення. Мається на увазі, що в проце­сі відбування покарання у засудженого вже проявилися ті риси, подальший розвиток яких призведе до мінімалізації можливості вчинення ним нового злочину. Проте для закріплення і розвитку вже досягнутого результату ще вимагається подаль­ше відбування засудженим покарання, хоча і більш м'якого, порівняно з тим, яке він відбував досі. Досягнення такого ста­ну слід відрізняти від випадків, коли засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці вже повністю довів своє ви­правлення — такий стан є елементом підстави умовно-достро­кового звільнення від відбування покарання.

Другим елементом підстави (так званим формальним, або формалізованим, елементом) відповідно до ч. 4 ст. 82 КК є відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання. Розмір цієї частини залежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин скоєно, наявності рецидиву та деяких інших факторів. Частини покарання, які

належить відбути для наявності даного елементу підстави, диференційовані за тими ж ознаками, що й при умовно-достро­ковому звільненні від відбування покарання, проте у даному разі вони є меншими. Зокрема, для наявності цього елементу підстави звільнення особа повинна відбути:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2)не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяж­кий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3)не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покаран­ня, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достро­ково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої час­тини покарання.

При наявності зазначених передумови та підстав відповід­но до ч. 1 ст. 82 КК суд заміняє особі невідбуту частину пока­рання іншим покаранням, дотримуючись наступних правил:

1) те покарання, яким замінюється невідбута частина рані­ше призначеного особі покарання, повинно бути більш м'яким, тобто перебувати на «сходинках покарань» у ст. 51 КК вище за покарання, яке заміняється. Наприклад, якщо особа відбу­ває позбавлення волі на певний строк, воно може бути замінене обмеженням волі, виправними роботами, арештом тощо;

2)це покарання повинно обов'язково бути строковим. Тому не можна замінити невідбуту частину покарання у виді позбав­лення волі або обмеження волі, наприклад, штрафом або кон­фіскацією майна;

3)строк більш м'якого виду покарання повинен бути ви­значений в межах, встановлених у Загальній частині КК для даного виду покарання. Наприклад, при заміні невідбутої час­тини позбавлення волі обмеженням волі, строк останнього не може бути меншим за один рік і більшим за п'ять років;

4)тривалість більш м'якого покарання не повинна переви­щувати строку невідбутої частини покарання, раніше призначеного вироком суду. Наприклад, якщо особі заміняються обмеженням волі невідбуті три роки позбавлення волі, то цей більш м'який вид покарання не може бути їй замінений на строк менше одного року (мінімум для даного виду покарання) і більше трьох років (строк невідбутої частини покарання).

Даний вид звільнення від відбування покарання є факультативним — за наявності передумов і підстав такого звільнен­ня суд має право, проте не зобов'язаний його здійснити.

Кримінально-правові наслідки заміни невідбутої частини покарання більш м'яким залежать від характеру поведінки особи протягом відбування більш м'якого покарання і можуть бути як сприятливими для неї, так і несприятливими. Зокре­ма, ці наслідки є сприятливими, якщо особа під час відбування більш м'якого виду покарання не вчинює жодних нових зло­чинів. У такому разі строк погашення її судимості буде обчис­люватися з моменту закінчення відбуття більш м'якого пока­рання. Більше того, відповідно до ч. 5 ст. 82 КК за таких умов особа, якій покарання було замінено більш м'яким, може бути умовно-достроково звільнена і від цього більш м'якого пока­рання за правилами, передбаченими ст. 81 КК. Несприятливі кримінально-правові наслідки настають у випадку вчинення особою під час відбування більш м'якого покарання будь-яко­го нового злочину. В цьому разі відповідно до ч. 6 ст. 82 КК суд до покарання за знову скоєний злочин приєднує невідбу­ту частину більш м'якого покарання (але не невідбуту частину покарання, відначально призначеного особі, від подальшого від­бування якого вона була звільнена!) за правилами сукупності вироків (ст. 71 КК).

Дата добавления: 2015-11-26