в) Економічний інтерес суб'єкта неприватної власності.

Система відносин власності засвідчує, що суб'єктом неприват­ної власності є не конкретна особа, а група осіб, які представляють виробничі структури держави, міста, кооперативу, корпорації (концерну, об'єднання, спілки, союзу тощо). Організаційна струк­тура функціонування неприватної власності докорінно відрізняється від приватно і, передусім, дво і більше ступеневою системою управління.

Багатоступенева система управління неприватної власності є за своєю суттю вертикальна, ієрархічна. На кожному ступені — об'єкти неприватної власності, тобто підприємства з найманим ви­робничим персоналом, на верхніх — структури галузевого (треста, главки, міністерства, комітети) чи загальносистемного (райспоживспілка, облспоживспілка, укоопспілка і ін.) управління.

Така система, як бачимо, чітко розділяє суб'єктів неприватної власності: тих, що виробляють продукт, створюють чистий продукт і відшкодовують виробничі затрата і тих, що управляють системою і відповідно розподілом створеного продукту, тобто така собі галузева чи системна влада, яка стає засобом реалізації власних чи групових інтересів. Неприватні власники є носіями групового і власного інтересу, тоді як приватний власник чи наймана праця є носієм лише свого вла­сного інтересу.

Інтересом неприватної (групової) вла­сності є основний і обіговий капітали, тоді як власного — заробітна платня. Носії групового і власного інтересу надають перевагу реалізації власного, аніж групового інтересу, що приводить до невідповідності вимогам зростання продуктивних сил, суть якого полягає у постійному оновленні основного капіталу, зростанні капіталоозброєності одного зайнятого продуктивнішими основними фондами.

Носії групових інтересів прагнуть збільшувати розмір власної заробітної платні, тобто поліпшувати своє матеріяльне стано­вище, хоч того може не дозволити вартісна структура створеної ними валової продукції. Прагнення збільшити власні доходи диктується двома важливими причинами:

- по-перше, за недотримання вимог зростання продуктивних сил неминуче зменшується обсяг виробництва регіонального про­дукту, що викликає зростання цін на споживчому ринку регіону, а представники вертикальних управлінських структур компенсують свій споживчий попит перерозподілом створеного регіональ­ного продукту;

по-друге, намагання представників вертикальних управлін­ських структур збільшити свої власні заощадження чи страхові запаси на випадок гострих негативних економічних чи соціальних тенденцій.

г) Економічний інтерес регіону.

Суб'єктом регіонального управління є відповідного рівня органи самоврядування: села, міста, району міста, адміністративного району, області, країни в цілому, тобто держави.

На будьякому регіональному рівні поряд із місцевими реалізуються інтереси загальнонаціональні.

Особливістю органів регіонального чи державного управління є те, що вони функціонують поза виробничим процесом, а засобом прямого чи непрямого впливу на виробничий процес є їх влада. Наприклад, Верховна Рада України створює закони виробничих і соціальних відносин, підприємництва, розподілу й обміну про­дукту, формування бюджетів усіх рівнів тощо, міністерства, комітети здійснюють адміністративні і регулювальні функції у галузях, місцева влада вирішує соціальні, економічні, виробничі пи­тания свого регіону

Однією з найважливіших проблем ринкової економічної трансформації є забезпечення прозорого і швидкого руху товарів, капі­талів, грошей, праці і неможливість переведения частини потоків ринкових ресурсів у неформальний ("тінъовий") рух. Стабілізаційні заходи небажаним макроекономічним тенденціям на мікроекономічному рівні:

- дотримання положень Конституції України щодо розбудови правової демократичної держави, формування внутрішньої і зовнішньої політики, спрямованої на створення національної економіки на засадах демократи і принципів ринкових відносин;

- дотримання чинного законодавства України з питань регулювання грошових потоків, товарних ресурсів, капітальних вкладень для забезпечення стабільного стану на споживчому ринку, активізації товарообмінних процесів, збільшення реальних грошо­вих доходів населения, рівня споживання та стимулювання економічного зростання загалом;

- неприпустимість гіперболізації власних інтересів чиновни­ками державної, судової, правоохоронної, господарської, регіональної та місцевої влади і порушення ними чинного законодавства та положень Конституції України. Вилучення з обороту і привласнення частини потоків бюджетних, страхових, капітальних, то­варних та інших ресурсів, оскільки це призводить до дестабілізації економічної системи, неактивних макроекономічних процесів, породжує недовіру малозабезпечених і соціальне незахищених версте населения та соціальне і політичне напруження.

Дата добавления: 2015-11-26