Читайте также:
|
Можливо умовно виділити два види дисциплінарної відповідальності, загальну та спеціальну.
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 (далі – КЗпП України) і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена для певної категорії працівників нормами спеціального законодавства України або відомчих актів (статутів чи положень про дисципліну).
У ч. 1 ст. 147 КЗпП України закріплено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
- догана;
- звільнення
Для спеціальної дисциплінарної відповідальності характерною є можливість застосування до порушника трудової дисципліни крім догани і звільнення, ще й інших заходів дисциплінарного стягнення та впливу, таких як: пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку, звільнення з позбавленням класного чину, попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду, усне зауваження, зауваження, сувора догана, пониження в спеціальному званні на один ступінь тощо.
Так, працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, Збройних Сил України, залізничного транспорту та інші категорії працівників перебувають в особливому правовому положенні і несуть дисциплінарну відповідальність згідно зі спеціальними нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 12 Закону України від 22.02.2006 № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Стосовно суб’єктів застосування дисциплінарних стягнень слід відмітити, що відповідно до ч. 1 ст. 147¹ КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 147¹ КЗпП України).
Наприклад, у ч. 1, 2 ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-XII, закріплено, що Генеральний прокурор України має право застосовувати до працівників прокуратури всі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 класів, яке в свою чергу провадиться Президентом України за поданням Генерального прокурора України.
Окрім того, слід відмітити, що працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (ч. 3 ст. 147¹ КЗпП України).
Щодо строків застосування дисциплінарного стягнення слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ч. 2 ст. 148 КЗпП України).
Проте спеціальним законодавством України можуть бути передбачені й інші строки застосування дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.
Дата добавления: 2015-11-28; просмотров: 79 | Нарушение авторских прав