Родовий відмінок

1. У родовому відмінку однини іменники чол. роду залежно від їх значення мають закінчення -а, -я або -у,-ю. Іменники середн. роду закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): м і ста, сел а; плеч а, пр і звища; знанн я, знар я ддя, м о ря, обл и ччя, п о ля.

2. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:

а) назви осіб, власні імена та прізвища: пром о вця, робітник а, студ е нта, тесляр а, уч и теля; Андр і я, Дмитр а, Дорош е нка, Франк а; також персоніфіковані предмети та явища: В і тра, Л і са, Мор о за та ін.;

б) назви тварин і дерев: ведм е дя, в о вка, д у ба, кілк а, кон я, пса, я сеня;

в) назви предметів: гвинт а, замк а, мал ю нка, нож а, олівц я, піджак а, плащ а, портф е ля, стол а (й ст о лу);

г) назви населених пунктів: Вор о нежа, Голос і єва, Жит о мира, К и єва, Л о ндона, Л у цька, М и ргорода, Н о вгорода, Пар и жа, Свят о шина, Терн о поля, Х а ркова.

Примітка. Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Дав и дового Бр о ду, Зел е ного Г а ю, Кр а сного Лим а ну, Крив о го Р о гу, Черв о ного Ст а ву, Шир о кого Я ру тощо;

ґ) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами /84/ присвійності -ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-): Дінц я, Дністр а, Іртиш а, Колг у єва, Орл а, Остр а, Пир я тина, Псла, Пск о ва, Т е терева;

д) назви мір довжини, ваги, часу тощо: гект а ра, гр а ма, м е тра, м і сяця, проц е нта, т и жня (але в і ку, р о ку);назви місяців і днів тижня: вівт о рка, ж о втня, листоп а да (але листоп а ду — назва процесу), понед і лка; назви грошових знаків: грош а, д о лара, карб о ванця, ф у нта ст е рлінгів, черв і нця; числові назви: дес я тка, мільй о на, міль я рда;

е) назви машин і їх деталей: автомоб і ля, д и зеля, комб а йна, мот о ра, п о ршня, тр а ктора;

є) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: а тома, кат о да, к о нуса, р а діуса, р о мба, сегм е нта, с е ктора, с и нуса, шк і ватощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відм і нка, дод а тка, займ е нника, знам е нника, ім е нника, трик у тника, чис е льника, числ і вника тощо; але: в и ду, р о ду, також с и нтаксису, скл а ду, сп о собу (про інші категорії термінів див. п. 3).

3. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають іменники чол. роду на приголосний, коли вони означають:

а) речовину, масу, матеріал: аз о ту, асф а льту, бальз а му, борщ у, в о дню, в о ску, г а су, г і псу, гран і ту, кв а су, кваск у, к и сню, ль о ду, м е ду, медк у, піск у, п о роху, с и ру, сп и рту; але хл і ба;

б) збірні поняття: анс а мблю, а тласу, батальй о ну, березняк у, вишняк у, г а ю, г у рту, заг а лу, капіт а лу, карав а ну, катал о гу, к о дексу, колект и ву, л і су, орк е стру, п а рку, п о лку, пролетарі а ту, реман е нту, р о ю, с а ду, сушняк у, т е ксту, тов а ру, т о му, тріумвір а ту, х о ру; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барв і нку, бузк у, буркун у, гор о ху, звіроб о ю, молоча ю, очер е ту, чагарник у, щавл ю, ячм е ню (але вівс а), а також назви сортів плодових дерев: кальв і лю, рен е ту, ренкл о ду та ін.;

в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокз а лу, ґ а нку, д а ху, зав о ду, з а лу, з а мку, кан а лу, корид о ру, магаз и ну, мезон і ну, метрополіт е ну, м о лу, пал а цу, п о верху, сар а ю, т и ну, універм а гу, ш и нку; але (переважно з наголосом /85/ на закінченні): бліндаж а, гараж а, курен я, млин а, хлів а; -а (-я) вживається також в іменниках — назвах архітектурних деталей: е ркера, карн и за, п о ртика; обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) приймають іменники: м о сту й мост а, парк а ну й паркан а, пл о ту й плот а;

г) назви установ, закладів, організацій: інстит у ту, кл у бу, комісарі а ту, коміт е ту, університ е ту, шт а бу;

ґ) переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: абз а цу, байр а ку, в а лу, кр а ю, лим а ну, л у гу, майд а ну, р о ву, руча ю, св і ту, ур и вку, я ру; але: горб а, х у тора тощо, а також зменшені форми на -к: ліск а, майд а нчика, ставк а, ярк а;

д) явища природи: в и хору, в і тру, вогн ю, гр а ду, гр о му, дощ у, ж а ру, землетр у су, і нею, мор о зу, тум а ну, ураг а ну, х о лоду;

е) назви почуттів: б о лю, гн і ву, ж а л ю, стр а х у;

є) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авр а лу, б і гу, в и нятку, г а ласу, гр и пу, дисон а нсу, дост а тку, екз а мену, е кскурсу, е кспорту, зв у ку (але як термін зв у ка), іде а лу, інтер е су, кан о ну, к а шлю, кл о поту, кол о квіуму, конфл і кту, кр и ку, л е ту (ль о ту), л я пасу, маж о ру, міраж у, м і німуму, м о дусу, мом е нту, пр и нципу, прогр е су, проц е су, реал і зму, регр е су, р е йсу, рем о нту, р и тму, р у ху, світ о гляду, с о рту, сп о рту, сп о собу, ст о гону, т и фу, т о лку, х и сту, х о ду, ш у му; але: ривк а, стрибк а, стусан а;

ж) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: ан а лізу, електр о лізу, і мпульсу, с и нтезу, ферм е нту, а також літературознавчі терміни: альман а ху, е посу, ж а нру, журн а лу, м і фу, н а рису, о бразу, памфл е ту, ром а ну, ст и лю, сюж е ту, фейлет о ну тощо;

з) назви ігор і танців: баскетб о лу, в а льсу, волейб о лу, краков’ я ку, т а нцю, т е нісу, футб о лу, хок е ю; але: гопак а, козак а;

и) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водог о ну, водод і лу, водопров о ду, жив о пису, живопл о ту, манускр и пту, родов о ду, рук о пису, суход о лу, трубопр о в о ду; але: електров о за, паропл а ва; /86/

і) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): в и бою, в и падку, в и слову, відб о ю, в і дгуку, зароб і тку, з а пису, зат о ру, о піку, о пуху, п о буту, п о штовху, приб у тку, пр и кладу, пр о воду (дріт), сув о ю, у сміху, у спіху;

ї) назви річок (крім зазначених у п. 1), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Ам у ру, Б у гу, Г а нгу, Д о ну, Дун а ю, Єніс е ю, Н і лу, Р е йну, С е йму; Байк а лу, Ельт о ну, Мічиг а ну, Св і тязю, Ч а ду; Алт а ю, Ельбр у су, Пам і ру, Ур а лу; К і пру, К о тліну, Кр и ту, Р о досу, Сахал і ну; К а ніну, Пелопонн е су; Алж и ру, Афганіст а ну, Казахст а ну, Єг и пту, Ір а ку, Кит а ю; Донб а су, Ельз а су, Кавк а зу, Сиб і ру.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алм а за (коштовний камінь) — алм а зу (мінерал), а кта (документ) — а кту (дія), апар а та (прилад) — апар а ту (установа), бл о ка (частина споруди, машини) — бл о ку (об’єднання держав, партій), буряк а (одиничне) — буряк у (збірне), в а ла (деталь машини) — в а лу (насип), елем е нту (абстрактне) — елем е нта (конкретне), інструм е нта (одиничне) — інструм е нту (збірне), к а меня (одиничне) — к а меню (збірне), кл и на (предмет) — кл и ну (просторове поняття), п о яса (предмет) — п о ясу (просторове поняття), рах у нка (документ) — рах у нку (дія), т е рміна (слово) — т е рміну (строк), ф а ктору (чинник) — ф а ктора (маклер) і т. ін.

Дата добавления: 2015-11-26