Партизанська пісня

Товаришу, нині прославим в піснях

Важкий, але світлий і радісний шлях,

Як в темряві ночі герой-командир

Загін партизанський на битву водив,

Як хлопці ходили назустріч боям

На страх і загибель лихим ворогам,

Як била катів богатирська рука

Під сивим Путивлем, де Сейм протіка.

Наказ був короткий: фашистів розбить,

Багнетом усіх до землі пригвіздить!

І грізно вночі загриміло «ура»,

І падала, падала зла німчура,

Де вдаль простяглись телефонні стовпи,

Валялись фашисти, як в полі снопи.

Згадаєм сьогодні, товаришу мій,

Про той переможний Веселівський бій,

Як скошений нами загарбницький полк

Навіки в снігу на морозі замовк.

Ми йшли не схиляючись в рівнім строю

За щастя народу, за землю свою,

Щоб знов на ланах, де гримить боротьба,

Стояли стіною колгоспні хліба,

Щоб яблуні знов красувались в цвіту,

Щоб вільная пісня лунала в степу.

О мати Вкраїно – моя ти земля!

Ми вражою кров’ю напоїм поля.

Тяжкі твої рани – аж боляче нам,

За них ми жорстоко відплати катам,

І холод, і спеку – усе знесемо,

Фашистам живим утекти не дамо.

Веди ж, командире, загін бойовий,

Веди на останній, на визвольний бій!

ПРИСУДЖЕННЯ ПРЕМІЇ ІМ. П. РУДЯ

Постанова бюро від 12.10. 1971 р.

1. Народному ансамблю танцю БК ім.. Жданова м. Шостка /керівник – А. І. Хрипунова/.

2. Олександрочкину Юрію Михайловичу – художнику обласного художнього фонду / відображення героїзму комісарів Сумщини в роки ВОВ, участі в створенні музею партизанської слави/.

3. Авторському колективу / К. Г. Катаєв, В.Я. Стецюра, Е. М. Махонько, Н. І. Махонько/ - за створення фільму «Легенда Спащанського лісу».

4. Баранкіну Віктору Олександровичу зав. відділенням листів і масової роботи Сумської районної газети «Вперед» за створення документальної розповіді про молодих партизанів в період Великої Вітчизняної.

Постанова бюро від 30.10.1973 р.

1. Кочурі Афанасію Федоровичу, письменнику за створення романів «Вогні юності», «Золота грамота,» «Коли ми дорослі», «Апостоли правди» про героїчні справи молоді.

2. Вокальному ансамблю «Сумчанка» БК машинобудівельного заводу імені М.В. Фрунзе за високе використання майстерності і велику роботу по культурному обслуговуванні населення області.

3. Затуливітру Володимиру Івановичу, журналісту за книгу «Крыла», нариси про сумчан - Героях Радянського Союзу.

4. Левченко Анатолію Аврамовичу, скульптору, за створення пам’ятників А. Матросову, Р. Рудневу, М. Гендинт, героям-ковпаківцям.

Постанова Б – 18 від 28.12.1976 р.

1. Дяченко Володимиру Миколайовичу, фото кору РАТАУ керуючому Сумського фотоклубу «Горизонт» за створення фотовиставки про комсомол Сумщини в ІХ п’ятилітці.

2. Народному жіночому ансамблю «Кролевчанка» Кролевецького РБК за активну пропаганду радянської пісні.

Постанова бюро від 10.09.1981 р.

1. Педяшу Олександру Дмитровичу, поету, кореспонденту Сумської газети «Вперед» за цикл віршів про комуністичні партії, Ленінському комсомолі.

2. Равицькому Ігорю Миколайовичу, головному режисерові театру імені М. С. Щепкіна за постановку спектаклю «Тихий Дон», велику роботу по комуністичному вихованню молоді.

3. Народному ансамблю «Юность» БК СМПІ ім. М. В. Фрунзе за концертні програми останніх років, розвитку художньої самодіяльності серед молоді.

Постанова бюро 1979 р.

1.ВІА «Ромен-цвіт» Роменського клубу робітників і потреб кооперації.

2.Мисливченко Олександру Анатолійовичу – учаснику художньої самодіяльності БК СМНПО ім. Фрунзе за пропаганду радянської пісні в честь 60-річчя ЛКСМУ.

Кандидати на представлення обласної комсомольської премії імені П. Рудя

1. Молодіжний клуб «Свема» м. Шостка.

2. Ансамбль народного танцю «Молодость» Сумського культурно просвітнього училища.

ДОДАТОК 2

ГЛИТАЇВЩИНА.У XIX ст. купив собі землю Гаврило Ілянченко. Він був дуже жадібний і великий скряга, за що дістав прізвисько Глитай. Одтак і земля його відтоді стала називатися Глитаївщина.

ОНИСОВЕ ПРОВАЛЛЯ. Одного разу їхали з ярмарку Онися і її чоловік. Обоє були п'яні. Коли проїжджали мимо провалля, то баба Онися і впала з воза, а ті, що їхали за ними, накрили бабу ребрами з коня, так як люди в провалля викидали всяку падаль. Приїхав чоловік додому, діти питають, де мати, а той нічого сказати не може. Хтось сказав, що їхня мати лежить у проваллі. Тоді вони забрали свою матір. Відтоді провалля стали називати Онисиним.

ГОРПАШИНИ ЗАРІВКИ. Кравченку, на прізвисько Горпаха, було виділено поле. Весняні води розмили грунт, утворилися рівчаки. Горопаха обсадив вербами. Верби прийнялися. Провалля перетворилося в ровок, або зарівок.

ПРОВАЛЛЯ ШУТЕ. Недалеко від провалля жив дід. За його жарти люди прозвали його Шутом. Вівців, яких пас дід, також прозвали Шутими. Провалля теж назвали Шутим. Нині це великий яр, дуже красивий. Росте багато трав, квітів. В свій час тут влітку розташовувався шкільний табір праці і відпочинку «Зоря».

ШИНКАРОВЕ. Так називають яр. Назва виникла так. Один багатий селянин (прізвище і ім'я його невідоме) купив цей яр у пана. У яру поставив пасіку. Чоловік цей був багатий, мав у селі свій шинок і його прозвали шинкарем. Влітку в цьому ярку стояли його пасіка і будка, в якій він жив. Після його смерті цей яр стали називати Шинкарове.

ТЕМНЕ. Так називають яр. В давнину в яру ріс густий непрохідний ліс. Навіть в сонячну погоду в тому яру було темно. Тому яр стали називати Темним. І хоч пізніше ліс було вирубано, але назва залишилася.

ШЕПЕЛЬОВЕ. Земля належала одному селянину, який дуже шепелявив. Згодом цю ділянку землі стали називати Шепельове.

БУДНИКОВЕ. Це було дуже давно. Люди, що селились, будували собі будки. Очевидно це були втікачі з півдня України. Так як таких будок у яру з'явилося багато, то і яр і того часу стали називати Будинковим.

ПОПІВСЬКЕ. Кажуть, що це урочище назвали тому так, що власником угідь був місцевий бистрицький піп.

БІЛЯ ГОРІЛОГО ЖИДА. На старому шляху з Кролевця в Глухів стояла корчма (недалеко від теперішнього Дубовицького хутора). Коли був прорізаний новий Московсько-Київський тракт, що проходив через село Бистрик, старий шлях втратив своє значення, ним вже ніхто майже не користувався. Корчма і постоялий двір запустіли. Їх хазяїн старий жид не мав ніякого прибутку. Згоріли корчма і постоялий двір по невідомій причині. Те урочище, де стояла корчма, ще й тепер називають бистричани Біля Горілого Жида.

АНДРІЯНОВА ЯМА. В сім'ї небагатого селянина Петра Куліша було три сини - Аврам, Андріян і Петро. Андріян був недоумкуватий. Землі було 6 десятин. Щоб землю не ділити на трьох, батько з сином Петром вирішили вбити Андріяна. Та злочин скоро розкрили. Хтось із селян зустрівши Петра - батька повідомив, що знайшли Андріяна, а ще наче той, він виплив. Бо вони його вбили і втопили в Реті. Відтоді бистричани те місце на річці Реть назвали Андріяновою ямою.

УШТАКІВ САД, ЯМА. Власником цієї ділянки землі Прохор Куліш, який часто повторював «уж так», за що йому дали прізвисько Уштак. Ділянку землі, на якій він жив назвали Уштаків Сад, Уштакова Яма.

СЛІПІВЩИНА. Цей яр називається так тому, що в ньому водилося багато

сліпців.

ЯСЕНКИ. Кому належав цей наділ лісу не відомо, але після того, як його вирубали, насіялися самосівом ясени прийнялись. З'явились молоді ясени. Відтоді селяни почали називати цей яр - Ясенки (і нині там можна зустріти старі ясени).

ВОВЧИЙ ЯРОК. З вовками назва цього яру не пов'язана. Він знаходиться неподалік вулиці Борисівка і тому малі діти часто бігали туди гулять. Так як схили яру дуже круті і глинисті, то батьки боялися, щоб дітей не привалило, тому лякали: «Не ходіть туди. Там водяться вовки», так пішла назва Вовчий ярок.

ХОМИШИНЕ. Великий яр на захід від села. Очевидно, власником цих угідь був селянин, якого звали Хома.

КРУГЛЕ. Яр, який знаходиться по праву сторону вулиць Борисівка і Шумер. За своєю формою, якщо глянути з висоти, він дійсно круглий.

ГЛИБОКЕ. Коли проїжджаєш автотрасою Київ - Москва, то по дорозі в Кролевець є яр. З дороги по ліву і праву сторону видно тільки верхівки дерев. Тому така й назва.

ДОВЖИК. Назване урочище знаходиться в кінці колишнього колгоспного саду. Власником цих земель був небагатий селянин на прізвисько Довжик, звідки й назва.

ГОНЧАРОВЕ. Назва яру, який знаходиться між хутором Прогрес і Морозовим озером. Власниками цих земель і лісів був рід Гончарів. Тут родили гарні трави. Люди збирали багато сіна. Пізніше землю в оренду взяв фермер, але догосподарювався до того, що угіддя заросло бур'янами.

ПІВТОРАЧЕНЕ. Урочище дістало свою назву від того, що тут в давнину, як розповідають старожили, жив чоловік на прізвисько Півториля.

ЛИШИВСЬКЕ. Під час польського панування ця ділянка землі належав польському магнату. Так як поляків називали ляхами. То і місцевість назвали Ляшивське.

БИСТРИЦЯ. Назва річки. Існує цікава легенда, яка розповідає чому і як виникла назва Бистриця. Колись в давнину на її березі під свято Івана Купала зупинилися табором проїжджі цигани. Стояла тиха літня місячна ніч. На крутих берегах Бистриці горіли багаття - хлопці і дівчата святкували Купала. Молоді цигани і циганки також взяли участь в ігрищах. А на світанку втопився молодий циган, тоді стара циганка, мати утопленого, прокляла Бистрицю. З того часу, кажуть старі люди, стали спливати води в Бистриці, аж поки і зовсім не стало, залишилась одна її тільки назва, а від неї і назва села Бистрик.

ГУТІВЩИНА. Власником цієї ділянки землі був селянин, його предки займалися гутлицтвом (дуттям скла).

БОНДАРОВЕ. Ділянка землі, нині випас біля вулиці Борисівка, який належав місцевому майстру - бондару (виготовлював діжки), який жив на Борисівці.

РОЩИНЕ. Урочище не далеко від Борисівки. Як розповідають, власник цього ліска, любив говорити про нього «моя роща». Так і назвали Роща, пізніше Рощине.

ВАСЮТИНЕ. Яр в районі Морозового озера. Колись ці землі належали селянину, якого називали Васюта. Від тоді бистричани назвали Васютин ярок.

РЕВОНСЬКЕ. Ці ділянки землі належали господарю на прізвище Рева. Нині там бистричани заготовляють сіно.

ТОПОЛЬНИЦЬКЕ. Кому належала ця земля не відомо. На цьому місці росли великі тополі, тому люди назвали урочище Топольницьке.

МОНАСТИРИЩЕ. Ділянка місцевості (поле, яр) між хутором Прогрес і селом Ярове. Першими поселенцями на цьому місці були монахи Новгород-Сіверського монастиря. Вони обробляли тут землю, а також обслуговували, наведену ними, переправу через р. Бистрицю. Тут вони заснували своє невелике поселення - монастир. Зараз від нього не залишилося навіть слідів, але місцевість називається - Монастирище.

САРЛАВЩИНА. Сінокісні угіддя, які тягнуться від автотраси Київ-Москва до хутора Червона Гірка. Раніше ці землі належали господарям Сарлавового роду.

МУТИНСЬКИЙ ШЛЯХ. Ґрунтова дорога, а також місцевості по обидві сторони від неї, яка веде від с. Бистрик до х. Безкровний, далі нова дорога на с. Мутин.

ВОДЯНА ДОЛИНА. Назва поля між С. Бистрик і х. Дубовицьким, яке назвали від того, що навесні або після весняного дощу залите водою.

ШИРОКА МЕЖА. Назва частини Мутинського шляху від С. Бистрик до х. Дибовицький.

ШТЕПИНА ГОРА. Назва крутого косогору, який спускається від лук Борисівки до х. Прогрес. Ще в давнину селянин на прізвисько Штепа віз сіно. Спускаючись з нього перекинувся і поламав воза. З тих пір косогір прозвали – Штепина гора.

ПАРНЕ. Глибокий яр по всі сторони зарослий густим лісом. Тому влітку тут, навіть, не дмухне вітерець. Люди прозвали його - Парне.

ВИЛА. Потрійний яр, за своєю формою, якщо глянути з гори, нагадує вила - тройчата.

ЯРЕМИНА ДОЛИНА. Назва поля в західній стороні села. Раніше ці землі належали селянину на ім'я Ярема. Так як це була низовина, то і місцевість назвали Яремина Долина.

КОЗЛІВЩИНА. На другу сторону від урочища Півточине, що біля х. Прогрес. Походження назви невідоме.

КАРАЧУНІВ ЯРОК. Невеликий яр, який знаходиться за тракторним станом с. Бистрик. Господарем цієї землі раніше був селянин на прізвище Карачун.

УМИВЕЦЬ. Невеликий яр знаходиться за тракторним станом села Бистрик. Походження назви невідоме.

ЯЩИКОВЕ. Частина лісу і поля, яка виходить до річки Реть зі сторони хутора Ретик. Раніше ці землі належали Яциковому роду, звідки і назва

Східна сторона села

МИКОЛЧИНИ ШПИЛІ. Узгір'я, які знаходяться на північ від хутора прогрес. Раніше тут був хутір господаря на прізвисько Миколка. Залишився сад, який також називається Микольчин, є залишки поселення, серед яких і кладовище. Ці ділянки землі називають Микольчини шпилі.

ГЛУШКІВ ЯРОК. Невеликий яр, що веде від Погребського шляху до другого ставка на хуторі Прогрес. Назва походить від колишнього господаря – Глушка.

ДЯКІВЩИНА. Місцевість поблизу Ярославецьких земель. Тут і поле, і яр. Колись ці землі належали місцевому дяку.

САПОЖИН КУТ, САПОГ. Назва місцевості біля хутора Прогрес. Тут знаходяться поля, яри, сінокоси. З висоти пташиного польоту місцевість нагадує «Сапог». Діяльність гope - фермерів перетворила родючі землі на зарослу пустелю.

КОВПАКОВЕ ПРОВАЛЛЯ. Назва яру, який знаходиться за оселею Мороз Василя Васильовича в сторону села Ярове. Їхній рід прозвали «Ковпаки», тому і дали таку назву урочищу.

КОЗИН ЯР. Урочище між вулицею Сайківкою і Трохименковим хутором. Колись біля нього жив селянин на прізвище Козя, звідки і назва.

БІЛЯ ЧЕРВОНОГО ДУБА. Назва місцевості і угідь за Трохименковим хутором. За переказами, тут стояв старий дуб, листя якого було світло-червоного кольору.

ІЛЛЄНКОВЕ. Назва поля і урочища по праву сторону Погребського шляху. Давніми господарями цих земель були Іллєнки.

ПЕРЕЇЗДНЕ. Назва місцевості між Бистрицькими і Ярославськими землями по Погребському шляху. Тобто переїжджали від села до села. І зараз тут круті ярі, але дорогу вирівняли, а раніше не один віз був поломаний на цьому місці.

ПШЕНИЧНЕ. Яр і поля біля нього, які виходять на ліву сторону Погребського шляху. Ці поля здавна давали високі врожаї пшениці, звідси і назва.

КОВАЛІВСЬКЕ. Довгий яр, що простягається від третього ставка біля хутора Прогрес і до урочища перевізне.

ВЕЛИЧКОВЕ. Яр в районі урочища Ковалівського. Раніше ці землі належали господарю на прізвище Величко. Він був козацького роду.

МОРОЗІВ ЯР. Назва вершини Ковалівського яру, яка і доходить до кордону з Яровськими землями. Назва походить від давніх господарів цих земель -Морозів.

ЗАЙЦЕВЕ. Яр вправо від Морозовського яру, який впирається в Проходи (кордон Яровських і Бистрицьких земель). В давнину ці землі належали селянину на прізвисько Заєць.

САФРОНОВЕ. Великий яр за хутором Прогрес в сторону села Ярове. Багатий на різні трави, гарний сінокіс. В давнину цей наділ належав селянину Сафрону, тут він і жив.

СТАРА ГРЕБЛЯ. На цьому місці був міст через річку Ярославна, по якому проходив Києво - Московський тракт. Залишки греблі видно по цей час, тому і поле і угіддя називають біля Старої Греблі.

ЗАРУДДЯ. Назва сінокісних угідь від лівого берега річки Ярославна до Ярославецької дороги.

СМОЛОВЕ. Останній Бистрицький яр і угіддя. Далі пішли Ярославецькі землі. Колись тут був великий сосновий ліс. Було організовано збір смоли. Ліс вирубали, а назва залишилася.

ПРИДАНЕ. Поле на межі з Ярославецькими землями. Можливо, назва походить від того, що ці землі хтось подарував як придане за нареченою.

ОПАНАСЕНКОВЕ. Урочище, вершина якого виходить до Переїзного з лівої сторони. Славиться високими травами. Назва походить від колишніх господарів, які мали прізвище - Опанасенко.

КОСАЙЛИКОВЕ. Дуже довгий яр, який тягнеться від Ярославецького до Погоребського шляхів. Раніше тут заготовляли сіно для колгоспної худоби, клали стоги, скирти.

ПАНСЬКІЙ ЯР. Назва урочища від Косайликового Яру до Ярославецьких земель. Багатий на сінокіс. Колись і ліс, і землі належали місцевому пану, прізвище якого не запам'яталося, а назва Панський Яр залишилась.

КОРОТКИЙ ЯР. Група ярів по ліву сторону Ярославецької дороги. Назва походить від першого маленького ярка, дійсно короткого. Багатий на сінокоси, де люди заготовляють сіно на зиму.

ГАРЯЧИЙ ШПИЛЬ. Велике узгір'я по ліву сторону Панського Яру. Завжди освітлений сонцем, то трава і посіви часто вигорали. Звідси і назва. Нині заріс самосійними соснами і березами.

ОСТРІВ. Поле, яке з усіх боків оточене лісом, і тільки маленька доріжка веде до нього, по якій їздила техніка для обробітку. Нині пустує, поступово заростає деревцями сосен і беріз.

ПІВОСТРІВ. Поле, оточене з трьох боків лісом, а одна межує з іншим полем. Звідси і назва. Нині заросло соснами і березами. Влітку тут можна зібрати багато суниць і маслюків.

ТУЛИГІВЩИНА. Лісосмуга і поле на кордоні Бистрицьких та Тулиголовських земель. На донедавна розорених землях нині випасають худобу.

ДЕРНИК. Назва місцевості між селом Бистрик і річкою Ярославна в сторону Тули голова. В давнину тут були густі ліси, через які проходив Києво -Московський тракт. В лісах водились банди, які часто грабували проїжджих. Говорили: «Обдерли до нитки». Звідси і пішла назва.

САХАРА. Назва поля між річкою Ярославною і Тулиголовською смугою. Грунт піщаний. Коли здіймається вітер, то піднімає хмари піску, звідси і назва, як у пустелі Сахара. Про те, що колись на цьому місці було море, говорить безліч ракушок і черепашок. Нині поле пустує.

ЛОЖОК. Назва походить від слова «лужок». Це угіддя на схід від села Бистрик. Тут завжди випасали коней.

СТАВИЩЕ. На цьому місці, між селом Бистрик і лісом за помістям поміщика Цитовича до 60-х років XX ст. був став. Це дуже красива водойма, де водилося багато риби, цвіло біле латаття. Була насипана гребля, працював водяний млин. У 60-х роках був радянським керівництвом оголошений клич -зробити культурні пасовиська. Почались меліоративні роботи, тобто осушування. Став зник, але природа не відступилась. Замість нього залишилось грузьке болото, яке заросло чагарниками, де водиться багато зміїв. До недавнього ще земну ділянку викошували на сіно, тепер і там самі кущі верболозу. Місце ж залишило за собою назву - Ставище.

РЯСНОГО ПРОВАЛЛЯ. Яр, який утворився нещодавно. Головний агроном колгоспу ім. Шевченка Рясний Олександр Федорович все хотів загатити рівчачок за МТФ №1, але він все більшав і більшав, аж поки не перетворився в ярок. Люди і прозвали - Рясного Провалля.

СЕРЕДИНЕ. Назва урочища і поля, яке знаходиться вверх колишньої МТФ № 1. колись ці землі належали селянину на прізвище - Середа.

ПОЛЯНЬ. Назва урочища, яке тянеться від колишньої МТФ №1 до Погребського Шляху. Чому так названо невідомо. Можливо через малолісистість. Під час Великої Вітчизняної війни тут впав радянський літак, пілот загинув.

ШАБРАЙОВЕ. Невеликий яр за МТФ №1 в сторону с. Тулиголове. Колись належав небагатому роду Шабраїв.

ПАТЯКОВИЩЕ. Назва місцевості, господарем якої був прозваний бистрянами - Патяка. Селянин, який дуже любив поговорити.

ТЕРНИ. Невеликий лісок по ліву сторону дороги на с. Тулиголово. Названий так тому, що заріс кущами тернівника.

ЗА БАРАНОВСЬКИМ. Назва угідь за останньої оселею в. Каптанівки Мороза Михайла Степановича, прозваного в селі Барановський. Нині там людські наділи сінокосу.

ЗА ТИХОНОМ. Назва угідь за садибою жителя в. Кулішивка Куліш Миколи Олексійовича, прозваного в селі Тихоном. Нині там випас.

ЗА РОДЕ. Назва угідь за крайньою садибою жителя в. Стягайлівка Роде Миколи Олександровича. Нині там людські наділи і випас.

ЗА КАРГАЄМ. Назва угідь за садибою крайнього жителя в. Лапшин Бержного Миколи, прозваного в селі Каргаєм, по ліву сторону дороги на м. Кролевець. Нині там людські наділи.

ОЗЕРА

МОРОЗОВЕ ОЗЕРО. Знаходиться неподалік х. Прогрес. Колись належало багатому селянину на прізвище Мороз. Нині арендується.

ІВАНОВЕ ОЗЕРО. Озеро біля Моровського озера, яке колись належало Івану Дубинському, предку Івана Антоновича Маліношевського, в селі -Дубинського.

САЛТИШОВЕ ОЗЕРО. Озеро неподалік х. Дубовицький. Його господарем був селянин на прізвище Салтиш. Нині там сліди його оселі і сад.

САЛИНОВЕ ОЗЕРО. До наших днів не збереглось. Назване за ім'ям господаря Саливона.

ЛЕБЕЖІ ОЗЕРА. Назва групи озер в лісі, неподалік с. Тулиголово. Ці озера належали поміщикам Кочубеям в дуже красивій місцевості, чисті, прозорі. Назву отримали від того, що там жили лебеді. Зараз там залишилось невелике озерце - місце водопою диких звірів в цій місцевості дуже багато ягід: брусниці, ожини, а також грибів. Іншу назву люди дали - Мавкине озеро, коли говорили своїм маленьким, що тут живуть лісові русалки - Мавки.

1-Й, 2-Й, 3-Й, НОВИЙ СТАВКИ. Штучні водойми біля х. Прогрес. Колись зариблювались колгоспом ім.. Шевченка, тепер в аренді.

СТАРИЙ СТРИЖЕНЬ, КРИВА. Залишки руслів річок Бистриці та Реті.

НАЗВИ ЛІСОВИХ МІСЦЕВОСТЕЙ

МАДЯРЩИНА. Ділянка лісу, вирубана під час Великої Вітчизняної війни каральним загоном мадярів, союзників німців. Там був їхній табір. Там нині молодий ліс, а місцевість залишила назву Мадярщина.

БАРАНОВЩИНА. Ділянка лісу, яка належала заможному роду Барановських, поляків за походженням.

БІГУНОВЕ. Ділянка лісу, яка належала роду Бігунів.

ТИХОНИШИН БІР. Ділянка лісу, яка належала багатій вдові Тихонші. Ім'я господаря невідомо.

ПИЙМАНОВЕ. Ділянка лісу, яка належала селянину на ім'я Пийман.

АНРУШИНА БЕРЕЗИНА. Ділянка березового лісу недалеко від Лебежих озер. Багата на білі гриби. Весною заготовляють березовий сік. Назва походить від колишнього власника прозваного Андрюха.

БОРИСІВ ЯРОК. Ділянка лісу по дорозі до Дубовицької криниці. Очевидно назва походить від колишнього власника на ім'я Борис.

ЦЕГЕЛЬНЯ. Ділянка лісу, де в 30-х роках XX століття був цегельний завод колгоспу ім. Шевченка. До недавнього часу росли віковічні дуби, які вирубали.

ЯРМОЛІВЩИНА. Ділянка лісу на право по Дубовицькій дорозі. Нещадно вирубаний віковий дубовий ліс був багатий на гриби і ягоди. Підліску майже не було. Колись належав роду Ярмолоїв.

КУТ. Ділянка лісу, яка кутом заходить у Дубовицьке лісництво, а належить Грузчанському. Колись був чистий, люди заготовляли сіно. Нині дуже заріс підліском, водиться дуже багато сліпців.

ГЛАДУНІВЩИНА. Ділянка лісу, яка належала козаку Гладуну. Біля Котлярової (Дубовицької) криниці. Ділянка лісу біля природного джерела з цілющою водою Котлярової або Дубовицької криниці, багата на гриби, ягоди, особливо на ожину, голубицю. Нині там створено природний заповідник республіканського значення «Криниця».

БІЛЯ ХРЕСТА. Ось що розповідали старі люди про виникнення назви «Біля Хреста». В давнину пастухи у лісі пасли корів. Лісом йшла жінка. Один із пастухів вдарив її. Жінка сіла і більше не встала, а там, де вона сиділа пастухи виявили ікону. Ікону забрали в с. Дубовичі, а там, де вона лежала поставили хрест. Ікону возили по селах. Із Дубович довезли її до хреста, де вже зібралось чимало віруючих. Тут відправили молебень і її знову повезли по селах.

БІЛЯ БАШКИРА. Ділянка лісу, яка знаходиться біля Башкирового хутора. Її зруби восени багаті на опеньки.

БІЛЯ НИЛКИ. Ділянка лісу, розташована навколо колишньої садиби баби Нилки. Тепер там тільки місце.

ГРИБОВАРНЯ. На місці, де побудував дачу Віктор Володимирович Ковбаса, колись було невелике підприємство - грибоварня. Ліси були багаті на гриби. Місцеві жителі заготовляли їх, потім маринували. У дубових діжках вони навіть експортувалися за кордон.

У ЯМІ. КУЛЕШОВІ ЯМИ. Ділянки лісу біля перетину Дубовицькою дорогою автотраси Київ-Москва. Місцевість дійсно знаходиться в низовині. Власниками цих лісів члени давнього роду - Кулішів.

ЗВІТ

Ми дослідили фольклор села Бистрик, зокрема, обряд: весільний, родин, хрестин, похорон, календарну обрядовість, легенди про село та навколишню місцевість. Дуже цікаво було почути від жителів інформацію про рідну місцевість, історію села, традиції, звичаї.

Я, вважаю, що саме усна народна творчість має повернути прийдешні покоління до джерел мудрості, традицій свого народу, виховати їх свідомими носіями культури.

Дата добавления: 2015-11-28